Препарати для боротьби з ектопаразитами
Що таке ектопаразити? Ектопаразитарні захворювання
Найбільш поширеними ектопаразитними захворюваннями (та ектопаразитами, що їх викликають) є:
- короста (коростяний свербун — Sarcoptes scabiei (підклас кліщів));
- педикульоз (воші, включаючи представників наступних видів: головна воша — Pediculus capitis; платтяна воша — Pediculus humanus; лобкова воша — Phthirius pubis);
- пулікоз (блоха людська — Pulex irritans);
- цимікоз (постільний клоп — Cimex lectularius ).
Пацієнтів з пулікозом та цимікозом лікують симптоматично та шляхом знищення джерела зараження. Терапію при корості та педикульозі слід проводити за допомогою специфічних протипаразитарних засобів, які буде описано нижче, враховуючи їх терапевтичний спектр, фармакологічні характеристики та клінічні особливості перебігу захворювання (Roos Т.С., 2001).
Короста та її прояви
Збудник корости часто уражує шкіру кистей рук та міжпальцевих проміжків, пахвових западин, ділянок під молочними залозами, пупка або навколопупкової зони, статевого члена, мошонки, аноректальної зони, склепіння стоп. Тільки у немовлят, маленьких дітей коростяний свербун уражує шкіру голови.
Основним симптомом є інтенсивний свербіж у нічний час, що посилюється від тепла ліжка.
У роговому шарі інфікованої шкіри кліщ здатний формувати ходи, які можна побачити неозброєним оком, у кінці яких можна спостерігати кліща у вигляді маленької чорної цятки. Діагноз підтверджують шляхом виконання зішкрібу ураженої шкіри скальпелем та подальшої мікроскопії.
Коростяні кліщі передаються при тісному контакті (простому або статевому). Тому всіх близьких людей пацієнта також слід пролікувати для усунення потенційних джерел повторного зараження (Roos Т.С., 2001).
Засоби від ектопаразитів. Препарати для лікування пацієнтів із коростою
Препарати на основі сірки — найбільш відомі лікарські засоби, що застосовуються за наяності корости. В основному їх випускають у формі мазей різної концентрації.
Техніка використання мазі є наступною: після попереднього купання мазь наносять на уражені коростою ділянки тіла та ретельно втирають, тривалість лікування — протягом 2–3 діб поспіль.
Пацієнти повинні наносити мазь особисто, оскільки це гарантує, що їхні руки добре просочені.
Препарати на основі сірки слід застосовувати тільки у разі непереносимості перметрину або івермектину, ліндану, оскільки вони поступаються вищезазначеним лікарським засобам.
Препарати на основі сірки рекомендують як безпечну альтернативу для лікування дітей з коростою.
Перметрин вперше з'явився на фармацевтичному ринку в 1973 р. Він являє собою виготовлений в лабораторних умовах контактний інсектицид та акарицид, що був отриманий із подрібнених та висушених квіток рослини Chrysanthemum cinerarifolium.
Механізм його дії полягає в збудженні нервової системи комахи або кліща шляхом блокади натрієвих каналів з подальшим інгібуванням ацетилхолінестерази та фатальним паралічем (Diaz J.H., 2015).
Перметрин є надзвичайно ефективним низькотоксичним акарицидним засобом. Препарат абсорбується підшкірно у невеликих кількостях, швидко метаболізується естеразами шкіри та елімінується із сечею. Період контакту становить близько 8 год. Перметрин практично не викликає небажаних алергічних явищ та з косметичної точки зору є дуже прийнятним
(Karthikeyan K., 2005).
Івермектин є похідним авермектину В1. Його дія полягає в пригніченні передачі нервових імпульсів у нейром'язових синапсах комах шляхом стимуляції продукції γ-аміномасляної кислоти пресинаптичними закінченнями нейронів та посилення її зв'язування з постсинаптичними рецепторами.
При корості призначають івермектин у формі для перорального застосування (таблетки) у дозі 0,2 мг/кг одноразово.
Клінічна ефективність добра з повним очищенням ураженої шкіри та значним зменшенням свербежу. Івермектин швидко абсорбується у травному тракті та елімінується з організму з калом.
Івермектин протипоказаний пацієнтам з гіперчутливістю до цього препарату та порушеннями з боку центральної нервової системи (Karthikeyan K., 2005).
Педикульоз та його симптоми
Воші — це комахи з редукованими крилами, кровососні ектопаразити з високою специфічністю хазяїна. Вони можуть бути переносниками епідемічного або ендемічного висипного тифу, рикетсіозів. При педикульозі головні воші Pediculus capitisмайже завжди вражають шкіру голови та самка відкладає яйця (гниди), що дуже щільно прилипають до волосся.
При педикульозі, шо спричинений платтяною вошеюPediculus humanus,самка відкладає яйця на одяг заражених людей. При цьому шкіра всього тіла може бути покрита екскоріаціями, також можуть спостерігатися симптоми вторинної екземи та приєднання бактеріальної інфекції.
Лобковий педикульоз, або фтиріаз — це форма педикульозу, що передається статевим шляхом, для якої характерною є наявність множинних екскоріацій шкіри пахвинної ділянки з вторинними локальними інвазіями, плямами синьо-сірого кольору (maculae caeruleae) на шкірі нижньої половини тулуба та внутрішньої поверхні стегон.
Діагноз педикульозу може бути встановлений за допомогою мікроскопічної візуалізації в препараті мінеральної олії або за допомогою звичайної дерматоскопії (Roos Т.С., 2001).
Засоби від ектопаразитів. Препарати, що застосовуються при педикульозі
Для лікування пацієнтів з педикульозом застосовують бензиловий спирт, бензил бензоат, пермектин, івермектин, ліндан та ряд інших препаратів.
5% бензиловий спирт був першим лікарським засобом, що призначається при педикульозі, який не мав нейротоксичності та був схвалений для застосування при головному педикульозі у дітей віком від 6 міс. Бензиловий спирт знищує вошей шляхом їх асфіксії (задушення).
Звичайними небажаними явищами бензилового спирту є: свербіж, еритема, піодермія та подразнення очей (Verma P., Namdeo C., 2015).
У разі застосування конкретного препарату при корості або педикульозі з метою отримання інформації про механізм його дії, спосіб, особливості застосування у пацієнтів різних вікових груп, можливі небажані явища та протипоказання дивіться повну інструкцію для застосування лікарського засобу на сайте apteki.ua.