Фармакодинаміка.

Завдяки збереженню енергетичного метаболізму у клітинах, які потерпають від гіпоксії або ішемії, триметазидин запобігає зменшенню рівня внутрішньоклітинного ангіотензинперетворюючого ферменту, забезпечуючи тим самим належне функціонування іонних насосів i трансмембранного натрiєво-калiєвого потоку при збереженні клітинного гомеостазу.

Триметазидин гальмує β-окиснення жирних кислот, блокуючи довголанцюгову 3-кетоацил-КоА-тiолазу (3-КАТ), що підвищує окиснення глюкози. У клітинах в умовах ішемії процес отримання енергії шляхом окиснення глюкози потребує менше кисню порівняно з процесом отримання енергії шляхом β-окиснення жирних кислот. Посилення процесу окиснення глюкози оптимізує енергетичні процеси в клітинах і відповідно підтримує достатній метаболізм енергії в умовах ішемії. У пацієнтів із ішемічною хворобою серця триметазидин діє як метаболічний агент, зберігаючи внутрішньоклітинні рівні високоенергійних фосфатів у міокарді. Ефекти досягаються без супутніх гемодинамічних ефектів.

Клінічні дослідження продемонстрували ефективність і безпеку застосування триметазидину пацієнтам зі стабільною стенокардією як монотерапії або в разі додавання до інших лікарських засобів при їх недостатній ефективності.

Дослідження TRIMPOL-II (рандомізоване подвійне сліпе плацебо-контрольоване) продемонструвало, що додавання триметазидину 60 мг на день до метопрололу 100 мг (50 мг двічі на день) протягом 12 тижнів достовірно покращує показники тестів із навантаженням та покращує клінічні симптоми порівняно з такими при застосуванні плацебо.

Фармакокінетика.

C_max триметазидину в крові спостерігається у середньому через 5 годин після прийому таблетки. Упродовж доби концентрація у плазмі стабільна: протягом 11 годин після прийому таблетки концентрація триметазидину у плазмі крові не менше 75% C_max. Стан стабільної концентрації встановлюється найпізніше на 60-ту годину. Прийом їжі не впливає на фармакокiнетичнi характеристики триметазидину. V_d становить 4,8 л/кг; зв'язування з білками низьке: за даними вимірювань in vitro — 16%.

Триметазидин виводиться в основному iз сечею, переважно у незміненій формі. Т_½ становить у середньому 7 годин у здорових осіб віком до 65 років і 12 годин у осіб віком понад 65 років. Повне виведення триметазидину є результатом ниркового кліренсу, який безпосередньо корелюється з Cl_cr і меншою мірою є результатом печінкового кліренсу, який з віком зменшується.

У пацієнтів літнього віку можливе підвищення концентрації триметазидину через вікове зниження функції нирок.

Концентрація триметазидину в крові збільшується у пацієнтів із помірною нирковою недостатністю (Cl_cr — 30–60 мл/хв) і у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (Cl_cr < 30 мл/хв).

Аналоги Кардазин-Здоров'я