Судинний дефект, який виявляють вкрай рідко і що є причиною лише 1–2% випадків гострої кровотечі з верхньої частини шлунково-кишкового тракту (ШКТ) — це унікальне явище в медицині. Цей дефект характеризується тим, що артеріола, що знаходиться в підслизовому шарі, має незвично звивистий хід і в 10 разів перевищує стандартний діаметр, досягаючи 1–3 мм. При цьому вона завершує свій шлях прямо біля поверхні слизової оболонки. Існує припущення, що така особливість може мати уроджений характер.

Клінічна картина

Кровотеча з верхньої частини ШКТ може бути настільки інтенсивною, що призведе до блювання з кров’яним вмістом і стула темного, дьогтеподібного кольору. При такому стані не лише потрібна негайна медична допомога, а іноді може й виникати загроза життю пацієнта.

Діагностика

У процесі виконання гастроскопії можна виявити специфічну червоно-буру опуклість, що виділяється на фоні нормальної слизової оболонки. На цій опуклості помітна видима судина, яка може мати ознаки дрібної ерозії, хоча виразки відсутні. Іноді під час дослідження можна зафіксувати активну кровотечу чи присутність тромбу. Найбільш часто такі зміни можна виявити в початковій частині шлунка, приблизно на відстані 5–10 см нижче місця, де стравохід з’єднується зі шлунком, і особливо на його малій кривизні. Однак такі опуклості можуть також бути наявні в дальній частині шлунка. У ⅓ випадків подібні зміни можуть бути виявлені й в інших частинах ШКТ, наприклад у дванадцятипалій кишці (14–18% випадків), товстій кишці (5–10%) та у порожній кишці (1–2%). Зазначимо, що діагностика таких змін, що не кровоточать, може виявитися складною через їх невеликі розміри. У такому разі можуть бути потрібні методи дослідження, такі як ангіографія або ендосонографія.

Лікування

При необхідності терапії певних станів, особливо пов’язаних із кровотечею у ШКТ, часто використовують ендоскопічні методи. Ці методи можуть включати:

• ін’єкційні підходи, в яких застосовуються різні речовини, такі як епінефрин, етанол або спеціалізовані клеї на основі ціаноакрилату, щоб досягти гемостазу;
• термічні методи, які включають аргоноплазмову коагуляцію, електрокоагуляцію або використання теплового зонда. Ці методи діють завдяки застосуванню тепла до ураженої ділянки, що сприяє зупинці кровотечі;
• механічні методи, такі як гемостатичні кліпси або гумові кільця, які можуть бути використані для механічного закриття ураженої судини або ділянки.

Часто для досягнення найкращого результату застосовують комбінований підхід, що включає декілька з вищезазначених методів. Згідно з дослідженнями такі комбінації можуть досягати ефективності лікування в межах 70–94%.