Мідазолам (MIDAZOLAMUM) Діюча речовина

фармакодинаміка. Мідазолам — похідне імідазобензодіазепіну. Зв’язується з рецепторами бензодіазепінів на каналах для іонів хлору, таким чином активує рецептори ГАМК і знижує збудливість підкіркових структур головного мозку. Це обумовлює седативну і снодійну дію вираженої інтенсивності, а також анксіолітичний, протисудомний та центральний міорелаксуючий ефекти препарату.
Фармакокінетика. Час досягання C_max у плазмі крові — 30 хв. Біодоступність після в/м введення — >90%.
Після в/в введення AUC мідазоламу має одну або дві чітко виражені фази розподілу. V_d в рівноважному стані — 0,7–1,2 л/кг. Зв’язок з білками плазми крові, здебільшого з альбуміном, — 96–98%. Повільно і в незначних кількостях проникає в СМР. Повільно проходить через плацентарний бар’єр і потрапляє у кровотік плода. Невеликі кількості мідазоламу виявляються у грудному молоці.
Майже повністю виводиться шляхом біотрансформації. Печінкою виділяється 30–60% долзи. Мідазолам гідроксилюється за допомогою CYP450 3А4, основний метаболіт у сечі і плазмі крові — α-гідроксимідазолам.
Т_½ становить 1,5-2,5 год. Плазмовий кліренс — 300–500 мл/хв. Виводиться переважно з сечею (60–80% дози), ≤1% дози — у незміненому вигляді.

дорослим
З метою седації перед або під час проведення діагностичних або терапевтичних процедур у комбінації з місцевою анестезією або без неї.
З метою анестезії: для премедикації перед індукцією наркозу; для індукції в анестезію; як седативного компонента при проведенні комбінованої анестезії.
Для седації у відділенні інтенсивної терапії.
Дітям
З метою седації перед або під час проведення діагностичних чи терапевтичних процедур у комбінації з місцевою анестезією або без неї;
Для премедикації при проведенні загального знеболювання;
Для седації у відділенні інтенсивної терапії.

в/м, в/в або ректально.

підвищена чутливість до бензодіазепінів; міастенія гравіс; шок, кома або гостра алкогольна інтоксикація з депресією життєвих ознак; гостра закритокутова глаукома; застосування при седації зі збереженням свідомості пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю або гострим пригніченням дихання; період вагітності або годування грудьми; пологи.

з боку імунної системи: підвищена чутливість, анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк.
З боку ШКТ: нудота, блювання, запор, сухість у роті, гикавка, кислий смак у роті, відрижка, надмірне слиновиділення.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання, кропив’янка, свербіж, шкірні реакції.
З боку серцево-судинної системи: зупинка серцевої діяльності, брадикардія, серцево-судинні порушення, артеріальна гіпотензія, розширення судин, бігемінія, передчасні скорочення шлуночків, тахікардія, вузловий ритм, серцево-судинний колапс та вазовагальний епізод.
З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: пригнічення дихання, апное, зупинка дихання, задишка, ларингоспазм, гикавка, бронхоспазм, гіпервентиляція, хрипи, неглибоке дихання, обструкція дихальних шляхів, тахіпное.
З боку нервової системи: седація, зниження концентрації уваги, головний біль, запаморочення, атаксія, втома, головний біль, атаксія, атетоїдні рухи, парестезії.
З боку психіки: антероградна амнезія, ейфорія, дисфорія, бурхливість, тривале виведення з наркозу, сплутаність свідомості, дезорієнтація, зміни лібідо. Парадоксальні реакції, такі як неспокій, збудження, дратівливість, мимовільні рухи, гіперактивність, нервозність, ворожість, гнів, реакція люті, агресивність, тривожність, сонливість, порушення сну, безсоння, жахливі сновидіння, ненормальні сни, галюцинації, психози. Застосування мідазоламу, навіть у терапевтичних дозах, може призвести до розвитку фізичної залежності. Після тривалого в/в введення припинення застосування, особливо раптове, може супроводжуватися симптомами відміни, включаючи судоми.
Загальні розлади та реакції у місці введення: гіперемія, біль, тромбофлебіт, тромбоз, набряк або відчуття печіння, тепла чи холоду в місці введення.

фармакокінетичні взаємодії
Інгібітори CYP3A (протигрибкові засоби групи азолів, макролідні антибіотики, інгібітори протеази ВІЛ, блокатори кальцієвих каналів, аторвастатин, нефазодон, апрепітант) та індуктори CYP3A (рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн, ефавіренц, звіробій) потенційно можуть збільшувати та зменшувати концентрацію мідазоламу в плазмі крові.
Фармакодинамічні взаємодії
Сумісне застосування мідазоламу з речовинами, що пригнічують ЦНС (включаючи алкоголь, снодійні та заспокійливі засоби, похідні опіатів, анксіолітики, фенобарбітал, пропофол, кетамін, етомідат, антидепресанти із седативною дією, H₁–антигістамінні препарати і антигіпертензивні засоби центральної дії), може призвести до посилення седації та пригнічення дихання.
Мідазолам знижує мінімальну альвеолярну концентрацію інгаляційних анестетиків.

симптоми: сонливість, атаксія, дизартрія і ністагм; арефлексія, апное, артеріальна гіпотензія, пригнічення кардіореспіраторної системи, у рідкісних випадках — кома (зазвичай триває кілька годин).
Лікування. Моніторинг життєво важливих показників. Підтримувальні заходи за клінічними показаннями відповідно до стану пацієнта. При пероральному прийомі — введення активованого вугілля протягом 1-2 год, промивання шлунка. При тяжкому пригніченні ЦНС — застосування в умовах суворого контролю антагоніста бензодіазепінів флумазенілу.