ДЕКСЛАНСОПРАЗОЛ (DEXLANSOPRAZOLUM) Діюча речовина

фармакодинаміка. Декслансопразол відноситься до класу антисекреторних сполук, які є заміщеними бензимідазолу, що пригнічують секрецію кислоти шлункового соку за рахунок специфічного пригнічення активності (H⁺, K⁺) — АТФази на секреторній поверхні парієтальних клітин шлунка. Оскільки ця ферментна система вважається кислотним (протонної) помпою парієтальних клітин, декслансопразол класифікується як інгібітор протонної помпи, який блокує заключний етап утворення кислоти.
Фармакокінетика. Після прийому всередину в дозі 30 або 60 мг середні значення C_max і AUC декслансопразола підвищувалися майже пропорційно дозі.
Прийом їжі не впливає на AUC декслансопразола.
Зв’язування декслансопразола з білками плазми крові коливалося в межах 96-99%. Обсяг розподілу — 40 л.
Декслансопразол інтенсивно метаболізується в печінці шляхом окислення, відновлення і подальшого формування сульфату, кон’югації з глюкуронідом і глутатионом до неактивних метаболітів.
Декслансопразол в незміненому вигляді з сечею не виводиться. Встановлений кліренс становив 11,4-11,6% після 5-денного застосування в дозі 30 або 60 мг 1 раз на добу.

— лікування всіх стадій виразкового езофагіту у пацієнтів у віці 12 років і старше протягом періоду до 8 тижнів;
— підтримуючу терапію ерозивного езофагіту і полегшення печії у пацієнтів у віці 12 років і старше протягом періоду до 6 міс у дорослих пацієнтів і 16 тижнів у пацієнтів у віці 12-17 років;
— лікування печії, асоційованої з симптоматичною неерозівной гастроезофагеальної рефлюксної хворобою, у пацієнтів у віці 12 років і старше протягом 4 тижнів.

лікування виразкового езофагіту — по 60 мг 1 раз на добу. Тривалість лікування - до 8 тижнів.
Підтримуючу терапію ерозивного езофагіту і полегшення печії — по 30 мг 1 раз на добу. Тривалість лікування — у дорослих пацієнтів - термін до 6 міс і 16 тижнів - у пацієнтів у віці 12-17 років.
Лікування печії, асоційованої з симптоматичною неерозівной ГЕРБ — по 30 мг 1 раз на добу. Тривалість лікування — 4 тижні.

підвищена чутливість, одночасне застосування з рілпівіріном.

анемія, лімфаденопатія, стенокардія, аритмія, брадикардія, біль у грудях, набряки, інфаркт міокарда, серцебиття, тахікардія, біль у вухах, шум у вухах, вертиго, зоб, подразнення очей, набряк очей, астенія, біль у грудях, озноб, хворобливі відчуття, запалення, запалення слизової оболонки, біль, лихоманка, печінкова колька, жовчнокам’яна хвороба, гепатомегалія, грип, назофарингіт, оральний герпес, фарингіт, синусит, вірусні інфекції, інфекції зовнішніх статевих органів і піхви, падіння, переломи, розтягнення зв’язок суглоба, больові відчуття, фоточутливість.

серйозних випадків передозування не зафіксовано. У разі передозування проводять симптоматичну і підтримуючу терапію.