Вторинна гіперліпідемія.

Перед початком терапії фенофібратом потрібно провести необхідне лікування відповідних станів, що є причиною вторинної гіперхолестеринемії, таких як неконтрольований цукровий діабет 2 типу, гіпотиреоз, нефротичний синдром, диспротеїнемія, обструктивна хвороба печінки або алкоголізм. Вторинна гіперхолестеринемія, пов'язана з фармакологічним лікуванням, може спостерігатися у пацієнтів, які застосовують діуретики, b-блокатори, естрогени, прогестогени, комбіновані пероральні контрацептиви, імуносупресори та інгібітори протеаз. У таких випадках потрібно встановити, якою є гіперліпідемія: первинною чи вторинною (можливе підвищення рівня ліпідів, спричинене вищепереліченими терапевтичними засобами).

Функція печінки.

Як і при застосуванні інших ліпідознижувальних препаратів, у деяких пацієнтів зареєстровано підвищення рівнів трансаміназ. У більшості випадків це зростання було тимчасовим, незначним та безсимптомним. Рекомендується перевіряти рівні трансаміназ кожні 3 місяці протягом перших 12 місяців терапії та періодично у подальшому. Слід приділити увагу пацієнтам, у яких зростають рівні трансаміназ, та припинити лікування, якщо рівні АСТ та АЛТ більш ніж у 3 рази перевищують верхню межу норми. У випадку появи симптомів гепатиту (наприклад, жовтяниці, свербежу) та підтвердженні діагнозу результатами лабораторних аналізів застосування фенофібрату слід припинити.

Підшлункова залоза.

У пацієнтів, які застосовували фенофібрат, повідомлялися випадки панкреатиту (див. розділи «Протипоказання» та «Побічні реакції»). Це може бути відображенням недостатньої ефективності лікування пацієнтів із тяжкою гіпертригліцеридемією, прямим впливом препарату або вторинним явищем, опосередкованим каменями у жовчних шляхах або формуванням сладжу з обструкцією загальної жовчної протоки.

М'язи.

При застосуванні фібратів та інших ліпідознижувальних препаратів повідомлялося про токсичний вплив на м'язи, у тому числі рідкі випадки рабдоміолізу із нирковою недостатністю або без неї. Частота цього порушення зростає у випадку гіпоальбумінемії та наявності в анамнезі ниркової недостатності. Пацієнтам із факторами ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу, у числі яких вік від 70 років, наявність в особистому або родинному анамнезі спадкових м'язових розладів, порушення функції нирок, гіпотиреоз та зловживання алкоголем, може загрожувати підвищений ризик розвитку рабдоміолізу. У таких пацієнтів слід ретельно оцінити користь та ризик лікування фенофібратом.

Токсичний вплив на м'язи слід запідозрити у пацієнтів із дифузною міалгією, міозитом, м'язовими судомами та слабкістю та/або вираженим підвищенням рівня КФК (у 5 разів вище верхньої межи норми). У таких випадках лікування фенофібратом слід припинити.

Ризик токсичного впливу на м'язи може підвищуватися, якщо препарат застосовувати разом із іншим фібратом або інгібітором ГМГ-КоА редуктази, особливо у випадку наявного захворювання м'язів. Тому одночасне застосування фенофібрату з інгібітором ГМГ-КоА редуктази може бути резервною терапією у пацієнтів із тяжкою комбінованою дисліпідемією та високим серцево-судинним ризиком без будь-якого анамнезу захворювань м'язів та за умови ретельного моніторування можливого токсичного впливу на м'язи.

Функція нирок.

Якщо рівень креатиніну підвищується більш ніж на 50% ВМН (верхньої межі норми), лікування фенофібратом слід припинити. Рекомендується перевіряти рівні креатиніну протягом перших 3 місяців після початку лікування та періодично в подальшому (щодо дозування див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Допоміжні речовини.

Препарат містить лактозу та цукрозу, тому його не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Ніяких ефектів не відзначалося.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Пероральні антикоагулянти.

Фенофібрат посилює дію пероральних антикоагулянтів та може підвищувати ризик кровотечі. Рекомендується зменшити дозу антикоагулянтів приблизно на 1/3 на початку лікування і в подальшому поступово корегувати її відповідно до МНС (міжнародного нормалізованого співвідношення).

Циклоспорин.

На тлі супутнього застосування фенофібрату та циклоспорину було відзначено кілька тяжких випадків оборотного порушення функції нирок. Отже, слід ретельно контролювати функцію нирок у пацієнтів, які застосовують таку комбінацію, і у випадку тяжких змін лабораторних показників припинити застосування фенофібрату.

Інгібітори ГМГ-КоА редуктази та інші фібрати.

Ризик серйозного токсичного впливу на м'язи підвищується при одночасному застосуванні фібрату з інгібіторами ГМГ-КоА редуктази або іншими фібратами. Слід з обережністю застосовувати комбіновану терапію з інгібіторами ГМГ-КоА редуктази та ретельно наглядати за пацієнтами щодо ознак токсичного впливу на м'язи (див. розділ «Особливості застосування»).

Глітазони.

При супутньому застосуванні фенофібрату та глітазонів відзначалися випадки зворотного парадоксального зниження рівня холестерину ЛПВЩ. Тому рекомендується контролювати рівні холестерину ЛПВЩ при застосуванні комбінації цих препаратів та припинити їх застосування, якщо рівень холестерину ЛПВЩ стає занизьким.

Ферменти цитохрому P450.

Дослідженнях in vitro із застосуванням мікросом печінки людини показали, що фенофібрати та фенофіброєва кислота не є інгібіторами ізоформ цитохрому (CYP) P450 CYP3A4, CYP2D6, CYP2E1 або CYP1A2. Вони у терапевтичних концентраціях є слабкими інгібіторами CYP2C19 та CYP2A6, слабкими або помірними інгібіторами CYP2C9.

За пацієнтами, які одночасно застосовують фенофібрат та препарати, що метаболізуються CYP2C19, CYP2A6, та особливо CYP2C9, і мають вузький терапевтичний індекс слід ретельно наглядати та в разі потреби відкоригувати дозу цих препаратів.

ЛІПОФЕН СР (LIPOFEN CR)