фармакодинамічні властивості. У дослідженнях показано, що амброксол — активний інгредієнт препарату Препарат Амброксол — збільшує секрецію в дихальних шляхах. Він підсилює продукцію легеневого сурфактанту та стимулює циліарну активність. Ці ефекти призводять до посилення току та транспорту слизу (мукоциліарного кліренсу). Посилення мукоциліарного кліренсу покращує відходження мокроти та полегшує кашель. У пацієнтів з ХОЗЛ тривала терапія амброксолом (на протязі не менше 2 міс) приводила до значного зниження числа загострень. Зазначалося достовірне зменшення тривалості загострень та кількості днів антибіотикотерапії.
Фармакокінетичні властивості. Амброксол майже повністю всмоктується в ШКТ. Приблизно 80% зв’язується з білками плазми крові. Амброксол піддається активному метаболізму під час першого проходження в печінці. Біодоступність після перорального прийому становить приблизно 60%. T_max — 2 ч.
Для лікарських форм амброксолу негайного вивільнення характерна швидка і майже повна абсорбція з лінійною залежністю від дози в терапевтичному інтервалі концентрацій. C_max при пероральному прийомі досягається через 1-2,5ч.
Vd — 552 л. У терапевтичному інтервалі концентрацій зв’язування з білками плазми крові — приблизно 90%.
Термінальний T_½ амброксола — 10 год. Загальний кліренс знаходиться у межах 660 мл/хв, нирковий кліренс припадає приблизно 8% від загального кліренсу. З використанням радіоактивної мітки було підраховано, що після прийому разової дози препарату протягом наступних 5 днів з сечею виділяється близько 83% прийнятої дози. Не виявлено клінічно значущого впливу віку та статі на фармакокінетику амброксолу, тому немає підстав для підбору дозування за цими ознаками.