Флупіртин — прототип нового класу речовин SNEPCO — «селективних активаторів нейро-нальних калієвих каналів». Належить до неопіоїдних аналгетиків центральної дії, що не викликають залежності та звикання.

Фармакодинаміка.

Флупіртин активує зв'язані G-білками канали іонів калію (К⁺) нервової клітини. Завдяки цьому зростає відтік іонів калію, що забезпечує стабілізацію мембранного потенціалу клітин у стані спокою. Знижується активація мембрани нервової клітини. Це забезпечує опосередковане гальмування активності NMDA (N-метил-D-аспартат)-рецепторів, оскільки іони (Mg²⁺), які блокують рецептори NMDA, не активуються без попередньої деполяризації мембрани (механізм опосередкованого антагонізму до NMDA- рецепторів). У терапевтичних концентраціях флупіртин не зв'язується з λ₁-_,λ₂-, 5 НТ₁-, та 5НТ₂-, допаміновими, бензодіазепіновими, опіатними, центральними мускаринергічними або нікотинергічними рецепторами.

Цей препарат центральної дії забезпечує дію за трьома основними напрямками.

Аналгезивна дія.

Завдяки селективному відкриванню (активації) потенціалнезалежних каналів іонів калію, що призводить до відтоку (К⁺), відбувається стабілізація мембранного потенціалу нервової клітини, а збудженість нервової клітини знижується. Опосередкований антагонізм флупіртину до NMDA-рецепторів захищає нервові клітини від надходження іонів кальцію (Ca⁺⁺). Через це знижується сенсибілізувальний вплив підвищеного вмісту міжклітинного кальцію (Ca⁺⁺).

Як наслідок, відбувається інгібування висхідних ноцицептивних імпульсів, гальмується збудження нервової клітини у відповідь на імпульс.

Міорелаксаційна дія.

Фармакологічна дія, яка забезпечує описаний знеболювальний вплив, функціонально підсилюється ще одним ефектом, наявність якого було доведено при застосуванні препарату в терапевтичних дозах, а саме сприянням захвату іонів кальцію мітохондріями. У поєднанні з інгібуванням передачі сигналів на мотонейрони, а також зі знеболювальним впливом на проміжні нейрони це забезпечує релаксацію м'язів.

Вплив на процеси запобігання переходу болю у хронічну форму.

Процес запобігання переходу болю у хронічну форму слід розглядати як наслідок здатності нейронів до проведення імпульсів, обумовленої гнучкістю функцій нейронів.

Завдяки активації внутрішньоклітинних процесів гнучкість функцій нейронів активує механізм, відомий як «wind up», тобто роздування, - феномен, який призводить до нарощування сили відповіді на кожний з наступних больових імпульсів. NMDA-рецептори відіграють особливо важливу роль у спонуканні такої зміни (експресія генів). Непряма блокада цих рецепторів при застосуванні флупіртину призводить до пригнічення їх дії.

Таким чином забезпечується протидія переходу в хронічну форму або, у випадках уже існуючого хронічного болю, відбувається «стирання» пам'яті про біль за рахунок стабілізації мембранного потенціалу і, як наслідок, знижується інтенсивність болю.

Фармакокінетика.

Всмоктування і біодоступність

При пероральному прийомі швидко та майже повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Абсолютна біодоступність досягає майже 90%. Метаболізується в печінці (до 75% від прийнятої дози) з утворенням активного метаболіту М1. Метаболіт М1 (2-амін-3-ацетаміно-6 — [4-фтор]-бензиламінопіридин) утворюється в результаті гідролізу уретанової структури

(І фаза реакції) та наступного ацетилювання (ІІ фаза реакції). Цей метаболіт забезпечує у середньому 25% аналгетичної активності флупіртину, отже і сприяє його ефективності. Інший метаболіт М2 — біологічно неактивний, утворюється в результаті реакції окиснення (І фаза реакції) п-фторбензилу з наступною кон'югацією п-фторбензойної кислоти з гліцерином (ІІ фаза реакції). Який саме з ізоферментів забезпечує (вторинний) шлях окиснення та перетворення, наразі не визначено. Здатність флупіртину до лікарської взаємодії з іншими препаратами через фармакокінетичні властивості оцінюється як низька. Період напіввиведення препарату з плазми крові становить близько 7 годин (10 годин для основної речовини), що є достатнім для забезпечення знеболювального ефекту. Концентрація діючої речовини в плазмі крові пропорційна дозі.

Виводиться в основному (69%) нирками: 27% виводиться в незміненому вигляді, 28% — як метаболіт М1 (ацетілметаболіт) та 12% — у вигляді метаболіту М2 (п-фторгіпурова кислота), залишкова частина складається з декількох метаболітів нез'ясованої структури. Невелика частина дози виводиться з організму разом із жовчю та калом.

Тривалість періоду напіввиведення з плазми крові становить близько 7 годин (або 10 годин для самого препарату та його метаболіту М1), що є сприятливим для забезпечення знеболювального ефекту. При застосуванні флупіртину у дозі від 50 до 300 мг рівень концентрації препарату в плазмі крові є пропорційним прийнятій дозі.

В осіб літнього віку спостерігалося збільшення тривалості періоду напіввиведення у разі тривалого застосування препарату див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Флугесік капсули 100 мг банка №500