за винятком лікування інфантильних спазмів, Сабрил не можна застосовувати як монотерапію.
Повідомлялося про поширені випадки дефектів поля зору у пацієнтів, які отримували вігабатрин (приблизно 1 з 3 пацієнтів). Частота розвитку дефектів поля зору, визначена у відкритому клінічному дослідженні, представлена в розділі Фармакодинаміка. Ці дефекти зазвичай виникають через кілька місяців або навіть років лікування вігабатрином. Ступінь звуження поля зору може бути значним. У більшості пацієнтів з дефектами, підтвердженими при периметрії, не було виявлено жодних симптомів. Отже, цей небажаний ефект можна достовірно виявити лише за допомогою периметрії, систематичне проведення якої, як правило, можливе лише у пацієнтів, що досягли 9 років. Електроретинографія також може бути ефективним методом, але її слід проводити лише для дорослих, які не можуть співпрацювати під час периметрії, або для дуже маленьких дітей (див. «Дефекти поля зору» нижче).
Наявні дані свідчать про те, що дефекти поля зору необоротні навіть після припинення лікування вігабатрином. Не можна виключати посилення дефектів поля зору після припинення лікування.
Тому вігабатрин слід застосовувати лише після ретельної оцінки переваг і ризиків порівняно з наявними альтернативами лікування.
Вігабатрин не рекомендується пацієнтам з уже наявними клінічно значущими дефектами поля зору.
На початковій стадії лікування вігабатрином слід регулярно стежити за пацієнтами, а потім через рівні проміжки часу слід перевіряти наявність порушень зору та зниження гостроти зору. Дослідження поля зору й оцінку гостроти зору слід проводити кожні 6 місяців протягом усього терміну лікування (див. «Дефекти поля зору» та «Гострота зору» нижче).
Дефекти поля зору (ДПЗ)
За наявними даними, дефекти поля зору, як правило, виражаються у двосторонньому концентричному звуженні поля зору, яке, зазвичай, більш виражене з носового боку, ніж зі скроневого. Кільцеподібний дефект часто спостерігається в центральному полі зору (в межах 30 градусів ексцентриситету). ДПЗ у пацієнтів, які отримували вігабатрин, були різного ступеня тяжкості — від легкого до важкого. Важкі випадки можуть характеризуватися тунельним зором. У важких випадках також повідомлялося про випадки сліпоти.
Більшість пацієнтів з відхиленнями, підтвердженими під час периметрії, раніше не помічали жодних симптомів, у тому числі у випадках, коли серйозні відхилення були виявлені при периметрії. Наявні дані свідчать про те, що ДПЗ необоротні, у тому числі після припинення лікування вігабатрином. Не можна виключати посилення дефектів поля зору після припинення лікування.
Підсумок даних обстежень свідчить про те, що третина пацієнтів, які отримували вігабатрин, страждають на ДПЗ. Чоловіки більше схильні до виникнення ДПЗ, ніж жінки. Частота виникнення ДПЗ, визначена у відкритому клінічному дослідженні, вказана в розділі Фармакодинаміка. У цьому дослідженні показаний можливий зв’язок між ризиком ДПЗ і ступенем впливу вігабатрину залежно від добової дози (від 1 г до понад 3 г) та тривалості лікування (максимум протягом перших 3 років).
Перед початком лікування вігабатрином усім пацієнтам слід звернутися до офтальмолога для дослідження поля зору.
Перед початком лікування слід пройти відповідне дослідження поля зору (периметрію) за допомогою стандартного методу статичної (Хамфрі або «Восьминіг») чи кінетичної (стандарт Гольдмана) периметрії, а потім проходити дослідження кожні шість місяців протягом усього періоду лікування. Статична периметрія є методом визначення відхилень поля зору, пов’язаних із застосуванням вігабатрину.
Електроретинографія може бути корисним методом, але її слід проводити лише у дорослих, які не можуть співпрацювати під час периметрії. За наявними даними, перший коливальний потенціал та реакція на моргання 30 Гц, що з’являються на електроретинограмі, корелюють з ДПЗ, який виникає внаслідок застосування вігабатрину. Ці відповіді затримуються й мають меншу амплітуду, ніж звичайні. Такі зміни не спостерігались у пацієнтів, які отримували вігабатрин і не мають ДПЗ.
Пацієнт та/або особа, яка надає допомогу, повинні бути повністю проінформовані про частоту і наслідки розвитку ДПЗ під час лікування вігабатрином. Пацієнтам слід повідомляти про будь-які нові проблеми із зором або симптоми, які можуть бути пов’язані зі звуженням поля зору. У разі появи зорових симптомів пацієнта слід направити до офтальмолога.
Якщо під час спостереження виявлено звуження поля зору, слід розглянути можливість поступового припинення лікування вігабатрином. Якщо необхідно продовжувати лікування, може потребуватися частіше обстеження (периметрія) для виявлення прогресування звуження або виникнення дефекту зору.
Вігабатрін не слід застосовувати одночасно з іншими ретинотоксичними препаратами.
Діти
Проведення периметрії не рекомендується для дітей до 9 років. Слід дуже ретельно зважувати ризик лікування для дітей і очікувану користь. На сьогодні не існує затвердженого методу для діагностики або виключення дефектів поля зору у дітей, у яких неможливо провести стандартну периметрію.
Однак наявність периферичного зору не виключає можливості виникнення ДПЗ.
Електроретинографія може бути корисним методом, але її слід проводити лише у дітей до 3 років.
Гострота зору
Поширеність зниженої гостроти зору у пацієнтів, які отримували вігабатрин, невідома.
Захворювання сітківки, затуманення зору, атрофія зорового нерва або неврит зорового нерва можуть призвести до зниження гостроти зору (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Гостроту зору слід оцінювати під час консультацій офтальмолога перед початком лікування вігабатрином, а потім кожні 6 міс під час лікування.
Неврологічні та психічні розлади
З огляду на результати досліджень безпеки, проведених на тваринах, слід ретельно стежити за можливими неврологічними побічними реакціями пацієнтів, які отримують вігабатрин.
Рідкісні випадки симптомів енцефалопатії, такі як виражена седація, ступор або сплутаність свідомості, пов’язані з неспецифічною присутністю повільних хвиль на електроенцефалограмі, спостерігалися незабаром після початку лікування вігабатрином. Факторами ризику розвитку цих реакцій є, зокрема, введення початкової дози, що перевищує рекомендовану дозу, більш швидке збільшення дози та/або збільшення дози з кроком, більшим за рекомендований, або наявність ниркової недостатності. Вказані реакції були оборотними після зменшення дози або припинення прийому вігабатрину (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Повідомлялося про випадки порушень головного мозку при проведенні МРТ, особливо у немовлят/дітей раннього віку, які отримували лікування інфантильних спазмів високими дозами вігабатрину. Клінічна значимість цих порушень поки не відома. Крім того, відомо про випадки внутрішньомієлінового набряку (ВМН), зокрема у немовлят/маленьких дітей, які отримували лікування інфантильних спазмів (див. ПОБІЧНА ДІЯ та Доклінічні дані з безпеки). ВМН був оборотним при припиненні лікування, і тому рекомендується поступово припиняти застосування вігабатрину у разі виявлення ВМН.
Повідомлялося про аномальні рухи, включаючи дистонію, дискінезію та гіпертонус, у пацієнтів, які отримували лікування інфантильних спазмів. Слід оцінювати співвідношення користь/ризик прийому вігабатрину окремо для кожного пацієнта. У разі появи під час лікування вігабатрином нових аномальних рухів слід розглянути можливість зменшення дози або поступового припинення лікування.
У деяких пацієнтів, які отримують вігабатрин, може спостерігатися підвищена частота судом або розвиток нових типів судом (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Ці явища можуть також виникати внаслідок передозування, зменшення концентрації одночасно введених антиепілептичних препаратів у плазмі крові або парадоксального ефекту.
Як і при застосуванні будь-якого протиепілептичного препарату, різке припинення лікування вігабатрином може призвести до виникнення судомних нападів. Якщо пацієнту потрібно припинити лікування вігабатрином, рекомендується поступове зменшення дози протягом 2–4 тижнів.
Вігабатрин слід приймати з обережністю пацієнтам, які в анамнезі мали психоз, депресію або порушення поведінки. Під час лікування вігабатрином повідомлялося про побічні психіатричні явища (наприклад: збудження, депресія, порушення мислення, параноїчні реакції). Ці явища спостерігались як у пацієнтів із психіатричним анамнезом, так і без такого. Як правило, вони були оборотними при зменшенні дози вігабатрину або при поступовому припиненні лікування.
Суїцидальні ідеї та поведінка
Повідомлялося про суїцидальні наміри та поведінку у пацієнтів, які отримували протиепілептичні засоби за різними показаннями. Метааналіз рандомізованих плацебоконтрольованих досліджень протиепілептичних засобів також показав дещо підвищений ризик суїцидальних намірів та поведінки. Причини цього ризику невідомі, і наявні дані не виключають підвищеного ризику при застосуванні вігабатрину. Тому потрібно уважно спостерігати за пацієнтами щодо наявності ознак суїцидальних намірів та поведінки і призначати відповідне лікування. Пацієнтам (та їхнім опікунам) слід порадити звертатися до лікаря у разі появи ознак суїцидальних намірів та поведінки.
Літні люди та пацієнти з нирковою недостатністю
Оскільки вігабатрин виводиться нирками, потрібна особлива обережність при лікуванні пацієнтів із кліренсом креатиніну нижче 60 мл/хв та літніх людей. За такими пацієнтами слід уважно спостерігати щодо наявності таких побічних ефектів, як седація або сплутаність свідомості (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Одночасне застосування вігабатрину і клоназепаму
Одночасне застосування вігабатрину і клоназепаму може посилити седативні ефекти (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ). Необхідність такого одночасного застосування повинна оцінюватися з урахуванням усіх ризиків.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Ризик, пов’язаний з епілепсією та протиепілептичними лікарськими засобами загалом
У дітей, народжених від жінок, які лікувалися протиепілептичними засобами, поширеність вад розвитку у 2–3 рази більша, ніж у загальній популяції. Найчастіше повідомлялося про розщеплення губи, вади серцево-судинної системи та дефекти нервової трубки. Політерапія може бути пов’язана з вищим ризиком вроджених вад розвитку, ніж монотерапія, тому потрібно по можливості застосовувати монотерапію.
Всім пацієнткам репродуктивного віку рекомендується проконсультуватися у фахівця. Необхідність протиепілептичного лікування слід переглянути, коли пацієнтка планує вагітність.
При настанні вагітності у жінок, які лікуються від епілепсії, слід уникати раптового припинення протиепілептичнуої терапіюї, оскільки це може призвести до посилення судом і може згубно вплинути як на матір, так і на плід.
Ризик, пов’язаний з вігабатрином
Зі спонтанних повідомлень щодо застосування вігабатрину під час вагітності відомо про випадки вроджених аномалій у дітей і спонтанні аборти. Не можна зробити остаточного висновку стосовно того, чи спричиняє вігабатрин підвищений ризик вад розвитку в разі застосування під час вагітності, через обмежену кількість даних та одночасне застосування інших протиепілептичних засобів під час цих вагітностей.
Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність (див. Доклінічні дані з безпеки).
Сабрил не слід застосовувати під час вагітності, якщо тільки клінічний стан жінки не вимагає лікування вігабатрином.
Обсяг інформації щодо можливої появи дефекту поля зору в дітей, які зазнали впливу вігабатрину in utero, обмежений.
Годування груддю
Вігабатрин екскретується в грудне молоко людини. Інформації щодо впливу вігабатрину на новонароджених і немовлят недостатньо. Необхідно ухвалити рішення, чи припинити годування груддю, чи припинити терапію лікарським засобом Сабрил, врахувавши користь від грудного годування для дитини і користь від терапії для жінки.
Репродуктивна функція
Дослідження репродуктивної функції на щурах не виявили впливу на чоловічу та жіночу репродуктивну функцію (див. Доклінічні дані з безпеки).
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Зазвичай пацієнтам з неконтрольованою епілепсією не дозволяється керувати транспортними засобами чи іншими потенційно небезпечними механізмами. З огляду на той факт, що в ході клінічних досліджень з лікарським засобом Сабрил спостерігалася сонливість, пацієнтів слід попереджати про таку ймовірність на початку лікування.
Часто у зв’язку з прийомом лікарського засобу Сабрил повідомлялося про дефекти поля зору, які можуть значно вплинути на здатність керувати автотранспортом та іншими механізмами. Пацієнтів слід оцінювати на наявність дефекту поля зору, приділяючи особливу увагу пацієнтам, які керують автотранспортом, іншими механізмами або виконують будь-які небезпечні завдання (див. також ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Аналоги Сабрил