Застереження щодо особливих груп пацієнтів.

Щоб звести до мінімуму ризик небезпечних побічних ефектів, особливу увагу необхідно приділяти таким групам пацієнтів:

пацієнти з частковою або повною атріовентрикулярною блокадою, оскільки місцеві анестетики можуть мати ефект уповільнення провідності;
люди літнього віку та пацієнти з поганим загальним станом. Ацидоз або гіпоксія у пацієнта підвищує ризик і тяжкість токсичних реакцій з боку ЦНС або серцево-судинної системи (див. розділ «Передозування»);
пацієнти з тяжкою печінковою та/або нирковою недостатністю;
пацієнти, які отримують антиаритмічні препарати класу III (наприклад, аміодарон), повинні перебувати під наглядом і розглянути можливість моніторингу ЕКГ, оскільки можливі додаткові серцеві ефекти (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);
хворі на гостру порфірію. Розчин лідокаїну для ін’єкцій, імовірно, є порфіриногеном і його слід призначати лише за суворими показаннями пацієнтам із тяжкими або невідкладними випадками гострої порфірії. Усім пацієнтам з порфірією слід вживати відповідних запобіжних заходів.

Примітка! Вищезазначеним пацієнтам часто показана регіонарна анестезія. Не рекомендується знижувати рекомендовану дозу лідокаїну, оскільки в цьому випадку анестезія може виявитися недостатньою для проведення процедури.

Слід уникати застосування місцевих анестетиків у ділянці запалення.

Попередження, пов'язані з технікою введення

Регіонарну або місцеву анестезію слід проводити в належним чином обладнаному та укомплектованому медичним персоналом приміщенні. Лікарські засоби та інші засоби для моніторингу та реанімації повинні бути у межах досяжності. Слід також враховувати можливість виникнення артеріальної гіпотензії та брадикардії у разі центральної блокади. При виконанні розширеної блокади перед застосуванням місцевого анестетика слід встановити внутрішньовенний катетер.

Лікарі, які виконують операцію, повинні бути ознайомлені з методами, які будуть використовуватися, а також з діагностикою та лікуванням системної токсичності та інших ускладнень, що можуть виникнути при застосуванні місцевих анестетиків (див. розділ «Передозування»).

Були описані серйозні побічні ефекти для деяких методів місцевої анестезії незалежно від використовуваного місцевого анестетика.

Наприклад:

при ретробульбарній ін'єкції у поодиноких випадках місцевий анестетик може витікати в субарахноїдальний простір, спричиняючи токсичні реакції навіть при низьких дозах місцевого анестетика, зокрема тимчасову сліпоту, серцево-судинний колапс, апное, судоми тощо. Ці ускладнення слід негайно розпізнавати та лікувати;
при ретро- та перибульбарних ін’єкціях місцевих анестетиків існує невеликий ризик виникнення стійкої дисфункції очних м'язів. Основними причинами є травма та/або місцевий токсичний вплив на м'язову та/або нервову тканину. Тяжкість тканинної реакції залежить від тяжкості травми, концентрації використовуваної рідини та тривалості впливу місцевого анестетика на тканину. Тому для всіх місцевих анестетиків рекомендується використовувати найнижчу ефективну концентрацію та дозування. Судинозвужувальні засоби можуть посилювати реакції тканин і їх необхідно використовувати тільки за показаннями;
слід враховувати можливість виникнення тяжкої артеріальної гіпотензії та брадикардії під час проведення центральної блокади, особливо у пацієнтів з гіповолемією. Цей ризик можна зменшити шляхом заповнення кровообігу кристалічним або колоїдним розчином перед введенням анестетика. Гіпотензію слід негайно лікувати шляхом внутрішньовенного введення симпатоміметиків. У разі необхідності це лікування слід повторити;
епідуральну анестезію слід з обережністю застосовувати пацієнтам зі зниженим серцево-судинним резервом, оскільки вони можуть бути менш здатними компенсувати уповільнення атріовентрикулярної провідності, спричинене лідокаїном;
епідуральна анестезія може призвести до артеріальної гіпотензії та брадикардії. Артеріальну гіпотензію слід негайно лікувати шляхом внутрішньовенного введення симпатоміметиків, яке у разі необхідності можна повторити;
зокрема, ін’єкції в ділянку голови та шиї можуть випадково введені внутрішньосудинно, що може спричинити церебральну токсичність навіть при низьких дозах;
не рекомендується проводити безперервні внутрішньосуглобові інфузії лідокаїну. Існують повідомлення про хондроліз у пацієнтів, які отримували безперервну внутрішньосуглобову інфузію різних місцевих анестетиків амідного типу після операції. Більшість зареєстрованих повідомлень про випадки хондролізу стосувалися плечового суглоба. Хоча причинний зв'язок цих випадків хондролізу був нез'ясований і не повідомлялося про випадки хондролізу саме після інфузії лідокаїну, безперервна інфузія в суглоби не рекомендується.

У рідкісних випадках була описана зупинка серця без попередніх симптомів центральної нервової системи. Ця зупинка серця, ймовірно, була симптомом передозування внаслідок випадкової внутрішньосудинної ін’єкції (див. розділ «Передозування»).

Інші попередження

Слід враховувати можливість перехресної гіперчутливості з іншими місцевими анестетиками амідного типу.

Розчин лідокаїну для ін’єкцій не дозволений для інтратекального введення (субарахноїдальна анестезія). Повідомляли про поодинокі випадки синдрому кінського хвоста зі стійкою парестезією, дисфункцією кишечнику та сечовивідних шляхів або паралічем нижніх кінцівок після інтратекального введення лідокаїну та інших подібних засобів. Більшість цих випадків пов’язані з гіпербаричними концентраціями лідокаїну або тривалою інтратекальною інфузією.