БЕЛІМУМАБ (BELIMUMABUM) Діюча речовина
механізм дії. Белімумаб — це моноклональне антитіло IgG1λ людини, специфічне до розчинного білку-стимулятора В-лімфоцитів людини (BLyS). Белімумаб, зв’язуючись з BLyS — фактором виживання В-клітин, блокує його зв’язування з рецепторами на В-клітинах. Таким чином белімумаб інгібує виживання В-клітин, включаючи аутореактивні В-клітини, і знижує диференціювання В-клітин у плазматичні клітини, які продукують імуноглобулін. Рівень BLyS підвищений у пацієнтів із системним червоним вовчаком (СЧВ) та іншими аутоімунними захворюваннями. Існує зв’язок між рівнем BLyS у плазмі крові та активністю захворювання СЧВ. Відносний внесок рівня BLyS до патофізіологічних механізмів СЧВ остаточно не вивчений.
Фармакокінетичні параметри. Абсорбція. Після п/ш введення біодоступність белімумабу становить близько 74%. Рівноважний стан досягається приблизно через 11 тиж п/ш введення. Cmax белімумабу в сироватці крові у рівноважному стані становить 108 мкг/мл.
Розподіл. Белімумаб розподіляється по тканинах зі стаціонарним об’ємом розподілу (Vss) приблизно 5 л.
Біотрансформація. Белімумаб є білком, для якого очікуваним шляхом метаболізму є деградація до невеликих пептидів та окремих амінокислот за допомогою широко поширених протеолітичних ферментів. Класичні дослідження біотрансформації не проводились.
Виведення. Після п/ш введення белімумаб має кінцевий Т½ 18,3 доби. Системний кліренс становить 204 мл/добу.
як додаткова терапія у дорослих хворих на СЧВ з позитивною реакцією на аутоантитіла та високим ступенем активності захворювання незважаючи на стандартну терапію (наприклад, наявність антитіл до дволанцюгової ДНК та низький рівень комплементу).
У поєднанні з фоновою імуносупресивною терапією для лікування дорослих пацієнтів з активним вовчаковий нефритом.
лікування белімумабом повинен починати та контролювати кваліфікований лікар, який має досвід діагностики та лікування СЧВ. Рекомендується, щоб перша п/ш ін’єкція белімумабу проводилася під наглядом медичного працівника, який має достатню кваліфікацію для керування реакціями гіперчутливості при необхідності.
Терапія пацієнтів з СЧВ. Рекомендована доза белімумабу тановить 200 мг раз на тиждень п/ш. Дозування не залежить від маси тіла. Слід проводити постійну оцінку стану хворого. Припинення лікування треба розглянути, якщо немає покращення контролю над захворюванням після 6 міс лікування.
Терапія пацієнтів з вовчаковим нефритом. У пацієнтів, які починають терапію белімумабом з приводу активного вовчакового нефриту, рекомендований такий режим дозування: 400 мг (дві ін’єкції по 200 мг) раз на тиждень для перших 4 доз, потім 200 мг раз на тиждень.
Пацієнтам, які продовжують терапію белімумабом з приводу активного вовчакового нефриту, рекомендована доза становить 200 мг на тиждень. Белімумаб слід застосовувати у поєднанні з кортикостероїдами та мікофенолатом або циклофосфамідом для індукції або мікофенолатом або азатіоприном для підтримуючої терапії. Слід проводити постійну оцінку стану хворого.
Спосіб введення
Попередньо заповнену ручку або попередньо заповнений шприц слід використовувати лише для п/ш ін’єкції. Рекомендовані місця ін’єкції — живіт чи стегно. При ін’єкції в ту ж саму ділянку пацієнтам слід рекомендувати використовувати різні місця ін’єкції для кожної ін’єкції; ін’єкції ніколи не слід робити в ділянці, де шкіра ніжна, забита, червона або тверда. При введенні дози 400 мг в те ж саме місце рекомендується робити 2 окремі ін’єкції по 200 мг на відстані не менше 5 см один від одного.
Особливі групи населення
Літні пацієнти. Дані про пацієнтів віком ≥65 років обмежені. Белімумаб слід застосовувати з обережністю у людей похилого віку. Корекція дози не потрібна.
Ниркова недостатність. Застосування белімумабу вивчалося у обмеженої кількості пацієнтів із СЧВ та нирковою недостатністю. На основі наявної інформації у пацієнтів з нирковою недостатністю корекція дози не потрібна. Однак рекомендується дотримуватися обережності у пацієнтів з тяжким ступенем ниркової недостатності через відсутність даних.
Печінкова недостатність. Спеціальних досліджень застосування белімумабу у пацієнтів з печінковою недостатністю не проводилося. Корекція дози таким пацієнтам навряд чи потрібна.
Дитяча популяція. Безпека та ефективність п/ш введення белімумабу у дітей та підлітків (у віці молодше 18 років) не встановлені. Данних немає.
підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин.
безпека белімумабу у пацієнтів з СЧВ оцінювалася у 3 дореєстраційних плацебо-контрольованих дослідженнях в/в введення, 1 плацебо-контрольованому дослідженні п/ш введення та одному постмаркетинговому плацебо-контрольованому дослідженні в/в введення; безпека у пацієнтів з активним вовчаковий нефритом оцінювалася в одному плацебо-контрольованому дослідженні в/в введення.
Інфекції та інвазії: дуже часто — бактеріальні інфекції, зокрема бронхіт, інфекції сечовивідних шляхів; часто — вірусний гастроентерит, фарингіт, назофарингіт, вірусна інфекція верхніх дихальних шляхів.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: часто — лейкопенія.
Порушення з боку імунної системи: часто — реакції гіперчутливості; нечасто — анафілактичні реакції; рідко — реакції гіперчутливості сповільненого типу.
Психічні розлади: часто — депресія; нечасто — суїцидальна поведінка, суїцидальні думки.
Порушення з боку нервової системи: часто — мігрень.
Шлунково-кишкові розлади: дуже часто — діарея, нудота.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто — реакції в місці ін’єкції; нечасто — ангіоневротичний набряк, кропив’янка, висипання.
Порушення з боку опорно-рухового апарату і сполучної тканини: часто — біль у кінцівках.
Загальні порушення та стани в місці введення: часто — системні реакції, пов’язані з Інфузією або ін’єкцією, лихоманка.
жінки дітородного віку/контрацепція. Жінки дітородного віку повинні використовувати ефективні засоби контрацепції під час лікування белімумабом та протягом щонайменше 4 міс після останнього введення препарату.
Вагітність. Дані про застосування белімумабу вагітним жінкам обмежені. Дослідження не проводили. Крім очікуваного фармакологічного ефекту, тобто зменшення кількості В-клітин, дослідження на мавпах не вказують на прямий чи опосередкований негативний вплив щодо репродуктивної токсичності.
Белімумаб не слід застосовувати у період вагітності, за винятком випадків, коли потенційна користь терапії препаратом виправдовує потенційний ризик для плода.
Грудне годування. Невідомо, чи виділяється белімумаб з грудним молоком або всмоктується системно після прийому внутрішньо. Однак белімумаб був виявлений у молоці самок мавп, яким вводили препарат у дозі 150 мг/кг раз на 2 тиж. Оскільки материнські антитіла (IgG) виділяються з грудним молоком, рекомендується розглянути питання про припинення грудного вигодовування або припинення терапії белімумабом з урахуванням користі грудного вигодовування для дитини та користі терапії препаратом для жінки.
Фертильність. Немає даних про вплив белімумабу на фертильність людини. Вплив на чоловічу та жіночу фертильність не оцінювалися у дослідженнях на тваринах.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами. Досліджень не проводилося. З урахуванням фармакологічних властивостей белімумабу передбачається відсутність негативного впливу на таку активність. Клінічний статус суб’єкта та профіль небажаних реакцій белімумабу слід враховувати при розгляді питання про здатність пацієнта виконувати завдання, що вимагають судження, рухових чи когнітивних навичок.
дослідження взаємодії in vivo не проводили. Утворення деяких ферментів CYP450 пригнічується завдяки підвищенню рівня певних цитокінів при хронічному запаленні. Невідомо, чи може білимумаб бути непрямим модулятором таких цитокінів. Ризик непрямого зниження активності CYP білимумабом не може бути виключений. На початку або у разі припинення застосування белімумабу слід розглянути питання про терапевтичний моніторинг у пацієнтів, які отримують лікування субстратами CYP з вузьким терапевтичним індексом, де доза індивідуально коригується (наприклад, варфарин).
дані щодо передозування белімумабу обмежені.
Побічні реакції, про які повідомлялося у зв’язку з випадками передозування, відповідали очікуваним реакціям для белімумабу.
У разі ненавмисного передозування слід ретельно спостерігати за станом пацієнтів та, якщо необхідно, призначити підтримуючу терапію.