Фармакодинаміка.

До складу препарату входять дві діючі речовини із різними, але взаємодоповнювальними механізмами дії.

Адапален — це хімічно стабільна похідна нафтойної кислоти із ретиноїдоподібною дією. У дослідженнях біохімічного і фармакологічного профілю була показана дія адапалену при захворюванні, спричиненому Acne vulgaris: він є потужним модулятором клітинної диференціації і кератинізації, а також має протизапальні властивості. Механізм дії адапалену базується на зв’язуванні сполуки зі специфічними ядерними рецепторами ретиноєвої кислоти. Сучасні дані дають змогу припустити, що при місцевому застосуванні адапален нормалізує диференціацію фолікулярних епітеліальних клітин, завдяки чому зменшується утворення мікрокомедонів. У моделях in vitro адапален пригнічує хемотаксичну (направлену) і хемокінетичну (випадкову) відповіді поліморфноядерних лейкоцитів людини; також він пригнічує перетворення арахідонової кислоти до медіаторів запалення. За даними досліджень іn vitro адапален пригнічує фактори AP-1, а також експресію toll-подібних рецепторів 2. Такий профіль вказує на те, що під дією адапалену зменшується запальний компонент акне, опосередкований клітинами.

Бензоїлу пероксид чинить протимікробну дію, зокрема проти Propionibacterium аcnes, які присутні у надмірній кількості в ураженому сально-волосяному комплексі.

Механізм дії бензоїлу пероксиду пояснюється його високою ліпофільною активністю, що виникає при його проникненні через епідерміс в клітинні мембрани бактерій і кератиноцитів у сально-волосяному комплексі. Бензоїлу пероксид вважається дуже ефективним антибактеріальним засобом широкого спектра дії при лікуванні acne vulgaris. Він підтвердив бактерицидний ефект шляхом створення вільних радикалів, які окиснювали білки й інші необхідні клітинні компоненти в стінці бактерії. Мінімальна інгібуюча концентрація бензоїлу пероксиду має бактерицидну властивість і ефективність щодо уразливих і резистентних до антибіотиків культур Propionibacterium аcnes.

Крім цього, бензоїлу пероксид має відлущувальні і кератолітичні властивості.

Фармакокінетика.

Всмоктування

Дослідження фармакокінетики проводилося за участю 26 дорослих учасників і підлітків (віком від 12 до 33 років) із acne vulgaris тяжкого ступеня, яким застосовували Еффезел Форте. Учасники отримували лікування один раз на добу всіх потенційно уражених ділянок протягом 4 тижнів, при цьому доза в середньому становила 2,3 г/добу (діапазон: 1,6–3,1 г/добу). Еффезел Форте наносили тонким шаром на обличчя, плечі, верхню частину грудей та верхню частину спини. Після 4 тижнів лікування 16 учасників (62%) мали визначену концентрацію адапалену в плазмі, що перевищувала межі кількісного визначення (МКВ від 0,1 нг/мл); середнє значення C_max становило 0,16 ± 0,08 нг/мл, а середнє значення AUC_0–24год — 2,49 ± 1,21 нг.год/мл. В учасника із найбільшим впливом значення C_max і AUC_0–24год адапалену становили 0,35 нг/мл і 6,41 нг.год/мл відповідно.

Дослідження фармакокінетики препаратів Еффезел та Еффезел Форте підтвердили, що черезшкірне поглинання адапалену не впливає на поглинання бензоїлу пероксиду.

Проникнення бензоїлу пероксиду крізь шкіру низьке; при нанесенні на шкіру він повністю перетворюється на бензойну кислоту, яка швидко елімінує.

Доклінічні дані з безпеки

Результати стандартних доклінічних фармакологічних досліджень безпеки, досліджень токсичності препарату при багаторазовому застосуванні, генотоксичності, фототоксичності або канцерогенності не свідчать про наявність особливих загроз для людини.

Токсичний вплив адапалену на репродуктивну функцію досліджували на тваринах, яким препарат вводили перорально і наносили на шкіру. При високих системних експозиціях (пероральне введення у дозах від 25 мг/кг/добу) спостерігався тератогенний ефект. Результати включали ущелину піднебіння, мікрофтальмію, енцефалоцеле та аномалії скелета у щурів та пупкову грижа, екзофтальм та аномалії нирок та скелета у кроликів. При менших експозиціях (нанесенні на шкіру у дозі 6 мг/кг/добу) відзначалися зміни кількості ребер або хребців, уповільнене окостеніння. Пероральне введення адапалену в дозах від 0,15 до 5,0 мг/кг/добу (у 8 разів вище максимально рекомендованої дози для людини) не призводило до вад розвитку у тварин.

Дослідження на тваринах, що проводилися із застосуванням препаратів Еффезел та Еффезел Форте, включали дослідження місцевої переносимості та дослідження шкірної токсичності при повторних дозах у щурів, собак та/або карликових свиней протягом періоду до 13 тижнів і продемонстрували місцеве подразнення та можливість сенсибілізації, як і було спрогнозовано для речовини, що містить бензоїлу пероксид. Системний вплив адапалену після повторюваного зовнішнього застосування у фіксованій комбінації у тварин був дуже низьким, що відповідало клінічним даним фармакокінетики. Бензоїлу пероксид швидко та повністю перетворювався на бензойну кислоту в шкірі, а потім поглинався та виділявся із сечею, виявляючи обмежений системний вплив.

Аналоги Еффезел Форте