ТАКРОЛІМУС (TACROLIMUSUM) Діюча речовина

на молекулярному рівні ефекти такролімусу зумовлюються зв’язуванням з цитозольним білком (FKBP12), який відповідає за його внутрішньоклітинну акумуляцію; комплекс FKBP12- такролімус специфічно та конкурентно зв’язується з кальциневрином та інгібує його, що призводить до кальційзалежного інгібування Т-клітинних сигнальних шляхів трансдукції, запобігає транскрипції дискретної групи лімфокінних генів; є високоактивним імуносупресивним ЛЗ, що пригнічує формування цитотоксичних лімфоцитів, що відповідають за відторгнення трансплантата, знижують активацію Т-клітин, залежну від Т-хелперів проліферацію В-клітин, а також формування лімфокінів (інтерлейкін-2, -3 та g-інтерферон), експресію рецептора інтерлейкіну-2.

профілактика та лікування відторгнення алотрансплантата печінки, нирок та серця; лікування відторгнення алотрансплантата, резистентного до інших режимів імуносупресивної терапії.

застосовується p/os та парентерально (в/в); не рекомендоване струминне введення; парентерально вводиться, коли стан пацієнта не дозволяє p/os прийом, як тільки клінічний стан пацієнта покращиться, перевести його на p/os прийом; призначати та вносити зміни в імуносупресивну терапію можуть тільки лікарі, які мають досвід у проведенні імуносупресивної терапії у пацієнтів з пересадженими органами; тривалість в/в терапії не має перевищувати 7 діб; рекомендовані дози на початковій стадії лікування мають базуватися на клінічній оцінці ризику відторгнення та індивідуальній переносимості ЛЗ у кожного пацієнта та на даних моніторингу концентрації такролімусу в крові; при появі клінічних показників відторгнення розглянути можливість корекції режиму імуносупресивної терапії; застосовують у комплексі з іншими імуносупресивними ЛЗ на початковому постопераційному етапі, дозування такролімусу може відрізнятися залежно від обраного імуносупресивного режиму; концентрація р-ну д/інфуз. повинна складати 0,004-0,1 мг/мл, загальний об’єм інфузії за 24 год. - 20-500 мл; трансплантація печінки: профілактика відторгнення у дорослих: розпочинати застосування через 12 год. після завершення операції, p/os по 0,1-0,2 мг/кг 2 р/добу; якщо стан пацієнта не дозволяє приймати p/os застосовувати парентеральну форму по 0,01-0,05 мг/кг/добу у вигляді в/в інфузії протягом 24 год.; профілактика відторгнення дітям: p/os по 0,3 мг/кг/добу, розподіливши на 2 прийоми; якщо стан пацієнта не дозволяє приймати p/os застосовувати парентеральну форму по 0,05 мг/кг/добу у вигляді в/в інфузії протягом 24 год.; підтримуюча терапія дорослим та дітям: дозу знижувати, у деяких випадках можна відмінити ЛЗ супутньої імуносупресивної терапії, застосовуючи такролімус як монотерапію; трансплантація нирки: профілактика відторгнення у дорослих: розпочинати застосування через 24 год. після завершення операції, p/os по 0,2-0,3 мг/кг/добу, розподіливши дозу на два прийоми, якщо стан пацієнта не дозволяє приймати p/os, застосовувати парентеральну форму по 0,05-0,1 мг/кг/добу у вигляді в/в інфузії протягом 24 год.; профілактика відторгнення дітям: p/os по 0,3 мг/кг/добу, розподіливши дозу на 2 прийоми, якщо стан пацієнта не дозволяє приймати p/os, застосовувати парентеральну форму по 0,075-0,1 мг/кг/добу, у вигляді в/в інфузії протягом 24 год.; підтримуюча терапія дорослим та дітям: дозу знижувати, у деяких випадках можна відмінити ЛЗ супутньої імуносупресивної терапії, залишивши такролімус як базовий компонент подвійної терапії; трансплантація серця: профілактика відторгнення у дорослих: такролімус застосовувати разом з індукцією а/т (з урахуванням відкладеного початку терапії такролімусом); після індукції а/т прийом розпочинати протягом 5 діб після завершення операції, як тільки стабілізується клінічний стан хворого; p/os по 0,075 мг/кг/добу, розподіливши дозу на 2 прийоми; існує альтернативний підхід, при якому p/os прийом такролімусу розпочинається протягом 12 год. після трансплантації, цей підхід призначений для пацієнтів без ознак порушень функції внутрішніх органів, у цьому випадку такролімус у початковій дозі 2-4 мг/добу комбінується з мікофенолатом мофетилом та ГКС або одночасно з сиролімусом та ГКС; якщо стан пацієнта не дозволяє приймати p/os застосовувати парентеральну форму, протягом 5 діб після завершення операції по 0,01-0,02 мг/кг/добу у вигляді в/в інфузії протягом 24 год.; профілактика відторгнення дітям: якщо індукція а/т не проводиться, вводити в/в інфузійно у початковій дозі 0,03-0,05 мг/кг/добу протягом 24 год. до досягнення концентрації такролімусу у нерозведеній крові 15-25 нг/мл; при клінічній можливості перевести пацієнта на p/os прийом у початковій дозі 0,30 мг/кг/добу, що призначається через 8-12 год. після закінчення в/в інфузії; після індукції а/т p/os терапію розпочинати з дозування 0,1-0,3 мг/кг/добу, розподіливши цю дозу на 2 прийоми; підтримуюча терапія дорослим та дітям: дозу знижувати; лікування відторгнення печінки, нирки чи серця дорослим та дітям: необхідне застосування більш високих доз такролімусу, разом із додатковою ГКС терапією та короткими курсами введення моно/поліклональних а/т, за наявності ознак токсичності, може бути необхідним зниження дози такролімусу; при переведенні дорослих пацієнтів на p/os терапію застосовувати початкову 0,15 мг/кг/добу, розподіливши її на 2 прийоми; при переведенні дітей на p/os терапію застосовувати початкову дозу препарату 0,2-0,3 мг/кг/добу, розподіливши її на 2 прийоми; лікування пацієнтів з трансплантацією легень: розпочинати з 0,1-0,15 мг/кг/добу; лікування пацієнтів з трансплантацією підшлункової залози: розпочинати з 0,2 мг/кг/добу; при трансплантації підшлункової залози: розпочинати з дози 0,3 мг/кг/добу.

гіперчутливість до такролімусу або інших макролідів, до будь-якої з допоміжних речовин ЛЗ; д/концентр. д/приготув. р-ну для в/в введення: відома гіперчутливість до олії рицинової, гідрогенізованої поліоксіетиленом, або структурно зв`язаних компонентів.

ризик розвитку інфекцій (вірусних, бактеріальних, грибкових, протозойних), погіршення перебігу уже існуючих інфекцій, місцеві/генералізовані інфекції; нефропатія, асоційована з BK вірусом; прогресуюча мультифокальна лейкоенцефалопатія, асоційована з JC вірусом; розвиток доброякісних/ злоякісних новоутворень, Епштейна-Барра-асоційовані лімфопроліферативні захворювання та злоякісні новоутворення шкіри; анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, лейкоцитоз, відхилення у показниках аналізу еритроцитів, коагулопатії, зміни показників коагуляції і кровотечі, панцитопенія, нейтропенія, тромбоцитарна тромбоцитопенічна пурпура, гіпопротромбінемія; алергічні/ анафілактоїдні реакції; гірсутизм; гіперглікемічні стани, ЦД, гіперкаліємія, гіпо/-магніємія, -фосфатемія, -каліємія, -кальціємія, -натріємія, затримка рідини, гіперурикемія, зниження апетиту, анорексія, метаболічний ацидоз, гіпер/-ліпідемія, -холестеринемія, - тригліцеридемія, порушення електролітів; зневоднення, гіпопротеїнемія, гіперфосфатемія, гіпоглікемія; безсоння, симптоми тривожності, сплутаність свідомості, дезорієнтація, депресія, пригнічений настрій, розлади та порушення настрою, нічні кошмари, галюцинації, психічні розлади, психотичний розлад; тремор, головний біль, судоми, порушення свідомості, парестезії та дизестезії, периферичні нейропатії, запаморочення, порушення почерку, розлади НС; кома, крововиливи у ЦНС і порушення мозкового кровообігу, паралічі і парези, енцефалопатія, порушення мовлення та артикуляції, амнезія; міастенія; затуманення зору, світлобоязнь, розлади з боку очей, катаракта, сліпота; шум у вухах, зниження/ порушення слуху, нейросенсорна глухота; ішемічні коронарні розлади, тахікардія, шлуночкові аритмії та зупинка серця, СН, кардіоміопатії, гіпертрофія шлуночків, суправентрикулярні аритмії, серцебиття, патологічні показники на ЕКГ, порушення ритму, ЧСС та пульсу, перикардит; патологічні показники ехокардіографії, подовження інтервалу QT на ЕКГ, аритмія типу Torsades de Pointes; АГ, кровотечі, тромбоемболічні та ішемічні ускладнення, периферичні судинні розлади, судинні гіпотензивні розлади, ІМ, венозний тромбоз глибоких вен кінцівок, шок; задишка, легеневі паренхіматозні розлади, плевральний випіт, фарингіт, кашель, закладеність носа і риніт, ДН, розлади з боку ДШ, БА, г. респіраторний дистрес-с-м; діарея, нудота, запальні захворювання ШКТ, ШК виразки та перфорації, ШК кровотечі, стоматит і виразки, асцит, блювання, ШК та абдомінальний біль, диспептичні прояви і симптоми, запор, метеоризм, відчуття здуття, розтягнення у животі, рідкі випорожнення, ШК прояви і симптоми; паралітична кишкова непрохідність, перитоніт, г. і хр. панкреатит, підвищений рівень амілази в крові, ГЕРХ, порушення евакуаторної функції шлунка, часткова непрохідність кишечнику (субілеус), псевдокісти підшлункової залози; порушення функції печінки та печінкових ферментів, холестаз, жовтяниця, гепатоцелюлярні ураження, гепатит, холангіт, тромбоз печінкової артерії, венооклюзивні захворювання печінки, печінкова недостатність, стеноз жовчовивідної протоки, свербіж, висипання, алопеція, акне, гіпергідроз; дерматит, світлочутливість, токсичний епідермальний некроліз (с-м Лайєлла), с-м Стівенса-Джонсона; біль у суглобах/ кінцівках/ спині, судоми м’язів, розлади суглобів; ниркова недостатність, ГНН, олігурія, тубулярний некроз, токсична нефропатія, порушення показників сечі, розлади з боку сечового міхура та уретри, анурія, гемолітичний уремічний с-м, нефропатія, геморагічний цистит; дисменорея, маткова кровотеча; астенічні стани, гарячкові стани, набряки, біль/ дискомфорт, підвищення рівня ЛФ у крові, збільшення маси тіла, порушення терморегуляції, поліорганна недостатність, грипоподібний с-м, порушення сприйняття t0 навколишнього середовища, відчуття тиску у грудях, відчуття тривожності, погіршення самопочуття, підвищення рівня ЛДГ, зниження маси тіла, спрага, падіння, стискаючий біль у грудній клітині, зниження рухливості, виразки, збільшення маси жирової тканини; первинна дисфункція трансплантата; частота невідома: істинна еритроцитарна аплазія, агранулоцитоз, гемолітична анемія.