Порушення функції нирок та печінки. Оскільки налбуфін метаболізується в печінці та виводиться нирками, даний лікарський засіб слід з обережністю застосовувати пацієнтам із порушеннями функції нирок або печінки та вводити його у знижених дозах.

Інфаркт міокарда. Лікарський засіб Налбуфін, як і інші сильнодіючі аналгетики, слід з обережністю застосовувати пацієнтам з інфарктом міокарда, у яких виникає нудота та блювання.

Серцево-судинна система. При оцінці застосування лікарського засобу Налбуфін при введенні анестезії повідомлялося про підвищення частоти брадикардії у пацієнтів, які не отримували атропін до операції.

Травма голови. Пригнічувальна дія налбуфіну на дихальні шляхи та його здатність підвищувати тиск спинномозкової рідини можуть значно посилюватися при вже підвищеному внутрішньочерепному тиску, викликаному травмою. Крім того, налбуфін може викликати сплутаність свідомості, міоз, блювання та інші побічні ефекти, що маскують клінічний перебіг у пацієнтів з травмою голови. Таким пацієнтам налбуфін слід застосовувати з особливою обережністю і тільки в тому разі, коли це визнано дійсно необхідним.

Застосування літнім пацієнтам. Літні пацієнти (віком від 65 років) можуть мати підвищену чутливість до налбуфіну. Загалом слід дотримуватися обережності при виборі дозування для літнього пацієнта, зазвичай починаючи з найнижчої межі діапазону дозування, оскільки у цій популяції більш висока частота зниження функції печінки, нирок або серця, супутнього захворювання або застосування інших лікарських засобів.

Пригнічення дихання є головним ризиком для літніх пацієнтів, що приймають опіоїди, і виникає після введення великих початкових доз пацієнтам, які нечутливі до опіоїдів, або при одночасному введенні опіоїдів з іншими препаратами, що пригнічують дихання. Дозування для літніх пацієнтів слід збільшувати дуже повільно.

Відомо, що налбуфін значною мірою виводиться нирками, і ризик побічних реакцій вищий у пацієнтів з порушенням функції нирок. Оскільки у літніх пацієнтів більш імовірне зниження функції нирок, слід дотримуватися обережності при виборі дози та по можливості контролювати функцію нирок.

Лабораторні дослідження. Налбуфіну гідрохлорид може впливати на результати ферментних методів виявлення опіоїдів залежно від специфічності/чутливості тест-системи. За більш детальною інформацією потрібно звернутися до виробника тест-системи.

Серотоніновий синдром. Опіоїдні аналгетики рідко можуть призвести до потенційно небезпечного для життя стану в результаті одночасного застосування серотонінергічних препаратів. Необхідно одразу ж звернутися за медичною допомогою у разі виникнення симптомів серотонінового синдрому. Потрібно повідомити лікаря про прийом або планування прийому серотонінергічних препаратів (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Особливості застосування»).

Взаємодія з інгібіторами МАО. Необхідно уникати застосування лікарського засобу Налбуфін при застосуванні будь-яких препаратів, що інгібують МАО. При застосуванні Налбуфіну, розчину для ін’єкцій, не слід розпочинати прийом інгібіторів МАО (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Запор. Можливий розвиток сильного запору (див. розділи «Фармакологічні властивості» та «Побічні реакції»).

Загрозливе для життя пригнічення дихання. При застосуванні опіоїдів, навіть відповідно до рекомендацій, повідомлялося про серйозні, загрозливі для життя або навіть летальні випадки пригнічення дихання. Пригнічення дихання, якщо його одразу не розпізнати та не розпочати необхідну терапію, може призвести до зупинки дихання та смерті. Лікування пригнічення дихання може включати ретельний нагляд, підтримуючі заходи, а також застосування антагоністів опіоїдних рецепторів, залежно від клінічного стану пацієнта (див. розділ «Передозування»). Затримка вуглекислого газу (СО₂) в результаті викликаного опіоїдними аналгетиками пригнічення дихання може посилити седативний ефект опіоїдних аналгетиків.

Хоча серйозне, загрозливе для життя пригнічення дихання, яке також може призвести до летального наслідку, може виникнути в будь-який момент протягом застосування Налбуфіну, найбільший ризик спостерігається на початку терапії або після підвищення дози. Пацієнтів слід ретельно контролювати щодо пригнічення дихання, особливо протягом перших 24–72 годин після початку терапії та після підвищення дози Налбуфіну.

Для зменшення ризику пригнічення дихання важливе значення має належне дозування та розведення лікарського засобу Налбуфін (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Неправильний розрахунок дози налбуфіну при переведенні пацієнта з іншого опіоїдного препарату може призвести до передозування першою дозою з летальним наслідком.

Опіоїдні аналгетики можуть призвести до порушення функції дихання уві сні, включно з центральним апное уві сні та гіпоксемії уві сні. Застосування опіоїдних аналгетиків дозозалежним чином підвищує ризик центрального апное уві сні. Для пацієнтів, які пред’являють скарги на центральне апное уві сні, слід розглянути можливість зменшення дози опіоїдних аналгетиків з використанням найкращих практик поступового зменшення дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Ризики, пов’язані зі сумісним застосуванням налбуфіну гідрохлориду з бензодіазепінами або іншими депресантами ЦНС. При сумісному застосуванні лікарського засобу Налбуфін з бензодіазепінами або іншими препаратами, що пригнічують ЦНС (наприклад, седативні препарати/снодійні небензодіазепінового ряду, анксіолітики, транквілізатори, міорелаксанти, загальні анестетики, нейролептики, інші опіоїдні агалгетики, алкоголь), можливі глибока седація, пригнічення дихання та летальний наслідок. У зв’язку з цими ризиками призначення налбуфіну гідрохлориду для сумісного прийому з цими препаратами слід обмежити пацієнтами, для яких альтернативні методи лікувальння є неадекватними.

У рамках обсерваційних досліджень доведено, що сумісний прийом опіоїдних аналгетиків та бензодіазепінів підвищує ризик смертності у зв’язку з прийомом лікарських засобів порівняно зі застосуванням лише опіоїдних аналгетиків. У зв’язку зі схожими фармакологічними властивостями доцільно очікувати подібних ризиків при сумісному застосуванні інших препаратів, що пригнічують ЦНС, з опіоїдними аналгетиками (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У разі прийняття рішення щодо призначення бензодіазепіну або іншого препарату, що пригнічує ЦНС, сумісно з опіоїдним аналгетиком рекомендується призначати найменшу ефективну дозу протягом найкоротшого періоду сумісного прийому. Пацієнтам, які вже отримують опіоїдний аналгетик, рекомендується призначати нижчу початкову дозу бензодіазепіну або іншого препарату, що пригнічує ЦНС, ніж та, яку призначають без опіоїдного аналгетику, та поступово підвищувати її відповідно до клінічного ефекту. При призначенні опіоїдного аналгетику пацієнтові, який вже застосовує бензодіазепін або інший препарат, що пригнічує ЦНС, призначають нижчу початкову дозу опіоїдного аналгетику та поступово підвищують її відповідно до клінічного ефекту. Пацієнтів слід ретельно контролювати на наявність симптомів пригнічення дихання та седації.

Пацієнтів та осіб, що за ними доглядають, слід проінформувати про ризик пригнічення дихання та седації при застосуванні лікарського засобу Налбуфін з бензодіазепінами або іншими препаратами, що пригнічують ЦНС, включно з алкоголем та забороненими наркотиками. Потрібно проінформувати пацієнтів про необхідність утримання від керування автомобілем або управління складними механізмами доти, доки ефект від сумісного застосування налбуфіну гідрохлориду з бензодіазепіном або іншими препаратами, що пригнічують ЦНС, не буде визначено. Необхідно перевіряти пацієнтів щодо ризику розвитку порушень, пов’язаних із використанням субстанції, включно зі зловживанням та неправильним застосуванням опіоїдних аналгетиків, та повідомляти їх про ризик передозування і смерті через додатковий прийом препаратів, що пригнічують ЦНС, включно з алкоголем та забороненими наркотиками (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Загрозливе для життя пригнічення дихання у пацієнтів із хронічною хворобою легень або у пацієнтів літнього віку (віком від 65 років), пацієнтів із кахексією або ослаблених пацієнтів. Застосування Налбуфіну, розчину для ін’єкцій, пацієнтам із гострою або тяжкою бронхіальною астмою в неконтрольованих умовах або за відсутності реанімаційного обладнання протипоказано.

Пацієнти із хронічною хворобою легень. Пацієнти зі значним ступенем хронічної обструктивної хвороби легень або легеневим серцем, а також пацієнти зі значно зниженою ємністю легень, гіпоксією, гіперкапнією або існуючим пригніченням дихання мають підвищений ризик зниження активності дихального центру, включно з апное, навіть при застосуванні лікарського засобу Налбуфін у рекомендованих дозах.

Пацієнти літнього віку, з кахексією або ослаблені пацієнти. Загрозливе пригнічення дихання найбільш вірогідне у пацієнтів літнього віку, пацієнтів з кахексією або ослаблених пацієнтів через можливі зміни фармакокінетичних параметрів або зміни кліренсу порівняно з молодшими та здоровішими пацієнтами. Таких пацієнтів слід ретельно контролювати, особливо на початку лікування, при підвищені дози лікарського засобу Налбуфін та при сумісному його прийомі з іншими препаратами, що викликають пригнічення дихальної функції. Як альтернативу для таких пацієнтів слід розглянути застосування неопіоїдних аналгетиків.

У пацієнтів літнього віку може спостерігатися підвищена чутливість до налбуфіну гідрохлориду. Загалом рекомендується ретельно підбирати дозу для пацієнтів літнього віку, зазвичай починаючи з найменшої дози, відповідно до більшої частоти зниження функції печінки, нирок або серця, супутніх захворювань та прийому інших препаратів.

Відомо, що налбуфін в основному виводиться нирками, ризик побічних реакцій на цей препарат може бути вищим у пацієнтів із порушеннями функції нирок. Оскільки вірогідність зниження функції нирок вища у людей літнього віку, необхідно ретельно підбирати дозу, також може знадобитися контроль функції нирок.

Недостатність кори надниркових залоз. При застосуванні опіоїдних аналгетиків повідомлялося про недостатність кори надниркових залоз, найчастіше при застосуванні препарату більше 1 місяця. Прояви недостатності кори надниркових залоз можуть включати неспецифічні симптоми та ознаки, включаючи нудоту, блювання, анорексію, втому, слабкість, запаморочення та зниження артеріального тиску. У разі підозри на недостатність кори надниркових залоз діагноз слід підтвердити якомога скоріше шляхом проведення діагностичних випробувань. У разі діагностування недостатності кори надниркових залоз лікування проводять фізіологічними замісними дозами кортикостероїдів. Пацієнтам поступово припиняють застосування опіоїдних аналгетиків, щоб дати функціям кори надниркових залоз відновитися, та продовжують терапію кортикостероїдами до повного відновлення функції кори надниркових залоз. Можна спробувати перейти на інші опіоїдні аналгетики, оскільки повідомлялося про декілька випадків переходу на інший опіоїдний аналгетик без рецидиву недостатності кори надниркових залоз. З наявних даних невідомо, які саме опіоїдні аналгетики більш вірогідно пов’язані з недостатністю кори надниркових залоз.

Тяжка гіпотензія. Налбуфін, розчин для ін’єкцій, може викликати тяжку гіпотензію, включно з ортостатичною гіпотензією та синкопе, в амбулаторних пацієнтів. Існує підвищений ризик у пацієнтів, у яких можливість підтримувати артеріальний тиск вже була порушена через зниження об’єму крові або через сумісне застосування певних препаратів, що пригнічують ЦНС, наприклад фенотіазини або загальні анестетики (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Цих пацієнтів слід контролювати щодо ознак зниженого артеріального тиску після початку прийому або після підвищення дози лікарського засобу Налбуфін. У пацієнтів із циркуляторним шоком налфубіну гідрохлорид може викликати розширення судин, що в подальшому може призвести до зменшення серцевого викиду та зниження артеріального тиску. Слід уникати застосування лікарського засобу Налбуфін пацієнтам із циркуляторним шоком.

Ризик при застосуванні налбуфіну гідрохлориду пацієнтам із підвищеним внутрішньочерепним тиском, пухлинами мозку, черепно-мозковою травмою або порушеннями свідомості. У пацієнтів, схильних до внутрішньочерепних ефектів затримки СО₂ (наприклад, пацієнти з ознаками або підвищеним внутрішньочерепним тиском або пухлинами мозку), лікарський засіб Налбуфін може зменшити активність дихального центру, а пов’язана з цим затримка СО₂ може в подальшому призвести до підвищення внутрішньочерепного тиску. Таких пацієнтів слід контролювати на наявність ознак седації та пригнічення дихання, особливо на початку застосування препарату.

Опіоїдні аналгетики також можуть приховувати клінічний перебіг хвороби у пацієнтів із черепно-мозковою травмою. Слід уникати застосування лікарського засобу Налбуфін при порушенні свідомості або комі.

Ризик при застосуванні налбуфіну гідрохлориду пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями. Налбуфін, розчин для ін’єкцій, протипоказаний пацієнтам із відомою або підозрюваною обструкцією шлунково-кишкового тракту, включно з паралітичною кишковою непрохідністю.

Налбуфіну гідрохлорид може викликати спазми сфінктера Одді. Опіоїдні аналгетики можуть викликати підвищення рівня амілаз у сироватці крові. Пацієнтів із захворюваннями жовчних протоків, включно з гострим панкреатитом, слід контролювати щодо погіршення симптомів.

Підвищений ризик судом у пацієнтів зі судомними розладами. Налбуфін може підвищити частоту судом у пацієнтів зі судомними розладами та може підвищити ризик судом за інших клінічних умов, асоційованих зі судомами. Пацієнтів зі судомними розладами в анамнезі слід контролювати щодо погіршення контролю судом під час терапії налбуфіном.

Зловживання лікарськими засобами та медикаментозна залежність.

Зловживання. Лікарський засіб Налбуфін містить налбуфіну гідрохлорид, який є предметом зловживання, неправильного застосування, залежності та незаконного перепродажу.

Всі пацієнти, які отримують лікування опіоїдними аналгетиками, потребують ретельного контролю щодо симптомів зловживання та залежності, оскільки застосування опіоїдних аналгетиків несе в собі ризик залежності навіть при належному медичному застосуванні.

Зловживання рецептурним препаратом є навмисним: не з метою лікування, навіть якщо це трапляється один раз, а задля отримання психологічних та фізіологічних ефектів.

Медикаментозна залежність являє собою сукупність поведінкових, когнітивних та фізіологічних явищ, що розвиваються після повторного застосування субстанції та включає сильне бажання прийняти препарат, важкість контролю його використання, продовження його прийому, незважаючи на шкідливі наслідки, більший пріоритет прийому препарату, а не іншим видам діяльності та обов’язкам, підвищена толерантність до препарату, іноді — фізичні симптоми відміни.

Поведінка, націлена на «пошук препарату», є звичною для людей із порушеннями, пов’язаними з прийомом субстанції. Тактика «пошуку препарату» включає термінові дзвінки або візити ближче до кінця робочого дня, відмова від проходження належного обстеження, аналізів або направлення до спеціаліста, «втрату» рецептів, підробку рецептів, небажання надавати попередню медичну документацію або контактну інформацію іншим лікарям, що надають медичну допомогу. Серед людей, які страждають на медикаментозну залежність, та людей, які страждають від нелікованої залежності, частим є відвідування кількох лікарів для отримання додаткових рецептів. Занепокоєння досягненням адекватного знеболення може бути належною поведінкою у пацієнтів з недостатньою знеболювальною терапією.

Зловживання та залежність є окремими поняттями та відрізняються від фізичної залежності та толерантності. Лікарі мають знати про те, що не у всіх залежних залежність може супроводжуватися толерантністю та симптомами фізичної залежності. Крім того, зловживання опіоїдними аналгетиками можливе у разі відсутності справжньої залежності.

Налбуфіну гідрохлорид, розчин для ін’єкцій, як і інші опіоїдні аналгетики, може потрапляти у заборонені канали дистрибуції для використання не за медичним призначенням.

Належні заходи, які допомагають обмежити зловживання опіоїдними аналгетиками, включають належну оцінку пацієнта, належні практики видачі рецептів, періодичну оцінку терапії, а також належну видачу та зберігання.

Специфічні ризики, пов’язані зі зловживанням налбуфіном гідрохлоридом. Зловживання налбуфіном гідрохлоридом несе в собі ризик передозування та смерті. Ризик підвищується при зловживанні налбуфіном гідрохлоридом та алкоголем або іншими препаратами, що пригнічують ЦНС.

Зловживання парентеральними препаратами зазвичай пов’язане з передачею інфекційних захворювань, наприклад гепатиту та ВІЛ.

Залежність. При тривалій терапії опіоїдними аналгетиками може розвинутися як толерантність, так і залежність. Толерантність — необхідність підвищення дози опіоїдних аналгетиків для підтримання певного ефекту, наприклад знеболення (за відсутності прогресування захворювання або інших зовнішніх факторів). Толерантність може бути спричинена як бажаними, так і побічними ефектами лікарських засобів та для різних ефектів розвивається по-різному.

Фізична залежність призводить до розвитку симптомів відміни після раптового припинення застосування або значного зменшення дози препарату. Синдром відміни також можна зменшити за допомогою препаратів з антагоністичною активністю до опіоїдних рецепторів (наприклад, налоксон, налмефен), аналгетиків, що належать до класу агоністів-антагоністів опіоїдних рецепторів (пентазоцин, буторфанол, налбуфін), або часткових агоністів (бупренорфін). Клінічно значущий ступінь фізичної залежності може проявитися тільки через кілька днів або навіть тижнів безперервного прийому опіоїдних аналгетиків.

Не рекомендується раптово припиняти застосування налбуфіну гідрохлориду (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Якщо пацієнт із фізичною залежністю раптово припиняє застосування лікарського засобу Налбуфін, у нього може виникнути синдром відміни. Деякі або всі наступні симптоми можуть характеризувати цей синдром: неспокій, сльозотеча, ринорея, позіхання, підвищена пітливість, озноб, біль у м’язах та мідріаз. Також можуть розвиватися інші ознаки та симптоми, включно з дратівливістю, неспокоєм, болем у спині, болем у суглобах, слабкістю, спазмом м’язів живота, безсонням, нудотою, анорексією, блюванням, діареєю або підвищенням артеріального тиску, частоти дихальних рухів або пульсу.

Діти, народжені від жінок, які мають фізичну залежність від опіоїдних аналгетиків, також страждатимуть фізичною залежністю та можуть мати ускладнення дихання і симптоми відміни.

Відміна препарату. Застосування Налбуфіну, розчину для ін’єкцій, змішаного опіоїдного аналгетику групи агоністів-антагоністів опіатних рецепторів, пацієнтам, які застосовують аналгетик, який є повним агоністом опіатних рецепторів, може призвести до зниження аналгетичного ефекту та/або спровокувати симптоми відміни. Слід уникати одночасного застосування лікарського засобу Налбуфін з аналгетиком, який є повним агоністом опіоїдних рецепторів.

При відміні лікарського засобу Налбуфін у фізично залежних пацієнтів дозу потрібно знижувати поступово (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Таким пацієнтам не слід різко припиняти застосування даного лікарського засобу.

Аналоги Налбуфін