ЕНОКСАПАРИН НАТРІЙ (ENOXAPARINUM NATRII) Діюча речовина

низькомолекулярний гепарин, у якого антитромботична та антикоагулянтна активність стандартного гепарину не пов’язані між собою; йому властиве більш високе співвідношення анти-Ха до анти-ІІа (антитромбінової) активності.

лікування діагностованого тромбозу глибоких вен, що супроводжується тромбоемболією легеневої артерії або без неї та не має тяжких клінічних симптомів, за винятком тромбоемболії легеневої артерії, яка вимагає лікування тромболітичним засобом або хірургічного втручання; лікування нестабільної стенокардії та г. ІМ без зубця Q у комбінації з ацетилсаліциловою к-тою; лікування г. ІМ з підйомом/елевацією сегмента ST у комбінації з тромболітичним засобом у хворих, до яких можливе подальше застосування коронарної ангіопластики, а також без неї; профілактика венозної тромбоемболії при хірургічних втручаннях помірного або високого ризику; попередження згортання крові в екстракорпоральній системі кровообігу під час процедури ГД (зазвичай при її тривалості 4 год або менше); профілактика тромбозу глибоких вен при г.терапевтичних захворюваннях.

п/ш (крім пацієнтів з ІМ з елевацією сегмента ST, яким необхідне в/в болюсне введення), застосовується тільки для дорослих пацієнтів; дозу еноксапарину відкоригувати залежно від маси тіла пацієнта; у ході лікування - контроль кількості тромбоцитів, існує ризик розвитку гепарин-індукованої тромбоцитопенії (ГІТ); лікування діагностованого тромбозу глибоких вен, що супроводжується легеневою тромбоемболією або без неї та не має тяжких клінічних симптомів, за винятком легеневої тромбоемболії, яка вимагає лікування тромболітичним засобом або хірургічного втручання: 2 ін’єкції/добу з інтервалом у 12 год; доза для однієї ін’єкції -100 анти-Ха МО/кг; тривалість лікування тромбозу глибоких вен не має перевищувати 10 днів, з урахуванням часу, необхідного для досягнення необхідного терапевтичного ефекту від перорального антикоагулянту. Для лікування нестабільної стенокардії та г. ІМ без зубця Q: 100 анти-Ха МО/кг п/ш 2 р/добу ч/з кожні 12 год. у комбінації з ацетилсаліциловою к-тою (рекомендована доза: 75-325 мг внутрішньо після мінімальної навантажувальної дози 160 мг), рекомендована тривалість лікування 2-8 днів до досягнення хворим стабільного клінічного стану; лікування г. ІМ з підйомом сегмента STу комбінації з тромболітичним засобом у хворих, у яких проводиться подальша коронарна ангіопластика, а також у хворих, яким ця процедура не проводиться: після початкової в/в болюсної ін’єкції 3000 анти-Ха МО вводять п/ш 100 анти-Ха МО/кг протягом 15 хв, потім кожні 12 год (для перших двох п/ш введень максимум 10000 анти-Ха МО), першу дозу вводити за 15 хв до або ч/з 30 хв після початку тромболітичної терапії (фібринспецифічної або ні), рекомендована тривалість лікування 8 днів або до виписки хворого зі стаціонару, якщо період госпіталізації менше 8 днів; застосування лікувальних доз НМГ у хворих з діагностованою тяжкою НН (КлКр 30 мл/хв) протипоказане.Профілактика венозної тромбоемболії при проведенні хірургічних втручань:хірургічне втручання, що супроводжується помірним тромбогенним ризиком - 1 ін’єкція/добу, 2000 анти-Ха МО(0,2 мл) препарату щоденно, першу ін’єкцію проводити приблизно за 2 год до операції; хірургічне втручання, що супроводжується високим тромбогенним ризиком - втручання на кульшовому та колінному суглобах доза становить 4000 анти-Ха МО(0,4 мл) 1 р/добу, першу ін’єкцію препарату у дозі 4000 анти-Ха МО (повна доза) проводити за 12 год до операції або першу ін’єкцію у дозі 2000 анти-Ха (половинна доза) проводити за 2 год до операції; тривалість застосування не повинна перевищувати 10 днів, за винятком випадків, коли існує ризик виникнення тромбозу, пов’язаний з особливостями стану пацієнта.Профілактика тромбоутворення в екстракорпоральному контурі кровообігу під час ГД:вводити в/судинно (в артеріальну магістраль контуру для ГД), профілактика тромбоутворення в екстраренальній системі очищення крові досягається шляхом введення початкової дози 100 анти-Ха МО/кг в артеріальну магістраль контуру для діалізу на початку процедури, цю дозу застосовувати якщо процедура ГД триває не більше 4 год, максимальна рекомендована доза становить 100 анти-Ха МО/кг маси тіла, профілактика тромбозу глибоких вен при г.терапевтичних захворюваннях: 40 мг або 4000 анти-Ха МО/0,4 мл і вводиться п/ш 1 р/добу, тривалість профілактичного лікування - від 6 до 14 днів.

підвищена чутливість до еноксапарину, гепарину або його похідних, у тому числі інших низькомолекулярних гепаринів (НМГ), підвищена чутливість до допоміжних речовин (бензиловий спирт); наявність в анамнезі тяжкої гепариніндукованої тромбоцитопенії (ГІТ) типу ІІ, спричиненої нефракціонованим або низькомолекулярним гепарином, кровотеча або схильність до кровотечі, що пов’язана з порушенням гемостазу (можливим винятком з цього протипоказання може бути дисемінована внутрішньосудинна коагуляція, якщо вона не пов’язана з лікуванням гепарином, органічні ураження органів зі схильністю до кровотечі; активна кровотеча клінічно значущого ступеня; дитячий вік до 3 років, ч/з вміст бензилового спирту (15 мг/мл); внутрішньомозковий крововилив; активна виразка шлунка або ДПК; ч/з відсутність відповідних даних, при тяжкій НН (КлКр 30 мл/хв за формулою Кокрофта), крім окремих випадків у хворих, які перебувають на діалізі; спінальну або епідуральну анестезію не застосовувати хворим, які знаходяться на лікуванні НМГ, хворим, які отримують гепарин для лікування, а не для профілактики, місцево-регіонарна анестезія при планових хірургічних втручаннях; не рекомендується: г. обширний ішемічний інсульт з або без втрати свідомості; г. інфекційний ендокардит (крім деяких ембологених серцевих ускладнень); НН легкого або помірного ступеня (КлКр 30-60 мл/хв), у профілактичних дозах хворим з тяжкою НН (КлКр30 мл/хв за формулою Кокрофта), у перші 24 год після внутрішньомозкового крововиливу.

внутрішньочерепні та ретроперитонеальні крововиливи, випадки геморагічних ускладнень (кровотечі), таких як гематома, екхімоз у місцях, відмінних від місця ін’єкції, гематома рани, гематурія, носова кровотеча та шлунково-кишкова кровотеча, випадки спінальної гематоми після введення низькомолекулярного гепарину під час спінальної анестезії, аналгезії або епідуральної анестезії, утворення гематоми у місці введення препарату, тривалий та постійний параліч, тромбоцитопенія, некроз шкіри, пурпура, інфільтровані та болісні еритематозні плями, АР (анафілактичні/анафілактоїдні р-ції), кропив’янка, свербіж, еритема, бульозні висипання, шок, остеопороз, гіпоальдостеронізм, гіперкаліємія, транзиторне підвищення рівнів трансаміназ, гепатоцелюлярне або холестатичне ураження печінки,головний біль, алопеція, васкуліт, гіпереозинофілія.