Анемія хронічних захворювань Довідник

Анемія хронічних захворювань, також відома як анемія запальних процесів, є поширеним станом, пов’язаним з різними хронічними і запальними захворюваннями. Вона характеризується такими особливостями:

1. Природа анемії:

• • анемія спричинена зниженням продукції еритроцитів, що зумовлено стимуляцією клітинного імунітету;
  • внаслідок цього відбувається підвищена продукція прозапальних цитокінів та гепцидину, що впливає на метаболізм заліза та його утилізацію.

2. Частота захворювання:

• • анемія хронічних захворювань є другою за поширеністю після залізодефіцитної анемії;
  • її частота підвищується з віком і частіше діагностується у людей похилого віку.

3. Зв’язок із хронічними захворюваннями:

• • часто асоціюється з хронічними захворюваннями, такими як ревматоїдний артрит, хронічні інфекції та злоякісні новоутворення.

4. Механізм розвитку:

• • механізм розвитку анемії включає порушення метаболізму заліза, погіршення його всмоктування та затримку заліза в макрофагах, що перешкоджає його доступності для еритропоезу.

5. Діагностика та лікування:

• • діагностика включає визначення рівня гемоглобіну, вивчення загальної картини крові та оцінку запасів заліза;
  • лікування спрямоване на контроль основного захворювання та може включати корекцію анемії за допомогою лікарських засобів, наприклад, еритропоетину або залізовмісних препаратів.

Анемія хронічних захворювань є станом, який може розвиватися внаслідок різноманітних захворювань та станів. Ось основні причини анемії:

1. Інфекційні захворювання:

• • бактеріальні, вірусні, паразитарні та грибкові інфекції можуть викликати розвиток анемії.

2. Злоякісні пухлини:

• • включають солідні пухлини, лімфоми та мієлому;
  • пухлини можуть спричинити порушення в утворенні та використанні заліза, а також впливати на продукцію еритроцитів.

3. Аутоімунні захворювання:

• • найчастіше пов’язані захворювання включають ревматоїдний артрит (РА), системний червоний вовчак (СЧВ) та системні васкуліти;
  • ці захворювання викликають хронічне запалення, яке може порушити метаболізм заліза та еритропоезу.

4. Інші хронічні захворювання:

• • наприклад, неспецифічні запальні захворювання, хронічна хвороба нирок, хронічна серцева недостатність та хронічна обструктивна хвороба легень;
  • ці стани можуть впливати на рівні гемоглобіну та здатність організму виробляти еритроцити.

5. Гострий запальний процес або загострення хронічного захворювання:

• • всупереч назві, анемія хронічних захворювань може розвиватися не лише на тлі тривалих хронічних процесів, але й під час гострого запалення чи загострення хронічних захворювань.

Різноманітність причин анемії хронічних захворювань робить цей тип анемії складним для діагностики та лікування. Терапія зазвичай спрямована на контроль основного захворювання, а також може містити корекцію дефіциту заліза та інші специфічні заходи залежно від причини та тяжкості анемії.

Клінічна картина

Анемія хронічних захворювань, як правило, поступово розвивається і часто проявляється через кілька місяців після початку основного захворювання. Ступінь вираженості анемії зазвичай корелює з тяжкістю та активністю основного захворювання. Ось ключові аспекти її клінічної картини та типового перебігу:

1. Прояви основного захворювання:

• • симптоми, що призвели до розвитку анемії, можуть містити хронічні інфекційні, запальні, аутоімунні захворювання або наявність злоякісних новоутворень;
  • симптоми основного захворювання можуть змінюватися залежно від його типу і можуть чинити прямий вплив на ступінь анемії.

2. Загальні симптоми анемії:

• • втома, слабкість та зниження працездатності;
  • блідість шкіри та слизових оболонок;
  • задишка, особливо при фізичному навантаженні;
  • прискорене серцебиття (тахікардія) та запаморочення.

3. Перебіг захворювання:

• • тяжкість анемії зазвичай відповідає активності та тяжкості основного захворювання;
  • у періоди загострення основного захворювання симптоми анемії можуть посилюватися;
  • ефективність лікування основного захворювання часто веде до зменшення вираженості анемії.

При підозрі на анемію хронічних захворювань необхідно провести ретельне обстеження, щоб виявити та лікувати основне захворювання, а також для корекції анемії. Важливо звернути увагу на комплексний підхід до лікування, включаючи лікування основного захворювання і корекцію анемії.

Діагностика

Допоміжні дослідження

Допоміжні дослідження при анемії хронічних захворювань відіграють важливу роль у діагностиці та визначенні характеру анемії. Ось ключові аспекти цих досліджень:

1. Загальний аналіз периферичної крові:

• • аналіз крові може показати кількість ретикулоцитів, яка зазвичай знижена чи перебуває у нормі, що свідчить про порушення продукції еритроцитів;
  • показник RDW (ширина розподілу еритроцитів за обсягом) зазвичай перебуває у нормі;
  • інші порушення, типові для запалення, можуть включати нейтрофілію, моноцитоз та тромбоцитоз.

2. Показники обміну заліза:

• • дослідження рівнів заліза в крові, феритину, насиченості трансферину залізом та інші показники можуть допомогти оцінити обмін заліза та його доступність для еритропоезу.

3. Інші дослідження:

• • необхідно провести дослідження, пов’язані з основним захворюванням, які можуть включати підвищені індикатори запального процесу, такі як С-реактивний білок або швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ).

Діагностичні критерії

Діагностичні критерії анемії хронічних захворювань можна описати так:

1. Зв’язок із хронічним захворюванням:

• • анемія зазвичай відмічається в осіб із хронічними захворюваннями, особливо тими, що супроводжуються хронічним запальним процесом.

2. Ступінь тяжкості анемії:

• • анемія, як правило, є легкою або середньої тяжкості.

3. Характеристики анемії:

• • анемія зазвичай нормоцитарна (нормальний розмір еритроцитів) та нормохромна (нормальний вміст гемоглобіну в еритроцитах).

4. Виняток інших причин анемії:

• • важливо виключити інші поширені причини анемії, особливо дефіцит заліза, який може мати схожі клінічні прояви.

При діагностиці анемії хронічних захворювань потрібен комплексний підхід, включаючи детальний аналіз анамнезу, лабораторні дослідження та ретельне виключення інших потенційних причин анемії. Зазвичай лікування спрямоване на контроль основного хронічного захворювання, що може призвести до поліпшення стану при анемії.

Диференційна діагностика

Диференційна діагностика анемії хронічних захворювань включає розрізнення цього стану від інших видів анемії, особливо враховуючи можливість супутніх анемій. Ось ключові моменти, на які слід звернути увагу:

1. Залізодефіцитна анемія:

• • важливо враховувати, що залізодефіцитна анемія може співіснувати із анемією хронічних захворювань;
  • залізодефіцитна анемія характеризується зниженням рівня гемоглобіну, зменшенням розміру та вмісту гемоглобіну в еритроцитах (мікроцитарна, гіпохромна анемія);
  • для діагностики залізодефіцитної анемії використовуються показники, такі як рівні сироваткового заліза, феритину, насиченості трансферину та інші.

2. Інші види анемій:

• • необхідно розглянути та виключити інші види анемій, які можуть мати схожі симптоми або бути результатом різних патологічних процесів;
  • до таких видів анемій можуть належати, наприклад, мегалобластна анемія, анемія при хронічній хворобі нирок, гемолітична анемія та інші.

При диференційній діагностиці анемії потрібен комплексний аналіз клінічної картини та лабораторних даних, а також урахування всіх супутніх захворювань та станів пацієнта. Це дозволяє точно встановити тип анемії та обрати відповідну стратегію лікування.

Лікування

При лікуванні анемії хронічних захворювань потрібен комплексний підхід, що ґрунтується на наступних принципах:

1. Лікування основного захворювання:

• • це має першорядне значення, оскільки анемія часто є наслідком основного захворювання;
  • успішне лікування основного захворювання може призвести до зменшення вираженості анемії.

2. Трансфузія еритроцитарної маси при тяжкій анемії:

• • трансфузії рекомендуються особливо у випадках, коли анемія супроводжується серйозними симптомами, такими як серцева недостатність, стенокардія або дисфункція центральної нервової системи;
  • мета трансфузій — зменшити вираженість симптомів та знизити ризик ускладнень.

При лікуванні анемії у пацієнтів з онкологічними захворюваннями, особливо тих, хто отримує хіміотерапію та у кого рівень гемоглобіну (Hb) знижений до ≤10 г/дл, важливо враховувати наступні аспекти:

1. Застосування еритропоезу стимулюючих засобів (ЕСЗ):

• • розглянути застосування ЕСЗ, таких як рекомбінантний людський еритропоетин α у дозі 40 000 Од. підшкірно 1 раз на тиждень або 30 000 Од. підшкірно 1 раз на тиждень, або дарбепоетин у дозі 500 мкг підшкірно кожні 3 тиж;
  • метою застосування ЕСЗ є підвищення рівня гемоглобіну до мінімального значення, достатнього, щоб не проводити трансфузію еритроцитарної маси.

2. Моніторинг відповіді на лікування:

• • у разі відсутності поліпшення стану протягом 4–6 тиж після початку лікування слід розглянути можливість підвищення дози;
  • за відсутності відповіді на лікування через 6–8 тиж необхідно припинити застосування ЕСЗ.

3. Одночасне застосування препаратів заліза:

• • особливо у пацієнтів з функціональним дефіцитом заліза (феритин ≥100 нг/мл та <500–800 нг/мл та насичення трансферину залізом [TSAT] <20%);
  • залізо може бути призначене внутрішньовенно або перорально.

4. Протипоказання та небажані ефекти ЕСЗ:

• • важливо ретельно оцінити ризик та протипоказання до застосування ЕСЗ, оскільки вони можуть включати підвищення ризику тромбозу та інші серйозні побічні ефекти.

Підхід до лікування повинен бути індивідуалізований і базуватися на загальному стані здоров’я пацієнта, стадії та типі ракового захворювання, а також реакції на хіміотерапію. Важлива тісна взаємодія з онкологом та гематологом для оптимального контролю анемії.

У контролі анемії хронічних захворювань слід враховувати такі аспекти:

1. Застосування ЕСЗ в інших випадках:

• • ЕСЗ можна розглядати в ситуаціях, коли рівень гемоглобіну залишається нижчим за 10 г/дл, незважаючи на ефективне лікування основного захворювання та прийом залізовмісних препаратів;
  • важливо продовжувати застосування препаратів заліза для підтримки адекватних рівнів феритину (≥100 нг/мл) та насичення трансферину залізом (TSAT ≥20%).

2. Управління абсолютним дефіцитом заліза:

• • у разі рівня феритину в плазмі крові нижче 100 нг/мл, що вказує на абсолютний дефіцит заліза, слід компенсувати дефіцит заліза;
  • через часті порушення процесу всмоктування заліза в шлунково-кишковому тракті краще внутрішньовенне введення заліза;
  • це особливо актуально для пацієнтів з анемією хронічних захворювань, у яких всмоктування заліза може бути порушене через основне захворювання.

При вирішенні початку лікування ЕСЗ і залізом важливо враховувати індивідуальні особливості пацієнта, включаючи стадію і тип основного захворювання, а також відповідь на попередні методи лікування. Завжди слід зважувати потенційну користь та ризики, пов’язані з такими методами лікування, та проводити регулярний моніторинг для оцінки ефективності та безпеки терапії.