фармакодинаміка. Механізм дії та фармакодинамічні ефекти. Мебеверин — міотропний спазмолітик з вибірковою дією на гладкі м’язи ШКТ. Він усуває спазми без пригнічення нормальної моторики кишечнику. Оскільки ця дія не опосередкована автономною нервовою системою, типових антихолінергічних побічних ефектів немає.
Клінічна ефективність та безпека. Клінічну ефективність та безпеку застосування різних лікарських форм мебеверину вивчали за участю понад 1500 пацієнтів. Значне послаблення переважних симптомів синдрому подразненого кишечнику (таких як біль у животі, особливості випорожнення) зазвичай відзначали у референтних та контрольованих за основними значеннями клінічних дослідженнях.
Усі лікарські форми мебеверину були загалом безпечними та добре переносилися при рекомендованому режимі дозування.
Діти. Клінічні дослідження застосування таблеток або капсул проводили тільки за участю дорослих. Дані клінічної ефективності та безпеки, отримані з клінічних досліджень, а також із постмаркетингового досвіду застосування суспензії мебеверину памоату у пацієнтів віком від 3 років свідчать, що мебеверин — ефективний та безпечний лікарський засіб, який добре переноситься.
Клінічні дослідження суспензії мебеверину показали, що препарат ефективний для послаблення симптомів синдрому подразненого кишечнику у дітей. Подальші відкриті контрольовані за основними значеннями дослідження суспензії мебеверину підтвердили ефективність препарату.
Режим дозування лікарського засобу у формі таблеток або капсул визначено на основі безпеки та переносимості мебеверину.
Фармакокінетика. Абсорбція. Мебеверин швидко та повністю абсорбується після перорального застосування у формі таблеток. Завдяки пролонгованому вивільненню препарату з капсули його можна приймати 2 рази на добу.
Розподіл. При багаторазовому застосуванні препарату Дуспаталін^® ніякої значної кумуляції не виникає.
Біотрансформація. Мебеверину гідрохлорид головним чином метаболізується естеразами, які на першому етапі метаболізму розщеплюють ефірні зв’язки з утворенням вератрової кислоти і мебеверинового спирту. У плазмі крові деметилкарбоксильна кислота (ДМКК) є основним метаболітом. Т_½ ДМКК у рівноважному стані — 5,77 год. При багаторазовому застосуванні капсул (по 200 мг 2 рази на добу) C_max для ДМКК становила 804 нг/мл, а t_max — близько 3 год. Відносна біодоступність капсул пролонгованої дії виявилася оптимальною із середнім співвідношенням 97%.
Виведення. Мебеверин не екскретується у незміненому вигляді, він повністю метаболізується, а метаболіти виводяться практично повністю. Вератрова кислота екскретується із сечею. Мебевериновий спирт також виділяється нирками частково у вигляді відповідної карбоксильної кислоти та частково — у вигляді ДМКК.
Діти. Фармакокінетичних досліджень за участю дітей не проводили.