МЕТОКСИФЛУРАН (METOXYFLURANUM) Діюча речовина

фармакодинаміка. Метоксифлуран являє собою 2,2-дихлоро-1,1-дифторо-1-метоксиетан.
Пари метоксифлурану забезпечують знеболення при вдиханні в низьких концентраціях. Після застосування метоксифлурану може виникати сонливість. Під час застосування метоксифлурану серцевий ритм зазвичай регулярний. Після застосування метоксифлурану чутливість міокарду до адреналіну збільшується лише мінімально. На поверхневому рівні анестезії можливе деяке зниження АТ. Це може супроводжуватися брадикардією. Спостережувана артеріальна гіпотензія супроводжується зниженням скорочувальної сили серця і зменшенням серцевого викиду.
Фармакокінетика. Розподіл. Метоксифлуран більш значною мірою підлягає метаболізму, ніж інші галогеновані метилові ефіри, і має більшу схильність до дифузії в жирові тканини. Отже, метоксифлуран повільно вивільняється з цього депо і стає доступним для біотрансформації протягом багатьох днів.
Метаболізм. В організмі людини відбувається біотрансформація метоксифлурану. Близько 50–70% поглиненої дози метаболізується до вільного фтору, щавлевої кислоти, дифторметоксіоцтової кислоти та дихлороцтової кислоти. Як вільний фтор, так і щавлева кислота можуть спричинити пошкодження нирок у великих дозах, однак дозозалежна нефротоксичність, яка спостерігається при застосуванні клінічних доз, очевидно, пов’язана з комбінацією вільного фториду та дихлороцтової кислоти.
Виведення. Приблизно 20% поглиненого метоксифлурану виводиться з видихуваним повітрям, тоді як на сечову екскрецію органічного фтору, фториду та щавлевої кислоти припадає приблизно 30% виведення поглиненого метоксифлурану. Результати досліджень вказують на те, що вищі пікові рівні фтору в крові досягаються раніше у людей з ожирінням, а також у пацієнтів літнього віку.

— невідкладне купірування болю у гемодинамічно стабільних пацієнтів із травмою та супутнім болем, які знаходяться при свідомості, шляхом самостійного застосування під наглядом персоналу, який пройшов навчання.
— купірування болю у пацієнтів при свідомості, які перебувають під наглядом і потребують знеболення під час хірургічних процедур, таких як зміна пов’язок.

для забезпечення максимальної безпеки слід застосовувати найнижчу ефективну дозу метоксифлурану для знеболення, особливо для дітей і людей літнього віку.
Загальна тижнева доза не має перевищувати 15 мл.
Не рекомендується застосовувати засіб протягом кількох днів поспіль.
Необхідно ретельно контролювати сукупну дозу, отриману пацієнтами, які отримують переривчасті дози метоксифлурану при проведенні болісних процедур (таких як перев’язка ран), щоб переконатися, що рекомендована доза метоксифлурану не перевищена.

застосування як анестетика; порушення функції нирок, зокрема зниження швидкості гломерулярної фільтрації, кількості сечі, що виділяється, та зниження ниркового кровотоку; ниркова недостатність; гіперчутливість до фторованих анестетиків; серцево-судинна нестабільність; пригнічення дихання; травма голови або втрата свідомості; можливі небажані реакції в анамнезі пацієнта або родичів; пацієнти з відомою злоякісною гіпертермією або з генетичною схильністю до неї.

небажані явища, які виникли під час лікування у >1% популяції.
Порушення з боку ШКТ: сухість у роті, нудота, зубний біль, блювання.
Загальні розлади та реакції у місці застосування: грипоподібне захворювання, відчуття сп’яніння, інфекції та інвазії, грип, назофарингіт, вірусна інфекція.
Травми, отруєння і ускладнення процедур: падіння, розтягнення зв’язок.
Лабораторні та інструментальні дані: підвищення рівня АлАТ, АсАТ, ЛДГ в крові.
Порушення з боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини: біль у спині.
Порушення з боку нервової системи: амнезія, запаморочення, дизартрія, головний біль, мігрень, сонливість.
Порушення з боку репродуктивної системи та молочної залози: дисменорея.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: кашель, біль у ротоглотці.
Порушення з боку шкіри та підшкірної тканини: висип.
Порушення з боку судин: артеріальна гіпотензія.
Надходили поодинокі повідомлення про дисфункцію печінки, жовтяницю і смертельний некроз печінки, пов’язаний із застосуванням метоксифлурану.

не можна перевищувати загальну максимальну дозу.
Після застосування метоксифлурану пацієнти мають перебувати під спостереженням з метою виявлення таких симптомів, як сонливість, блідість та розслаблення м’язів.
Через можливе зниження АТ або ЧСС слід дотримуватися обережності при застосуванні у пацієнтів літнього віку.
Пацієнти з цукровим діабетом, які мають порушення функції нирок або поліурію, страждають ожирінням або не досягли оптимального контролю свого стану, піддаються підвищеному ризику розвитку нефропатії.
Не рекомендується призначати метоксифлуран пацієнтам, у яких є ознаки ураження печінки, особливо після попередньої анестезії метоксифлураном або галотаном.
Завдяки впливу вивільненого фтору на дистальні канальці метоксифлуран спричиняє порушення функції нирок у дозозалежний спосіб і може викликати поліуричну або олігуричну ниркову недостатність, головною ознакою якої є оксалурія.
Нефротоксичність метоксифлурану вища, ніж у інших галогенованих анестетиків, через повільніший метаболізм протягом кількох днів, що призводить до тривалого утворення іонів фтору та метаболізму в інші потенційно нефротоксичні речовини. Тому слід призначати найнижчу ефективну дозу метоксифлурану, особливо пацієнтам літнього віку або пацієнтам із ожирінням.
Дані щодо застосування метоксифлурану за допомогою інгалятора обмежені. Дітям слід призначати мінімальну ефективну дозу для знеболення.

одночасне застосування тетрацикліну та метоксифлурану для анестезії зумовлює смертельний токсичний вплив на нирки. Існує ймовірність того, що метоксифлуран може посилювати небажаний токсичний вплив інших препаратів на нирки, включно з певними антибіотиками з відомим нефротоксичним потенціалом, такими як гентаміцин, канаміцин, колістин, поліміксин B, цефалоридин і амфотерицин B. Дозу для подальшого застосування наркотичних засобів можна знизити.
Супутнє застосування метоксифлурану із препаратами, що мають пригнічуючий вплив на ЦНС, такими як опіоїди, може спричинити адитивні депресивні ефекти. Якщо опіоїди призначають одночасно із метоксифлурану, слід уважно спостерігати за станом пацієнта, що є стандартною клінічною практикою при застосуванні опіоїдів.
Індуктори ферментів (такі як барбітурати, алкоголь, ізоніазид, фенобарбітал або рифампіцин), які прискорюють метаболізм метоксифлурану, можуть підвищити його потенційну токсичність, тому слід уникати їх супутнього застосування.
Під час застосування метоксифлурану слід з обережністю вводити в/в епінефрин або норепінефрин.
Можлива взаємодія з блокаторами β-адренорецепторів асоціюється із підвищеним ризиком розвитку артеріальної гіпотензії.

у разі надмірного виділення сечі після передозування слід негайно скоригувати втрату рідини та електролітів.