III. ОСНОВНА ЧАСТИНА (5001602799)
3.1. ПЕРВИННА МЕДИЧНА ДОПОМОГА
1. Профілактика
Обґрунтування
Доведено, що артеріальна гіпертензія, тютюнокуріння, гіперхолестеринемія, надлишкова маса тіла, недостатня фізична активність, мають негативний вплив на розвиток серцево-судинних захворювань та є ФР, які піддаються корекції за допомогою модифікації способу життя та фармакотерапії у разі необхідності.
Доведено, що ряд захворювань та патологічних станів, зокрема, цукровий діабет, атеросклеротичні ураження периферичних артерій, ХХН, депресія збільшують ризик розвитку ІХС.
Необхідні дії
Обов’язкові
Медична допомога надається відповідно до УКПМД «Профілактика серцево-судинних захворювань».
Діагностика і лікування супутньої патології проводяться відповідно до положень чинних медико-технологічних документів, затверджених наказами МОЗ України (УКПМД «Артеріальна гіпертензія», «Цукровий діабет» тощо).
2. Діагностика
Обґрунтування
Верифікація діагнозу ІХС, виявлення ФР та супутньої патології, що негативно впливають на перебіг ІХС, скринінг пацієнтів високого ризику розвитку серцево-судинних ускладнень, визначають вибір оптимальної тактики лікування та попереджають розвиток ускладнень.
Необхідні дії
Обов’язкові
Проведення клінічного огляду пацієнта: збір скарг та анамнезу; визначення ФР; фізикальне обстеження серця, легень, органів черевної порожнини.
Проведення оцінки стану пацієнта за результатами клінічного огляду: клінічна оцінка больового синдрому (див. пункт 4.1); оцінка вірогідності наявності нестабільної стенокардії та/або ГКС — (див. пункт 4.1); передтестова оцінка вірогідності обструктивної ІХС (див. пункт 4.1); у пацієнтів з вірогідним діагнозом стабільної стенокардії — визначення ФК (класифікація Канадського кардіологічного товариства) (див. пункт 4.1).
Проведення скринінгу на наявність депресії у пацієнтів з встановленим діагнозом ІХС відповідно до УКПМД «Депресія».
Лабораторні обстеження: загальний аналіз крові (ЗАК); загальний аналіз сечі (ЗАС); визначення рівня глікемії натще, загального холестерину (ЗХС), креатиніну.
Інструментальні обстеження: реєстрація ЕКГ у 12-ти відведеннях.
Бажані
ЕхоКГ.
Ультразвукове дослідження сонних артерій.
3. Лікування
Обґрунтування
Існують докази, що своєчасне комплексне призначення ОМТ та немедикаментозних методів лікування знижує темпи прогресування захворювання, частоту розвитку ускладнень і смертність, покращує якість життя пацієнтів.
Навчання пацієнта
Необхідні дії
Обов’язкові
Провести консультування пацієнта із роз’ясненням у доступній формі особливостей розвитку та перебігу захворювання.
Надати рекомендації щодо змін стилю життя та пояснити їх роль у лікуванні симптомів захворювання та покращенні прогнозу.
Скласти план лікувально-профілактичних заходів, узгодити з пацієнтом схеми і режим прийому фармакологічних препаратів.
Надати пацієнтові інформацію щодо важливого значення виконання рекомендацій лікаря та прихильності до лікування для попередження ускладнень.
Навчити пацієнта розпізнавати напади стенокардії і застосовувати засоби невідкладної допомоги; роз’яснити, коли необхідно звертатись за медичною допомогою.
Надати інформацію щодо поєднання лікарських засобів та можливої побічної дії препаратів.
Бажані
Надати пацієнту роздрукований «Інформаційний лист» (див. додаток 1).
Залучати пацієнта до участі в програмах немедикаментозно! корекції: ніколи здоров’я, програми відмови від тютюнокуріння, програми психологічної
та фізичної реабілітації тощо (за їх наявності).
Немедикаментозні методи лікування
Необхідні дії
Обов’язкові
Всім пацієнтам з ІХС рекомендувати немедикаментозну корекцію наявних ФР і модифікацію способу життя (див. пункт 4.2):
Всім, хто має звичку тютюнокуріння, слід рекомендувати повну відмову. Всім пацієнтам рекомендувати уникати пасивного тютюнокуріння.
Заохочувати всіх пацієнтів до виконання рекомендацій щодо здорового харчування (див. пункт 4.2).
Рекомендувати всім пацієнтам контролювати масу тіла та об’єм талії. Підтримувати індекс маси тіла в межах (ІМТ) 20–25 кг/м , об’єм талії <80 см — у жінок, <94 см — у чоловіків.
Всім пацієнтам рекомендувати програму помірних фізичних навантажень 30-60 хвилин щодня. Інтенсивність навантажень визначається індивідуально, за необхідності — після проведення тесту з фізичним навантаженням, особливо у пацієнтів, які вели малорухомий спосіб життя і планують розпочати фізичні тренування.
Заохочувати пацієнтів до самоконтролю ФР, постійно підтримувати стратегію поведінки, направлену на підвищення прихильності до виконання рекомендацій лікаря.
Медикаментозні методи лікування
Необхідні дії
Обов’язкові
Призначення протиішемічних/антиангінальних лікарських засобів (див. пункт 4.2):
Короткочасний контроль симптомів:
рекомендувати прийом нітратів швидкої дії (нітрогліцерину чи ізосорбіду динітрату) — у вигляді сублінгвальних таблеток або спрею — для купірування нападів стенокардії;
рекомендувати прийом нітратів швидкої дії для ситуативної профілактики нападів — перед запланованим фізичним навантаженням, при емоційному стресі тощо.
Тривалий контроль симптомів і попередження нападів:
призначити препарати І ряду — бета-адреноблокатори (ББ) або блокатори кальцієвих каналів (БКК), що знижують частоту серцевих скорочень (ЧСС), в адекватних дозах з урахуванням побічної дії та наявних протипоказань;
у разі низької ефективності терапії рекомендується замінити ББ на БКК, або навпаки, чи призначити комбінацію ББ та дигідропірщршових БКК (ДГТТ-БКК).
Призначення лікарських засобів для профілактики ускладнень (див. пункт 4.2):
Препарата ацетилсаліцилової кислота (АСК) у дозі 75–100 мг на добу призначаються для постійного прийому всім пацієнтам за відсутності протипоказань. За непереносимості АСК призначається клопідогрель у дозі 75 мг на добу, якщо немає протипоказань.
Приєднання другого антитромботичного препарату до АСК для довготривалої вторинної профілактики слід розглядати у пацієнтів з високим ризиком КВ ускладнень, але без високого ризику кровотечі.
Пацієнтам із синусовим ритмом, яким було проведено перкутанне коронарне втручання (ПКВ), призначається подвійна антитромбоцитарна терапія (ПАТТ).
Пацієнтам зі стабільною ІХС та постійною фібриляцією передсердь (ФП) і показниками за шкалою CHA2DS2-VASc >2 балів у чоловіків та >3 — у жінок для профілактики тромботичних ускладнень показана довготривала монотерапія антикоагулянтом: перевага надається новим пероральным антикоагулянтам (апіксабан, дабігатран, ривароксабан). За наявності особливих показань (зокрема, після хірургічних втручань з приводу клапанних вад) чи неможливості призначення НОАК використовують антагоністи вітаміну К (варфарин). Призначення варфарину потребує дотримання дієтичного режиму та регулярного контролю показника МНС на рівні 2.0–2.5, з часом у терапевтичному діапазоні >70 %.
Статини призначаються всім пацієнтам із встановленим діагнозом ІХС за відсутності протипоказань незалежно від рівня ЗХС або ХС ЛПНЩ.
Пацієнтам зі стабільною ІХС та супутніми ЦД, артеріальною гіпертензією, ХХН, хронічної СН або безсимптомним порушенням функції лівого шлуночка (ЛШ) за відсутності протипоказань призначаються інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту (ІАПФ). За наявності протипоказань або непереносимості ІАПФ призначають блокатори рецепторів ангіотензину II (БРА).
Для профілактики шлунково-кишкових кровотеч призначають інгібітори протонної помпи.
Лікування супутніх захворювань проводиться відповідно до чинних медико-технологічних документів.
4. Спостереження
Обґрунтування
Спостереження з регулярним контролем виконання пацієнтом рекомендацій щодо модифікації способу життя і дотримання режиму прийому призначених медикаментозних засобів є доведеним фактором підвищення прихильності до лікування та покращення прогнозу, попередження виникнення ускладнень та передчасної смерті у пацієнтів зі стабільною ІХС. Важливе значення має корекція та моніторинг ФР та супутніх клінічних станів.
Необхідні дії
Обов’язкові
Пацієнтам зі стабільною ІХС, які перебувають під спостереженням у ЗОЗ первинної медичної допомоги, проводити згідно з планом спостереження (див. пункт 4.3).
Проводити підтримку мотивації щодо дотримання режиму медикаментозної терапії та модифікації стилю життя, за необхідності — корекцію рекомендацій та призначень;
За можливості проводити контроль досягнення цільового рівня ХС ЛПНЩ (менше 1,8 ммоль/л), бажано менше 4,0 ммоль/л або зниження показника на 50% і більше від початкового рівня.
3.2. ВТОРИННА (СПЕЦІАЛІЗОВАНА) МЕДИЧНА ДОПОМОГА
1. Профілактика
Обґрунтування
Доведено, що лікарі-кардіологи відіграють важливу роль у підсиленні мотивації пацієнта до здорового способу життя, корекції ФР та прихильності до медикаментозного лікування. Матеріально-технічна база ЗОЗ та ФОП, які надають вторинну медичну допомогу, дозволяє проводити верифікацію діагнозу ІХС, виявлення супутньої патології та проводити оцінку ризику, що визначає тактику подальшого ведення пацієнтів.
Необхідні дії
Обов’язкові
Медична допомога надається відповідно до УКГТМД «Профілактика серцево-судинних захворювань».
Діагностика і лікування супутньої патології проводяться відповідно до положень чинних медико-технологічних документів (УКПМД «Артеріальна гіпертензія», «Цукровий діабет» тощо).
2. Діагностика
Обґрунтування
Верифікація діагнозу ІХС, виявлення ФР та супутньої патології, що негативно впливають на перебіг ІХС, скринінг пацієнтів високого ризику розвитку серцево-судинних ускладнень, визначення вибору оптимальної тактики лікування та попередження розвитку ускладнень.
Необхідні дії
Обов’язкові
Проведення клінічного огляду пацієнта: збір скарг та анамнезу; визначення ФР; фізикальне обстеження серця, легень, органів черевної порожнини.
Проведення оцінки стану пацієнта за результатами клінічного огляду: клінічна оцінка больового синдрому (див. пункт 4.1); оцінка вірогідності наявності нестабільної стенокардії та/або ГКС — (див. пункт 4.1); передтестова оцінка вірогідності обструктивної ІХС (див. пункт 4.1); у пацієнтів з вірогідним діагнозом стабільної стенокардії — визначення ФК (класифікація Канадського кардіологічного товариства) (див. пункт 4.1).
Проведення ЕхоКГ з метою визначення фракції викиду ЛШ та оцінки регіональної скоротливості, УЗД сонних артерій.
Визначення тактики подальшого обстеження пацієнтів для верифікації діагнозу ІХС та стратифікації ризику: тест з ДФН, за неможливості виконання або наявності протипоказань — тести з візуалізацією міокарда (див. пункт 4.1, додаток 2).
Проведення додаткових інструментальних та лабораторних обстежень з метою діагностики супутніх захворювань та ефективності корекції ФР. Обсяг обстежень визначається індивідуально за результатами клінічного огляду та матеріально-технічних можливостей ЗОЗ.
Стратифікація ризику за клінічними показниками та результатами діагностичних досліджень (див. пункт 4.1)
Визначення необхідності проведення реваскуляризації міокарда у пацієнтів зі стабільною ІХС, які будуть направлені до ЗОЗ, що надають третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу, у плановому або ургентному порядку (див. пункт 4.2).
Всім пацієнтам зі встановленим діагнозом ІХС проводиться скринінг на наявність депресії відповідно до УКПМД «Депресія».
3. Лікування
Обґрунтування
Існують докази, що своєчасне комплексне призначення ОМТ та немедикаментозних методів лікування знижує темпи прогресування захворювання, частоту розвитку ускладнень і смертність, покращує якість життя пацієнтів.
Навчання пацієнта
Необхідні дії
Обов’язкові
Провести консультування пацієнта із роз’ясненням у доступній формі особливостей розвитку та перебігу захворювання.
Надати рекомендації щодо змін стилю життя та пояснити їх роль у лікуванні симптомів захворювання та покращенні прогнозу.
Скласти план лікувально-профілактичних заходів, узгодити з пацієнтом схеми і режим прийому фармакологічних препаратів.
Надати пацієнтові інформацію щодо важливого значення виконання рекомендацій лікаря та прихильності до лікування для попередження ускладнень.
Навчити пацієнта розпізнавати напади стенокардії і застосовувати засоби невідкладної допомоги; роз’яснити, коли необхідно звертатись за медичною допомогою.
Надати інформацію щодо поєднання лікарських засобів та можливої побічної дії препаратів.
Бажані
Надати пацієнту роздрукований «Інформаційний лист» (див. додаток 1).
Залучати пацієнта до участі в програмах немедикаментозно! корекції: школи здоров’я, програми відмови від тютюнокуріння, програми психологічної та фізичної реабілітації тощо (за їх наявності).
Немедикаментозні методи лікування
Необхідні дії
Обов’язкові
Всім пацієнтам з ІХС рекомендувати немедикаментозну корекцію наявних ФР і модифікацію способу життя (див. пункт 4.2):
Всім, хто має звичку тютюнокуріння, слід рекомендувати повну відмову.
Всім пацієнтам рекомендувати уникати пасивного тютюнокуріння.
Заохочувати всіх пацієнтів до виконання рекомендацій щодо здорового харчування (див. пункт 4.2).
Рекомендувати всім пацієнтам контролювати масу тіла та об’єм талії.
Підтримувати індекс маси тіла в межах (ІМТ) 20–25 кг/м , об’єм талії <80 см — у жінок, <94 см — у чоловіків.
Всім пацієнтам рекомендувати програму помірних фізичних навантажень — 30–60 хвилин щодня. Інтенсивність навантажень визначається індивідуально, за необхідності — після проведення тесту з фізичним навантаженням, особливо у пацієнтів, які вели малорухомий спосіб життя і планують розпочати фізичні тренування.
Заохочувати пацієнтів до самоконтролю ФР, постійно підтримувати стратегію поведінки, направлену на підвищення прихильності до виконання рекомендацій лікаря.
Медикаментозні методи лікування
Необхідні дії
Обов’язкові
Призначення протиішемічних/антиангінальних лікарських засобів (див. пункт 4.2):
Короткочасний контроль симптомів:
рекомендувати прийом нітратів швидкої дії (нітрогліцерину чи ізосорбіду динітрату) — у вигляді сублінгвальних таблеток або спрею — для купірування нападів стенокардії;
рекомендувати прийом нітратів швидкої дії для ситуативної профілактики нападів — перед запланованим фізичним навантаженням, при емоційному стресі тощо.
Тривалий контроль симптомів і попередження нападів:
призначити препарати І ряду — бета-адреноблокатори (ББ) або блокатори кальцієвих каналів (БКК), що знижують частоту серцевих скорочень (ЧСС), в адекватних дозах з урахуванням побічної дії та наявних протипоказань;
у разі низької ефективності терапії рекомендується замінити ББ на БКК, або навпаки, чи призначити комбінацію ББ та дигідропіридинових БКК (ДГП-БКК).
Призначення лікарських засобів для профілактики ускладнень (див. пункт 4.2):
Препарати ацетилсаліцилової кислоти (АСК) у дозі 75–100 мг на добу призначаються для постійного прийому всім пацієнтам за відсутності протипоказань. За непереносимості АСК призначається клопідогрель у дозі 75 мг на добу, якщо немає протипоказань.
Приєднання другого антитромботичного препарату до АСК для довготривалої вторинної профілактики слід розглядати у пацієнтів з високим ризиком КВ ускладнень, але без високого ризику кровотечі.
Пацієнтам із синусовим ритмом, яким було проведено перкутанне коронарне втручання (ПКВ), призначається подвійна антитромбоцитарна терапія (ПАТТ).
Пацієнтам зі стабільною ІХС та постійною ФП і показниками за шкалою CHA2DS2-VASc >2 балів у чоловіків та >3 — у жінок для профілактики тромботичних ускладнень показана довготривала монотерапія антикоагулянтом: перевага надається новим пероральним антикоагулянтам (НОАК) (апіксабан, дабігатран, ривароксабан). За наявності особливих показань (зокрема, після хірургічних втручань з приводу клапанних вад) чи неможливості призначення НОАК використовують антагоністи вітаміну К (варфарин). Призначення варфарину потребує дотримання дієтичного режиму та регулярного контролю показника МНС на рівні 2.0–2.5, з часом у терапевтичному діапазоні >70 %.
Статини призначаються всім пацієнтам із встановленим діагнозом ІХС за відсутності протипоказань незалежно від рівня ЗХС або ХС ЛПНІД.
Пацієнтам зі стабільною ІХС та супутніми ЦД, артеріальною гіпертензією, ХХН, хронічної СН або безсимптомним порушенням функції лівого шлуночка (ЛШ) за відсутності протипоказань призначаються інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту (іАЛФ). За наявності протипоказань або непереносимості іАПФ призначають блокатори рецепторів ангіотензину II (БРА).
Для профілактики шлунково-кишкових кровотеч призначають інгібітори протонної помпи.
Лікування супутніх захворювань проводиться відповідно до чинних медико-технологічних документів.
Направити пацієнтів, які потребують інвазивних втручань до ЗОЗ, що надають третинну (високоспеціалізовану) допомогу (див. пункти 4.1,4.2):
4. Спостереження
Обґрунтування
Пацієнти зі стабільною ІХС високого ризику, незалежно від наявності або відсутності симптомів стенокардії, зокрема, пацієнти після перенесеного ГІМ та пацієнти після проведення інвазивних та оперативних коронарних втручань, підлягають спостереженню у ЗОЗ та ФОП, які надають вторинну медичну допомогу (лікар-кардіолог).
За умови стабільного стану та прихильності до лікування такі пацієнти можуть бути передані для подальшого спостереження до лікарів, що надають первинну медичну допомогу з відповідними рекомендаціями щодо плану подальшого спостереження та лікування.
Необхідні дії
Обов’язкові
Пацієнтам зі стабільною ІХС, які перебувають під спостереженням у ЗОЗ, які надають вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу, проводити згідно з планом спостереження (див. пункт 4.3).
Проводити підтримку мотивації щодо дотримання режиму медикаментозної терапії та модифікації стилю життя, за необхідності — корекцію рекомендацій та призначень.
Проводити контроль досягнення цільового рівня ХСЛПНЩ (менше 1,8 ммоль/л), бажано менше 4,0 ммоль/л або зниження показника на 50% від початкового рівня.
При прогресуванні симптомів захворювання пацієнти високого ризику направляються до ЗОЗ, що надає третинну медичну допомогу для проведення додаткових досліджень та вирішення питання щодо доцільності реваскуляризації.
3.3. ТРЕТИННА (ВИСОКОСПЕЦІАЛІЗОВАНА) МЕДИЧНА ДОПОМОГА
1. Профілактика
Обґрунтування
Доведено, що лікарі ЗОЗ, які надають третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу, мають провідну роль у підсиленні мотивації пацієнта до виконання рекомендацій щодо дотримання засад здорового способу життя, медикаментозної та немедикаментозної корекції ФР та режиму прийому препаратів ОМТ.
Необхідні дії
Обов’язкові
Медична допомога надається відповідно до УКПМД «Профілактика серцево-судинних захворювань».
Діагностика і лікування супутньої патології проводяться відповідно до положень чинних медико-технологічних документів (УКПМД «Артеріальна гіпертензія», «Цукровий діабет» тощо).
2. Діагностика
Обґрунтування
Верифікація діагнозу ІХС, виявлення ФР та супутньої патології, що негативно впливають на перебіг ІХС, скринінг пацієнтів високого ризику розвитку серцево-судинних ускладнень визначають вибір оптимальної тактики лікування та попереджають розвиток ускладнень.
Необхідні дії
Обов’язкові
Проведення клінічного огляду пацієнта: збір скарг та анамнезу; визначення ФР; фізикальне обстеження серця, легень, органів черевної порожнини.
Проведення оцінки стану пацієнта за результатами клінічного огляду: клінічна оцінка больового синдрому (див. пункт 4.1); оцінка вірогідності наявності нестабільної стенокардії та/або ГКС (див. пункт 4.1); передтестова оцінка вірогідності обструктивної ІХС (див. пункт 4.1); у пацієнтів з вірогідним діагнозом стабільної стенокардії — визначення ФК (класифікація Канадського кардіологічного товариства) (див. пункт 4.1).
ЕхоКГ, УЗД сонних артерій, якщо їх не було проведено раніше або потрібні уточнення.
Оцінка результатів попередніх проб з ДФН (тредміл-тест, велоергометрія).
Проведення навантажувальних/фармакологічних тестів з візуалізацією міокарда (див. пункт 4.1, додаток 2).
Оцінка результатів попереднього лабораторного обстеження; за необхідності проведення додаткових лабораторних досліджень.
Комп’ютерно томографічна коронарографія (див. пункт 4.1).
Визначення пацієнтів з показаннями для проведення ПСАГ (див. пункт 4.1).
Стратифікація ризику за клінічними показниками та результатами діагностичних досліджень (див. пункт 4.1).
3. Лікування
Обґрунтування
Існують докази, що своєчасне комплексне призначення ОМТ, немедикаментозних методів лікування та проведення реваскуляризації міокарда знижує темпи прогресування захворювання, частоту розвитку ускладнень і смертність, покращує якість життя пацієнтів.
Необхідні дії
Обов’язкові
Оцінка ефективності попередньо призначеної терапії, за необхідності її корекція.
Призначення протиішемічних / антиангінальних лікарських засобів, (див. пункт 4.2).
Короткочасний контроль симптомів:
рекомендувати прийом нітратів швидкої дії (нітрогліцерину чи ізосорбіду динітрату) — у вигляді сублінгвальних таблеток або спрею — для купірування нападів стенокардії;
рекомендувати прийом нітратів швидкої дії для ситуативної профілактики нападів — перед запланованим фізичним навантаженням, при емоційному стресі
тощо.
Тривалий контроль симптомів і попередження нападів:
призначити препарати І ряду — бета-адреноблокатори (ББ) або блокатори кальцієвих каналів (БКК), що знижують частоту серцевих скорочень (ЧСС), в адекватних дозах з урахуванням побічної дії та наявних протипоказань;
у разі низької ефективності терапії рекомендується замінити ББ на БКК, або навпаки, чи призначити комбінацію ББ та дигідропіридинових БКК (ДГП-БКК).
Призначення лікарських засобів для профілактики ускладнень (див. пункт 4.2).
Препарати ацетилсаліцилової кислоти (АСК) у дозі 75–100 мг на добу призначаються для постійного прийому всім пацієнтам за відсутності протипоказань. За непереносимості АСК призначається клопідогрель у дозі 75 мг на добу, якщо немає протипоказань.
Приєднання другого антитромботичного препарату до АСК (зокрема, ривароксабану в дозі 2,5 мг двічі на добу) для довготривалої вторинної профілактики слід розглядати у пацієнтів з високим ризиком КВ ускладнень, але без високого ризику кровотечі.
Пацієнтам із синусовим ритмом, яким було проведено перкутанне коронарне втручання (ПКВ), призначається подвійна антитромбоцитарна терапія (ПАТТ).
Пацієнтам зі стабільною ІХС та постійною ФП і показниками за шкалою CHA2DS2-VASc >2 балів у чоловіків та >3 — у жінок для профілактики тромботичних ускладнень показана довготривала монотерапія антикоагулянтом: перевага надається новим пероральним антикоагулянтам (НОАК) (апіксабан, дабігатран, ривароксабан). За наявності особливих показань (зокрема, після хірургічних втручань з приводу клапанних вад) чи неможливості призначення НОАК використовують антагоністи вітаміну К (варфарин). Призначення варфарину потребує дотримання дієтичного режиму та регулярного контролю показника МНС на рівні 2.0–2.5, з часом у терапевтичному діапазоні >70 %.
Статини призначаються всім пацієнтам із встановленим діагнозом ІХС за відсутності протипоказань незалежно від рівня ЗХС або ХС ЛПНЩ.
Пацієнтам зі стабільною ІХС та супутніми ЦД, артеріальною гіпертензією, ХХН, хронічної СН або безсимптомним порушенням функції лівого шлуночка (ЛШ) за відсутності протипоказань призначаються інгібітори ангіотензин- перетворюючого ферменту (ІАПФ). За наявності протипоказань або непереносимості ІАПФ призначають блокатори рецепторів ангіотензину II (БРА).
Визначення тактики проведення планових перкутанних втручань в умовах відділення інтервенційної кардіології (катетеризаційної лабораторії) (див. пункт 4.2) або оперативних втручань (АКШ, протезування клапанів, штучні водії ритму тощо).
Призначення або корекція медикаментозної терапії після проведення інвазивного або оперативного втручання (див. пункт 4.2).
Для профілактики шлунково-кишкових кровотеч призначають інгібітори протонної помпи.
Лікування супутніх захворювань проводиться відповідно до чинних медико-технологічних документів.
4. Спостереження
Обґрунтування
Спостереження з регулярним контролем виконання пацієнтом рекомендацій щодо модифікації способу життя і дотримання режиму прийому призначених медикаментозних засобів є доведеним фактором підвищення прихильності до лікування та покращення прогнозу, попередження виникнення ускладнень та передчасної смерті у пацієнтів зі стабільною ІХС. Важливе значення має корекція та моніторинг ФР та супутніх клінічних станів.
Необхідні дії
Обов’язкові
Пацієнтам надають рекомендації щодо плану обстежень та лікування в рамках спостереження у ЗОЗ та ФОП, які надають первинну та вторинну медичну допомогу (лікар-кардіолог, лікар-терапевт дільничний, лікар загальної практики-сімейний лікар, лікар-терапевт).
За необхідності, визначається частота повторних планових госпіталізацій та/або консультацій лікарів ЗОЗ, що надають третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу, що вказується в рекомендаціях щодо подальшого спостереження при виписці зі стаціонару.