Не застосовувати нерозведеним.

Норадреналін не слід призначати пацієнтам, які страждають гіпотонією через дефіцит об’єму крові, крім як надзвичайний захід для підтримання перфузії коронарних та мозкових артерій до завершення замісної терапії об’єму крові. Норадреналін слід застосовувати лише разом із відповідною компенсацією об’єму крові.

Якщо безперервно вводити норадреналін для підтримки артеріального тиску у разі відсутності заміщення об’єму крові, можуть виникнути: сильна периферична та вісцеральна вазоконстрикція, зниження ниркової перфузії та виділення сечі, поганий системний кровотік, незважаючи на «нормальний» артеріальний тиск, тканинна гіпоксія та молочний ацидоз. Замінник об'єму крові можна вводити до та/або одночасно з цим лікарським засобом; однак, якщо цільна кров або плазма крові показані для збільшення об'єму крові, вводити необхідно окремо (наприклад, якщо дають одночасно, використовуйте Y-тюбинг та окремі контейнери).

Тривале введення будь-якого сильнодіючого вазопресора може призвести до виснаження об’єму плазми крові, яке слід безперервно коригувати за допомогою відповідної замісної рідинної та електролітної терапії. Якщо обсяги плазми не коригувати, гіпотонія може повторитися при припиненні прийому норадреналіну або підтримці артеріального тиску з ризиком серйозної периферичної та вісцеральної вазоконстрикції (наприклад, зменшення ниркової перфузії) зі зменшенням кровотоку та перфузії тканин із подальшою гіпоксією тканин та молочнокислим ацидозом і можливою ішемією; рідко повідомляли про гангрену кінцівок.

При введенні норадреналіну слід часто перевіряти артеріальний тиск і швидкість потоку, щоб уникнути гіпертонії, яка може бути пов’язана з брадикардією, а також головним болем та периферичною ішемією, включаючи рідко гангрену кінцівок. Екстравазація може спричинити місцевий некроз тканин (див. розділ «Екстравазація» нижче).

З обережністю рекомендується пацієнтам із великою дисфункцією лівого шлуночка, пов’язаною з гострою гіпотензією. Підтримуючу терапію слід розпочинати одночасно з діагностичною оцінкою. Норадреналін повинен бути зарезервований для пацієнтів із кардіогенним шоком та рефрактерною гіпотензією, зокрема пацієнтам без підвищеного системного судинного опору.

При появі розладів серцевого ритму під час лікування необхідно зменшити дозування.

Серцеві аритмії можуть виникнути, якщо норадреналін застосовувати разом із серцевими сенсибілізаторами, і можуть бути більш вірогідними у пацієнтів із гіпоксією або гіперкарбією.

Особливої обережності слід дотримуватися пацієнтам із тромбозом коронарних, мезентеріальних або периферичних судин, оскільки норадреналін може посилити ішемію та розширити зону інфаркту, якщо, на думку лікаря, призначення норадреналіну не потрібно для порятунку життя. Подібної обережності слід дотримуватися для пацієнтів із гіпотонією після інфаркту міокарда та для хворих на стенокардію, особливо при варіантній ангіні Принцметала, цукровому діабеті, гіпертонії або гіпертиреозі (див. розділ «Побічні реакції»).

Слід бути обережним діабетикам, оскільки цей лікарський засіб підвищує рівень глюкози в крові (завдяки глікогенолітичній дії у печінці та гальмуванню вивільнення інсуліну з підшлункової залози).

Люди літнього віку можуть бути особливо чутливими до дії норадреналіну через більшу частоту порушення функції печінки, нирок або серця та супутніх захворювань чи іншої лікарської терапії.

Застосування норадреналіну дітям не рекомендується (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетика»).

Норадреналін необхідно застосовувати лише лікарям, ознайомленим із селективними показаннями для його застосування.

Там, де це вказано, до та/або під час терапії цим препаратом необхідно призначити та підтримувати відповідну замісну терапію крові або рідини, у пацієнта, що знаходиться в положенні лежачи на спині та піднявши ноги. При введенні норадреналіну слід часто перевіряти артеріальний тиск і швидкість потоку, щоб уникнути гіпертонії. Отже, бажано моніторити артеріальний тиск кожні дві хвилини з моменту початку введення до досягнення бажаного артеріального тиску, а потім кожні 5 хвилин після цього, якщо прийом потрібно продовжувати. Необхідно постійно стежити за швидкістю потоку, і ніколи не можна залишати пацієнта без нагляду під час застосування норадреналіну. Гіпертонія може з часом призвести до гострого набряку легенів, аритмії або зупинки серця.

Інфузію норадреналіну слід припиняти поступово, оскільки раптове припинення може призвести до катастрофічного зниження артеріального тиску.

Екстравазація

Місце інфузії слід часто перевіряти на наявність вільного потоку. Слід бути обережним, щоб уникнути екстравазації норадреналіну в тканини, оскільки внаслідок судинозвужувальної дії препарату може виникнути місцевий некроз. Побіління м’яких тканин уздовж вени, в яку вводять лікарський засіб, іноді без очевидної екстравазації, пояснюється звуженням vassa vasorum з підвищеною проникністю стінки вени, що дозволяє певному витоку. У рідкісних випадках це може перерости у поверхневу в'ялість, особливо під час інфузії у вени ніг у пацієнтів літнього віку або у тих, хто страждає на облітеруючі судинні захворювання. Якщо відбувається побіління, слід розглянути питання про зміну місця інфузії з інтервалами, щоб зменшити наслідки місцевого звуження судин.

ВАЖЛИВО — антидот при екстравазаційній ішемії

Для запобігання відшаруванню та некрозу у місцях, де відбулася екстравазація, ділянка повинна бути якомога швидше інфільтрована 10–15 мл сольового розчину, що містить від 5 мг до 10 мг фентоламіну, адреноблокуючого агента. Потрібно використовувати шприц із тонкою підшкірною голкою, коли розчин інфільтрується по всій ділянці, що легко визначити за холодним, твердим та блідим виглядом. Симпатична блокада фентоламіном спричиняє негайні та помітні місцеві гіперемічні зміни, якщо ділянка інфільтрується протягом 12 годин. Фентоламін слід вводити якомога швидше після того, як помітили екстравазацію та припинили інфузії.

Ампули цього лікарського засобу, що містять 1 мл, 2 мл, 4 мл або 5 мл концентрату для розчину для інфузій, містять менше 1 ммоль натрію (23 мг) на ампулу, тобто практично вільні від натрію.

Кожна ампула лікарського засобу, що містить 8 мл концентрату для розчину для інфузій, містить 26,4 мг (1,12 ммоль) натрію. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.

Кожна ампула лікарського засобу, що містить 10 мл концентрату для розчину для інфузій, містить 33 мг (1,40 ммоль) натрію. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.