ПЕРИНДОПРИЛ (PERINDOPRILUM)19 препаратів
антигіпертензивна, судинно- та кардіопротекторна дія; фармакологічну активність має метаболіт периндоприлу периндоприлат, який пригнічує АПФ і гальмує перетворення ангіотензину I в ангіотензін II, ефективно знижує АТ при всіх ступенях АГ у хворого як у положенні лежачи, так і у положенні стоячи; зменшує опір периферичних судин, що призводить до зниження АТ; внаслідок цього збільшується периферичний кровотік без впливу на ЧСС; як правило, збільшується і нирковий кровотік, тоді як швидкість клубочкової фільтрації (ШКР) зазвичай не змінюється; максимальний антигіпертензивний ефект розвивається через 4-6 год після однократного прийому та зберігається щонайменше 24 год; полегшує роботу серця шляхом зменшення перед- та післянавантаження на серце.
АГ; СН; запобігання виникненню повторного інсульту у пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями; запобігання СС ускладненням у пацієнтів з документовано підтвердженою стабільною ІХС; довготривале лікування зменшує ризик виникнення ІМ та СН (за результатами дослідження EUROPA).
табл. приймати 1 р/добу вранці перед їжею; АГ - рекомендована початкова доза становить 4 або 5 мг/добу; пацієнтам з високою активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи рекомендується розпочинати лікування з дози 2 або 2,5 мг/добу; дозу можна підвищити до 8 мг або 10 мг 1 р/добу через 1 міс.; пацієнтам з АГ, яким не можна припинити застосування діуретиків, лікування розпочинати з дози 2 мг або 2,5 мг; пацієнтам літнього віку лікування розпочинати з дози 2 або 2,5 мг, яка може бути підвищена до 4-5 мг через 1 міс. лікування, а потім, у разі необхідності, до 8 або 10 мг з урахуванням функції нирок; СН - лікування рекомендовано розпочинати під ретельним медичним наглядом та з початкової дози 2-2,5 мг, яку приймають вранці., через 2 тижні за умови доброї переносимості дозу підвищують до 4-5 мг 1 р/день; запобігання виникненню повторного інсульту у пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями - початкова доза 2-2,5 мг 1 р/добу вранці, після 2 тижнів лікування дозу збільшують до 4-5 мг 1 р/добу вранці; якщо після 2 тижнів лікування 4-5 мг/добу пацієнт потребує додаткового контролю АТ, можна призначити індапамід; запобігання СС ускладненням у пацієнтів з документально підтвердженою стабільною ІХС - лікування розпочинають з 4-5 мг/добу, через 2 тижні за умови доброї переносимості та з урахуванням функції нирок дозу підвищують до 8 або 10 мг; пацієнтам літнього віку розпочинати з дози 2-2,5 мг 1 р/добу вранці; через тиждень дозу підвищують до 4-5 мг; через 2 тижні з урахуванням функції нирок дозу підвищують до 8 або 10 мг.
підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого іншого інгібітору АПФ; ангіоневротичний набряк в анамнезі після застосування інгібітору АПФ; ідіопатичний або спадковий ангіоневротичний набряк; одночасне призначення з препаратами, що містять діючу речовину аліскірен, пацієнтам, хворим на ЦД, або з нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації <60 мл/хв/1,73 м2), вагітність або період планування жінками вагітності; екстракорпоральне лікування призводить до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями; значний двобічний стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної функціонуючої нирки.
еозинофілія, агранулоцитоз або панцитопенія, зниження рівня Hb та гематокриту, лейкопенія/нейтропенія, гемолітична анемія у пацієнтів з уродженою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, тромбоцитопенія, гіпоглікемія, гіперкаліємія, яка зникає після відміни препарату, гіпонатріємія, зміни настрою, порушення сну, запаморочення, головний біль, парестезія, вертиго, сонливість, непритомність, сплутаність свідомості, порушення зору, дзвін у вухах, пальпітація, тахікардія, стенокардія, аритмія, ІМ та інсульт може виникати внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів з високим ризиком, гіпотензія, васкуліт, кашель, задишка, бронхоспазм, еозинофільна пневмонія, риніт, біль у животі, запор, діарея, спотворення смаку (дисгевзія), диспепсія, нудота, блювання, сухість у роті, панкреатит, цитолітичний або холестатичний гепатит, свербіж, шкірні висипання, кропив’янка, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані, реакції фоточутливості, пемфігоїд, гіпергідроз, мультиформна еритема, судоми м’язів, артралгія, міалгія, ниркова недостатність, г.ниркова недостатність, еректильна дисфункція, астенія, біль у грудній клітці, нездужання, периферичні набряки, гіпертермія, підвищення рівня сечовини, креатиніну, білірубіну, рівня печінкових ферментів у крові.