ОКРЕЛІЗУМАБ (OCRELIZUMABUM) Діюча речовина
Механізм дії. Окрелізумаб — це рекомбінантне гуманізоване моноклональне антитіло. Препарат селективно спрямований проти В-клітин, що експресують CD20. CD20 — це антиген на поверхні клітини, який експресується на пре-В-клітинах, зрілих В-клітинах і В-клітинах пам’яті, але не на лімфоїдних і плазматичних клітинах.
Механізм дії орелізумабу при розсіяному склерозі (РС), який призводить до терапевтичного ефекту, до кінця не відомий. Припускають, що певну роль відіграє імуномодуляція, яка відбувається шляхом зменшення кількості та функції CD20-експресуючих В-клітин. Окрелізумаб не впливає на здатність до відновлення В-клітин, попередній гуморальний імунітет, вроджений імунітет або кількість Т-клітин.
Фармакокінетика. Окрелізумаб призводить до швидкої експресії CD19+ В-клітин у крові протягом 14 днів терапії. Ця експресія триває протягом усієї фази лікування. У дослідженнях ІІІ фази до 5% пацієнтів демонстрували експресію В-клітин принаймні в одній точці між кожним застосуванням орелізумабу. Дані досліджень вказують на те, що середній час до експресії В-клітин становив 72 тижні. У більшості пацієнтів (90%) кількість В-клітин відновилася до нижньої межі норми або до вихідного рівня через 2,5 роки після останньої інфузії.
Окрелізумаб застосовується для лікування розсіяного склерозу (РС). Існує 2 форми цього запального захворювання нервової системи: рецидивуючий розсіяний склероз (РРС) та первинно-прогресуючий розсіяний склероз (ППРС). При РРС хвороба протікає з рецидивами, тоді як при ПППС спостерігається безперервне погіршення стану. Окрелізумаб дозволений для лікування обох форм.
Початкова доза — 300 мг у вигляді в/в інфузії. Другу дозу 300 мг у вигляді в/в інфузії вводять через 2 тижні.
Наступні дози — 600 мг у вигляді в/в інфузії кожні 6 місяців.
Слід спостерігати за станом пацієнта протягом щонайменше однієї години після закінчення інфузії.
підвищена чутливість до діючої речовини або одного з інших інгредієнтів та поточні активні інфекції, а також тяжкий імунодефіцитний стан та відомі активні злоякісні новоутворення.
Реакції, пов’язані з інфузією, та інфекції — найчастіші побічні ефекти, про які повідомляють. Побічні ефекти наведені нижче відповідно до їх частоти:
дуже часто (≥1/10):
– інфекції верхніх дихальних шляхів
– назофарингіт
– грип
– зниження імуноглобуліну М у крові
– реакції, пов’язані з інфузією.
часто (від ≥1/100 до <1/10):
– синусит
– бронхіт
– герпес ротової порожнини
– гастроентерит
– інфекція дихальних шляхів
– вірусні інфекції
– оперізувальний герпес
– кон’юнктивіт
– целюліт
– кашель
– застуда
– зниження імуноглобуліну В у крові
– нейтропенія.
Припинити лікування у разі виникнення реакцій, пов’язаних з інфузією, що загрожують життю.
Припинити лікування у разі виникнення реакцій гіперчутливості.
Припинити лікування у разі прогресуючої мультифокальної лейкоенцефалопатії.
Припинити лікування у разі виникнення тяжких інфузійних реакцій.
Розпочати лікування у спеціалізованих умовах.
Жінкам застосовувати ефективні засоби контрацепції під час лікування та протягом 12 місяців після завершення лікування.
Вводити в/в повільно.
Не вводити болюсно.
Провести премедикацію антигістамінними препаратами або кортикостероїдами.
Дотримуватися умов розведення лікарського засобу.
Розвести перед застосуванням.
Перед застосуванням довести до кімнатної температури.
Якщо дозу пропущено: прийняти дозу якомога швидше, але не подвоювати дозу.
Дотримуватися часового інтервалу 6 місяців від початкової дози.
Очікується, що октрелізумаб не буде взаємодіяти з лікарськими засобами через ферменти цитохрому Р450 або інші метаболізуючі ферменти. Відповідно, жодних досліджень з цього приводу не проводилося.
Імунізація. Безпека імунізації живими вірусними або ослабленими вакцинами після терапії орелізумабом не досліджувалася.
Імунодепресанти. Кортикостероїди для симптоматичного лікування рецидивів можна призначати разом з орелізумабом. Одночасне застосування інших імуносупресантів та октрелізумабу не рекомендується.