ЕПОЕТИН АЛЬФА (EPOETINUM ALFA) Діюча речовина
глікопротеїн, який відіграє роль чинника,стимулює мітоз та є гормоном, що стимулює еритропоез, формування еритроцитів від попередників стовбурової клітини; молекулярна маса - 32000-40000 Да; білкова частина - 58 % від молекулярної маси та містить 165 амінокислот; 4 вуглеводні ланцюги приєднані до білка трьома N-глікозидними зв’язками та одним О-глікозидним зв’язком; епоетин-α, що виробляється за генно-інженерною технологією, ідентичний еритропоетину людини, що виділяється із сечі хворих на анемію; має максимальну чистоту відповідно до існуючого сучасного технічного рівня; після введення епоетину-α кількість еритроцитів, ретикулоцитів, рівень Hb та швидкість поглинання 59Fe зростає; спостерігалось підвищене інкорпорування 3H-тимидину в еритроїдних клітинах селезінки, що містять ядро (культура клітин селезінки миші), після інкубації з епоетином-α; вибірково стимулює еритропоез та не впливає на лейкопоез.
лікування симптоматичної анемії, пов’язаної з хронічної НН у дорослих та дітей, які перебувають на ГД або ПД; лікування тяжкої анемії ниркового походження з клінічними с-мами, у дорослих пацієнтів із НН, які ще не проходили ГД; лікування анемії та зниження об’єму необхідних гемотрансфузій у дорослих пацієнтів, які отримують хіміотерапію з причини немієломної пухлини, злоякісної лімфоми або множинної мієломи, та з підвищеним ризиком трансфузії, що оцінюється за загальним станом пацієнта (стан серцево-судинної системи, існуюча анемія до початку хіміотерапії); перед значними хірургічними втручаннями у пацієнтів із помірними проявами анемії (рівень Hb 10-13 г/дЛ (6,2-8,1 ммоль/л), відсутність залізодефіциту) для полегшення збирання аутологічної крові та зменшення ризику, пов’язаного з використанням алогенних гемотрансфузій, якщо очікувана потреба у крові для переливання перевищує кількість, яку можна одержати методом аутологічного збирання без застосування епоетину-α: дорослим пацієнтам із легким та середнім ступенем анемії (Hb у межах 10-13 г/дЛ, при відсутності залізодефіциту) перед проведенням великих ортопедичних операцій з очікуваним середнім ступенем втрати крові (900-1800 мл крові) для зменшення потреби в алогенних гемотрансфузіях та полегшення відновлення системи еритропоезу.
застосовують п/ш та в/в ін’єкції тривалістю від 1 до 5 хв., максимальний об’єм п/ш введення в одну ділянку становить 1 мл; пацієнтам, які перебувають на ГД, болюсну ін’єкцію можна ввести під час процедури ч/з придатний для цього венозний порт у лінії діалізу, або після закінчення процедури гемодіалізу ч/з фістулу катетера з наступним введенням 10 мл ізотонічного натрію хлориду; не можна застосовувати у вигляді в/в інфузій або у суміші з іншими препаратами; пацієнтам із хронічною НН: застосовують в/в або п/ш, проводять індивідуальну оцінку клінічного курсу пацієнта та його стану, повільне введення застосовують переважно для пацієнтів із проявами симптомів застуди; у пацієнтів необхідно контролювати рівень Hb шляхом підбору дози, його рівень має перебувати в межах 10 г/дЛ (6,2 ммоль/л)-12 г/дЛ (7,5 ммоль/л), у дітей - 9,5-11 г/дЛ (5,9-6,8 ммоль/л); якщо постійний рівень Hb перевищує 12 г/дЛ (7,5 ммоль/л), дозу знижують на 25 %, якщо перевищує 13 г/дЛ (8,1 ммоль/л) - лікування припиняють до зниження рівня Hb до 12 г/дЛ (7,5 ммоль/л) і потім відновлюють лікування дозою на 25 % нижчою від попередньої; інші види анемії необхідно виключити перед початком терапії; пацієнтам, які перебувають на ГД: дорослим та дітям вводять в/в, лікування проводять в 2 етапи: на першому етапі (фаза корекції) - спочатку застосовують дозу 50 ОД/кг 3 р/тижд, при необхідності дозу збільшують поетапно (не частіше 1 р. протягом 4 тижн.) на 25 ОД/кг 3 р/тижн. до досягнення оптимальної концентрації Hb: для дорослих - 10-12 г/дЛ (6,2-7,5 ммоль/л), а для дітей - 9,5-11 г/дЛ (5,9-6,8 ммоль/л); рекомендована загальнотижнева доза становить 75-300 ОД/кг; на другому етапі (підтримуюча фаза) - регулюють дозу для підтримання бажаного рівня Hb у дорослих -10-12 г/дЛ (6,2-7,5 ммоль/л), а для дітей -9,5-11 г/дЛ (5,9-6,8 ммоль/л), дітям із масою тіла до 30 кг необхідна більша підтримуюча доза, ніж дорослим та дітям з масою тіла понад 30 кг; пацієнтам з нирковою недостатністю у додіалізному періоді: вводять в/в або п/ш, в 2 етапи: на першому етапі - 50 ОД/кг 3 р/тижд., при необхідності дозу збільшують поетапно (не частіше 1 р. протягом 4 тижн.) на 25 ОД/кг 3 р/тижн. до досягнення оптимальної концентрації Hb 10-12 г/дЛ (6,2-7,5 ммоль/л); на другому етапі - застосовують 3 р/тижд. або при п/ш введенні 1 р/тижд. чи 1 р/на 2 тижн., для підтримання бажаного рівня Hb 10-12 г/дЛ (6,2-7,5 ммоль/л); максимальна доза має не перевищувати 150 ОД/кг 3 р/тижд., 240 ОД/кг (макс. до 20000 ОД) 1 р/тижд. або 480 ОД/кг (макс. до 40000 ОД) 1 р/на 2 тижн.; дорослим пацієнтам, які перебувають на ПД: вводять в/в або п/ш, в 2 етапи: на першому етапі - по 50 ОД/кг 2 р/тижд.; на другому - по 25 до 50 ОД/кг 2 р/тижд. вводять двома рівнозначними ін’єкціями для підтримання бажаного рівня Hb 10-12 г/дЛ (6,2-7,5 ммоль/л); пацієнтам з анемією, викликаною хіміотерапією: вводять п/ш, проводять індивідуальну оцінку клінічного курсу пацієнта та його стану; рівень Hb контролюють шляхом підбору дози: його рівень має бути 10 г/дЛ (6,2 ммоль/л)-12 г/дЛ (7,5 ммоль/л), терапію продовжують протягом 1 міс. після припинення хіміотерапії; початкова доза - 150 ОД/кг 3 р/тижд. або 450 ОД/кг 1 р/ тижд.; якщо після 4 тижн. лікування початковою дозою рівень Hb збільшився на 1 г/дЛ (0,6 ммоль/л) (або кількість ретикулоцитів збільшилась до
≥ 40 000 клітин/мл), тоді продовжують застосовувати попередню початкову дозу введення, якщо після 4 тижн. лікування рівень Hb збільшився на 1 г/дЛ (0,62 ммоль/л) або кількість ретикулоцитів збільшилась до <˂ 40 000 клітин/мл, дозу необхідно збільшити до 300 МО/кг 3 р/тижд. або 40 000 МО 1 р/тижд.; якщо після 4 тижнів лікування додатковою дозою 300 ОД/кг 3 р/тижд. рівень Hb збільшився на ≥ 1 г/дЛ (≥ 0,62 ммоль/л) або кількість ретикулоцитів збільшилась до ≥ 40 000 клітин/мл, доза має залишатися незмінною, якщо рівень Hb збільшився на < 1 г/дЛ (≥ 0,62 ммоль/л) або кількість ретикулоцитів збільшилась до < 40 000 клітин/мл, клінічна відповідь вважається негативною та лікування необхідно припинити; якщо темп зростання рівня Hb складає понад 2 г/дЛ (1,25 ммоль/л) за 1 міс. та загальний рівень Hb наближається до 12 г/дЛ (7,5 ммоль/л), необхідно зменшити дозу на 25-50 % залежно від темпу зростання рівня Hb; якщо рівень Hb перевищить 13 г/дЛ (8,1 ммоль/л), терапію необхідно тимчасово припинити до зниження рівня до 12 г/дЛ (7,5 ммоль/л) та відновити терапію дозою, на 25 % нижчою за попередню; дорослим пацієнтам, які беруть участь у програмі збирання аутологічної крові перед хірургічними операціями: вводять в/в та призначають після закінчення кожної процедури відбору крові; пацієнтам із середнім ступенем анемії (рівень гематокриту 33-39 %), які потребують ≥ 4 одиниць крові - 600 ОД/кг 2 р/тижд. протягом 3 тижн. до хірургічного втручання; усі пацієнти повинні отримувати адекватне забезпечення залізом (200 мг/добу перорально) протягом усього курсу терапії; дорослим пацієнтам, які підлягають елективній ортопедичній хірургії: вводять п/ш, рекомендований режим дозування - 600 ОД/кг на 1 тижд. протягом 3 тижн., які передують операції (21-й, 14-й та 7-й день перед операцією) та у день операції при необхідності скорочення передопераційного періода менше ніж до 3-х тижн., призначають щоденно у дозі 300 ОД/кг протягом 10 днів до операції, у день операції та протягом 4 днів після операції; якщо перед операцією рівень Hb - 15 г/дЛ або вище, застосування епоетину альфа необхідно повністю припинити.
гіперчутливість до препарату; пацієнтам у яких розвивається істинна еритроцитарна аплазія (PRCA) внаслідок лікування еритропоетином; неконтрольована АГ; протипоказання, пов’язані з програмою відбору аутологічної крові у пацієнтів, які лікуються епоетином α; тяжкі коронарні, периферійно-артеріальні, каротидні або церебрально-судинні захворювання, нещодавно перенесений ІМ або інсульт у пацієнтів, які підлягають елективній ортопедичній хірургії, але не брали участі у програмі відбору аутологічної крові; хірургічні пацієнти, яким ч/з будь-які причини неможливо застосовувати адекватну антитромботичну профілактику.
підвищення АТ, погіршення існуючої гіпертензії, гіпертензивний криз із енцефалопатією; тромбоз глибоких вен, легенева емболія, артеріальний тромбоз (ІМ, ішемія міокарда), тромбоз сітківки (ретинальний тромбоз), шунтовий тромбоз (оклюзія діалізної системи), цереброваскулярні ускладнення (інсульт та мозкові крововиливи), транзиторні ішемічні атаки; судоми, діарея, нудота, головний біль, біль в суглобах та м’язах, пропасниця, грипоподібний стан, висипи та блювання; погіршення прохідності дихальних шляхів (закладення носу та назофарингіт); аневризми, анафілактичні реакції, реакції гіперчутливості (висип, кропив’янка, анафілактичні реакції та ангіоневротичний набряк); антитілоопосередкована істинна еритроцитарна аплазія, тромбоцитемія; артралгія, міалгія; порфирія; пірексія; периферичні набряки, реакції в місці ін’єкції.