Фармакодинаміка.

Механізм дії

Ебастин спричиняє швидке і тривале інгібування ефектів, спричинених гістаміном, і тим самим проявляє високу афінність до зв’язування з Н₁-рецепторами.

Після перорального застосування ні ебастин, ні його метаболіти не проникають через гематоенцефалічний бар’єр. Дана властивість вказує на низьку седативну дію, що спостерігалася під час досліджень впливу ебастину на центральну нервову систему (ЦНС).

Дані in vitro та in vivo вказують на те, що ебастин є потужним високоселективним блокатором Н₁-гістамінових рецепторів тривалої дії, що не спричиняє побічної дії на ЦНС та не має антихолінергічної активності.

Фармакодинамічний вплив

Дослідження індукованих гістаміном папул вказують на клінічну та статистичну антигістамінну активність ебастину, що розпочинається через 1 годину і триває протягом більше 48 годин. Після п’ятиденного курсу лікування препаратом Елерт антигістамінна активність зберігається протягом більше 72 годин після припинення застосування. Дана активність подібна до рівнів головного активного метаболіту каребастину у плазмі крові.

Після повторного прийому інгібування периферичних рецепторів залишається на сталому рівні без розвитку тахіфілаксії. Ці дані вказують на те, що ебастин у дозуванні щонайменше 10 мг спричиняє швидке, інтенсивне та довготривале інгібування периферичних Н₁-гістамінових рецепторів, що зберігається при прийомі одноразової добової дози.

Седативний вплив досліджували за допомогою енцефалограми, проведення оцінки когнітивної функції та тесту на зорово-моторну координацію, а також суб’єктивного оцінювання. При застосуванні рекомендованої дози значного підвищення седативної дії не спостерігалося. Ці результаті збігаються з даними, отриманими під час подвійних сліпих клінічних досліджень: розвиток седації у групі плацебо співставний з групою, в якій застосовували ебастин.

Вплив ебастину на серце досліджували під час клінічних досліджень. Під час детального аналізу при застосуванні доз до 100 мг ебастину на добу (в 10 разів вище за рекомендовану добову дозу) не спостерігалося значних ефектів з боку серця.

Фармакокінетика.

Після прийому внутрішньо ебастин швидко всмоктується і майже повністю метаболізується у печінці, перетворюючись в активний метаболіт каребастин.

Після одноразового перорального застосування 10 мг препарату максимальна концентрація каребастину у плазмі крові досягається через 2,6–4 години і становить 80–100 нг/мл. Період напіввиведення активного метаболіту становить від 15 до 19 годин. 66% препарату виводиться переважно у вигляді кон’югатів із сечею. При повторному прийомі препарату у дозі 10 мг 1 раз на добу концентрація у плазмі крові досягається через 3–5 днів і становить 130–160 нг/мл.

Дослідження на мікросомах печінки людини in vitro показують, що ебастин метаболізується до каребастину за допомогою ферментів CYP3A4. Сумісне застосування ебастину та кетаконазолу або еритроміцину (інгібіторів CYP3A4) здоровим добровольцям асоціювалося зі значним підвищенням рівня ебастину та каребастину у плазмі крові, особливо при сумісному застосуванні з кетоконазолом (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Зв’язок з білками плазми крові ебастину і каребастину — більше 97%.

У пацієнтів літнього віку фармакокінетичні показники суттєво не змінюються порівняно з відповідними показниками у більш молодих добровольців.

Концентрації ебастину та каребастину у плазмі крові зберігалися з 1 по 5 добу лікування у пацієнтів з легким, середнім або тяжким ступенем ниркової недостатності (20 мг на добу) та у пацієнтів із легким, середнім (20 мг на добу) та тяжким (10 мг на добу) ступенем печінкової недостатності, як і у здорових добровольців. Це означає, що фармакокінетичні показники ебастину та його метаболіту суттєво не змінюються у пацієнтів з різними ступенями ниркової та печінкової недостатності.

Діагнози, при яких застосовують ЕЛЕРТ