ОКСКАРБАЗЕПІН (OXCARBAZEPINE) Діюча речовина

Механізм дії
Механізм дії окскарбазепіну базується на його здатності модулювати активність натрієвих каналів. Пригнічуючи натрієві канали в клітинних мембранах нейронів, знижується збудливість нервових клітин, що призводить до зменшення епілептичної активності. Крім того, підвищена проникність клітинної мембрани для калію та модуляція активованих напругою кальцієвих каналів можуть сприяти протиепілептичному ефекту.
Фармакокінетика
Всмоктування
• Окскарбазепін повністю всмоктується після перорального застосування і метаболізується до активного метаболіту 10-гідрокси-10,11 дигідрокарбамазепін (MHD).
• На абсорбцію окскарбазепіну не впливає їжа.
• Уявний об’єм розподілу MHD становить 49 л.
• Приблизно 40% MHD зв’язується з білками плазми крові, переважно з альбуміном.
Біотрансформація
• Окскарбазепін швидко відновлюється до MHD у печінці.
• MHD далі метаболізується шляхом кон’югації з глюкуроновою кислотою.
• Невелика кількість (4% дози) окислюється до фармакологічно неактивного метаболіту DHD.
Елімінація
• Окскарбазепін виводиться переважно у вигляді метаболітів, які виводяться переважно нирками.
• Понад 95% дози виводиться з сечею, з яких менше 1% — це незмінений окскарбазепін.
• Уявний Т_½ MHD в середньому становить 9,3±1,8 год.
• Фармакокінетика MHD у стаціонарному стані є лінійною і демонструє пропорційність до дози в діапазоні доз 300–2400 мг окскарбазепіну/добу.

Окскарбазепін показаний для лікування фокальних епілептичних нападів з або без вторинних генералізованих тоніко-клонічних нападів

Монотерапія
• Рекомендована початкова доза для монотерапії: добова доза 600 мг (8–10 мг окскарбазепіну/кг маси тіла/добу), розподілена на 2 разові дози.
• Підтримуюча доза для монотерапії: від 600 мг до 2400 мг окскарбазепіну/добу, залежно від клінічної ефективності.
• Рекомендована максимальна доза для монотерапії: добова доза 2400 мг окскарбазепіну.
Комбінована терапія
• Рекомендована початкова доза для комбінованої терапії: добова доза 600 мг (8–10 мг окскарбазепіну/кг маси тіла/добу), розподілена на 2 разові дози.
• Підтримуюча доза для комбінованої терапії: від 600 мг до 2400 мг окскарбазепіну/добу, залежно від клінічної ефективності.
• Рекомендована максимальна доза для комбінованої терапії: добова доза 2400 мг окскарбазепіну, однак ця доза не переноситься більшістю пацієнтів без зниження дози інших протиепілептичних препаратів, які застосовуються одночасно.

Окскарбазепін не можна застосовувати у разі відомої гіперчутливості до активної речовини.

Найпоширенішими побічними ефектами окскарбазепіну є сонливість, головний біль, легке запаморочення або запаморочення, двоїння в очах, нудота, блювання та втома. Ці побічні ефекти виникають у понад 10% пацієнтів.

Окскарбазепін може спричинити небезпечні для життя шкірні реакції (синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз). Ризик виникнення шкірних реакцій найвищий у перші тижні лікування. При появі ознак або симптомів шкірної реакції лікування окскарбазепіном необхідно припинити.
Окскарбазепін може спричинити загострення судом у дітей та дорослих, у такому випадку препарат слід відмінити.
Гіпонатріємія, яка може спостерігатися у 2,7% пацієнтів, особливо у пацієнтів літнього віку або з уже існуючими захворюваннями нирок. Рекомендується моніторинг концентрації натрію в плазмі крові, особливо у пацієнтів, які отримують лікування препаратами, що знижують рівень натрію.
Гіпотиреоз є можливим побічним ефектом, тому рекомендується моніторинг функції щитовидної залози, особливо у дітей.
При підозрі на ураження печінки слід провести функціональні проби та розглянути питання про припинення застосування окскарбазепіну.
Пацієнтам з порушеннями функції нирок слід бути особливо обережними під час лікування окскарбазепіном, а також слід розглянути питання про моніторинг рівня MHD у плазмі крові.
У дуже рідкісних випадках можуть виникати гематологічні порушення, такі як агранулоцитоз, апластична анемія та панцитопенія.
Повідомлялося про суїцидальні думки та поведінку у пацієнтів, які отримували протиепілептичні препарати. Слід розглянути питання про моніторинг та відповідне лікування.
Жінок репродуктивного віку слід проінформувати про те, що окскарбазепін може впливати на ефективність гормональних контрацептивів, тому рекомендується застосовувати додаткові негормональні методи контрацепції.
Під час прийому окскарбазепіну слід уникати вживання алкоголю, оскільки це може посилити седативний ефект.
Прийом окскарбазепіну слід відміняти повільно, щоб мінімізувати ризик рецидиву нападів.
Моніторинг рівнів окскарбазепіну в плазмі крові може бути корисним у певних ситуаціях, таких як зміни функції нирок, вагітність або супутнє застосування препаратів, що індукують печінкові ферменти.
Період вагітності. Існує обмежений досвід застосування окскарбазепіну вагітним жінкам (300–1000 випадків вагітності), і хоча підвищеної частоти вроджених вад розвитку не виявлено, не можна виключити помірно підвищений тератогенний ризик. Тому під час вагітності або запланованої вагітності слід бути обережними та застосовувати найнижчу протисудомну дозу окскарбазепіну, принаймні протягом перших 3-х місяців вагітності.
Рекомендується приймати препарати фолієвої кислоти до та під час вагітності для запобігання дефіциту фолієвої кислоти, який може бути можливим фактором вроджених вад розвитку плода. Крім того, слід ретельно контролювати рівень MHD у плазмі крові жінок, які приймають окскарбазепін під час вагітності, для забезпечення адекватного контролю нападів.
Период годування груддю. Окскарбазепін та його активний метаболіт (MHD) можуть проникати у грудне молоко. Оскільки вплив на немовлят невідомий, годування груддю не рекомендується під час лікування окскарбазепіном.
Здатність керувати транспортними засобами. Такі побічні ефекти, як запаморочення, сонливість, атаксія, двоїння в очах, нечіткість зору, порушення зору, гіпонатріємія та затьмарення свідомості, які виникають, зокрема, на початку лікування або під час корекції дози, можуть впливати на здатність керувати транспортними засобами.

• Окскарбазепін та інгібітори МАО можуть індукувати ферменти CYP 3A4 та CYP 3A5, що може призвести до зниження плазмових рівнів інших лікарських засобів, таких як імунодепресанти, антагоністи кальцієвих каналів та пероральні контрацептиви.
• Окскарбазепін та інгібітори МАО можуть мати слабкий індукуючий вплив на метаболізм препаратів, які елімінуються UDP-глюкуронілтрансферазою.
• Одночасне застосування окскарбазепіну та гормональних контрацептивів може знижувати ефективність контрацепції.
• Окскарбазепін та інгібітори CYP 2C19 інгібують CYP 2C19, що у високих дозах може призвести до взаємодії з іншими препаратами, які метаболізуються за допомогою CYP 2C19. Може бути необхідним зниження дози.

Симптоми
Порушення балансу електролітів та рідини: Гіпонатріємія
Порушення з боку органів зору: Подвоєння в очах, міоз, нечіткість зору
Шлунково-кишкові порушення: нудота, блювання, гіперкінезія
Загальні порушення та скарги у місці введення: підвищена втомлюваність
Дослідження: Пригнічення дихання, подовження інтервалу QTc
З боку нервової системи: сонливість і запаморочення, вертиго, атаксія і ністагм, тремор, порушення координації (порушення координації), судоми, головний біль, кома, втрата свідомості, дискінезія
Психічні порушення: Агресія, збудження, сплутаність свідомості
Судинні порушення: Гіпотензія
Порушення з боку дихальних шляхів, грудної клітки та середостіння: задишка
Лікування. Специфічний антидот не відомий. За необхідності слід застосовувати симптоматичне та підтримуюче лікування. Слід розглянути можливість видалення препарату шляхом промивання шлунка та/або інактивації шляхом застосування активованого вугілля.