АКТУАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ:

Сон — це природний фізіологічний стан організму. Оптимальна кількість годин для сну варіює залежно від вікової групи. Наприклад, щоб відновити сили, американці витрачають часу на нічний сон значно менше, ніж їм це необхідно. Дані опитувань, проведених Національним фондом сну США (NSF), показують, що у американців нічний сон у середньому становить 6 год і 31 хв, приблизно на годину менше, ніж необхідне його середнє значення 7 год і 13 хв. NSF недавно опублікував рекомендації щодо потрібної кількості часу для сну в різному віці (Hirshkowitz et al., 2015). Американська академія медицини сну також розробила рекомендації, проте вони ще обговорюються.

Порушення сну, безсоння

Сон може бути порушений з різних причин, це зовнішні і внутрішні чинники. Зовнішні фактори включають дію подразників навколишнього середовища, таких як надмірний шум і світло під час сну; а також добровільне обмеження уві сні. Наприклад, у лікарнях необхідність у догляді за хворими протягом ночі може порушити їх сон. Внутрішні ж чинники включають стан здоров’я людини і пов’язані з існуючими захворювання, а також симптоми, такі як біль; побічні реакції, що виникають на препарати, які застосовуються для лікування тієї чи іншої патології. Інші фактори включають порушення циркадних ритмів (внутрішні біологічні ритми організму) і збільшення поширеності первинних порушень сну, таких як нарколепсія (захворювання нервової системи, що належать до гіперсомнії), різні парасомнії (поведінкові порушення в різні фази сну) і порушення дихання/задишка уві сні.
Безсоння слід відрізняти від порушення сну. Безсоння (інсомнія) — це значно поширений патологічний стан/розлад, що характеризується наявністю проблем зі сном. Характеризується проблемами з ініціацією, тривалістю і безперервністю сну. Ці проблеми завжди виникають на тлі достатнього часу для засинання і хороших умов для сну. Далі після сну відбувається порушення денної активності (Мельников А.Ю. і співавт. 2017). Терміном «безсоння» позначають стан, який відзначається не менше ніж 3 рази на тиждень протягом 1 міс (Roth, 2007). Також виділяють таке поняття, як хронічне безсоння — стан безсоння, яке триває 3 міс і більше; короткочасне (гостре) безсоння — менше ніж 3 міс. Порушення сну ж, навпаки, характеризуються порушеннями під час самого сну 1–2 ночі на тиждень протягом 2 тиж і не є специфічними. Такі порушення можуть бути результатом яскравої події під час денного життя (наприклад травми або зміни часових поясів) або симптомом інших порушень сну. Засоби для безрецептурного відпуску (ОТС-група) призначають в тому разі, коли виникає короткочасне (гостре) безсоння. Адже за відсутності адекватного лікування цей вид безсоння може перейти в хронічний, який набагато гірше піддається терапії. Основною проблемою при вивченні здорового сну і застосовуваних ОТС-препаратів є плутанина між безсонням і порушенням сну. На жаль, під час обстеження здоров’я сну, як правило, не проводять відмінності між ними.
У США інформація про поширеність порушення сну відповідно до віку доступна в Центрі з контролю і профілактики захворювань (CDC) у модулі «Поведінкова система спостереження фактора ризику» (BRFSS). Порушення сну в системі BRFSS виявляється за допомогою питання: «Скільки днів у вас були проблеми із засинанням або сном за останні 2 тиж? Або наскільки тривалим був Ваш сон протягом цього періоду». 2-тижневий період демонструє гостре порушення сну в літньому віці (Grandner et al., 2012). Дослідження за участю осіб похилого віку демонструють, що люди похилого віку без медичних або психіатричних проблем рідше мають проблеми зі сном і що порушення сну не є нормальним явищем для періоду старіння (Vitiello et al., 2002). У здорових літніх людей відзначають набагато меншу кількість періодів порушень сну, ніж у осіб з мультиморбідністю (наявність двох або більше хронічних/рецидивуючих станів/захворювань) (Ohayon et al., 2004). У цілому чим більше хронічних захворювань і чим вища їх тяжкість, тим гірше люди сплять (Zee & Turek, 2006). До захворювань, що впливають на здоровий сон, належать цукровий діабет, серцево-судинні, респіраторні захворювання, розлади настрою (афективні розлади), зниження когнітивних функцій, стан болю і неврологічні розлади (McCurry et al., 2007). Нові дослідження також вказують на двосторонній зв’язок між порушеннями сну і певними станами, такими як деменція, больові відчуття і депресія. Наприклад, втрата сну підвищує рівень амілоїду-β в головному мозку, а його накопичення пов’язане з хворобою Альцгеймера. З підвищенням рівня амілоїду-β ми спостерігаємо подовження періоду неспання і зміни періоду сну (Ju Lucey & Holtzman, 2014).

Безрецептурні препарати, що застосовуються при безсонні

Серед снодійних препаратів у терапії безсоння широко застосовуються блокатори H₁-гістамінових рецепторів, такі як доксиламіну сукцинат (препарат Донорміл). У 1948 р. доксиламін вперше з’явився на фармацевтичному ринку. Для нього характерні антигістамінні, седативні і протиблювотні властивості. Завдяки протиблювотному ефекту в країнах Європи і США його призначають у складі комплексної терапії для усунення нудоти у вагітних. У дослідженнях було встановлено позитивний ефект прийому препарату при безсонні. У багатьох країнах доксиламін належить до ОТС- (безрецептурних) препаратів. Дана група лікарських засобів не викликає залежності і синдрому відміни. Може застосовуватися в тих випадках, коли інші ліки протипоказані (Мельников А.Ю. і співавт., 2017).
Усі доступні безрецептурні лікарські засоби для усунення безсоння містять дифенгідрамін або доксиламін (препарат Донорміл), при цьому порушенні застосовують також антигістамінні препарати першого покоління, схвалені FDA, у вигляді моно- або комплексної терапії, наприклад, з безрецептурними анальгетиками.
Наявні дані свідчать про те, що немедикаментозні методи лікування хронічного безсоння, такі як когнітивно-поведінкова терапія, техніки розслаблення або фізичні вправи, так само ефективні для осіб похилого віку. Проте необхідні додаткові дослідження ефективності немедикаментозних методів лікування при випадкових порушеннях сну, на відміну від хронічного безсоння, щоб визначити, чи ефективні ці підходи у літніх і молодих людей з гострими порушеннями сну.
У результаті тривалого періоду застосування антигістамінних препаратів першого покоління для лікування алергічних захворювань було встановлено, що дані препарати мають седативні властивості. Фактично ці препарати часто називають «седативними антигістамінними препаратами». Однак чи є ці властивості ефективними для лікування гострого або хронічної безсоння, оскільки дифенгідрамін і доксиламін були випущені на фармацевтичний ринок до 1972 р. А саме в цьому році FDA опублікувало нові вимоги для безрецептурних лікарських засобів, а препарати, випущені до цього року, під ці вимоги не потрапляли. Вимоги, які пред’являлися до нових лікарських засобів, — рандомізовані плацебо-контрольовані дослідження, які необхідні для схвалення заявки на нові ліки.
Аналогічно ризики і переваги безрецептурних снодійних препаратів для лікування порушеного сну в рандомізованих контрольованих дослідженнях не вивчалися. Немає даних опублікованих контрольованих досліджень, що вивчали застосування доксиламіну для лікування безсоння. Найбільш позитивне опубліковане дослідження, яке підтверджує застосування дифенгідраміну як допоміжного препарату для сну, показало, що 50 мг дифенгідраміну значно покращують сон, мінімізують процес засинання, вранці людина себе почуває відпочилою у порівнянні з плацебо (Rickels et al., 1983). Однак інші опубліковані дані, у яких використовуються як звіти пацієнтів, так і об’єктивні показники сну, менш позитивні (Morin, Koetter, Bastien, Ware & Wooten, 2005).

Висновки

Продуктивний нічний сон може бути проблемою для літніх людей із хронічними захворюваннями. У результаті багато осіб похилого віку для вирішення цієї проблеми приймають безрецептурні лікарські засоби, наприклад препарати доксиламіну (Донорміл).
Особи похилого віку частіше приймають дифенгідрамін або доксиламін (Донорміл) протягом 15 і більше днів на місяць, що є показником неправильного застосування.
В анотації до доксиламіну виробник рекомендує припинити застосування препарату і проконсультуватися з лікарем, якщо безсоння зберігається протягом більше 2 тиж. Проте велика кількість літніх пацієнтів застосовують цей препарат постійно.
Можливий розвиток таких побічних реакцій, як сухість у роті, прискорене серцебиття, запор, затримка сечі, головний біль, тремор, запаморочення, порушення акомодації, сонливість після пробудження. Однак побічні дії лікарського засобу рідко бувають значно виражені і не є причиною для відміни прийому.
Ознаки передозування включають задишку, біль за грудниною, лихоманку, свербіж, сильний кашель, синій колір шкіри, судоми, набряк обличчя, губ, язика або горла. Лікування симптоматичне.
Необхідні додаткові дослідження для оцінки фармакокінетики і фармакодинаміки доксиламіну, особливо в осіб похилого віку (Albert S.M. et al., 2017).

Дослідження

У багатоцентровому порівняльному рандомізованому дослідженні порівнювалася ефективність застосування при гострому безсонні одного з лікарських засобів доксиламіну з Донормілом.
Дане дослідження проводилося в 6 лікувальних закладах, у ньому брали участь 60 хворих з короткочасним безсонням віком 30–59 років. Пацієнти були розділені на 2 групи: у першій групі хворі приймали один з препаратів доксиламіну, а в другій — Донорміл у таких самих дозі і режимі застосування.
Повна клінічна ремісія безсоння була досягнута в більшості хворих обох груп. Показники тяжкості безсоння, якості сну і денної сонливості в обох групах покращилися з високими показниками. Побічні реакції були слабкими і в більшості випадків не призводили до припинення лікування. Істотних відмінностей між групами з точки зору клінічної ефективності не виявлено.
Короткочасне застосування лікарського засобу Донорміл має виражений позитивний клінічний ефект при гострому безсонні, також характерна задовільна переносимість препарату хворими (Мельников А.Ю. і співавт., 2017).

ІНСТРУКЦІЯ МОЗ:

Донорміл таблетки шипучі 15 мг, UPSA (Франція)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ДОНОРМІЛ

Склад:

діюча речовина: доксиламіну сукцинат;

1 таблетка містить доксиламіну сукцинату 15 мг;

допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат, кислота лимонна безводна, натрію гідрофосфат безводний, натрію сульфат безводний, натрію бензоат (E 211), макрогол 6000.

Лікарська форма.

Таблетки шипучі.

Основні фізико-хімічні властивості: циліндричні пласкі білі таблетки з рискою для поділу та скошеними краями, розчинні у воді з утворенням шипучої реакції; допустима наявність сколів.

Фармакотерапевтична група.

Антигістамінні засоби для системного застосування. Код ATХ R06A A09.

Снодійні та седативні засоби. Код ATХ N05C M.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Доксиламіну сукцинат є блокатором Н₁–гістамінових рецепторів класу етаноламінів, що має седативний та атропіноподібний ефекти. Було продемонстровано, що він зменшує час, необхідний для засинання, а також покращує тривалість і якість сну.

Фармакокінетика.

Максимальна концентрація у плазмі крові (Сmax) досягається у середньому через 1 годину (Т_max) після прийому доксиламіну сукцинату.

Середній період напіввиведення з плазми крові (Т½) становить у середньому 10 годин.

Доксиламіну сукцинат частково метаболізується у печінці шляхом деметилювання та N–ацетилювання. Різні метаболіти, що утворюються при розпаді молекули, не є кількісно значущими, оскільки 60% застосованої дози виявляється у сечі у формі незміненого доксиламіну.

Клінічні характеристики.

Показання.

Періодичне безсоння у дорослих.

Протипоказання.

Гіперчутливість до доксиламіну сукцинату або до допоміжних речовин або до інших антигістамінних засобів.

Гостра закритокутова глаукома в анамнезі пацієнта або в сімейному анамнезі.

Уретропростатичні розлади з ризиком затримки сечі.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Комбінації , яких треба уникати.

Алкоголь посилює седативний ефект більшості Н₁–антигістамінних засобів. Слід уникати вживання алкогольних напоїв та прийому лікарських засобів, що містять етанол.

Слід уникати вживання з натрію оксибутиратом, з огляду на посилення пригнічення центральної нервової системи. Порушення швидкості реакції може призводити до небезпеки при керуванні автотранспортом та роботі з іншими механізмами.

Комбінації, які слід брати до уваги.

З атропіном та атропіноподібними лікарськими засобами (іміпрамінові антидепресанти, більшість атропіноподібних Н₁–антигістамінних засобів, антихолінергічні протипаркінсонічні засоби, атропінові спазмолітичні лікарські засоби, дизопірамід, фенотіазинові нейролептики, а також клозапін) внаслідок виникнення таких побічних ефектів як затримка сечі, запор, сухість у роті.

З іншими седативними лікарськими засобами (похідними морфіну (знеболювальні, засоби, що застосовуються для лікування кашлю і замісної терапії), нейролептиками; барбітуратами, бензодіазепінами; анксіолітиками, крім бензодіазепінів (мепробамат); іншими снодійними засобами, седативними антидепресантами (амітриптилін, доксепін, міансерин, міртазапін, триміпрамін); седативними Н₁–антигістамінними засобами; антигіпертензивними засобами центральної дії; іншими: баклофен, талідомід) внаслідок посилення пригнічення центральної нервової системи. Порушення швидкості реакції може призводити до небезпеки при керуванні автотранспортом та роботі з іншими механізмами.

З іншими снодійними засобами, у зв’язку з пригніченням центральної нервової системи.

Особливості застосування.

Безсоння може мати різні причини, які не вимагають обов'язкового прийому ліків, тому перед початком застосування лікарського засобу рекомендована консультація з лікарем.

Лікарський засіб містить 563 мг натрію на 1 таблетку, що відповідає 28,15% максимального щоденного споживання натрію, рекомендованого ВООЗ. Максимальна добова доза лікарського засобу еквівалентна 56,3% максимального щоденного споживання натрію, що слід враховувати при призначенні його пацієнтам, які дотримуються низькосольової дієти.

Як і всі снодійні або седативні засоби, доксиламіну сукцинат може загострювати синдром нічного апное (збільшення кількості і тривалості зупинок дихання).

Ризик зловживання та виникнення лікарської залежності низький. Однак повідомлялося про випадки зловживання, внаслідок чого виникала лікарська залежність. Необхідно ретельно контролювати ознаки зловживання або залежності від лікарського засобу. Тривалість лікування не повинна перевищувати 5 днів. Не рекомендується застосовувати лікарський засіб пацієнтам із розладами, спричиненими прийомом психоактивних речовин, в анамнезі.

Доксиламіну сукцинат залишається в організмі протягом приблизно 5 періодів напіввиведення (див. розділ «Фармакокінетика»).

Період напіввиведення може бути значно довшим у осіб літнього віку або в осіб, які страждають від ниркової або печінкової недостатності. При повторних застосуваннях лікарський засіб або його метаболіти досягають рівноважного стану набагато пізніше та на більш високому рівні. Ефективність і безпечність лікарського засобу можуть бути оцінені тільки після досягнення рівноважного стану.

Може бути потрібна корекція дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Н₁–антигістамінні засоби слід застосовувати з обережністю пацієнтам літнього віку через ризик виникнення когнітивних розладів, седативного ефекту, повільної реакції та/або вертиго/запаморочень, що може збільшити ризик падінь (наприклад, коли люди встають вночі) з наслідками, які часто є серйозними для даної категорії пацієнтів.

У пацієнтів літнього віку з нирковою або печінковою недостатністю спостерігається підвищення концентрації лікарського засобу в плазмі та зниження плазмового кліренсу. Рекомендується зменшити дозу лікарського засобу.

Для запобігання сонливості протягом дня необхідно пам’ятати, що тривалість сну після прийому лікарського засобу повинна бути не менше 7 годин.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

На підставі наявних даних доксиламін можна застосовувати у період вагітності після консультації з лікарем. Якщо цей лікарський засіб застосовувати у кінці вагітності, атропіноподібні та седативні властивості цієї молекули слід брати до уваги при спостереженні за новонародженим.

Невідомо, чи проникає доксиламін у грудне молоко, тому не рекомендується застосовувати лікарський засіб у період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Необхідно звертати увагу на ризик виникнення денної сонливості, особливо в осіб, які керують автотранспортом або працюють з іншими механізмами, яка може розвинутися при прийомі цього лікарського засобу. У випадках недостатньої тривалості сну ризик порушення швидкості реакції підвищується.

Див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».

Спосіб застосування та дози.

Для перорального застосування. Застосовувати за 15–30 хвилин до сну.

Рекомендована доза становить 7,5–15 мг на добу (½–1 таблетка на добу). При необхідності дозу можна збільшити до 30 мг на добу (2 таблетки на добу). Перед прийомом таблетку розчинити в ½ склянки води.

Пацієнтам літнього віку та пацієнтам із нирковою або печінковою недостатністю рекомендується зменшити дозу.

Тривалість курсу лікування становить 2–5 днів.

Якщо безсоння зберігається довше 5 днів, необхідно проконсультуватися з лікарем щодо доцільності подальшого застосування лікарського засобу.

Діти.

Лікарський засіб не застосовувати дітям віком до 18 років.

Передозування.

Першими ознаками гострого отруєння є сонливість і ознаки антихолінергічних ефектів: збудження, розширення зіниць, параліч акомодації, сухість у роті, почервоніння обличчя і шиї, гіпертермія, синусова тахікардія. Делірій, галюцинації та атетозні рухи частіше спостерігаються у дітей; іноді вони є передвісниками судом — рідкісних ускладнень масивного отруєння — або навіть коми. Навіть якщо судоми не виникають, гостре отруєння доксиламіном іноді спричиняє рабдоміоліз, який може ускладнитися гострою нирковою недостатністю. Такий м'язовий розлад є поширеним, що вимагає проведення систематичного скринінгу шляхом вимірювання активності креатинфосфокінази.

Лікування симптоматичне. При ранньому початку лікування рекомендується застосовувати активоване вугілля (50 г дорослим, 1 г/кг дітям).

Побічні реакції.

Антихолінергічні ефекти: запор, затримка сечовипускання, сухість у роті, порушення зору (порушення акомодації, нечіткість зору, галюцинації, дефект зору), сильне серцебиття, сплутаність свідомості.

Денна сонливість: при розвитку такого ефекту необхідно зменшити дозу.

Повідомлялося про випадки зловживання та виникнення лікарської залежності.

Крім того, відомо, що H₁–антигістамінні лікарські засоби спричиняють седативний ефект, когнітивні розлади та порушення психомоторної активності.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у тубі. 1 або 2 туби в картонній коробці.

Категорія відпуску.

№ 10 — без рецепта;

№ 20 — за рецептом.

Виробник.

УПСА САС, Франція.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

979, авеню де Пірене, 47520 м. Ле Пасаж, Франція.

304, авеню Доктора Жана Брю, 47000 м. Ажан, Франція.

Тел.: 044 593 33 55, факс: 044 593 33 54.

Електронна адреса: DrugSafety@deltaswiss.eu

Донорміл таблетки, вкриті оболонкою 15 мг, UPSA (Франція)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ДОНОРМІЛ

Склад:

діюча речовина: доксиламіну сукцинат;

1 таблетка містить доксиламіну сукцинату 15 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат; натрію кроскармелоза; целюлоза мікрокристалічна; магнію стеарат; гіпромелоза; макрогол 6000; барвникова дисперсія, до складу якої входять гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), пропіленгліколь, вода очищена.

Лікарська форма.

Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: прямокутні білі таблетки з двосторонньою насічкою для поділу.

Фармакотерапевтична група.

Антигістамінні засоби для системного застосування. Код ATХ R06A A09.

Снодійні та седативні засоби. Код ATХ N05C M.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Фармакокінетика.

Максимальна концентрація у плазмі крові (Сmax) досягається у середньому через 2 години (Т_max) після прийому доксиламіну сукцинату.

Середній період напіввиведення з плазми крові (Т½) становить у середньому 10 годин.

Доксиламіну сукцинат частково метаболізується у печінці шляхом деметилювання та N–ацетилювання. Період напіввиведення може значно збільшитися в осіб літнього віку або у пацієнтів із нирковою або печінковою недостатністю.

Різні метаболіти, що утворюються при розпаді молекули, не є кількісно значущими, оскільки 60% застосованої дози виявляється у сечі у формі незміненого доксиламіну.

Клінічні характеристики.

Показання.

Періодичне безсоння у дорослих.

Протипоказання.

Гіперчутливість до доксиламіну сукцинату або до допоміжних речовин або до інших антигістамінних засобів.

Гостра закритокутова глаукома в анамнезі пацієнта або в сімейному анамнезі.

Уретропростатичні розлади з ризиком затримки сечі.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Комбінації , яких треба уникати.

Комбінації, які слід брати до уваги.

З іншими снодійними засобами, у зв’язку з пригніченням центральної нервової системи.

Особливості застосування.

Лікарський засіб містить лактозу, тому він протипоказаний у випадках вродженої галактоземії, при синдромі порушення абсорбції глюкози та галактози, лактазній недостатності.

Може бути потрібна корекція дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».

Спосіб застосування та дози.

Для перорального застосування. Застосовувати за 15–30 хвилин до сну.

Рекомендована доза становить 7,5–15 мг на добу (½–1 таблетка на добу). При необхідності дозу можна збільшити до 30 мг на добу (2 таблетки на добу).

Тривалість курсу лікування становить 2–5 днів.

Діти.

Лікарський засіб не застосовувати дітям віком до 18 років.

Передозування.

Побічні реакції.

Денна сонливість: при розвитку такого ефекту необхідно зменшити дозу.

Повідомлялося про випадки зловживання та виникнення лікарської залежності.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 або по 30 таблеток у тубі. 1 туба в картонній коробці.

Категорія відпуску.

№ 10 — без рецепта;

№ 30 — за рецептом.

Виробник.

УПСА САС, Франція.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

979, авеню де Пірене, 47520 м. Ле Пасаж, Франція.

304, авеню Доктора Жана Брю, 47000 м. Ажан, Франція.

Аналоги Донорміл (УПСА) лікарського препарату