АТРОПІНУ ОКСИД (ATROPINI OXYDUM)3 препарати

вибіркова блокада М-холінорецепторів (меншою мірою впливає на Н-холінорецептори), внаслідок чого останні стають нечутливими до ацетилхоліну, що утворюється у ділянці закінчень постгангліонарних парасимпатичних нейронів; здатність атропіну зв’язуватися з холінорецепторами пояснюється присутністю у його молекулі фрагмента, який надає йому спорідненості з молекулою ендогенного ліганду - ацетилхоліну; зменшує секрецію слинних, бронхіальних, шлункових і потових залоз, підвищує в’язкість бронхіального секрету, пригнічує активність війок миготливого епітелію бронхів, знижуючи тим самим мукоциліарне транспортування, пришвидшує скорочення серця, підвищує АV-провідність, знижує тонус гладком’язових органів, зменшує кількість і загальну кислотність шлункового соку (особливо при переважанні холінергічної регуляції секреції), знижує базальну та нічну секрецію шлункового соку, меншою мірою знижує стимульовану секрецію, виражено розширює зіницю (при цьому можливе підвищення внутрішньоочного тиску); проникаючи крізь гематоенцефалічний бар’єр (ГЕБ), атропін у терапевтичних дозах збуджує дихальний центр.

як симптоматичний засіб при пілороспазмі, г. панкреатиті, жовчокам’яній хворобі, спазмах сечовивідних шляхів, БА, брадикардії, як наслідок - підвищення тонусу блукаючого нерва, для зменшення секреції слинних, шлункових, бронхіальних, іноді - потових залоз, для проведення рентгенологічного дослідження травного тракту (зменшення тонусу і рухової активності органів); можна застосовувати також перед наркозом і операцією та під час хірургічної операції як засіб, що запобігає бронхо- і ларингоспазмам, зменшує секрецію залоз, рефлекторні реакції і побічні ефекти, зумовлені збудженням блукаючого нерва; як специфічний антидот при отруєннях холіноміметичними сполуками та антихолінестеразними (у тому числі фосфорорганічними) речовинами.

вводять п/ш, в/м, в/в; для дітей вища разова доза залежно від віку становить: віком до 6 місяців - 0,02 мг; від 6 місяців до 1 року - 0,05 мг; від 1 до 2 років - 0,2 мг; від 3 до 4 років - 0,25 мг; від 5 до 6 років - 0,3 мг; від 7 до 9 років - 0,4 мг; від 10 до 14 років - 0,5 мг; при вступному наркозі з метою зменшення ризику пригнічення вагусом ЧСС і зменшення секреції слинних і бронхіальних залоз - 0,3-0,6 мг п/ш або в/м за 30-60 хв до анестезії; у комбінації з морфіном (10 мг морфіну сульфату) - за 1 год до анестезії; при отруєнні антихолінестеразними препаратами - по 2 мг в/м кожні 20-30 хв до виникнення почервоніння і сухості шкіри, розширення зіниць і появи тахікардії, нормалізації дихання; при помірному і тяжкому отруєнні - вводити протягом 2-х днів (до появи ознак «переатропінізації»); вищі дози для дорослих п/ш: разова - 1 мг, добова - 3 мг.

гіперчутливість до компонентів препарату; захворювання ССС, при яких збільшення ЧСС може бути небажаним: миготлива аритмія, тахікардія, хр. СН, ІХС, мітральний стеноз, тяжка АГ; г. кровотеча; тиреотоксикоз; гіпертермічний с-м; захворювання травного тракту, що супроводжуються непрохідністю (ахалазія стравоходу, стеноз воротаря, атонія кишечнику); глаукома; печінкова і ниркова недостатність; міастенія gravis; затримка сечі або схильність до неї; ураження мозку.

сухість у роті, відчуття спраги, порушення смакових відчуттів, дисфагія, зменшення моторики кишечнику аж до атонії, зменшення тонусу жовчовивідних шляхів та жовчного міхура; утруднення та затримка сечовипускання; тахікардія, аритмія, включаючи екстрасистолію, ішемія міокарда, почервоніння обличчя, відчуття припливів; головний біль, запаморочення, нервозність, безсоння; розширення зіниць, фотофобія, параліч акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску, порушення зору; зменшення секреторної активності та тонусу бронхів, що призводить до утворення в’язкого мокротиння, що тяжко відкашлюється; шкірні висипання, кропив’янка, ексфоліативний дерматит; анафілактичні реакції, анафілактичний шок; зменшення потовиділення, сухість шкіри, дизартрія, зміни у місці введення, реакції гіперчутливості.