фармакодинаміка. Діюча речовина лікарського засобу (мебікар) за хімічною структурою є близькою до природних метаболітів організму: молекула мебікару складається із двох метильованих фрагментів сечовини, що входять до складу біциклічної структури.
Мебікар ІС діє на активність структур лімбіко-ретикулярного комплексу, зокрема на емоціогенні зони гіпоталамуса, а також впливає на всі 4 основні нейромедіаторні системи – ГАМК-ергічну, холінергічну, серотонінергічну та адренергічну, що сприяє їх збалансованості та інтеграції, але не чинить периферичної адренонегативної дії. У нейромедіаторному профілі дії лікарського засобу присутній дофамінпозитивний компонент. Мебікар ІС проявляє антагоністичну активність відносно збудження адренергічної і глутаматергічної систем та підсилює функціонування гальмівних серотонін- і ГАМК-ергічних механізмів мозку. Лікарський засіб має антиоксидантну активність, тому діє як мембраностабілізатор.
Лікарський засіб має нормастенічні властивості.
Мебікар ІС має помірну транквілізуючу (анксіолітичну) активність, знімає або знижує почуття неспокою, тривоги, страху, внутрішнє емоційне напруження та роздратування. Заспокійливий ефект лікарського засобу не супроводжується міорелаксацією та порушенням координації рухів. Лікарський засіб не знижує розумову та рухову активність, тому його можна застосовувати протягом робочого дня або під час навчання. Лікарський засіб не викликає перепадів настрою, не створює піднесеного настрою, відчуття ейфорії. На цій підставі Мебікар ІС відносять до денних транквілізаторів. Лікарський засіб снодійного ефекту не виявляє, але посилює дію снодійних засобів та поліпшує сон при його порушенні.
Крім заспокійливої дії, лікарський засіб чинить ноотропну дію. Мебікар ІС покращує когнітивні функції, підвищує увагу і розумову працездатність, не стимулюючи симптоматику продуктивних психопатологічних розладів, таких як марення, патологічна емоційна активність.
Лікарський засіб зменшує вираженість побічних ефектів (пригнічення емоцій, гіперседації, м’язової слабкості), спричинених нейролептиками та бензодіазепіновими транквілізаторами.
У хворих на алкоголізм однією з причин підвищеного потягу до алкоголю є низький рівень ендогенного етанолу у плазмі крові. Мебікар ІС, підвищуючи рівень ендогенного етилового спирту (більшою мірою, ніж інші транквілізатори), зменшує потяг до алкоголю.
Мебікар ІС полегшує нікотинову абстиненцію.
Фармакокінетика. При пероральному застосуванні біодоступність становить 77–80%; до 40% мебікару зв’язується з еритроцитами; решта 60% не зв’язується з білками плазми крові і міститься у плазмі крові у вільному стані, у зв’язку з чим мебікар безперешкодно розповсюджується в організмі та вільно проходить крізь мембрани. C_max мебікару у плазмі крові досягається за 30 хв, високий рівень зберігається протягом 3–4 год, потім поступово знижується. Мебікар ІС повністю виводиться з організму з сечею протягом доби, не накопичується та не підлягає біохімічним перетворенням в організмі.