ГЕПАРИН НАТРІЙ (HEPARINUM NATRICUM) Діюча речовина

антикоагулянт прямої дії; уповільнює згортання крові, активує процес фібринолізу, пригнічує активність деяких ензимів (гіалуронідази, фосфатази, трипсину), уповільнюючи дію простацикліну на агрегацію тромбоцитів.

профілактика та лікування тромбоемболічних захворювань та їх ускладнень (г. коронарний синдром, тромбози та емболії магістральних вен та артерій, судин мозку, очей, І фаза с-му дисемінованого внутрішньосудинного згортання, постійна форма мерехтіння передсердь з емболізацією); для попередження післяопераційних венозних тромбозів та емболій легеневої артерії (у режимі низького дозування) у пацієнтів, які перенесли хірургічні втручання, або у тих, хто ч/з будь-які інші причини має ризик розвитку тромбоемболічної хвороби; для попередження згортання крові при лабораторних дослідженнях, діалізі, екстракорпоральному кровообігу, операціях на серці та судинах, прямому переливанні крові.

в/в та п/ш; перед призначенням визначити час згортання крові, тромбіновий та активований парціальний тромбопластиновий час, кількість тромбоцитів; для розведення використовувати тільки 0,9% р-н натрію хлориду; дорослим при г. тромбозі лікування розпочинати з в/в введення 10000-15000 МО під контролем згортання венозної крові, тромбінового та активованого парціального тромбопластинового часу; після цього по 5000-10000 МО вводити в/в кожні 4-6 год.; адекватною вважається доза, при якій час згортання крові подовжується у 2,5-3 р., а активований парціальний тромбопластиновий час - у 1,5-2 р.; для профілактики г. тромбозу п/ш по 5000 МО кожні 6-8 год.; при першій фазі с-му дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові (ДВЗ) у дорослих призначати п/ш тривалий час 2500-5000 МО/добу під контролем тромбінового часу; за 1-2 доби до відміни гепарину добову дозу поступово знижувати; під час операції на відкритому серці з підключенням апарату ектракорпорального кровообігу пацієнтам вводити у початковій дозі не менше 150 МО/кг; коли процедура триває менше 60 хв., призначати дозу 300 МО/кг, а коли процедура триває більше 60 хв., призначати 400 МО/кг; для профілактики п/ш 5000 МО за 2 год. до операції, потім по 5000 МО кожні 8 год. протягом 7 днів; як доповнення до стрептокінази по 5000 МО 3 р/добу або 10000-12500 МО 2 р/добу може бути показаний при підвищеному ризику розвитку тромболітичних ускладнень у хворих: при повторному ІМ; з постійною формою мерехтіння передсердь з емболізацією; при г. коронарному с-мі (нестабільній стенокардії або ІМ) спочатку струминно в/в вводити 5000 МО, потім перейти на в/в крап. введення зі швидкістю 1000 МО/год.; швидкість інфузії підбирати так, щоб протягом перших 2-3 діб підтримувати активований парціальний тромбопластиновий час на рівні у 1,5-2 р. більшому, ніж його нормальне значення; дітям: початкова доза 50 МО/кг (в/в ін’єкція/інфузія), підтримуюча доза - 100 МО/кг кожні 4 год; середня добова доза для дітей
300 МО/кг; немовлятам призначати від 2 до10 МО/кг/год в/в (постійно або переривчасто); п/ш немовлятам вводити у добовій дозі 200-300 МО/кг, розподіляючи її на 4-6 ін’єкцій; у всіх випадках при застосуванні гепарину на 1-3 дні до його відміни призначати непрямі антикоагулянти.

підвищена чутливість до гепарину та/або до спирту бензилового; гемофілія; геморагічні діатези; підозра на гепариніндуковану імунну тромбоцитопенію; пептична виразка шлунка та ДПК; тяжка АГ; цироз печінки, що супроводжується варикозним розширенням вен стравоходу; тяжка НН та ПН; бактеріальний ендокардит; менструація; нещодавно проведені хірургічні втручання, особливо нейрохірургічні та офтальмологічні; виразковий коліт; злоякісні новоутворення; геморагічний інсульт (перші 2-3 доби); ЧМТ; ретинопатія; крововилив у тканини ока; деструктивний туберкульоз легень; енцефаломаляція; геморагічний панкреонекроз; кровотечі будь-якої локалізації (відкрита виразка шлунка, внутрішньочерепна кровотеча), за винятком геморагії, що виникла на ґрунті емболічного інфаркту легенів (кровохаркання) або нирок (гематурія); повторні кровотечі в анамнезі, незалежно від локалізації; підвищення проникності судин (наприклад, при хворобі Верльгофа); стан шоку; загроза аборту; не можна застосовувати: пацієнтам, які вжили високі дози алкоголю; у вигляді внутрішньом’язових ін’єкцій; при г. і хр. лейкозах; апластичних і гіпопластичних анеміях; при г. аневризмі серця та аорти; в ході проведення операцій на головному або спинному мозку, очному яблуці, вухах; після проведення хірургічних операцій на ділянках, де розвиток кровотечі є небезпечним для життя пацієнта; при ЦД, при проведенні епідуральної анестезії в ході пологів;пацієнтам, яким застосовують гепарин з лікувальною метою, при проведенні планових хірургічних операцій протипоказана провідникова анестезія, оскільки застосування гепарину у рідкісних випадках може спричинити епідуральні або спинномозкові гематоми, у результаті чого може розвинутися тривалий або необоротний параліч.

АР; тромбоцитопенія І типу; II типу; епідуральні та спинномозкові гематоми, геморагії, гематурія, кровоточивість ясен, носові кровотечі, крововиливи в нирки, надниркові залози, кровохаркання; депресія; головний біль, запаморочення; нудота, блювання, діарея; підвищення рівня печінкових трансаміназ (АЛТ і ACT), лактатдегідрогенази, гамаглутамілтрансферази та гіперліпідемія; висипання (еритематозні, макулопапульозні), кропив’янка, свербіж, свербіж і печіння у ділянці шкіри стоп, некроз шкіри, мультиформна еритема, алопеція; остеопороз, демінералізація кісток; пріапізм; гіпоальдостеронізм, метаболічний ацидоз, гіперкаліємія, підвищення рівня тироксину, зниження рівня холестерину, підвищення рівня глюкози в крові; крововиливи та гематоми у будь-якому органі чи системі органів (п/ш, в/м, заочеревинні, носові, внутрішньокишкові, шлункові, маткові); в місці ін’єкцій дрібні крововиливи (п/ш та в слизовій оболонці, внутрішні), подразнення, виразки, болючість, крововиливи, гематоми та атрофія у місцях ін’єкції; нежить, гарячка, нездужання; тромбоцитопенія; риніт, бронхоспазм, астма, тахипное, ціаноз, алергічний ангіоспазм у кінцівках, анафілактоїдні р-ції, анафілактичний шок.