фармакодинаміка. Як і у випадку з іншими цефалоспоринами, бактерицидна активність цефдиніру зумовлена пригніченням синтезу клітинної стінки. Цефдинір стійкий до дії деяких, але не всіх β-лактамазних ферментів. Завдяки цій властивості багато організмів, резистентних до пеніцилінів та деяких цефалоспоринів, чутливі до цефдиніру. Показано, що цефдинір активний щодо більшості штамів таких мікроорганізмів як в умовах in vitro, так і при клінічних інфекціях.
Спектр дії цефдиніру включає:
Аеробні грампозитивні мікроорганізми:

Staphylococcus aureus (включаючи штами, що продукують β-лактамази, однак неактивний проти метицилінрезистентних стафілококів);
Streptococcus pneumoniae (тільки чутливі до пеніциліну штами);
Streptococcus pyogenes.
Аеробні грамнегативні мікроорганізми:
Haemophilus influenzae (включаючи штами, що продукують β-лактамазу);
Haemophilus parainfluenzae (включаючи штами, що продукують β-лактамазу);
Moraxella catarrhalis (включаючи штами, що продукують β-лактамазу).

Перелічені нижче дані були отримані in vitro, але їх клінічна значимість невідома.
Мінімальна інгібуюча концентрація (MIC) цефдиніру in vitro становить 1 мкг/мл або менше щодо штамів (>90%) таких мікроорганізмів, проте безпека та ефективність цефдиніру в лікуванні інфекцій, викликаних нижчезазначеними мікроорганізмами, не продемонстровані у клінічних дослідженнях.

Аеробні грампозитивні мікроорганізми:
Staphylococcus epidermidis (тільки метицилінчутливі штами);
Streptococcus agalactiae;
Streptococcus групи viridans.
Примітка: цефдинір неактивний щодо Enterococcus, метицилінрезистентних Staphylococcus species.
Аеробні грамнегативні мікроорганізми:
Citrobacter diversus;
Escherichia coli;
Klebsiella pneumoniae;
Proteus mirabilis.
Примітка: цефдинір неактивний щодо Pseudomonas та Enterobacter species.

Тести на чутливість
Методом серійних розведень визначені такі показники мінімальної МІК.

Для організмів, відмінних від Haemophilus spp. і Streptococcus spp.:

MIC, мг/мл	Інтерпретація
≤ 1	Чутливий (S)
2	Помірно чутливий (I)
≥ 4	Резистентний (R)

Для Haemophilus spp.:^a

MIC, мг/мл	Інтерпретація^b
≤ 1	Чутливий (S)

^аЦі стандарти інтерпретації застосовні лише до випробувань чутливості методом розведень у бульйоні зі штамами Haemophilus spp., використовуючи Haemophilus Test Medium (HTM)⁽¹⁾;
^bвідсутність даних про наявність резистентних штамів виключає визначення інших результатів, крім «чутливий». Штами, що дають результати МІС, які свідчать про категорію «непридатність», повинні бути передані референс-лабораторії для подальшого тестування.

Для Streptococcus spp.:

Streptococcus pneumoniae, чутливі до пеніциліну (МІС ≤0,06 мкг/мл), або стрептококи, крім S. pneumoniae, чутливі до пеніциліну (МІС ≤0,12 мкг/мл), можна вважати чутливими до цефдиніру. Тестування цефдиніру проти помірно чутливих або стійких до пеніциліну ізолятів не рекомендується. Надійні критерії інтерпретації для цефдиніру недоступні.
При результаті «чутливий» вказується, що збудник, імовірно, інгібується, коли концентрація антимікробної речовини у крові досягає звичних її значень. Результат «помірно чутливий» свідчить про те, що отриманий результат слід вважати двозначним, і що мікроорганізм неповністю чутливий до альтернативних, клінічно еквівалентних препаратів. Такий тест слід повторити. Категорія «помірно чутливий» передбачає можливу клінічну придатність у місцях тіла, де препарат фізіологічно концентрується, або у ситуаціях, коли може бути застосована висока доза препарату. Ця категорія також забезпечує буферну зону, яка перешкоджає незначним неконтрольованим технічним факторам викликати серйозні розбіжності в інтерпретації. При результаті «резистентний» вказується, що збудник, імовірно, не буде інгібуватися, якщо концентрація антимікробної речовини в крові досягає звичних концентрацій. При таких результатах необхідно обрати іншу терапію.
Стандартизовані процедури щодо визначення чутливості передбачають використання тест-культур мікроорганізмів (для контролю технічних аспектів проведення процедури). Стандартний порошок цефдиніру повинен забезпечувати такі значення МІС:

Мікроорганізм	МІС діапазон, мкг/мл
Escherichia coli ATCC 25922	0,12–0,5
Haemophilus influenzae ATCC 49766^c	0,12–0,5
Staphylococcus aureus ATCC 29213	0,12–0,5

^сЦей діапазон контролю якості застосовують тільки для Haemophilus influenzae ATCC 49766, тестування якого проводили методом розведень у бульйоні, використовуючи HTM.
Методом дифузії в агар визначені такі показники МІС.

Для організмів, відмінних від Haemophilus spp. і Streptococcus spp.:^d

Діаметр зони, мм	Інтерпретація
≥20	Чутливий (S)
17–19	Помірно чутливий (I)
≤16	Резистентний (R)

^dОскільки деякі штами Citrobacter, Providencia та Enterobacter spp. дають недостовірні результати чутливості при використанні диску з цефдиніром, штами цих родів не слід перевіряти та інтерпретувати з цим диском.

Для Haemophilus spp.:^е

Діаметр зони, мм	Інтерпретація^f
≥ 20	чутливий (S)

^eЗазначені стандарти діаметрів зон застосовні лише до тестів з Haemophilus spp., використовуючи HTM⁽²⁾;
^fвідсутність даних про наявність резистентних штамів виключає визначення інших результатів, крім «чутливих». Штами, що дають результати МІС, які свідчать про категорію «непридатність», повинні бути передані референс-лабораторії для подальшого тестування.

Для Streptococcus spp.:

ізоляти Streptococcus pneumoniae слід перевірити на дисках з оксациліном 1 мкг. Ізоляти з розмірами оксацилінової зони ≥20 мм чутливі до пеніциліну і можуть вважатися чутливими до цефдиніру. Стрептококи (крім S. pneumoniae) повинні бути протестовані на дисках з пеніциліном 10 ОД. Ізоляти з розмірами зони пеніциліну ≥28 мм чутливі до пеніциліну і можуть вважатися чутливими до цефдиніру.
Як і в стандартизованих методах серійних розведень, методи дифузії в агар потребують використання тест-мікроорганізмів для контролю технічних аспектів лабораторних процедур. Для методу дифузії з використанням диска із цефдиніром 5 мкг слід забезпечити такі діаметри зон:

Мікроорганізм	Діаметр зон, мм
Escherichia coli ATCC 25922	24–28
Haemophilus influenzae ATCC 49766^g	24–31
Staphylococcus aureus ATCC 29213	25–32

^gЦей діапазон контролю якості застосовують тільки для Haemophilus influenzae ATCC 49766 із використанням HTM.
Фармакокінетика
Абсорбція. Біодоступність при пероральному застосуванні. C_max цефдиніру в плазмі крові досягається через 2–4 год після прийому лікарського засобу. Концентрація цефдиніру в плазмі підвищується з дозою, але збільшення стає менш пропорційним в інтервалі доз від 300 (7 мг/кг маси тіла) до 600 мг (14 мг/кг маси тіла). Очікувана біодоступність капсул цефдиніру становить 21% після введення 300 мг і 16% — після введення 600 мг препарату.
Вплив їжі. C_max і AUC цефдиніру знижуються відповідно на 16 і 1% при прийомі їжі з високим вмістом жиру. Відсоток зниження цих показників, імовірно, не є клінічно значущим. Таким чином, цефдинір можна приймати незалежно від прийому їжі.
Значення концентрації цефдиніру в плазмі крові та значення фармакокінетичних параметрів після введення одноразових пероральних доз 300–600 мг дорослим здоровим добровольцям наведені у наступній таблиці.
Середні (± SD) значення фармакокінетичних параметрів цефдиніру в плазмі крові після введення лікарського засобу

Доза, мг	C_max (мг/мл)	t_max (год)	AUC (мг•год/мл)
300	1,60 (0,55)	2,9 (0,89)	7,05 (2,17)
600	2,87 (1,01)	3,0 (0,66)	11,1 (3,87)

Багаторазовий прийом. Цефдинір не накопичується у плазмі крові після прийому 1 або 2 рази на добу у пацієнтів з нормальною функцією нирок.
Розподіл. Середній об’єм розподілу (Vd) цефдиніру у дорослих становить 0,35 л/кг (±0,29), у дітей (віком 6 міс –12 років) Vd цефдиніру — 0,67 л/кг (±0,38). 60–70% цефдиніру зв’язується з білками плазми крові як у дорослих, так і у дітей, зв’язування не залежить від концентрації.
Шкірні пухирці. У дорослих пацієнтів медіани (діапазони) концентрацій цефдиніру в рідині шкірних пухирців 0,65 (0,33–1,1) та 1,1 (0,49–1,9) мг/мл відмічали через 4–5 год після введення доз препарату 300 та 600 мг відповідно. Середні (±SD) значення C_max і AUC_(0-∞) у рідині шкірних пухирців становили 48% (±13) та 91% (±18) відповідно від значень цих показників у плазмі крові.
Тканини мигдалин. У дорослих пацієнтів, які пройшли вибіркову тонзилектомію, середня концентрація цефдиніру у тканинах мигдалин через 4 год після введення одиничних доз 300 та 600 мг препарату становила 0,25 (0,22–0,46) та 0,36 (0,22–0,80) мкг/г відповідно. Середня концентрація препарату в тканинах мигдалин становила 24% (± 8) від значень показників концентрації у плазмі крові.
Пазухи носа. У дорослих пацієнтів, які проходили операційну хірургію верхньощелепної та етмоїдальної пазух, середня концентрація цефдиніру в тканинах пазух носа через 4 год після введення доз 300 та 600 мг становила <0,12 (<0,12–0,46) та 0,21 (<0,12–2,0) мкг/г відповідно. Середня концентрація цефдиніру в синусових пазухах становила 16% (±20) від значень показників концентрацій в плазмі крові.
Легеневі тканини. У дорослих пацієнтів, які пройшли діагностичну бронхоскопію, середні концентрації цефдиніру в слизовій оболонці бронхів через 4 год після введення 300 та 600 мг цефдиніру становили 0,78 (<0,06–1,33) та 1,14 (<0,06–1,92) мкг/мл відповідно та 31% (±18) від значень показників концентрацій у плазмі крові. Відповідна концентрація у легенях становила 0,29 (<0,3–4,73) та 0,49 (<0,3–0,59) мкг/мл і становила 35% (±83) від значень показників концентрацій у плазмі крові.
Середнє вухо. У педіатричних пацієнтів з ознаками гострого бактеріального середнього отиту середня концентрація цефдиніру в рідині середнього вуха становила 0,21 (<0,09–0,94) та 0,72 (0,14–1,42) мкг/мл через 3 год після одноразового введення доз 7 і 14 мг/кг відповідно. Середня концентрація препарату в рідині середнього вуха становила 15% (± 15) від значень показників концентрацій у плазмі крові.
Спинномозкова рідина. Даних щодо проникнення цефдиніру в спинномозкову рідину немає.
Метаболізм та екскреція. Цефдинір майже не метаболізується. Препарат виділяється переважно нирками, а середній Т_½ становить 1,7 (±0,6) год. У здорових добровольців (із нормальною функцією нирок) нирковий кліренс цефдиніру становить 2,0 (±1,0) мл/хв/кг, а очевидний пероральний кліренс — 11,6 (±6,0) та 15,5 (±5,4) мл/хв/кг у дозах 300 та 600 мг відповідно. Середній відсоток дози, що у незміненому вигляді виводиться із сечею при прийомі 300 та 600 мг, становить відповідно 18,4% (±6,4) та 11,6% (±4,6) прийнятої дози. Кліренс цефдиніру знижується у пацієнтів із дисфункцією нирок (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ — Пацієнти з нирковою недостатністю).
Оскільки ниркова екскреція є переважаючим шляхом елімінації, дозу препарату слід відповідним чином коригувати у пацієнтів з вираженими порушеннями функції нирок або в осіб, які знаходяться на гемодіалізі (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти з нирковою недостатністю. У пацієнтів з кліренсом креатиніну (CL_cr) 30–60 мл/хв C_max і Т_½ збільшувалися приблизно у 2 рази, AUC — приблизно у 3 рази. У пацієнтів з CL_cr <30 мл/хв C_max збільшувалася приблизно у 2 рази, Т_½ — приблизно у 5 разів, а AUC — приблизно у 6 разів. Пацієнтам з вираженими порушеннями функції нирок (CL_cr <30 мл/хв) рекомендується зміна режиму дозування (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Гемодіаліз. Діалізом (тривалістю 4 год) з організму виводиться 63% цефдиніру; Т_½ знижується із 16 (±3,5) до 3,2 (±1,2) год. Даній категорії пацієнтів рекомендується зміна режиму дозування (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Печінкова недостатність. Оскільки цефдинір виділяється переважно нирками і майже не метаболізується, дослідження на пацієнтах із порушеннями функції печінки не проводилися. Необхідність у зміні режиму дозування у цієї категорії пацієнтів відсутня.
Пацієнти літнього віку. Зміна режиму дозування для пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок не потрібна.
Стать і раса. Ці фактори не позначаються на фармакокінетиці цефдиніру.

Діагнози, при яких застосовують 3-Дінір капсули