реакції гіперчутливості. Як і при застосуванні інших цефалоспоринів та бета-лактамних антибіотиків, були повідомлення про випадки тяжких гострих реакцій гіперчутливості (включаючи анафілактичний шок), іноді з летальним наслідком, навіть якщо в докладному анамнезі не було відповідних вказівок. При розвитку таких реакцій застосування препарату слід негайно припинити та вжити належних невідкладних заходів.
Імовірність анафілактичних реакцій підвищується у пацієнтів з анафілаксією в анамнезі, з реакціями гіперчутливості до різних алергенів. З обережністю застосовувати у пацієнтів зі схильністю до алергічних діатезів.
При застосуванні цефтріаксону зареєстровані випадки таких тяжких побічних реакцій з боку шкіри, як синдром Стівенса — Джонсона або синдром Лаєлла (токсичний епідермальний некроліз) та DRESS-синдром (медикаментозний висип з еозинофілією та системними проявами), які можуть становити загрозу для життя або мати летальний наслідок; однак частота цих явищ невідома (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Реакція Яриша — Герксгеймера. У деяких пацієнтів з інфекціями, спричиненими спірохетами, може розвинутися реакція Яриша — Герксгеймера невдовзі після початку лікування цефтріаксоном. Реакція Яриша — Герксгеймера є зазвичай самообмежувальним станом або ж може потребувати симптоматичного лікування. Якщо розвинулася така реакція, лікування антибіотиком припиняти не слід.
Протромбіновий час. Цефтріаксон може збільшувати протромбіновий час, тому у пацієнтів з порушенням синтезу або недостатністю вітаміну К (наприклад у разі хронічних захворювань печінки, літнього віку пацієнта, недоїдання), а також у хворих, які отримували тривалу терапію антикоагулянтами, що передувала призначенню Цефтрактаму, слід контролювати протромбіновий час та при його збільшенні до початку або під час терапії препаратом призначати вітамін К (10 мг/тиж).
Коліт/надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів. Про випадки антибіотикасоційованого коліту/псевдомембранозного коліту були повідомлення при застосуванні майже всіх антибактеріальних засобів, включаючи цефтріаксон/сульбактам. Тяжкість проявів може коливатися від легкого ступеня тяжкості до коліту з летальним наслідком. Застосування антибактеріальних засобів пригнічує нормальну мікрофлору товстої кишки, що призводить до посиленого росту С. difficile. C. difficile продукує токсини А та В, що, у свою чергу, призводить до розвитку діареї, пов’язаної з C. difficile. Штами C. difficile, що надмірно продукують токсини, підвищують захворюваність та летальність, оскільки такі інфекції можуть бути резистентними до антибактеріальної терапії й потребувати колектомії. Тому важливо розглядати можливість даного діагнозу в усіх пацієнтів, у яких під час або після застосування антибіотика виникла діарея (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Необхідно зібрати детальний медичний анамнез, оскільки діарея, асоційована з C. difficile, може виникати впродовж 2 міс після закінчення застосування антибактеріальних засобів. Слід розглянути необхідність припинення терапії цефтріаксоном/сульбактамом та застосування специфічної терапії проти C. difficile. За клінічними показаннями слід призначити відповідну кількість рідини та електролітів, білкових добавок, антибіотикотерапію, до якої чутлива C. difficile, та хірургічне обстеження. Лікарські засоби, що пригнічують перистальтику, застосовувати не слід.
Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів, можливий розвиток суперінфекції, спричиненої нечутливими до препарату мікроорганізмами.
При тривалому застосуванні антибіотика можливі труднощі в контролі нечутливих до препарату мікроорганізмів. У зв’язку з цим необхідний ретельний нагляд за станом пацієнтів. При виникненні суперінфекції необхідно вжити відповідних заходів.
Жовчнокам’яна хвороба. Після застосування препарату, зазвичай у дозах, що перевищують стандартні рекомендовані, при ультразвуковому досліджені жовчного міхура можуть спостерігатися тіні, що помилково сприймаються за камені. Це преципітати кальцієвої солі цефтріаксону, що зникають після завершення або припинення терапії цефтріаксоном. Зрідка утворення преципітатів кальцієвої солі цефтріаксону супроводжувалося симптоматикою. За наявності симптомів рекомендується консервативне нехірургічне лікування. Лікар має розглянути питання про припинення застосування препарату, зважаючи на результати оцінки співвідношення користь/ризик у кожному конкретному випадку (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Жовчний стаз. При застосуванні цефтріаксону були зареєстровані випадки панкреатиту, можливо, спричинені обструкцією жовчних шляхів. У більшості пацієнтів відмічали фактори ризику розвитку холестазу та біліарного сладжу, такі як попередня значна терапія, тяжка хвороба, повне парентеральне харчування. Не можна виключати, що тригером або кофактором цього ускладнення може бути утворення в жовчних шляхах преципітатів внаслідок застосування цефтріаксону/сульбактаму.
Нирковокам’яна хвороба. Зареєстровані випадки утворення ниркових каменів, що зникали після відміни цефтріаксону (див. ПОБІЧНА ДІЯ). За наявності симптомів слід провести ультразвукове обстеження. Рішення щодо застосування препарату у пацієнтів з наявністю в анамнезі ниркових каменів або гіперкальціурії приймає лікар, зважаючи на результати оцінки співвідношення користь/ризик у кожному конкретному випадку.
Діти. Безпека та ефективність цефтріаксону/сульбактаму у новонароджених, немовлят та дітей були встановлені для доз, описаних у розділі ЗАСТОСУВАННЯ. Цефтріаксон, що входить до складу препарату, може витісняти білірубін зі зв’язку із сироватковим альбуміном.
Цефтріаксон протипоказаний недоношеним та доношеним новонародженим з ризиком розвитку білірубінової енцефалопатії (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Тяжка ниркова та печінкова недостатність. У разі тяжкої ниркової та печінкової недостатності рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препарату (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
У пацієнтів з порушеною функцією нирок за умови нормальної функції печінки дозу Цефтрактаму знижувати не слід. При нирковій недостатності (кліренс креатиніну <10 мл/хв) необхідно, щоб добова доза цефтріаксону не перевищувала 2 г.
У пацієнтів з порушеною функцією печінки, за умови збереження функції нирок, дозу Цефтрактаму знижувати немає необхідності.
У разі одночасної тяжкої патології печінки й нирок концентрацію цефтріаксону в сироватці крові необхідно регулярно контролювати. У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, дозу препарату після проведення цієї процедури змінювати немає необхідності.
Слід дотримуватися обережності при застосуванні цефтріаксону у пацієнтів з нирковою недостатністю, які одночасно отримують аміноглікозиди та діуретики.
Взаємодія з кальцієвмісними препаратами. Описані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтріаксону в легенях та нирках з летальним наслідком у недоношених та доношених немовлят віком до 1 міс. Щонайменше одному із цих пацієнтів цефтріаксон і кальцій вводили в різний час та через різні в/в інфузійні системи. Згідно з наявними науковими даними не зареєстровано підтверджених випадків утворення внутрішньосудинних преципітатів, крім як у новонароджених, яким вводили цефтріаксон та кальцієвмісні р-ни або будь-які інші кальцієвмісні препарати. У дослідженнях in vitro було показано, що новонароджені мають підвищений ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтріаксону порівняно з пацієнтами інших вікових груп.
Пацієнтам будь-якого віку цефтріаксон не слід змішувати або одночасно вводити разом з будь-якими кальцієвмісними в/в р-нами, навіть при використанні різних інфузійних систем або при введенні препаратів у різні інфузійні ділянки.
Однак дітям віком від 28 днів цефтріаксон та кальцієвмісні р-ни можна вводити послідовно, один після одного, за умови введення препаратів через різні інфузійні системи в різні ділянки тіла або заміни/ретельного промивання інфузійної системи між введенням цих засобів фізіологічним сольовим р-ном, щоб запобігти утворенню преципітатів. Пацієнтам, які потребують безперервних інфузій кальцієвмісних р-нів для повного парентерального харчування (ППХ), лікар може призначити альтернативне антибактеріальне лікування, не пов’язане з подібним ризиком утворення преципітатів. Якщо застосування цефтріаксону у пацієнтів, які потребують ППХ, визнано необхідним, р-ни для ППХ та цефтріаксон можна вводити одночасно, але через різні інфузійні системи та в різні ділянки тіла. Крім того, введення р-нів для ППХ можна призупинити на час інфузії цефтріаксону та промити інфузійні системи між введенням р-нів (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ, ПОБІЧНА ДІЯ та Несумісність).
Імуноопосередкована гемолітична анемія. Були повідомлення про випадки імуноопосередкованої гемолітичної анемії у пацієнтів, які отримували цефалоспорини, включаючи цефтріаксон (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Тяжкі випадки гемолітичної анемії (у тому числі з летальним наслідком) були зареєстровані впродовж лікування цефтріаксоном як у дорослих, так і у дітей. У разі розвитку анемії під час лікування препаратом слід розглянути можливість даного діагнозу та відмінити антибіотик до визначення етіології анемії.
Тривале лікування. Упродовж тривалого лікування препаратом рекомендується регулярно контролювати розгорнутий аналіз крові.
Натрій. Цефтріаксону натрієва сіль та сульбактаму натрієва сіль містять натрій, що необхідно врахувати пацієнтам, які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію.
Вплив на результати серологічних досліджень. При застосуванні цефтріаксону/сульбактаму тест Кумбса може давати хибнопозитивні результати. Також цефтріаксон може спричиняти хибнопозитивні результати при проведенні проби на галактоземію, при визначенні глюкози в сечі неферментними методами. Тому впродовж лікування препаратом рівні глюкози в сечі слід визначати за допомогою ферментних методів аналізу (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Застосування лідокаїну. Якщо р-н лідокаїну застосовувати як розчинник, препарат можна вводити лише в/м. Перед введенням препарату слід обов’язково врахувати протипоказання до застосування лідокаїну, застереження та іншу відповідну інформацію, наведену в інструкції для медичного застосування лідокаїну (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ). Р-н лідокаїну в жодному разі не можна вводити в/в.
Енцефалопатія. Повідомлялося про розвиток енцефалопатії при застосуванні цефтріаксону (див. ПОБІЧНА ДІЯ), особливо у пацієнтів літнього віку з тяжкою нирковою недостатністю (див. ЗАСТОСУВАННЯ) або розладами ЦНС. Якщо є підозра на цефтріаксон-асоційовану енцефалопатію (наприклад, зниження рівня свідомості, зміна психічного стану, міоклонія, судоми), слід розглянути питання про припинення застосування цефтріаксону.
Утилізація лікарського засобу. Надходження лікарського засобу в навколишнє середовище слід звести до мінімуму. Слід запобігати потраплянню лікарського засобу в каналізаційну систему або домашні відходи. Будь-який невикористаний лікарський засіб після закінчення лікування або терміну придатності слід повернути в оригінальній упаковці постачальнику (лікарю або фармацевту) для правильної утилізації.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність. Цефтріаксон і сульбактам проникають через плацентарний бар’єр. Існують обмежені дані щодо застосування його у вагітних. Дослідження на тваринах не свідчать про безпосередній або опосередкований шкідливий вплив на ембріон/плід, пери- та постнатальний розвиток. У період вагітності, зокрема в І триместр, препарат можна застосовувати, тільки якщо очікувана користь для жінки перевищує потенційний ризик для плода.
Годування грудьми. Цефтріаксон проникає у грудне молоко в низькій концентрації, але при застосуванні препарату в терапевтичних дозах не очікується жодного впливу на немовлят грудного віку. Проте не можна виключати ризику розвитку діареї та грибкової інфекції слизових оболонок. Слід враховувати можливість сенсибілізації. Необхідно прийняти рішення про припинення годування грудьми або припинення/відмову від застосування цефтріаксону з урахуванням користі грудного вигодовування для дитини та користі терапії для жінки.
Фертильність. У дослідженнях репродуктивної функції не виявлено ознак небажаного впливу на чоловічу або жіночу фертильність.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Відповідних досліджень цефтріаксону/сульбактаму не проводили. У зв’язку з можливістю виникнення таких побічних реакцій, як запаморочення, препарат може впливати на здатність керувати транспортними засобами або іншими механізмами. Пацієнтам слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами.