Свербіж є поширеним симптомом різних дерматологічних захворювань. Так, свербіж - один з основних проявів атопічного дерматиту, кропив'янки, нейродерміту, екземи, корости, мікроспорії. Також він може відзначатися при укусах різних комах. Для симптоматичної терапії при свербінні широко застосовують місцеві протисвербіжні засоби.
Класифікація протисвербіжних препаратів
Група протисвербіжних препаратів включає антигістамінні засоби для місцевого застосування, місцевоанестезувальні та інші:
- антигістамінні засоби для місцевого застосування (диметинден, дифенгідрамін). На сьогодні місцеві антигістамінні препарати широко застосовуються для симптоматичного лікування при свербінні. Ефективність антигістамінних препаратів показана в кількох дослідженнях (Eschler D.C., Klein P.A., 2010). Диметинден - блокатор Н1-гістамінових рецепторів. Він зменшує вираженість свербіння, подразнення і проявляє місцевоанестезувальну дію. Препарат показаний при кропив'янці, сверблячому висипі, укусах комах, поверхневих опіках, сонячних опіках для зниження інтенсивності сверблячки. Випускається у формі гелю та емульсії. Дифенгідрамін також є блокатором Н1-гістамінових рецепторів. Він пригнічує прояви алергічної реакції та свербіж, додатково проявляє місцевоанестезувальну та знеболювальну дію. Препарат зменшує вираженість набряку, гіперемії та подразнення при нанесенні на місця укусів комах (бджіл, ос, комарів тощо), при сонячних опіках, фотодерматозі. Перевагою препарату є те, що його дія розвивається практично відразу після нанесення на уражену ділянку шкіри. До того ж при місцевому застосуванні дифенгідрамін не має системного ефекту. Застосовується при різних сверблячих дерматозах, алергічному дерматиті, кропив'янці, екземі, дерматиті з місцевими больовими відчуттями, фотодерматозі (сонячній алергії), термічних і сонячних опіках легкого ступеня;
- місцевоанестезувальні препарати. Лідокаїн - місцевий анестезувальний препарат, за хімічною структурою належить до групи амідів. Механізм дії пояснюється зміною проникності трансмембранних каналів. Препарат стабілізує нейронні мембрани, знижує ступінь деполяризації у відповідь на фізіологічні подразники та пригнічує нервову провідність. Насамперед пригнічує больову та тактильну чутливість. Лідокаїн випускається як у формі розчину для ін'єкцій, так і у формі спрею для нанесення на шкіру та слизові оболонки. У дерматології застосовується переважно для анестезії при малих хірургічних втручаннях.
Різні препарати (протисвербіжна мазь, що містить у якості діючих речовин ментол, новокаїн, анестезин; мазь, що містить настоянку з тропічної ліани кардіоспермум). Матрична настойка Cardiospermum halicacabum (кардіоспермум) зменшує вираженість свербіння, набряку, гіперемії, запалення, лущення та потовщення шкіри в місцях розчісування при таких шкірних захворюваннях, як нейродерміт, кропив'янка та професійна екзема. Також може застосовуватися при укусах комах. Мазь від свербежу, до складу якої входить ментол, новокаїн та анестезин, також широко застосовується в дерматології. Ментол - природна речовина, що міститься в рослинах сімейства Ясноткові (лат. Lamiáceae). Саме ментол надає характерного аромату рослинам роду м'ята. Ментол при місцевому застосуванні проявляє відволікальну дію. Вона пояснюється тим, що ментол стимулює чутливі нервові закінчення (Craighead D.H. et al., 2017). Механізм дії ментолу на сьогодні до кінця не вивчений. У дослідженнях показано, що він змінює плинність клітинних мембран та проникність мембранних каналів для іонів Ca2+, K+, Na+ та Cl- (Oz M. et al., 2017). Ментол викликає зниження внутрішньоклітинної концентрації кальцію, що призводить до релаксації гладких м'язів судин та їх розширення (Silva Н., 2020). Також ментол стимулює вивільнення оксиду азоту та гіперполяризувальних факторів ендотелію, що також зумовлює вазодилатацію (Craighead D.H. et al., 2017). Новокаїн і анестезин, що входять до складу препарату, знижують швидкість деполяризації та реполяризації збудливих мембран нервових клітин. Вони пригнічують приплив натрію через натрій-специфічні іонні канали в мембрані нейронів, у тому числі потенціалзалежні натрієві канали (Cantisani C. et al., 2014). Таким чином, препарат зменшує свербіж, знижує в місці нанесення больову та тактильну чутливість.
Які препарати інших груп застосовують при свербежі?
Найчастіше терапія при свербежі є комплексною і залежить від діагнозу та тяжкості перебігу захворювання. Так, можуть застосовуватися системні антигістамінні препарати (лоратадин, левоцетиризин, хлоропірамін та ін.). При сильному свербежі показані антигістамінні препарати 1-го покоління, оскільки вони проявляють седативну дію. Так, наприклад, хлоропірамін показаний при загостреннях атопічного дерматиту, що супроводжуються виснажливим свербінням шкіри, яке посилюється вночі і порушує сон (Хаїтов Р.М., 2002). Виражений свербіж при екземі, хронічній кропив'янці, атопічному дерматиті призводить до порушень сну, розвитку неврозу, зниження якості життя хворих. Седативний ефект хлоропіраміну сприяє більш вираженому клінічному покращенню стану пацієнтів, ніж при застосуванні неседативних антигістамінних засобів (Морозова С.В., Лусс Л.В., 2007).
Також при алергодерматозах, що супроводжуються свербінням, найчастіше застосовують топічні глюкокортикостероїди (наприклад мометазон). При інфекційних захворюваннях шкіри потрібна етіотропна терапія (антибактеріальні, протигрибкові, противірусні, акарицидні препарати).
Як вибрати препарат при свербежі?
Форми випуску препаратів, що застосовуються при свербінні:
- гель: диметинден, дифенгідрамін;
- мазь: дифенгідрамін; ментол, анестезин та новокаїн;
- емульсія: диметинден;
- спрей: лідокаїн;
- таблетки: хлоропірамін, левоцетиризин.
При укусі комах показане застосування місцевих препаратів, що зменшують свербіж, гіперемію, набряк і подразнення. Можуть бути рекомендовані гель, що містять диметинден, дифенгідрамін, протисвербіжна мазь, до складу якої входить дифенгідрамін. У той же час при виникненні сверблячої висипки слід звернутися до лікаря, оскільки вона може бути проявом ряду алергічних (атопічний дерматит, кропив'янка) або інфекційних (короста, мікроспорія) захворювань, що потребують специфічного лікування.
Протисвербіжні препарати для дітей:
- від народження: гель диметинден. Водночас не слід його застосовувати на великих ділянках тіла у дітей віком до 3 років. У формі емульсії диметинден у дітей віком до 2 років можна застосовувати лише за призначенням лікаря;
- віком від 2 років: мазь, що містить дифенгідрамін;
- віком від 1 року: мазь, що містить настоянку з тропічної ліани кардіоспермум;
- віком від 12 років: мазь від сверблячки, що містить у якості діючих речовин ментол, новокаїн, анестезин.