фармакодинаміка. Серратіопептидаза є протеолітичним ферментом, який виділено з непатогенної кишкової бактерії Serratia E15. Йому властива фібринолітична, протизапальна та протинабрякова активність. Крім зменшення вираженості запального процесу, серратіопептидаза послаблює біль внаслідок блокування вивільнення больових амінів із запалених тканин.
Серратіопептидаза зв’язується у співвідношенні 1:1 з α-2-макроглобуліном крові, що маскує її антигенність, але зберігає її ферментативну активність. Потім поступово у місці запалення вона переходить в ексудат і, відповідно, її рівень у крові знижується.
Серратіопептидаза безпосередньо зменшує дилатацію (розширення) капілярів і контролює їх проникність завдяки гідролізу брадикініну, гістаміну та серотоніну. Також серратіопептидаза блокує інгібітори плазміну, сприяючи таким чином фібринолітичній активності плазміну. Завдяки протеолізу структурних білків мокротиння поліпшує його реологічні властивості та сприяє відходженню.
Ферментативна активність препарату у 10 разів вища, ніж у α-хімотрипсину. У вогнищі хронічного запалення серратіопептидаза сприяє зниженню рівня медіаторів запалення поліпептидної природи (брадикінін), фібрин, але не чинить значного впливу на білки живого організму, такі як альбумін та α- та γ-глобулін.
Препарат добре проникає у місця запалення, лізує некротизовані тканини та продукти їх розпаду, знижує гіперемію та прискорює проникнення та активність антибіотиків. Препарат знижує в’язкість слини та виділень із носа, цим самим полегшуючи їх виведення.
Фармакокінетика. Препарат проходить через шлунок у незміненому вигляді та абсорбується у кишечнику. Препарат не інактивується шлунковим соком. C_max у плазмі крові досягається через 1 год. Серратіопептидаза досягає кровотоку у ферментно активній формі, виводиться також в активній формі з жовчю та у незначній кількості виявляється у сечі.