загальні. Слід уникати застосування лікарського засобу в комбінації з іншими НПЗП, у тому числі із селективними інгібіторами ЦОГ-2.
Побічні реакції можна мінімізувати за рахунок застосування найнижчої ефективної дози протягом якомога коротшого часу, необхідного для купірування симптомів (див. ЗАСТОСУВАННЯ та Ефекти з боку травного тракту, Серцево-судинні та церебро-судинні ефекти нижче).
Пацієнти з БА. Пацієнти, які страждають на БА в поєднанні з хронічним ринітом, хронічним синуситом і/або поліпами носа, схильні до вищого ризику алергії на ацетилсаліцилову кислоту та/або НПЗП, ніж інші пацієнти. Застосування лікарського засобу може викликати напади БА або бронхоспазм, особливо у пацієнтів з алергією на ацетилсаліцилову кислоту або НПЗП (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Пацієнти літнього віку мають вищу частоту виникнення побічних реакцій до НПЗП (включаючи кетопрофен), зокрема шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій, що можуть бути летальними (див. ЗАСТОСУВАННЯ та нижче).
Ефекти з боку травного тракту. Шлунково-кишкові кровотечі, утворення виразки або її перфорація відмічали для всіх НПЗП на різних етапах лікування незалежно від наявності симптомів-провісників або наявності в анамнезі патології з боку травного тракту.
Згідно з епідеміологічними даними кетопрофен може бути пов’язаний з підвищеним ризиком тяжкої шлунково-кишкової токсичності порівняно з іншими НПЗП, особливо при прийомі високих доз (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ та ЗАСТОСУВАННЯ).
Ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі, утворення виразки або її перфорація зростає з підвищенням дози НПЗП у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ), а також у пацієнтів літнього віку та низькою масою тіла. У цьому випадку лікування слід розпочинати з найнижчої можливої дози. Для таких пацієнтів та пацієнтів, які застосовують ацетилсаліцилову кислоту в низьких дозах або інші засоби, що підвищують ризик виникнення побічних реакцій з боку травного тракту, слід розглянути можливість комбінованої терапії з препаратами-протекторами (наприклад мізопростолом або інгібіторами протонної помпи) (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Пацієнтам, особливо літнього віку, які мають в анамнезі побічні реакції з боку травного тракту, необхідно повідомити лікарю про всі незвичні симптоми, пов’язані з травною системою, особливо на початкових етапах лікування.
Лікарський засіб слід з обережністю застосовувати у пацієнтів, які одночасно приймають засоби, що можуть підвищити ризик виникнення виразки або кровотечі, а саме — пероральні кортикостероїдні засоби, антикоагулянтні засоби (наприклад варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антиагрегантні засоби, такі як ацетилсаліцилова кислота, а також нікорандил (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
При розвитку шлунково-кишкової кровотечі застосування лікарського засобу слід припинити.
Лікарський засіб слід з обережністю застосовувати у пацієнтів із захворюваннями травного тракту в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки існує ризик їх загострення (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Серцево-судинні та церебро-судинні ефекти. Пацієнтам з АГ та/або серцевою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості необхідні контроль і консультативна допомога, оскільки при лікуванні НПЗП відмічалися затримка рідини в тканинах і утворення набряків.
Клінічні дослідження та епідеміологічні дані дають змогу припустити, що на тлі застосування деяких НПЗП (особливо у високих дозах і протягом тривалого часу) може трохи підвищуватися ризик розвитку артеріальних тромбозів (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту). Даних для виключення такої небезпеки при застосуванні кетопрофену недостатньо.
Пацієнтам із неконтрольованою АГ, застійною серцевою недостатністю, ІХС, захворюванням периферичних артерій та/або інсультом (включаючи транзиторну ішемічну атаку) лікарський засіб слід застосовувати тільки після ретельного обстеження.
Настільки ж ретельне обстеження слід проводити перед початком тривалого застосування лікарського засобу у пацієнтів із факторами ризику розвитку серцево-судинного захворювання (такими як АГ, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління).
Відзначається підвищений ризик артеріальних тромбозів у пацієнтів, які застосовували НПЗП (окрім ацетилсаліцилової кислоти) для купірування післяопераційного болю після аортокоронарного шунтування.
Ефекти з боку шкіри. Були повідомлення про дуже рідкісні випадки розвитку серйозних шкірних реакцій (деякі з летальним наслідком) на тлі застосування НПЗП (включаючи кетопрофен), у тому числі ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса — Джонсона та синдром Лаєлла (токсичний епідермальний некроліз). Найвищий ризик їх виникнення відмічається у пацієнтів на початку лікування, у більшості пацієнтів вони виникали протягом 1-го місяця терапії. При появі шкірного висипу, ознак ураження слизових оболонок або інших симптомів гіперчутливості слід припинити застосування лікарського засобу.
Маскування симптомів основних інфекцій. Кеторолак може замаскувати симптоми інфекційного захворювання, що може призвести до затримки початку відповідного лікування і тим самим ускладнити перебіг захворювання. Це відмічали при бактеріальній позагоспітальній пневмонії та бактеріальних ускладненнях вітряної віспи. У разі застосування лікарського засобу при підвищенні температури тіла або для полегшення болю при інфекції, рекомендується проводити моніторинг інфекційного захворювання. В умовах лікування поза медичним закладом пацієнт повинен звернутися до лікаря, якщо симптоми зберігаються або посилюються.
Ефекти з боку нирок. НПЗП (включаючи кетопрофен) внаслідок пригнічення судинорозширювального впливу ниркових простагландинів можуть індукувати функціональну ниркову недостатність шляхом зниження клубочкової фільтрації. Цей побічний ефект є дозозалежним. На початку застосування або після підвищення дози лікарського засобу рекомендується ретельне спостереження діурезу та ниркової функції у пацієнтів із такими факторами ризику:
— літній вік;
— одночасне застосування з інгібіторами АПФ, антагоністами ангіотензину ІІ, сартанами, діуретиками (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ);
— гіповолемія (будь-якого генезу);
— серцева недостатність;
— ХНН;
— нефротичний синдром;
— вовчакова нефропатія;
— цироз печінки.
Ефекти з боку водно-сольового балансу. Під час застосування кетопрофену можлива затримка рідини і натрію в організмі, пов’язана з ймовірністю появи набряків, розвитком і посиленням АГ, розвитком серцевої недостатності. Пацієнтам з АГ або серцевою недостатністю рекомендується проведення клінічного моніторингу. Можливе зниження ефективності гіпотензивних препаратів (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Пацієнти з гіперкаліємією. При гіперкаліємії на тлі цукрового діабету або одночасного прийому калійзберігаючих засобів слід регулярно контролювати рівень калію в плазмі крові (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Вплив на фертильність. Застосування кетопрофену може знижувати жіночу фертильність, тому його не рекомендується застосовувати у жінок, які планують вагітність. Жінки, які мають проблеми із зачаттям або проходять обстеження на предмет безпліддя, слід розглянути можливість відміни лікарського засобу.
Пацієнти із реакціями фототоксичності або реакціями фототоксичності в анамнезі. Слід ретельно спостерігати за пацієнтами із реакціями фототоксичності або реакціями фототоксичності в анамнезі.
Пацієнти із порушеннями функції печінки. У пацієнтів із порушеннями функції печінки необхідно регулярно оцінювати рівень трансаміназ, особливо у разі тривалого застосування лікарського засобу. Рідкісні випадки жовтяниці та гепатиту описані у зв’язку із застосуванням кетопрофену.
Тривале застосування. При тривалому лікуванні необхідно контролювати число формених елементів крові, а також функцію печінки і нирок.
Ефекти з боку органа зору. Слід припинити застосування лікарського засобу при прояві порушень зору, таких як помутніння зору.
Лікарські взаємодії. Слід уникати застосування лікарського засобу в комбінації з іншими НПЗП, у тому числі з антикоагулянтами, літієм, ацетилсаліцилової кислоти в болезаспокійливих, жарознижувальних або протизапальних дозах, метотрексатом в дозах, що перевищують 20 мг на тиждень, гепаринами з низькою молекулярною масою та спорідненими сполуками, з нефракціонованим гепарином (у лікувальних дозах та/або у пацієнтів літнього віку), а також із пеметрекседом (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Застереження, пов’язані з допоміжними речовинами. Лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на дозу, тобто практично вільний від натрію.
Лікарський засіб містить 40 мг/дозу бензилового спирту. Бензиловий спирт може спричиняти алергічні реакції. Повідомлялося, що в/в застосування бензилового спирту було пов’язане з розвитком серйозних побічних реакцій та летального гаспінг-синдрому у новонароджених. Мінімальна кількість бензилового спирту, при вживанні якої можливий розвиток токсичності, невідома. Великі об’єми лікарського засобу слід застосовувати з обережністю та у разі крайньої необхідності, особливо вагітним, жінкам, які годують грудьми, або особам з ураженням печінки або нирок через ризик накопичення та токсичності (метаболічний ацидоз).
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність. Пригнічення синтезу простагландинів може негативно вплинути на вагітність та/або розвиток плода.
Ризики, пов’язані із застосуванням протягом І триместру вагітності. Відповідно до результатів епідеміологічних досліджень застосування препаратів, що пригнічують синтез простагландинів, на ранніх термінах вагітності підвищує ризик викидня, виникнення у плода вади серця та незрощення передньої черевної стінки. Так, абсолютний ризик розвитку аномалій серцево-судинної системи підвищувався з <1% до близько 1,5%. Вважається, що небезпека виникнення таких явищ зростає з підвищенням дози препарату та тривалості терапії. Застосування інгібіторів синтезу простагландинів у тварин викликало збільшення пре- та постімплантаційних втрат і підвищення ембріофетальної смертності.
Крім того, у тварин, яким застосовували інгібітори синтезу простагландинів у період органогенезу, підвищувалася частота виникнення вад розвитку плода, у тому числі аномалій серцево-судинної системи.
Починаючи з 20-го тижня вагітності застосування кетопрофену може спричинити олігогідрамніон внаслідок дисфункції нирок плода. Це може статися невдовзі після початку лікування і зазвичай є оборотним після припинення лікування.
Крім того, є повідомлення про звуження артеріальної протоки після лікування у ІІ триместр вагітності, більшість з яких пройшли після припинення лікування.
Ризики, пов’язані із застосуванням з 12-го гестаційного тижня до народження. Починаючи з 12-го гестаційного тижня і до пологів, усі НПЗП, пригнічуючи синтез простагландинів, можуть призвести до порушення функції нирок у плода:
– внутрішньоутробно, починаючи з 12-го гестаційного тижня (формування ембріонального діурезу), можливий розвиток маловоддя (найчастіше оборотного при відміні терапії), аж до розвитку анамніону, особливо при тривалому впливі);
– ГНН новонародженого (оборотна або необоротна), особливо у випадках тривалої дії і застосування кетопрофену на пізніх термінах вагітності (з ризиком тяжкої затяжної гіперкаліємії) (див. вище);
Ризики, пов’язані із застосуванням після 24-го тижня аменореї до народження. Після 24-го тижня гестації НПЗП можуть спричиняти серцево-легеневу токсичність плода (передчасне звуження/закриття артеріальної протоки та легенева гіпертензія) і призводити до серцевої недостатності плода або новонародженого або навіть до внутрішньоутробної смерті плода. Цей ризик зростає при прийомі кетопрофену на пізніх термінах вагітності (мала ймовірність оборотності). Даний небажаний ефект можливий навіть при прийомі одноразової дози.
Наприкінці вагітності НПЗП у матері та новонародженого можуть спричинити:
– збільшення тривалості кровотеч у матері та дитини, зниження здатності до агрегації тромбоцитів, навіть при застосуванні дуже низьких доз кетопрофену;
– пригнічення скорочувальної функції матки, що може призвести до затримки або збільшення тривалості пологів.
Лікарський засіб не слід застосовувати жінкам, які планують вагітність, та протягом перших 5 міс вагітності (перші 24 тиж гестації), окрім випадків абсолютної необхідності. У цьому разі слід дотримуватися мінімально можливої дози і тривалості лікування. Тривале застосування категорично не рекомендується.
Допологовий моніторинг олігогідрамніону та звуження артеріальної протоки слід розглянути після впливу кетопрофену протягом декількох днів, починаючи з 20-го гестаційного тижня. Застосування лікарського засобу слід припинити, якщо виявлено олігогідрамніон або звуження артеріальної протоки.
З початку 6-го місяця вагітності (після 24 тиж аменореї) застосування (навіть короткочасне) лікарського засобу протипоказане.
У разі ненавмисного (випадкового) прийому після 24 тиж аменореї рекомендується ретельний контроль серцевої діяльності і ниркової функції, а також моніторинг стану плода та/або новонародженого з урахуванням тривалості прийому. Тривалість спостереження залежить від Т_½.
Період годування грудьми. Оскільки НПЗП проникають у грудне молоко, лікарський засіб не слід застосовувати в період годування грудьми.
Фертильність. Застосування кетопрофену може знижувати жіночу фертильність, тому його не рекомендується застосовувати жінкам, які планують вагітність. Жінки, які мають проблеми із зачаттям або проходять обстеження на предмет безпліддя, слід розглянути можливість відміни лікарського засобу.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Під час застосування кетопрофену можливий розвиток сонливості, запаморочення, судом та порушення зору. У разі розвитку таких симптомів слід утриматися від керування транспортними засобами або іншими механізмами.