Ефавіренц є in vivo індуктором CYP3A4, CYP2B6 та UGT1A1. При одночасному застосуванні ефавіренцу з іншими препаратами, які є субстратами для цих ензимів, може спостерігатися зниження їхніх концентрацій у плазмі крові. Ефавіренц in vitro є також інгібітором CYP3A4. Теоретично ефавіренц може початково підвищити вплив на субстрати цитохрому CYP3A4, тому слід контролювати субстрати з вузьким терапевтичним індексом (див. розділ «Протипоказання»).

Ефавіренц може бути індуктором CYP2С19 та CYP2С9, однак інгібування спостерігалося in vitro та загальний ефект сумісного застосування із субстратами цих ензимів не визначений.

Дія ефавіренцу може підвищитися з одночасним застосуванням препаратів (наприклад, ритонавіру) або з їжею (наприклад, із грейпфрутовим соком), які інгібують активність CYP3A4 або CYP2B6. Речовини або рослинні препарати (наприклад, екстракт гінкго білоби та звіробій звичайний), що індукують ці ензими, можуть призвести до зменшення концентрації ефавіренцу в плазмі крові. Одночасне застосування ефавіренцу зі звіробоєм звичайним протипоказане (див. розділ «Протипоказання»). Одночасне застосування ефавіренцу з екстрактом гінкго білоби не рекомендується (див. розділ «Особливості застосування»).

Препарати, що подовжують інтервал QT

Ефавіренц протипоказаний при одночасному застосуванні препаратів (вони можуть викликати подовжений інтервал QTc і Torsade de Pointes: антиаритмічні засоби класів IA і III, нейролептики й антидепресанти, деякі антибіотики, включаючи деякі агенти наступних класів: макроліди, фторхінолони, імідазолові і тріазольні протигрибкові засоби, деякі неседативні антигістамінні засоби (терфенадин, астемізол), цизаприд, флекаїнід, деякі протималярійні засоби та метадон (див. розділ «Протипоказання»).

Педіатрична популяція

Дослідження взаємодії проводилися тільки у дорослих.

Протипоказання до сумісного застосування:

Ефавіренц не слід застосовувати одночасно з терфенадином, астемізолом, цизапридом, мідазоламом, тріазоламом, пімозидом, бепридилом або алкалоїдами ріжків (наприклад, з ерготаміном, дигідроерготаміном, ергоновіном та метилергоновіном), тому що інгібування їх метаболізму може призвести до серйозних, небезпечних для життя наслідків (див. розділ «Протипоказання»).

Елбасвір/гразопревір

Одночасне застосування ефавіренцу з елбасвіром/гразопревіром протипоказане, оскільки це може призвести до втрати вірусологічної відповіді на елбасвір/гразопревір. Ця втрата пояснюється значним зниженням концентрації елбасвіру і гразопревіру у плазмі крові, спричиненої індукцією CYP3A4 (див. розділ «Протипоказання»).

Звіробій (St.John’s wort) — (Hypericum perforatum)

Cупутнє застосування ефавіренцу та звіробою або препаратів, які містять звіробій, протипоказане. Можливе зменшення концентрації ефавіренцу у плазмі крові при одночасному застосуванні зі звіробоєм, що пов'язано з індукцією метаболізуючих ензимів препарату та/або транспорту протеїнів звіробоєм. Якщо пацієнт уже приймає звіробій, застосування його слід припинити, перевірити рівень вірусу та, по можливості, рівень ефавіренцу. Рівень ефавіренцу може збільшитись після припинення застосування звіробою та, можливо, знадобиться корекція дози ефавіренцу. Індукуючий ефект звіробою може продовжуватись найменше 2 тижні після припинення його застосування.

Інші взаємодії

Взаємодії ефавіренцу з інгібіторами протеази, з іншими антиретровірусними агентами, відмінними від інгібіторів протеази, та іншими неантиретровірусними препаратами наведено у таблиці (посилення зазначено як «», зменшення як «↓», без змін як «↔» та один раз кожні 8 або 12 годин як «через кожні 8 годин» або «через кожні 12 годин»). У круглих дужках наводяться 90-відсоткові або 95-відсоткові довірчі інтервали, якщо вони були визначені. Якщо не вказано інакше, дослідження проводились за участю здорових добровольців.

Взаємодія між ефавіренцом та іншими лікарськими засобами у дорослих

Лікарський засіб у межах кожної терапевтичної групи (доза)	Вплив на концентрацію препарату. Середня відносна зміна AUC, C_maх, C_min з довірчими інтервалами за їх наявності^а (механізм)	Рекомендація щодо одночасного застосування з ефавіренцом
ПРОТИІНФЕКЦІЙНІ ЗАСОБИ
Антиретровірусні засоби
Інгібітори протеази
Атазанавір/ритонавір/ ефавіренц (400 мг 1 раз на добу/ 100 мг 1 раз на добу/ 600 мг 1 раз на добу, усі препарати вводились під час їди)	Атазанавір (після їди): AUC: ↔ (від ↓9 до 10) C_maх: 17%* (від 8 до 27) C_min: ↓42%* (від ¯31 до ¯51)	Ефавіренц не рекомендується застосовувати разом з атазанавіром/ритонавіром. Якщо атазанавір потрібно застосовувати разом із ненуклеозидним інгібітором зворотної транскриптази, то в комбінації з ефавіренцом рекомендується збільшити дозу як атазанавіру, так і ритонавіру відповідно до 400 мг і 200 мг, і при цьому потрібно забезпечити ретельний клінічний контроль.
Атазанавір/ритонавір/ ефавіренц (400 мг 1 раз на добу/ 200 мг 1 раз на добу/ 600 мг 1 раз на добу, усі препарати вводились під час їди)	Атазанавір (після їди): AUC: ↔ /* (від ↓10 до 26) C_maх: ↔ /* (від ↓5 до 26) C_min: 12%/* (від ↓16 до ↓ 49) (індукція CYP3A4). * При порівнянні з атазанавіром 300 мг/ритонавіром 100 мг 1 раз на добу ввечері без ефавіренцу. Це зменшення C_min атазанавіру може негативно впливати на ефективність атазанавіру. **На підставі результатів попереднього порівняння.
Дарунавір/ритонавір/ ефавіренц (300 мг 2 рази на добу/ 100 мг 2 рази на добу/ 600 мг 1 раз на добу) менше, ніж рекомендовані дози, схожі результати очікуються при рекомендованих дозах.	Дарунавір: AUC: ↓13% C_maх: ↓31% C_min: ↓15% (індукція CYP3A4). Ефавіренц: AUC: 21% C_maх: 17% C_min: 15% (інгібування CYP3A4).	Ефавіренц у комбінації з дарунавіром/ритонавіром 800/100 мг 1 раз на добу може призводити до субоптимальної C_minдарунавіру. Якщо ефавіренц потрібно застосовувати в комбінації з дарунавіром/ритонавіром, то потрібно використовувати схему дарунавір/ритонавір 600/100 мг 2 рази на добу щодня. Таку комбінацію потрібно використовувати з обережністю.
Фосампренавір/ ритонавір/ефавіренц (700 мг 2 рази на добу/ 100 мг 2 рази на добу/ 600 мг 1 раз на добу)	Клінічно незначуща фармакокінетична взаємодія.	Корекція дози не потрібна.
Фосампренавір/ нелфінавір/ефавіренц	Взаємодію не вивчали	Корекція дози не потрібна.
Фосампренавір/ саквінавір/ ефавіренц	Взаємодію не вивчали	Не рекомендується, оскільки системна дія обох інгібіторів протеази значно зменшується.
Індинавір/ефавіренц (800 мг через кожні 8 годин/ 200 мг 1 раз на добу)	Індинавір: AUC: ↓31% (від ↓ 8 до 47) C_min: ↓40% . Схоже зменшення системної дії індинавіру спостерігалось при введенні індинавіру в дозі 1000 мг через кожні 8 годин разом з ефавіренцом по 600 мг щодня (індукція CYP3A4). Ефавіренц: відсутність клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії.	Клінічно значуще зниження концентрації індинавіру не спостерігалось, проте потрібно враховувати ступінь спостережуваної фармакокінетичної взаємодії при вибиранні схеми, до складу якої входить як ефавіренц, так і індинавір. При введенні ефавіренцу разом із індинавіром або індинавіром/ ритонавіром корекція дози не потрібна.
Індинавір/ритонавір/ ефавіренц (800 мг 2 рази на добу/ 100 мг 2 рази на добу/ 600 мг 1 раз на добу)	Індинавір: AUC: ↓25% (від ↓16 до 32)^b C_maх: ↓17% (від ↓6 до 26)^b C_min: ↓50% (від ↓40 до ↓59)^b Ефавіренц: відсутність клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії. Середньогеометрична величина C_min для індинавіру (0,33 мг/л) при введенні разом із ритонавіром та ефавіренцом була вище, ніж середня попередня величина C_min (0,15 мг/л) при введенні одного індинавіру в дозі 800 мг через кожні 8 годин. У пацієнтів з інфекцією ВІЛ-1 (n = 6) фармакокінетика індинавіру та ефавіренцу загалом не відрізнялась від даних, отриманих для неінфікованих добровольців.	Див. також нижче дані щодо ритонавіру.
Лопінавір/ритонавір у вигляді капсул або перорального розчину /ефавіренц. Лопінавір/ритонавір у вигляді таблеток/ ефавіренц (400/100 мг 2 рази на добу/ 600 мг 1 раз на добу) (500/125 мг 2 рази на добу/ 600 мг 1 раз на добу)	Значне зниження системної дії лопінавіру. Концентрація лопінавіру: ↓30–40% Концентрація лопінавіру: подібна до концентрації лопінавіру/ритонавіру у дозі 400/100 мг 2 рази на добу без ефавіренцу.	При сполученому застосуванні ефавіренцу потрібно збільшувати дози лопінавіру/ритонавіру у вигляді капсул або перорального розчину на 33% (4 капсули /~6,5 мл 2 рази на добу замість 3 капсул/5 мл 2 рази на добу). Таке лікування потрібно проводити з обережністю, оскільки така корекція дози може бути недостатньою для деяких пацієнтів. При введенні разом з ефавіренцом у дозі 600 мг 1 раз на добу дозу лопінавіру/ритонавіру у вигляді таблеток потрібно збільшити до 500/125 мг 2 рази на добу. Див. також нижче дані щодо ритонавіру.
Нелфінавір/ефавіренц (750 мг через кожні 8 годин/ 600 мг 1 раз на добу)	Нелфінавір: AUC: 20% (від 8 до 34) C_maх: 21% (від 10 до 33) Така комбінація загалом добре переносилась.	Корекція дози не потрібна.
Ритонавір/ефавіренц (500 мг 2 рази на добу/ 600 мг 1 раз на добу)	Ритонавір: AUC вранці: 18% (від 6 до 33) AUC ввечері: ↔ C_maх вранці: 24% (від 12 до 38) C_maх ввечері: ↔ C_min вранці: 42% (від 9 до 86)^b C_min ввечері: 24% (від 3 до 50)^b. Ефавірензц: AUC: 21% (від 10 до 34) C_maх: 14% (від 4 до 26) C_min: 25% (від ↓7 до ↓46)^b (гальмування CYP-опосередкованого окиснювального метаболізму). При введенні ефавіренцу разом із ритонавіром у дозі 500 мг або 600 мг 2 рази на добу ця комбінація погано переносилась (наприклад, виникали запаморочення, нудота, парестезія та збільшення рівня ферментів печінки). Достатні дані про переносимість ефавіренцу у комбінації з ритонавіром у низькій дозі (100 мг 1–2 рази на добу) відсутні.	При застосуванні ефавіренцу разом із ритонавіром у низькій дозі потрібно враховувати можливість збільшення частоти побічних явищ, пов'язаних з ефавіренцом, через можливу фармакодинамічну взаємодію.
Саквінавір/ритонавір /ефавіренц	Взаємодію не вивчали.	Було отримано недостатньо даних, щоб можна було скласти рекомендації щодо дози. Застосовувати ефавіренц у комбінації зі саквінавіром як єдиним інгібітором протеази не рекомендується.
Антагоніст хемокінового рецептора CCR5
Маравірок/ефавіренц (100 мг 2 рази на добу/ 600 мг 1 раз на добу)	Маравірок: AUC₁₂: ↓45% (від ↓38 до ↓51) C_maх: ↓51% (від ↓37 до ↓62). Концентрацію ефавіренцу не визначали, жодного ефекту не очікується.	Див. інформацію щодо лікарських засобів, в яких міститься маравірок.
Інгібітор переносу ланцюга інтегразою
Ралтегравір/ефавіренц (400 мг 1 раз на добу/-)	Ралтегравір: AUC: ↓36% C₁₂: ↓21% C_max: ↓36% (індукція UGT1A1).	Корекція дози ралтегравіру не потрібна.
Нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази та ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази
Нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази/ ефавіренц	Спеціальні дослідження для ефавіренцу у комбінації з нуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази не проводились, за винятком ламівудину, зидовудину та тенофовіру, дизопроксилу фумарату. Клінічно значущі взаємодії не очікуються, оскільки нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази метаболізуються іншим шляхом, ніж ефавіренц, і навряд чи будуть конкурувати за однакові метаболічні ферменти та шляхи виведення з організму.	Корекція дози не потрібна.
Ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази/ ефавіренц	Взаємодію не вивчали.	Оскільки застосування двох ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази виявилося некорисним щодо ефективності та безпеки, то не рекомендується вводити ефавіренц разом з іншим ненуклеозидним інгібітором зворотної транскриптази.
Противірусні препарати для лікування гепатиту С
Боцепревір/ефавіренц (800 мг 3 рази на добу/ 600 мг 1 раз на добу)	Боцепревір: AUC: ↔19%* C_maх: ↔8% C_min: ↓44%. Ефавіренц: AUC: ↔20% C_maх: ↔11% (індукція CYP3A — ефект щодо боцепревіру) * 0–8 годин. Відсутність ефекту («) дорівнює зменшенню середньої оцінки відношення приблизно на ≤20% або збільшенню середньої оцінки відношення приблизно на ≤25%.	Концентрація боцепревіру в плазмі зменшилася після застосування з ефавіренцом. Спостереження зниження концентрації боцепревіру в плазмі, що є клінічним наслідком цього, не було оцінено безпосередньо.
Телапревір/ефавіренц (1,125 мг через кожні 8 годин/ 600 мг 1 раз на добу)	Телапревір (у відношенні до 750 мг через кожні 8 годин): AUC: ↓18% (↓8 — ↓27) C_maх: ↓14% (↓3 — ↓24) C_min: ↓25% (↓14 — ↓34)%. Ефавіренц: AUC: ↓18% (↓10 — ↓26) C_maх: ↓24% (↓15 — ↓32) C_min: ↓10% (↓1 — ↓19) (CYP3A індукція ефавіренцом).	Якщо ефавіренц та телапревір застосовують разом, телапревір застосовується по 1,125 мг через кожні 8 годин.
Симепревір/ефавіренц (150 мг 1 раз на добу/ 600 мг 1 раз на добу)	Симепревір AUC: ↓71% (↓67 — ↓74) C_max: ↓51% (↓46 — ↓56) C_min: ↓91% (↓88 — ↓92). Ефавіренц: AUC: ↔ C_max: ↔ C_min: ↔ Відсутність ефекту («) дорівнює зменшенню середньої оцінки відношення приблизно на ≤ 20% або збільшенню середньої оцінки відношення приблизно на ≤ 25% (індукція ензиму CYP3A4).	Одночасне введення симепревіру з ефавіренцом призводить до значного підвищення концентрації симепревіру в плазмі крові, у зв’язку з чим відбувається індукція CYP3A ефавіренцом, яка може призвести до втрати терапевтичного ефекту симепревіру. Одночасне введення симепревіру з ефавіренцом не рекомендується.
Софосбувір/велпатасвір	↔софосбувір ↓велпатасвір ↔ефавіренц	Одночасне введення софосбувіру/ велпатасвіру з ефавіренцом призвело до зниження (приблизно на 50%) системного впливу велпатасвіру. Механізм впливу на велпатасвір - це індукція CYP3A і CYP2B6 ефавіренцом. Не рекомендується одночасне застосування софосбувіру/ велпатасвіру з ефавіренцом. Для отримання додаткової інформації див. Інформацію про застосування софосбувіру/велпатасвіру.
Велпатасвір/софосбувір/ воксилапревір	↓велпатасвір ↓воксилапревір	Не рекомендується одночасне застосування велпатасвіру/ софосбувіру/воксилапревіру з ефавірензом, оскільки воно може знижувати концентрації велпатасвіру та воксилапревіру. Для отримання додаткової інформації див. Інформацію про застосування для велпатасвіру/софосбувіру/ воксилапревіру.
Інгібітори протеази: елбасвір/гразопревір	↓елбасвір ↓гразопревір ↔ефавіренц	Одночасне застосування ефавіренцу з елбасвіром/гразопревіром протипоказане, оскільки це може призвести до втрати вірусологічної відповіді на елбасвір/гразопревір. Ця втрата пояснюється значним зниженням концентрації елбасвіру і гразопревіру у плазмі крові, спричиненої індукцією CYP3A4. Для отримання додаткової інформації див. Інформацію про застосування елбасвіру/гразопревіру.
Глекапревір/пібрентасвір	↓глекапревір ↓пібрентасвір	Супутнє введення глекапревіру/ пібрентасвіру з ефавіренцом може значно зменшити плазмові концентрації глекапревіру і пібрентасвіру, що призводить до зниження терапевтичного ефекту. Не рекомендується одночасне застосу-вання глекапревіру/пібрентасвіру з ефавіренцом. Для отримання додаткової інформації зверніться до інформації про застосування комбінації глекапревір/пібрентасвір.
Антибіотики
Азитроміцин/ефавіренц (600 мг 1 раз на добу/ 400 мг 1 раз на добу)	Відсутність клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії.	Корекція дози не потрібна.
Кларитроміцин/ ефавіренц (500 мг через кожні 12 годин/ 400 мг 1 раз на добу)	Кларитроміцин: AUC: ↓39% (від ↓30 до ↓46) C_maх: ↓26% (від ↓15 до ↓35). 14-гідроксиметаболіт кларитроміцину: AUC: 34% (від 18 до 53) C_maх: 49% (від 32 до 69). Ефавіренц: AUC: ↔ C_maх: 11% (від 3 до 19) (індукція CYP3A4). Висипання виникали у 46% неінфікованих добровольців, які отримували ефавіренц і кларитроміцин.	Клінічне значення цих змін концентрації кларитроміцину в плазмі крові невідоме. Замість кларитроміцину можна застосовувати інший препарат (наприклад, азитроміцин). Коректувати дозу ефавіренцу не потрібно.
Інші макролідні антибіотики (наприклад, еритроміцин)/ефавіренц	Взаємодію не вивчали.	Через відсутність даних не можна скласти рекомендації щодо дози.
Антимікобактеріальні засоби
Рифабутин/ефавіренц (300 мг 1 раз на добу/ 600 мг 1 раз на добу)	Рифабутин: AUC: ↓38% (від ↓28 до ↓47) C_maх: ↓32% (від ↓15 до ↓46) C_min: ↓45% (від ↓31 до ↓56). Ефавіренц: AUC: ↔ C_maх: ↔ C_min: ↓12% (від ↓24 до ↓1) (індукція CYP3A4).	Добову дозу рифабутину при введенні разом з ефавіренцом потрібно збільшити на 50%. При введенні рифабутину 2 -3 рази на тиждень у комбінації з ефавіренцом можна подвоїти дозу рифабутину у схемі лікування.
Рифампіцин/ефавіренц (600 мг 1 раз на добу/ 600 мг 1 раз на добу)	Ефавіренц: AUC: ↓26% (від ↓15 до ↓36) C_max: ↓20% (від ↓11 до ↓28) C_min: ↓32% (від ↓15 до ↓46) (індукція CYP3A4 і CYP2B6).	У пацієнтів з масою тіла 50 кг і більше збільшення добової дози ефавіренцу до 800 мг при його застосуванні разом із рифампіцином може забезпечувати таку саму системну дію, як і добова доза 600 мг без супутнього введення рифампіцину. Клінічний ефект такої корекції дози детально не оцінювали. При корекції дози потрібно враховувати індивідуальну переносимість та вірусологічну реакцію. Коректувати дозу рифампіцину не потрібно.
Протигрибкові засоби
Ітраконазол /ефавіренц (200 через кожні 12 годин/ 600 мг 1 раз на добу)	Ітраконазол: AUC: ↓39% (від ↓21 до ↓53) C_max: ↓37% (від ↓20 до ↓51) C_min: ↓44% (від ↓27 до ↓58) (зменшення концентрації ітраконазолу: індукція CYP3A4). Гідроксіітраконазол: AUC: ↓37% (від ↓14 до ↓55) C_max: ↓35% (від ↓12 до ↓52) C_min: ↓43% (від ↓18 до ↓60). Ефавіренц: відсутність клінічно значущої фармакокінетичної зміни.	Оскільки не можна скласти рекомендацій щодо дози ітраконазолу, то потрібно розглянути можливість застосування іншого протигрибкового засобу.
Посаконазол/ефавіренц (--/400 мг 1 раз на добу)	Посаконазол: AUC: ↓50% C_max: ↓45% (індукція UDP-g).	Потрібно уникати супутнього застосування посаконазолу та ефавіренцу, якщо тільки переваги для пацієнта не переважують ризик.
Вориконазол/ефавіренц (200 мг 2 рази на добу/ 400 мг 1 раз на добу) Вориконазол/ефавіренц (400 мг 2 рази на добу/ 300 мг 1 раз на добу)	Вориконазол: AUC: ↓77% C_max: ↓61%. Ефавіренц: AUC: 44% C_max: 38%. Вориконазол: AUC: ↓7% (від ↓23 до 13)* C_max: 23% (від ↓1 до 53). Ефавіренц: AUC: 17% (від 6 до 29)* C_max: ↔*. Порівняно із застосуванням одного ефавіренцу в дозі 200 мг 2 рази на добу. ** Порівняно із застосуванням одного ефавіренцу в дозі 600 мг 2 рази на добу (конкурентне гальмування окиснювального метаболізму).	Коли ефавіренц застосовують разом із вориконазолом, підтримуючу дозу вориконазолу потрібно збільшити до 400 мг 2 рази на добу, а дозу ефавіренцу зменшити на 50%, тобто до 300 мг 1 раз на добу. Після припинення лікування вориконазолом потрібно відновити початкову дозу ефавіренцу.
Флуконазол/ефавіренц (200 мг 1 раз на добу/ 400 мг 1 раз на добу)	Відсутність клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії.	Корекція дози не потрібна.
Кетоконазол та інший імідазоловий протигрибковий засіб	Взаємодію не вивчали.	Через відсутність даних не можна скласти рекомендації щодо дози.
Протималярійні засоби
Артеметер/лумефантрин/ ефавіренц (таблетки по 20/120 мг, 6 разів по 4 таблетки кожні 3 дні/ 600 мг 1 раз на добу)	Артеметер: AUC: ↓51% C_max: ↓21%. Дигідроартемізинін: AUC: ↓46% C_max: ↓38%. Лумефантрин: AUC: ↓21% C_max: ↔. Ефавіренц: AUC: 17% C_max: ↔ (індукція CYP3A4).	Зниження концентрації артеметеру, дигідроартемізиніну, лумефантрину може призвести до зменшення антималярійної ефективності. Рекомендується контролювати одночасне застосування ефавіренцу та артеметеру/лумефантрину у таблетках.
Атоваквон і прогуанілу гідрохлорид/ефавіренц (250/100 мг одноразово/ 600 мг 1 раз на добу)	Атоваквон: AUC: ↓75% (від ↓ 62 до ↓84) С_max: ↓44% (від ↓ 20 до ↓61). Прогуаніл: AUC: ↓43% (від ↓7 до ↓65) С_max: ↔	У разі можливості потрібно уникати супутнього застосування атоваквону та прогуанілу разом з ефавіренцом.
Антацидні засоби
Антацид гідроокис алюмінію — гідроокис магнію — симетикон/ ефавіренц (30 мл одноразово/ 400 мг одноразово). Фамотидин/ефавіренц (40 мг одноразово/ 400 мг одноразово)	Ані гідроокис алюмінію/гідроокис магнію, ані фамотидин не змінює абсорбцію ефавіренцу.	Супутнє введення ефавіренцу з лікарськими засобами, які змінюють рН у шлунку, не повинно впливати на абсорбцію ефавіренцу.
Заспокійливі засоби
Лоразепам/ефавіренц (2 мг одноразово/ 600 мг 1 раз на добу)	Лоразепам: AUC: 7% (від 1 до 14) C_max: 16% (від 2 до 32). Ці зміни не вважаються клінічно значущими.	Для будь-якого лікарського засобу корекція дози не потрібна.
АНТИКОАГУЛЯНТИ
Варфарин/ефавіренц. Аценокумарол/ефавіренц	Взаємодію не вивчали. Ефавіренц може збільшувати або зменшувати концентрацію у плазмі крові та ефекти варфарину або аценокоумаролу.	Може знадобитись корекція дози варфарину або аценокоумаролу.
Протисудомні засоби
Карбамазепін/ефавіренц (400 мг 1 раз на добу/ 600 мг 1 раз на добу)	Карбамазепін: AUC: ↓27% (від ↓20 до ↓33) С_max: ↓20% (від ↓15 до ↓ 24) C_min: ↓35% (від ↓24 до ↓ 44). Ефавіренц: AUC: ↓36% (від ↓32 до ↓40) С_max: ↓21% (від ↓15 до ↓ 26) C_min: ↓47% (від ↓41 до ↓ 53) (зменшення концентрації карбамазепіну: індукція CYP3A4; зменшення концентрації ефавіренцу: індукція CYP3A4 і CYP2B6). Величини AUC, C_max і C_min для активного епоксидного метаболіту карбамазепіну при рівноважному стані залишались незмінними. Ефекти при супутньому введенні вищих доз ефавіренцу або карбамазепіну не вивчали.	Не можна скласти рекомендації щодо дози. Потрібно розглянути можливість застосування іншого протисудомного засобу. Потрібно періодично визначати концентрацію карбамазепіну в плазмі крові.
Фенітоїн, фенобарбітал та інші протисудомні засоби, які є субстратами для ізоферментів системи CYP450	Взаємодію не вивчали. При супутньому застосуванні ефавіренцу може зменшуватись або збільшуватись концентрація в плазмі крові фенітоїну, фенобарбіталу та інших протисудом-них засобів, які є субстратами для ізоферментів системи CYP450.	При супутньому введенні ефавіренцу з протисудомним засобом, який є субстратом для ізоферментів системи CYP450, потрібно періодично визначати концентрацію протисудомного засобу.
Вальпроєва кислота/ефавіренц (250 мг 2 рази на добу/ 600 мг 1 раз на добу)	Відсутність клінічно значущого впливу на фармакокінетику ефавіренцу. Обмежені дані свідчать про відсутність клінічно значущого впливу на фармакокінетику вальпроєвої кислоти.	Корекція дози ефавіренцу не потрібна. За пацієнтами потрібно провести спостереження для контролю нападів.
Вігабатрин/ефавіренц. Габапентин/ефавіренц.	Взаємодію не вивчали. Клінічно значуща взаємодія є малоймовірною, оскільки вігабатрин і габапентин виводяться із сечею виключно у незміненій формі і навряд чи вони будуть конкурувати з ефавіренцом за метаболічні ферменти і шляхи виведення.	Корекція дози не потрібна.
АНТИДЕПРЕСАНТИ
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну
Сертралін/ефавіренц (50 мг 1 раз на добу/ 600 мг 1 раз на добу)	Сертралін: AUC: ↓39% (від ↓27 до ↓50) С_max: ↓29% (від ↓15 до ↓40) C_min: ↓46% (від ↓31 до ↓58). Ефавіренц: AUC: ↔ С_max: 11% (від ↓6 до ↓16) C_min: ↔ (індукція CYP3A4).	Збільшувати дозу сертраліну потрібно залежно від клінічної реакції. Для ефавіренцу корекція дози не потрібна.
Пароксетин/ефавіренц (20 мг 1 раз на добу/ 600 мг 1 раз на добу)	Відсутність клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії.	Корекція дози не потрібна.
Флуоксетин/ефавіренц	Взаємодію не вивчали. Оскільки флуоксетин має такий самий метаболічний профіль, як і пароксетин, тобто чинить сильний інгібіторний вплив на CYP2D6, то для флуоксетину можна очікувати таку саму відсутність взаємодії.	Корекція дози не потрібна.
Норепінефрин та інгібітори зворотного захоплення дофаміну
Бупропіон/ефавіренц [150 мг одноразово (затримане вивільнення)/ 600 мг 1 раз на добу]	Бупропіон: AUC: ↓55% (від ↓48 до ↓62) С_max: ↓34% (від ↓21 до ↓47). Гідроксибупропіон: AUC: ↔ С_max: 50% (від 20 до 80) (індукція CYP2B6).	Збільшувати дози бупропіону потрібно залежно від клінічної реакції, але не потрібно перевищувати максимальну рекомендовану дозу бупропіону. Корекція дози ефавіренцу не потрібна.
АНТИГІСТАМІННІ ЗАСОБИ
Цетиризин/ефавіренц (10 мг одноразово/ 600 мг 1 раз на добу)	Цетиризин: AUC: ↔ C_max: ↓24% (від ↓18 до ↓30). Ці зміни не вважаються клінічно значущими. Ефавіренц: відсутність клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії.	Корекція дози не потрібна.
СЕРЦЕВО-СУДИННІ ЗАСОБИ
Блокатори кальцієвих каналів
Дилтіазем/ефавіренц (240 мг 1 раз на добу/ 600 мг 1 раз на добу)	Дилтіазем: AUC: ↓69% (від ↓55 до ↓79) С_max: ↓60% (від ↓50 до ↓68) C_min: ↓63% (від ↓44 до ↓75). Дезацетилдилтіазем: AUC: ↓75% (від ↓59 до ↓84) С_max: ↓64% (від ↓57 до ↓69) C_min: ↓62% (від ↓44 до ↓75). N-монодезметилдилтіазем: AUC: ↓37% (від ↓17 до ↓52) С_max: ↓28% (від ↓7 до ↓44) C_min: ↓37% (від ↓17 до ↓52). Ефавіренц: AUC: 11% (від 5 до 18) С_max: 16% (від 6 до 26) C_min: 13% (від 1 до 26) (індукція CYP3A4). Збільшення фармакокінетичних параметрів ефавіренцу не вважається клінічно значущим.	Корекцію дози дилтіазему потрібно проводити залежно від клінічної реакції. Корекція дози ефавіренцу не потрібна.
Верапаміл, фелодипін, ніфедипін і нікардипін	Взаємодію не вивчали. При супутньому введенні ефавіренцу з блокатором кальцієвих каналів, який є субстратом для ферменту CYP3A4, може зменшуватись концентрація блокатора кальцієвих каналів у плазмі крові.	Корекцію дози блокатора кальцієвих каналів потрібно проводити на підставі клінічної реакції.
ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ, ЩО ЗНИЖУЮТЬ РІВЕНЬ ЛІПІДІВ
Інгібітори гідроксиметилглутарил-кофермент А-редуктази
Аторвастатин/ефавіренц (10 мг 1 раз на добу/ 600 мг 1 раз на добу)	Аторвастатин: AUC: ↓43% (від ↓34 до ↓50) С_max: ↓12% (від ↓1 до ↓26). 2-гідроксиіаторвастатин: AUC: ↓35% (від ↓13 до ↓40) С_max: ↓13% (від ↓0 до ↓23). 4-гідроксиіаторвастатин: AUC: ↓4% (від ↓0 до ↓31) С_max: ↓47% (від ↓9 до ↓51). Інгібітори гідроксиметилглутарил-кофермент А-редуктази з повною активністю: AUC: ↓34% (від ↓21 до ↓41) С_max: ↓20% (від ↓2 до ↓26).	Потрібно періодично контролювати рівень холестерину. Може знадобитись корекція дози. Корекція дози для ефавіренцу не потрібна.
Правастатин/ефавіренц (40 мг 1 раз на добу/ 600 мг 1 раз на добу)	Правастатин: AUC: ↓40% (від ↓26 до ↓57) С_max: ↓18% (від ↓59 до ↓12).	Потрібно періодично контролювати рівень холестерину. Може знадобитись корекція дози правастатину. Корекція дози для ефавіренцу не потрібна.
Симвастатин/ефавіренц (40 мг 1 раз на добу/ 600 мг 1 раз на добу)	Симвастатин: AUC: ↓69% (від ↓62 до ↓73) С_max: ↓76% (від ↓63 до ↓79). Симвастатинова кислота: AUC: ↓ 58% (від ↓39 до ↓68) С_max: ↓ 51% (від ↓32 до ↓ 58). Інгібітори гідроксиметилглутарил-кофермент А-редуктази з повною активністю: AUC: ↓60% (від ↓52 до ↓68) С_max: ↓62% (від ↓55 до ↓78) (індукція CYP3A4). Сполучене введення ефавіренцу та аторвастатину, правастатину або симвастатину не впливає на величини AUC або С_maxдля ефавіренцу.	Потрібно періодично контролювати рівень холестерину. Може знадобитись корекція дози симвастатину. Корекція дози для ефавіренцу не потрібна.
Розувастатин/ефавіренц	Взаємодію не вивчали. Розувастатин значною мірою виділяється з калом у незміненій формі, тому взаємодія з ефавіренцом є малоймовірна.	Корекція дози не потрібна.
ГОРМОНАЛЬНІ КОНТРАЦЕПТИВИ
Для перорального застосування: етинілестрадіол + норгестимат/ефавіренц (0,035 мг + 0,25 мг 1 раз на добу/ 600 мг 1 раз на добу)	Етинілестрадіол: AUC: ↔ С_max: ↔ С_min:↓8% (від 14 до ↓25). Норелгестромін (активний метаболіт): AUC: ↓64% (від ↓62 до ↓67) С_max: ↓46% (від ↓39 до ↓52) С_min: ↓82% (від ↓79 до ↓85). Левоноргестрел (активний метаболіт): AUC: ↓83% (від ↓79 до ↓87) С_max: ↓80% (від ↓77 до ↓83) С_min: ↓86% (від ↓80 до ↓90) (індукція метаболізму). Ефавіренц: відсутність клінічно значущої взаємодії. Клінічне значення цих ефектів невідоме.	Додатково до гормональних контрацептивів потрібно застосовувати надійний бар’єрний протизаплідний засіб.
Ін'єкція: депо-медроксипрогестерон-ацетат (DMPA)/ефавіренц (DMPA у дозі 150 мг одноразово внутрішньом’язово)	У 3-місячному дослідженні для оцінки лікарської взаємодії не відмічались значні розбіжності фармакокінетичних параметрів медроксипрогестерон-ацетату між пацієнтками, яким проводили антиретровірусну терапію, до складу якої входив ефавіренц, та пацієнтками, яким не проводили антиретровірусну терапію. Схожі результати були отримані іншими дослідниками, хоча у другому дослідженні відмічались більш варіабельні величини концентрації медроксипрогестеронацетату у плазмі крові. В обох дослідженнях концентрація прогестерону в плазмі крові у пацієнток, які застосовували ефавіренц та DMPA, залишалась низькою, що вказує на пригнічення овуляції.	Через наявність обмеженої інформації потрібно додатково до гормональних контрацептивів застосовувати надійний бар’єрний протизаплідний засіб.
Імплантат: етоногестрел/ефавіренц	Взаємодію не вивчали. Може зменшуватись системна дія етоногестрелу (індукція CYP3A4). Були отримані поодинокі постмаркетингові повідомлення про неефективність контрацепції при застосуванні етоногестрелу пацієнтками, яким проводили лікування ефавіренцом.	Додатково до гормональних контрацептивів потрібно застосовувати надійний бар’єрний протизаплідний засіб.
ІМУНОДЕПРЕСАНТИ
Імунодепресанти, метаболічний розпад яких здійснюється за допомогою CYP3A4 (наприклад, циклоспорин, такролімус, сиролімус)/ ефавіренц	Взаємодію не вивчали. Може зменшуватись системна дія імунодепресанта (індукція CYP3A4). Такі імунодепресанти не повинні впливати на системну дію ефавіренцу.	Може знадобитись корекція дози імунодепресанта. На початку або після припинення лікування ефавіренцом рекомендується проводити ретельне контролювання концентрації імунодепресанта протягом мінімум 2 тижнів (до досягнення стабілізації концентрації).
ОПІОЇДНІ ЗАСОБИ
Метадон/ефавіренц (стабільна підтримуюча доза 35–100 мг 1 раз на добу/600 мг 1 раз на добу)	Метадон: AUC: ↓52% (від ↓33 до ↓66) С_max: ↓45% (від ↓25 до ↓59) (індукція CYP3A4). У дослідженні за участю пацієнтів з ВІЛ-інфекцією, яким проводили внутрішньовенне введення препаратів, сполучене введення ефавіренцу разом із метадоном призводило до зниження концентрації метадону у плазмі крові та появи ознак синдрому відміни опіатів. Для зменшення виразності ознак синдрому відміни дозу метадону збільшували у середньому на 22%.	Потрібно спостерігати за пацієнтами для виявлення ознак синдрому відміни та, у разі потреби, збільшення дози метадону для зменшення виразності ознак синдрому відміни.
Бупренорфін/налоксон/ ефавіренц	Бупренорфін: AUC: ↓50%. Норбупренорфін: AUC: ↓71%. Ефавіренц: відсутність клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії.	Незважаючи на зменшення системної дії бупренорфіну, у пацієнтів не відмічались ознаки синдрому відміни. При сполученому введенні корекція дози бупренорфіну або ефавіренцу не потрібна.

^аЯкщо не зазначено інакше, то наводяться 90% довірчі інтервали.

^b95% довірчі інтервали.

Аналоги Еффахоп 600