особливі застереження. Небажаних ефектів (особливо з боку травного тракту і серцево-судинної системи) можна уникнути, приймаючи мінімальну ефективну дозу протягом найкоротшого часу, потрібного для усунення симптомів.
Лікарський засіб слід з обережністю приймати пацієнтам, які застосовують супутні препарати, здатні підвищувати ризик кровотеч або ульцерації, такі як пероральні кортикостероїди, антикоагулянти (варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, антитромботичні препарати (ацетилсаліцилова кислота).
Слід уникати одночасного застосування кетопрофену з іншими НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2.
З обережністю слід призначати кетопрофен пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі. Кровотеча і перфорація можуть розвиватися раптово без попередніх симптомів.
Ризик шлунково-кишкових кровотеч, ульцерації або перфорації зростає при підвищенні дози НПЗП, у пацієнтів із виразкою в анамнезі, особливо при ускладненнях типу геморагії або перфорації, в осіб літнього віку, у хворих з низькою масою тіла, а також у осіб із порушенням функції тромбоцитів і осіб, що приймають антикоагулянти або інгібітори агрегації тромбоцитів. Цим пацієнтам слід розпочинати лікування з найнижчої дози. У таких пацієнтів слід застосовувати комбіновану терапію протекторними препаратами (наприклад мізопростолом або інгібіторами протонної помпи).
Пацієнти, у яких раніше відмічали побічні реакції з боку травного тракту, особливо пацієнти літнього віку, мають повідомляти про будь-які незвичні абдомінальні симптоми (зокрема про шлунково-кишкові кровотечі), особливо на початку лікування.
Шлунково-кишкові кровотечі, утворення виразки або її перфорація, у деяких випадках з летальним наслідком, спостерігалися при застосуванні усіх НПЗП на різних етапах лікування, незалежно від наявності симптомів-провісників або наявності в анамнезі серйозної патології з боку травного тракту. При виникненні кровотечі або ульцерації у пацієнтів, які лікуються кетопрофеном, терапію необхідно відмінити.
Згідно з епідеміологічними даними кетопрофен може бути пов’язаний з високим ризиком тяжкої шлунково-кишкової токсичності, що характерно для деяких інших НПЗП, особливо при прийомі високих доз. Також клінічні дослідження та епідеміологічні дані дають підстави припускати, що застосування деяких НПЗП (особливо у високих дозах і при тривалому лікуванні) пов’язано з підвищенням ризику артеріального тромбозу (наприклад інфаркту міокарда або інсульту). Для виключення такого ризику при застосуванні кетопрофену даних недостатньо.
У поодиноких випадках при застосуванні НПЗП відзначалися тяжкі шкірні реакції, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса — Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик таких реакцій існує на початку терапії (у більшості випадків такі реакції виникають у перші місяці лікування). Кетопрофен необхідно відмінити при перших проявах шкірного висипу, уражень слизових оболонок або при інших ознаках підвищеної чутливості.
Запобіжні заходи. НПЗП слід з обережністю призначати пацієнтам із розладами ШКТ, такими як гастрит та дуоденіт, з виразковим колітом, хворобою Крона в анамнезі, оскільки може загостритися їхній стан.
Препарат слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю, а також в осіб, які приймають антикоагулянти (похідні кумарину і гепарину, головним чином низькомолекулярні гепарини).
Необхідний ретельний контроль діурезу і функції нирок у пацієнтів із печінковими порушеннями, у пацієнтів, які отримують діуретики, при гіповолемії внаслідок великого хірургічного втручання, особливо у пацієнтів літнього віку.
На початку лікування слід проводити моніторинг ниркової функції у пацієнтів із серцевою недостатністю, ХНН, нефрозом, порушеннями функції печінки, цирозом, порушеннями водного обміну (наприклад зневоднення у результаті застосування діуретиків, гіповолемія після хірургічної операції), особливо у хворих літнього віку. У таких пацієнтів призначення кетопрофену може спричинити зменшення ниркового кровотоку через пригнічення синтезу простагландинів. У початковий період лікування слід ретельно контролювати величину діурезу та інші показники функції нирок. Порушення їх функції може бути причиною появи набряків та підвищення концентрації небілкового азоту в сироватці крові.
У пацієнтів із серцевою недостатністю, особливо літнього віку, через затримку рідини та натрію в організмі може спостерігатися посилений прояв небажаних реакцій. У таких пацієнтів слід контролювати функцію серця та нирок.
Ретельний контроль необхідний для пацієнтів з АГ та/або хронічною серцевою недостатністю слабкого чи помірного ступеня тяжкості в анамнезі, оскільки при терапії НПЗП повідомлялося про затримку рідини і набряки.
Маскування симптомів основних інфекцій: Кетонал^® Дуо, як і інші НПЗП, що мають анальгезивні, протизапальні та жарознижувальні властивості, може замаскувати симптоми інфекційного захворювання, що може призвести до затримки початку відповідного лікування і тим самим ускладнити перебіг захворювання. Такі випадки відмічали при бактеріальній позагоспітальній пневмонії та бактеріальних ускладненнях вітряної віспи. Коли Кетонал^® Дуо застосовують для полегшення болю при інфекції, рекомендується проводити моніторинг інфекційного захворювання. В умовах лікування поза медичним закладом пацієнт повинен звернутися до лікаря, якщо симптоми зберігаються або їх вираженість збільшується.
У пацієнтів з відхиленнями печінкових проб від норми або захворюваннями печінки в анамнезі періодично слід контролювати рівень трансаміназ та індивідуально підбирати дози лікарського засобу, зокрема при довготривалій терапії.
Особливо обережно слід призначати кетопрофен особам літнього віку, зокрема з порушеннями функції печінки або нирок; для таких хворих потрібно знизити дозу лікарського засобу. При тривалому лікуванні кетопрофеном необхідно контролювати показники морфології крові та функцію печінки і нирок.
Повідомлялося про окремі випадки виникнення жовтяниці та гепатиту, пов’язані з лікуванням кетопрофеном.
При тривалому лікуванні кетопрофеном, особливо пацієнтів старшого віку, необхідно контролювати формулу крові, а також функції печінки та нирок. При кліренсі креатиніну нижче 0,33 мл/с (20 мл/хв) слід відкоригувати дозу кетопрофену.
Застосування кетопрофену може негативно позначатися на репродуктивній функції жінок, тому його не слід приймати жінкам, які планують вагітність. Жінкам, які не можуть завагітніти або проходять обстеження з приводу безпліддя, прийом кетопрофену необхідно припинити.
У хворих на БА, хронічний, риніт, синусит та/або поліпоз носа існує підвищений ризик виникнення алергії на ацетилсаліцилову кислоту та інші НПЗП. Кетопрофен може спричинити у них напад БА, бронхоспазм, особливо в осіб з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗП.
Пацієнтам із неконтрольованою АГ, хронічною серцевою недостатністю, встановленою ІХС, захворюваннями периферичних артерій та/або захворюваннями судин головного мозку можна приймати кетопрофен тільки після ретельного моніторингу. Перед початком тривалого лікування пацієнти із такими факторами ризику, як АГ, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління також повинні проходити ретельне обстеження.
Під час застосування кетопрофену слід ретельно спостерігати за станом пацієнтів із підвищеною чутливістю до сонячного світла або фототоксичними реакціями в анамнезі.
Лікування кетопрофеном слід припинити, якщо відмічають порушення зору, такі як нечіткість зору.
Препарат містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.
Слід припинити застосування лікарського засобу перед великими хірургічними втручаннями.
Кетопрофен слід з обережністю застосовувати в осіб, що зловживають алкоголем.
Особи літнього віку: всмоктування кетопрофену не змінюється, лише подовжується Т_½ лікарського засобу (3 год) і знижується кліренс у нирках і плазмі крові. У пацієнтів літнього віку підвищена частота побічних реакцій на НПЗП, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій, іноді з летальним наслідком. Після 4 тиж від початку лікування слід проводити моніторинг щодо проявів шлунково-кишкових кровотеч.
Пацієнти з нирковою недостатністю: знижується кліренс у нирках і плазмі крові, подовжується Т_½ пропорційно до ступеня тяжкості ниркової недостатності.
Пацієнти з печінковою недостатністю: кліренс у плазмі крові і Т_½ не змінюються; кількість препарату, не зв’язаного з білками, зростає майже вдвічі.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність. Пригнічення синтезу простагландинів може негативно вплинути на перебіг вагітності та/або на розвиток ембріона/плода. Підвищується ризик викиднів та розвитку вад серця і гастрошизису при застосуванні інгібіторів синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад підвищується з менш ніж 1% до близько 1,5%. Ризик зростає з підвищенням дози таких препаратів та тривалості терапії. Було показано, що у тварин введення інгібітора синтезу простагландинів призводить до збільшення пре- і постімплантаційних втрат і летальності ембріона/плода.
Крім того, у тварин, які отримували інгібітор синтезу простагландинів у період органогенезу, зареєстрована підвищена частота різних вад розвитку, у тому числі з боку серцево-судинної системи. Якщо лікарський засіб застосовують у жінок, які прагнуть завагітніти, доза повинна бути якомога нижчою, а тривалість лікування — якомога коротшою.
У І та ІІ триместр вагітності Кетонал^® Дуо можна призначати лише у разі, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. У цих випадках доза кетопрофену має бути найнижчою, а тривалість лікування — найкоротшою.
У III триместр вагітності НПЗП можуть спричиняти у плода явища серцево-легеневої токсичності (з передчасним закриттям артеріальної протоки та розвитком легеневої гіпертензії), ниркової дисфункції, що може прогресувати до ниркової недостатності з олігогідроамніоном.
Застосування НПЗП безпосередньо перед пологами може бути причиною подовження часу кровотечі, пригнічення скоротливої здатності матки та подовження тривалості пологів.
Застосування кетопрофену у III триместр протипоказане.
Під час ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати на плід таким чином:
— серцево-легенева токсичність (із передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);
— порушення функції нирок, що може прогресувати до ниркової недостатності з олігогідрамніоном;
на матір і новонародженого, а також наприкінці вагітності:
— подовження часу кровотечі, антиагрегантний ефект, який може виникати при прийомі навіть дуже низьких доз;
— гальмування скорочень матки, що призводить до затримки або подовження пологів.
Годування грудьми. Дані щодо екскреції кетопрофену у грудне молоко відсутні. Кетопрофен протипоказано призначати в період годування грудьми, оскільки безпека кетопрофену в цей період не доведена.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. До з’ясування індивідуальної реакції на лікарський засіб (можуть виникнути запаморочення, сонливість, судоми) рекомендується утриматися від керування транспортними засобами або іншими механізмами.

Діагнози, при яких застосовують Кетонал Дуо