Під час лікування слід перебувати під наглядом лікаря.

При виникненні метрорагії необхідно визначити причину та провести підтримуюче лікування.

При лікуванні симптомів постменопаузи місцева естрогенотерапія показана лише у випадках, коли ці симптоми негативно впливають на якість життя. У кожному разі необхідно ретельно оцінювати співвідношення користь/ризик, принаймні один раз на рік. Терапію рекомендовано продовжувати лише в тому випадку, коли очікувана користь від лікування перевищує можливі ризики.

Дані про ризики, пов’язані з ЗГТ (замісною гормональною терапією) при передчасній менопаузі, обмежені. У зв’язку з низьким рівнем абсолютного ризику для молодших жінок співвідношення користь/ризик для них може бути більш сприятливим, ніж для жінок старшого віку.

Медичне обстеження

Перед початком або відновленням місцевої естрогенної терапії слід докладно вивчити анамнез пацієнтки та її родини. При цьому, разом з результатами обстеження (в т. ч. огляду молочних залоз, тазових органів), слід брати до уваги протипоказання і наявні фактори ризику. Протягом лікування рекомендується проводити періодичні медичні обстеження і огляди, частота і характер яких є індивідуальними для кожної пацієнтки. Жінку необхідно попередити про необхідність повідомляти лікарю про будь-які зміни в молочних залозах. Медичні обстеження, в тому числі мамографію, слід проводити відповідно до сучасних діагностичних підходів та індивідуальних клінічних потреб пацієнтки.

Слід з обережністю призначати проместрин жінкам за наявності у сімейному анамнезі раку молочної залози та фіброзно-кістозної мастопатії.

Необхідно провести тест Папаніколау для підтвердження або спростування дисплазії.

Стани, які вимагають спостереження

При наявності будь-якого із нижченаведених станів, у тому числі в анамнезі, або при погіршенні протягом періоду вагітності або попереднього гормонального лікування за пацієнткою необхідно уважно спостерігати. Такі стани можуть з’являтись або погіршуватись протягом лікування проместрином, а саме:

Лейоміома (фіброми матки) або ендометріоз.
Ризик виникнення тромбоемболічних розладів (див. нижче).
Ризик виникнення естрогензалежних пухлин, наприклад спадковість І ступеня стосовно раку молочної залози.
Артеріальна гіпертензія.
Порушення функції печінки (наприклад, аденома печінки).
Цукровий діабет із судинними порушеннями або без таких (якщо жінка хвора на діабет, необхідно вжити відповідних запобіжних заходів, оскільки естрогени можуть знижувати толерантність до глюкози).
Жовчнокам’яна хвороба.
Мігрень або головний біль (сильний).
Системний червоний вовчак.
Гіперплазія ендометрія в анамнезі (див. нижче).
Епілепсія.
Бронхіальна астма.
Отосклероз.
Захворювання серця.
Нефропатія.
Глибока депресія нині або в анамнезі.

Системна абсорбція проместрину під час місцевого вагінального введення мінімальна (див. розділ «Фармакологічні властивості»), тому повторне виникнення або погіршення перерахованих вище станів є менш ймовірним, ніж під час системного лікування естрогеном.

Причини негайного припинення лікування

Лікування необхідно припинити у разі виявлення одного з протипоказань або при виникненні таких станів:

Жовтяниця або порушення функції печінки, холестатична жовтяниця, особливо у пацієнтів з анамнезом жовтяниці.
Значне підвищення артеріального тиску.
Нові випадки мігрені.
Вагітність.
Перші ознаки тромботичних або емболічних порушень.
Перші ознаки гіперкальціємії у жінок з раком молочної залози.

Нижченаведені ризики пов’язані із системною замісною гормональною терапією і меншою мірою стосуються препаратів на основі естрогенів для вагінального застосування, системна експозиція яких залишається в межах норми після менопаузи. Однак ці ризики необхідно враховувати у разі багаторазового або тривалого застосування цього лікарського засобу.

Гіперплазія ендометрія та карцинома

У жінок з інтактною маткою ризик виникнення гіперплазії ендометрія і карциноми збільшується, коли системні естрогени застосовуються як монотерапія протягом тривалого часу.

До препаратів естрогену для вагінального застосування, у яких системна експозиція естрогену залишається в межах нормального рівня для періоду постменопаузи, не рекомендується додавати прогестаген.

Безпечність для ендометрія при тривалому (більше одного року) або повторному застосуванні місцевого вагінального естрогену не визначена. Тому при повторному призначенні лікування слід переглядати принаймні щорічно.

Естрогенна стимуляція може призвести до злоякісних або передзлоякісних трансформацій у вогнищах залишкового ендометріозу. Тому рекомендується обережно застосовувати цей препарат жінкам після гістеректомії у зв’язку з ендометріозом, особливо якщо діагностовано резидуальний ендометріоз.

Якщо під час терапії з’являється вагінальна кровотеча або кровомазання, слід визначити причину, наприклад шляхом проведення біопсії ендометрія, для виключення малігнізації ендометрія.

Нижчезазначені ризики були пов’язані з системною ЗГТ та менше стосуються місцевого застосування естрогенів, коли системна експозиція естрогену залишається в межах норми для періоду постменопаузи. Проте такі ризики слід брати до уваги у разі тривалого або повторного застосування Колпотрофіну.

Рак молочної залози, матки та яєчників

Системне лікування естрогеном збільшує ризик виникнення деяких видів раку, зокрема матки, яєчників та молочної залози. У разі застосування проместрину, системна абсорбція якого під час місцевого вагінального введення мінімальна, підвищеного ризику раку не очікується.

Рак молочної залози

Загальні дані свідчать про підвищений ризик виникнення раку молочної залози у жінок, які приймають комбіновану естроген-прогестагенову або тільки естрогенову системну ЗГТ, що залежить від тривалості ЗГТ.

Ризик виникнення раку молочної залози підвищується протягом декількох років застосування, але повертається до початкового рівня протягом декількох (максимум п’яти) років після припинення лікування.

Рак яєчників

Рак яєчників спостерігається значно рідше, ніж рак молочної залози.

Епідеміологічні дані великого метааналізу свідчать про дещо підвищений ризик у жінок, які приймають тільки естрогенову системну ЗГТ. Цей ризик стає очевидним протягом 5 років застосування та зменшується з часом після припинення терапії.

Венозна тромбоемболія

Системна ЗГТ асоціюється з 1,3–3-кратним підвищенням ризику розвитку венозної тромбоемболії (ВТЕ), тобто тромбозу глибоких вен або легеневої емболії. Виникнення тромбозу більш імовірне протягом першого року ЗГТ, ніж пізніше.

Пацієнти з тромбофільними станами мають підвищений ризик розвитку ВТЕ, і ЗГТ збільшує цей ризик. Тому таким пацієнткам ЗГТ протипоказана (див. розділ «Протипоказання»).

Фактори ризику виникнення венозної тромбоемболії включають: застосування системних естрогенів, похилий вік, великі оперативні втручання, тривалу нерухомість, ожиріння (ІМТ > 30 кг/м²), вагітність / післяпологовий період, системний червоний вовчак та рак. Не існує єдиної думки щодо можливої ролі варикозного розширення вен при виникненні венозної тромбоемболії.

Як і для всіх пацієнтів у післяопераційний період, необхідно вжити профілактичних заходів для запобігання розвитку ВТЕ після операції. Рекомендується тимчасове припинення ЗГТ за 4–6 тижнів до планового оперативного втручання, якщо після нього буде потрібна тривала іммобілізація. Лікування не слід поновлювати до повного відновлення рухової активності у жінки.

Жінкам без ВТЕ в анамнезі, але у яких близькі родичі переносили тромбози в молодому віці, може бути запропонований скринінг. Пацієнтку слід інформувати про те, що лише частина тромбофілічних дефектів виявляється при скринінгу.

Якщо виявлено тромбофілічний дефект, пов’язаний із тромбозом у членів родини, або дефект є тяжким (наприклад недостатність антитромбіну, протеїну S або протеїну С, або комбінація дефектів), ЗГТ протипоказана.

Для жінок, які вже отримують постійну антикоагулянтну терапію, слід ретельно зважити користь та ризик ЗГТ.

Якщо ВТЕ розвивається після початку терапії, застосування Колпотрофіну слід припинити. Пацієнток слід поінформувати, що їм слід негайно звернутися до лікаря при виникненні можливих тромбоемболічних симптомів (таких як болючий набряк ноги, раптовий біль у грудях, задишка).

Ішемічна хвороба серця (ІХС)

Монотерапія естрогенами

Рандомізовані контрольовані дослідження не виявили підвищеного ризику ІХС у жінок після гістеректомії, які застосовували системну монотерапію естрогенами.

Ішемічний інсульт

Системна монотерапія естрогенами асоційована з 1,5-разовим підвищенням ризику ішемічного інсульту. Відносний ризик не змінюється з віком або часом від настання менопаузи. Проте, оскільки базовий ризик інсульту значною мірою залежить від віку, загальний ризик розвитку інсульту у жінок, які приймають ЗГТ, збільшується з віком.

Інші стани

Естрогени можуть спричиняти затримку рідини, тому за пацієнтами з серцевою та нирковою дисфункцією необхідно ретельно спостерігати.

Жінки з гіпертригліцеридемією повинні перебувати під ретельним наглядом під час замісної терапії естрогенами або замісної гормональної терапії, оскільки були зареєстровані рідкісні випадки значного підвищення вмісту тригліцеридів у плазмі крові під час терапії естрогенами у таких пацієнток, що призводило до панкреатиту.

Естрогени збільшують рівень тироксинзв’язувального глобуліну (ТЗГ), що призводить до збільшення загальної циркуляції гормону щитовидної залози. Концентрація вільних T4 та T3 залишається незмінною. Рівень у сироватці крові інших зв’язувальних протеїнів, а саме кортикостероїдзв’язувального глобуліну (КЗГ), зв’язувальну глобуліну статевих гормонів (ЗГСГ), може бути підвищений, що призводить до збільшення кількості циркулюючих кортикостероїдів та статевих стероїдів. Концентрація активного вільного або біологічного гормону залишається незмінною. Рівень інших протеїнів плазми може підвищитися (субстрат реніну/ангіотензину, альфа-І-антитрипсин, церулоплазмін).

Системна абсорбція проместрину під час місцевого вагінального введення мінімальна (див. розділ «Фармакологічні властивості»), тому впливу на зв’язування білка плазми крові не очікується.

У разі супутньої вагінальної інфекції рекомендується застосування спеціальних препаратів або протизапальних препаратів.

Застосування лікарського засобу, особливо тривале, може спричинити явища сенсибілізації. У цьому випадку потрібно припинити лікування та розпочати відповідну терапію.

Щоб уникнути тривалої стимуляції ефекторних органів, доцільно вводити Колпотрофін циклами, перемежованими з адекватним періодом вимивання. У разі тривалої терапії треба проводити точні тести кожні 6 місяців (включаючи біопсію ендометрія).

Місцеві препарати, що містять естроген, можуть спричинити виділення, вульвовагінальний кандидоз, зміни шийки матки; загострення ендометріозу, мастодинії, збільшення молочної залози або виділення з грудей, холестатичну жовтяницю, загострення попереднього алергічного висипання або свербіж.

Застосування ЗГТ не покращує когнітивну функцію. Є окремі свідчення про підвищений ризик розвитку деменції, якщо тривала комбінована ЗГТ або монотерапія естрогенами була розпочата у жінок віком понад 65 років.

Цей лікарський засіб містить натрію метилпарабен (Е 219) та натрію пропілпарабен (Е 217) і може спричинити алергічні реакції (які іноді з’являються через деякий час після початку застосування).

Початок метрорагії вимагає ретельного обстеження, включаючи біопсію, щоб виключити наявність злоякісного новоутворення матки.

Аналоги Колпотрофін