Дихальна недостатність

Оскільки снодійні засоби мають здатність пригнічувати активність дихального центру, слід вжити запобіжних заходів при застосуванні золпідему пацієнтам із порушенням дихальної функції.

Печінкова недостатність

Для пацієнтів з печінковою недостатністю слід дотримуватись рекомендованого режиму дозування. Золпідем протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю через ризик розвитку енцефалопатії (див. розділи «Протипоказання» та «Побічні реакції»).

Загальні рекомендації

Перед призначенням снодійного засобу бажано встановити та усунути фактори, що зумовили розвиток безсоння. Збереження безсоння протягом 7–14 днів лікування вказує на наявність первинного психіатричного або фізичного захворювання, тому слід забезпечити регулярний огляд пацієнта.

Пацієнти літнього віку або ослаблені пацієнти

Для літніх та ослаблених пацієнтів слід дотримуватись рекомендованого режиму дозування.

У зв'язку з підвищеним ризиком падінь пацієнтам похилого віку необхідно проявляти особливу обережність, встаючи вночі.

Тяжкі травми

Застосування золпідему може привести до падінь та, як наслідок, до тяжких травм.

Психічне захворювання

Снодійні засоби, такі як золпідем, не рекомендуються як основне лікування при психічних захворюваннях.

Депресія

Не виявлено клінічної, фармакокінетичної та фармакодинамічної взаємодії золпідему із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (SSRIs). Як і інші заспокійливі/снодійні засоби, золпідем слід з обережністю приймати пацієнтам з симптомами депресії. Можливі суїцидальні тенденції. У зв'язку з можливістю навмисного передозування таким пацієнтам слід призначати найменшу дозу лікарського засобу, яка є ефективною. При застосуванні золпідему може бути виявлена депресія, яка існувала раніше. Безсоння може бути симптомом депресії, тому слід з'ясувати, чи має безсоння стійкий характер.

Бензодіазепіни або бензодіазепіноподібні засоби не слід застосовувати самостійно без адекватного лікування існуючої депресії або неспокійних станів, пов'язаних з депресією (у таких пацієнтів існує небезпека спровокування самогубства).

Амнезія

Бензодіазепіни та бензодіазепіноподібні засоби можуть спричинити антероградну амнезію. Це явище зазвичай спостерігається через кілька годин після прийому препарату. Для зниження ризику його розвитку пацієнти повинні мати умови для неперервного 8-годинного сну.

Сомнамбулізм і пов'язана з цим поведінка

У пацієнтів, які приймали золпідем, спостерігалися випадки ходіння уві сні та інші порушення поведінки, такі як водіння уві сні, приготування і вживання їжі, дзвінки по телефону або секс, про які пацієнт не пам'ятав. Застосування алкоголю та інших депресантів ЦНС у поєднанні з золпідемом, очевидно, збільшує ризик таких порушень, як і застосування золпідему у дозах, що перевищують максимальні рекомендовані. Пацієнтам, у яких спостерігаються подібні явища (наприклад, водіння уві сні), слід відмінити прийом золпідему у зв'язку з ризиком для пацієнта та інших людей.

Інші психічні і «парадоксальні» реакції

При застосуванні бензодіазепіну або подібних препаратів можуть спостерігатись такі реакції, як неспокій, загострення безсоння, ажитація, дратівливість, агресивність, марення, напади гніву, нічні кошмари, галюцинації, психози, нетипова поведінка та інші впливи на поведінку. При виникненні таких реакцій застосування препарату слід припинити. Ці реакції найімовірніші у літніх пацієнтів.

Звикання

Внаслідок багаторазового застосування протягом кількох тижнів снодійний ефект бензодіазепінів короткотривалої дії та подібних до них препаратів може послаблюватись.

Залежність

Застосування бензодіазепінів або подібних препаратів, таких як золпідем, може призвести до розвитку фізичної або психологічної залежності від цих препаратів. Ризик розвитку залежності зростає з підвищенням дози та подовженням тривалості лікування. Він також вищий у пацієнтів із психічними порушеннями, алкогольною і/або наркотичною залежністю в анамнезі. При застосуванні снодійних засобів такі пацієнти потребують ретельного медичного нагляду.

При розвиненій фізичній залежності раптове припинення прийому препарату призведе до синдрому відміни, що супроводжується головним болем, болем у м'язах, тривогою та напруженням, неспокоєм, безсонням, сплутаністю свідомості та дратівливістю. В тяжких випадках можливі такі симптоми: втрата відчуття реальності, розлади особистості, гіперакузія, затерплість і поколювання у кінцівках, гіперчутливість до світла, шуму та фізичного контакту, галюцинації або епілептичні судоми.

При застосуванні бензодіазепінів та бензодіазепіноподібних засобів з короткою тривалістю дії симптоми синдрому відміни можуть проявлятися в інтервалах між прийомами разових доз.

Рикошетне безсоння

Це транзиторний синдром, при якому симптоми, які спричинили необхідність лікування бензодіазепінами або подібними препаратами, можуть повертатись у більш агресивній формі після відміни терапії снодійними засобами. Цей стан може супроводжуватись іншими реакціями, у тому числі змінами настрою, відчуттям неспокою та невгамовністю.

Оскільки ризик появи симптомів відміни/феномен рикошету найймовірніший після раптового припинення терапії, рекомендується знижувати дозу поступово.

Важливо поінформувати пацієнта про можливість повернення симптомів з метою зменшення занепокоєння через ці симптоми.

Є повідомлення, що при застосуванні бензодіазепінів та бензодіазепінподібних препаратів короткотривалої дії феномен відміни може мати виражений характер під час інтервалу між прийомом доз, особливо високих.

Психомоторне порушення наступного дня

Ризик розвитку психомоторного порушення наступного дня після прийому, у тому числі порушення здатності керувати автотранспортом, зростає у таких випадках:

застосування золпідему менш ніж за 8 годин до виконання дій, які вимагають розумової активності;
прийом дози, що перевищує рекомендовану;
одночасне застосування золпідему з іншими депресантами ЦНС або іншими лікарськими засобами, що підвищують рівень золпідему в крові, алкоголем або забороненими лікарськими засобами.

Золпідем слід приймати одноразово безпосередньо перед сном і не повторювати прийом протягом тієї ж ночі.

Тривалість лікування

Курс лікування має бути якомога коротшим і не повинен перевищувати 4 тижні, включаючи період зниження дози. Подовження періоду терапії можливе лише після повторної оцінки стану пацієнта.

На початку лікування пацієнта важливо попередити про те, що тривалість лікування буде обмеженою.

Золпідем необхідно з особливою обережністю призначати хворим із алкогольною і/або наркотичною залежністю в анамнезі.

САНВАЛ® таблетки

САНВАЛ^® таблетки