ФЕНТАНІЛ (FENTANYLUM) Діюча речовина

синтетичний опіоїдний болезаспокійливий засіб; подібний до морфіну; чинить швидку, короткочасну болезаспокійливу дію; при парантеральному введенні спричиняє виражену аналгезію, пригнічення дихання, брадикардію та інші характерні для морфіну ефекти (блювання, запор, фізичну залежність, деякі вагусні ефекти та седацію різного ступеня); максимальний ефект триває 30 хв.

знеболення під час малих операцій; у великих дозах знеболення та зменшення частоти спонтанного дихання при ШВЛ; нейролептаналгезія у комбінації з нейролептичними ЛЗ; полегшення тяжких болів (біль при ІМ).
Біль, спричинений онкологічними захворюваннями; хр. безперервний біль; хронічний біль тяжкого ступеня у дітей віком від 2 років, які отримують лікування опіоїдними аналгетиками.

в/в (болюсно/ інфузійно) та в/м; дорослі: для знеболення та зменшення частоти спонтанного дихання: початкова доза 50-200 мкг, додаткова доза - 50 мкг; знеболення при ШВЛ: початкова доза 300-3500 мкг, додаткова доза - 100-200 мкг; дози вище 200 мкг застосовують тільки для анестезії; для премедикації вводити в/м по 1-2 мл (0,05 мг-0,1 мг) за 45 хв до анестезії; у хірургічних процедурах з низькою інтенсивністю болю в/в введення 2 мл (0,1 мг) пацієнтам без премедикації забезпечує достатню аналгезію тривалістю 10-20 хв., болюсне введення 10 мл (0,5 мг) забезпечує аналгезію тривалістю приблизно 1 год; сильна аналгезія тривалістю 4-6 год досягається при введенні 50 мкг/кг; можна вводити у вигляді інфузій, пієнтам, яким проводять ШВЛ, початкову дозу можна вводити у вигляді ступеневої інфузії - 1 мкг/кг/хв протягом перших 10 хв., потім 0,1 мкг/кг/хв; початкову дозу можна вводити у вигляді болюсної ін’єк.; якщо у післяопераційний період ШВЛ не передбачена, інфузію припинити 40 хв. до закінчення операції; менша швидкість інфузії (0,05-0,08 мкг/кг/хв) необхідна, якщо збережене спонтанне дихання; більшу швидкість інфузії (до 3 мкг/кг/хв) застосовують при операції на серці; діти 2-11 років: для знеболення та зменшення частоти спонтанного дихання при ШВЛ: початкова доза 1-3 мкг/кг, додаткова доза - 1-1,25 мкг/кг.
Пластир наносити на неподразнену та неопромінену плоску ділянку шкіри тулуба або верхніх ділянок рук; перед застосуванням волосся на місці аплікації зістригти (не голити); перед аплікацією шкіра повинна бути абсолютно сухою; пластир розрахований на безперервне використання протягом 72 год, новий пластир може бути наклеєний на іншу ділянку шкіри після зняття попереднього; на одну й ту саму ділянку шкіри пластир можна наклеювати з інтервалом у кілька днів; при першому застосуванні дозу підбирають, виходячи із попереднього використання опіоїдних аналгетиків, ступеня толерантності, супутнього медикаментозного лікування, стану пацієнта і тяжкості хвороби; у пацієнтів, які раніше не приймали опіоїди, спочатку використовується доза, яка не перевищує - 25 мкг/год; при переході пацієнта з перорального або парентерального застосування опіоїдів на лікування фентанілом початкова доза розраховується шляхом перерахунку загальної кількості анальгетиків, якої потребує пацієнт протягом доби у відповідну дозу фентанілу (ч/з пероральну дозу морфіну); початкова оцінка максимального знеболюючого ефекту може бути проведена не раніше, як ч/з 24 год після аплікації; для успішного переходу з одного препарату на інший попередня знеболююча терапія повинна відмінятися поступово після аплікації початкової дози фентанілу, поки його знеболююча дія не стабілізується; трансдермальний пластир замінювати кожні 72 год; якщо через 48-72 год після аплікації початкової дози відбувається суттєве зниження знеболюючого ефекту, то заміна пластиру може бути проведена через 48 год; якщо після першої аплікації початкової дози адекватне знеболювання не досягнуто, через 3 доби доза може бути збільшена доти, поки знеболюючого ефекту не буде досягнуто; зазвичай за один раз доза збільшується на 25 мкг/год; для досягнення дози понад 100 мкг/год, можуть одночасно використовуватися декілька пластирів; деяким пацієнтам можуть бути потрібні додаткові або альтернативні способи введення опіоїдних аналгетиків, що перевищує 300 мкг/год; при переході з тривалого лікування морфіном на трансдермальне введення фентанілу, незважаючи на адекватну знеболюючу дію, може виникати с- м відміни (рекомендовано введення морфіну короткої дії у низьких дозах); від 2 до 16 років тільки при наявності у них толерантності до опіоїдних аналгетиків та при попередньому застосуванні аналгетиків: морфін 30-44 мг/добу (p/os) або еквівалентну дозу опіоїдів замінюють 1 пластирем у дозуванні 12 мкг/год; морфін 45-134 мг/добу (p/os) - 25 мкг/год.

підвищена чутливість до фентанілу, до інших морфіноміметичних ЛЗ або до будь-якої допоміжної речовини ЛЗ; пригнічення дихання, ХОЗЛ; травми голови, підвищений ВЧТ; наркоманія; печінкова недостатність; період вагітності або годування груддю; дитячий вік до 2 років; застосування з інгібіторами МАО одночасно або протягом 2 тижнів після припинення застосування інгібіторів МАО.

нудота, блювання, м’язова ригідність, артеріальна гіпотензія/ АГ, брадикардія, седація; збудженість, ейфорія, безсоння, порушення сексуальної функції (послаблений статевий потяг); м’язова ригідність (м’язи грудної клітки), дискінезія, запаморочення; головний біль; порушення зору; тахікардія, аритмія, асистолія; біль у венах, розширення кровоносних судин, флебіт, коливання АТ; пригнічення дихання, ларингоспазм, бронхоспазм, апное; гіпервентиляція, гикавка, повторне пригнічення дихання; алергічний дерматит; озноб, гіпотермія; сплутаність свідомості після операцій, ускладнення у ДШ, пов’язані з анестезією; при тривалому застосуванні послабляється його дія (розвивається звикання) та з’являється залежність; при застосуванні разом із нейролептичними ЛЗ виникають побічні дії (озноб, тріпотіння, занепокоєння, у післяопераційний період ‒ галюцинації та екстрапірамідні симптоми); частота невідома ‒ судоми, втрата свідомості, міоклонус, АР (анафілактичний шок, анафілактична реакція, кропив’янка), свербіж.