Амоксиклав^® (порошок для розчину для ін’єкцій) (Amoksiklav^® (powder for solution for injection)) (563781) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Амоксицилін - 1000 мг

Кислота клавуланова - 200 мг

фармакодинаміка. Механізм дії. Амоксицилін являє собою напівсинтетичний пеніцилін (бета-лактамний антибіотик), який інгібує один або кілька ферментів, які часто називають пеніцилінзв’язувальними білками, у процесі біосинтетичного метаболізму бактеріального пептидоглікану, що є невід’ємним структурним компонентом клітинної стінки бактерій. Інгібування синтезу пептидоглікану призводить до послаблення клітинної стінки, наслідком чого є лізис і загибель клітин.
Амоксицилін чутливий до розщеплення бета-лактамазами, що продукуються резистентними бактеріями, отже, спектр активності амоксициліну як монотерапії не включає організми, які продукують ці ферменти.
Кислота клавуланова є бета-лактамом, структурно спорідненим із пеніцилінами. Вона деактивує деякі ферменти бета-лактамази, тим самим запобігаючи інактивації амоксициліну. Кислота клавуланова у вигляді монотерапії не виявляє клінічно корисного антибактеріального ефекту.
Співвідношення фармакокінетики/фармакодинаміки. Час, що перевищує МІК (Т>MIК), вважається основним фактором, який визначає ефективність амоксициліну.
Механізми резистентності. Існують два механізми резистентності до амоксициліну/кислоти клавуланової:
– інактивація бактеріальними бета-лактамазами, які самі по собі не інгібуються кислотою клавулановою, включаючи класи B, C і D;
– перетворення пеніцилінзв’язувальних білків , що знижує афінність антибактеріального препарату до мішені.
Непроникність бактерій або механізм ефлюксного насоса можуть викликати резистентність бактерій або сприяти їй, зокрема у грамнегативних бактерій.
Граничні значення МІК для амоксициліну/кислоти клавуланової, встановлені Європейським комітетом з випробування антимікробної чутливості (EUCAST)

¹Повідомлені значення для концентрацій амоксициліну. З метою випробування чутливості концентрація кислоти клавуланової встановлена у значенні 2 мг/л.
²Повідомлені значення для концентрацій оксациліну.
³Граничні значення, наведені в таблиці, розраховані за граничними значеннями для ампіциліну.
⁴Граничне значення резистентності R>8 мг/л означає, що всі штами з механізмами резистентності заявлені як резистентні.
⁵Граничні значення, наведені в таблиці, розраховані за граничними значеннями для бензилпеніциліну.

Поширеність резистентності може змінюватися географічно і з часом для окремих видів, тому бажано мати місцеву інформацію щодо чутливості, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. Може виникнути потреба в експертному висновку, якщо місцева поширеність резистентності є такою, що користь препарату, принаймні при деяких типах інфекцій, викликає сумніви.

^$Природна помірна чутливість за відсутності набутого механізму резистентності.
^£Усі стафілококи, резистентні до метициліну, є резистентними до амоксициліну/кислоти клавуланової.
^§Усі штами, резистентні до амоксициліну, які не опосередковані бета-лактамазами, резистентні до амоксициліну/кислоти клавуланової.
¹Ця лікарська форма амоксициліну/кислоти клавуланової може бути непридатною для лікування Streptococcus pneumoniae, який резистентний до пеніциліну (див. ЗАСТОСУВАННЯ та ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
²Штами зі зниженою чутливістю зареєстровані у деяких країнах ЄС із частотою вище 10%.

Фармакокінетика. Дані фармакокінетичних досліджень наведені у таблицях нижче.
Амоксицилін

Кислота клавуланова

Розподіл. Близько 25% загального обʼєму кислоти клавуланової та 18% загального амоксициліну у плазмі крові зв’язуються з білками. Уявний об’єм розподілу становить близько 0,3–0,4 л/кг для амоксициліну і близько 0,2 л/кг для кислоти клавуланової.
Після в/в введення амоксицилін і кислота клавуланова виявлені у жовчному міхурі, черевній тканині, шкірі, жировій тканині, м’язовій тканині, синовіальній та перитонеальній рідині, жовчі і гної. Амоксицилін не розподіляється достатньою мірою в СМР.
Дослідження на тваринах не виявили жодних доказів значної затримки речовин, похідних будь-якого компонента препарату, у тканинах організму. Амоксицилін, як і більшість пеніцилінів, може бути виявлений у грудному молоці. Незначна кількість кислоти клавуланової також може бути виявлена в грудному молоці (див. Застосування у період вагітності або годування грудьми).
Встановлено, що як амоксицилін, так і кислота клавуланова проникають крізь плацентарний бар’єр (див. Застосування у період вагітності або годування грудьми).
Біотрансформація. Амоксицилін частково виводиться із сечею у вигляді неактивної пеніцилінової кислоти у кількості, еквівалентній 10–25% початкової дози. Кислота клавуланова значною мірою метаболізується в організмі людини і виводиться із сечею і калом та у вигляді двоокису вуглецю у видихуваному повітрі.
Виведення. Основним шляхом виділення амоксициліну є нирки, тоді як кислота клавуланова виділяється як нирками, так і шляхом дії позаниркових механізмів.
У здорових добровольців середній Т_½ амоксициліну/кислоти клавуланової становить близько 1 год, а середній загальний кліренс — близько 25 л/год. Різноманітні дослідження показали, що виведення із сечею становить 50–85% для амоксициліну та 27–60% для кислоти клавуланової протягом 24-годинного періоду. У випадку кислоти клавуланової найбільша кількість речовини виводиться протягом перших 2 год після прийому.
Одночасне застосування пробенециду сповільнює виведення амоксициліну, але не затримує ниркової екскреції кислоти клавуланової (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Вік. Т_½ амоксициліну ідентичний у дітей віком від 3 міс до 2 років, дітей старшого віку та дорослих. Для дітей (у тому числі недоношених немовлят) першого тижня життя частота прийому не повинна перевищувати 2 рази на добу через незрілість ниркового шляху виведення. Оскільки пацієнти літнього віку більш схильні до зниження функції нирок, дозу слід підбирати з обережністю, рекомендується також контроль ниркової функції.
Порушення функції нирок. Загальний сироватковий кліренс амоксициліну/кислоти клавуланової пропорційно зменшується зі зниженням ниркової функції. Зниження кліренсу препарату більш виражене для амоксициліну, ніж для кислоти клавуланової, оскільки більша частка амоксициліну виділяється нирками. При нирковій недостатності дозування повинно запобігати надмірній кумуляції амоксициліну, у той же час зберігаючи достатні рівні кислоти клавуланової (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Порушення функції печінки. Пацієнтам із печінковою недостатністю рекомендується обережно застосовувати препарат, регулярно контролюючи функцію печінки.

лікування бактеріальних інфекцій, що спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами, таких як:
– тяжкі інфекції горла, носа та вуха (такі як мастоїдит, перитонзилярні інфекції, епіглотит і синусит із супутніми тяжкими системними ознаками і симптомами);
– загострення хронічного бронхіту (після підтвердження діагнозу);
– негоспітальна пневмонія;
– цистит;
– пієлонефрит;
– інфекції шкіри та м’яких тканин, у тому числі бактеріальні целюліти, укуси тварин, тяжкі дентоальвеолярні абсцеси з поширеним целюлітом;
– інфекції кісток і суглобів, у тому числі остеомієліт;
– внутрішньочеревні інфекції;
– інфекції статевих органів у жінок.
Профілактика бактеріальних інфекцій при великих оперативних втручаннях у таких зонах:
– ШКТ;
– органи малого таза;
– голова та шия;
– жовчні шляхи.
При призначенні антибактеріальних препаратів слід керуватися правилами їх належного застосування.

дози наведені як вміст амоксициліну/кислоти клавуланової, якщо не вказана доза окремого компонента.
При виборі дози препарату для лікування певної інфекції необхідно враховувати:
– очікувані збудники та їх передбачувану чутливість до антибактеріальних речовин (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ);
– тяжкість і локалізацію інфекції;
– вік, масу тіла і стан функції нирок пацієнта, як описано далі.
У разі необхідності можна застосовувати альтернативні форми Амоксиклаву (наприклад з вищими дозами амоксициліну та/або іншим співвідношенням амоксициліну та кислоти клавуланової).
Ці лікарські форми Амоксиклаву можна застосовувати у добовій дозі до 3000 мг амоксициліну та 600 мг клавуланової кислоти. За необхідності застосування вищої дози амоксициліну слід призначати препарат з іншим співвідношенням амоксицилін/кислота клавуланова для уникнення надвисоких денних доз кислоти клавуланової.
Тривалість лікування визначає лікар індивідуально. Деякі інфекції (наприклад остеомієліт) потребують тривалішого лікування. Тривалість лікування не повинна перевищувати 14 діб без оцінки результатів застосування і клінічної картини (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Дозування для дорослих та дітей, маса тіла яких ≥40 кг. Стандартна доза: 1000 мг/200 мг кожні 8 год.
Профілактика ускладнень при хірургічних втручаннях. При операціях тривалістю менше 1 год рекомендована доза становить від 1000 мг/200 мг до 2000 мг/200 мг при введенні у наркоз (доза 2000 мг/200 мг може бути досягнута при застосуванні відповідної в/в форми препарату).
При операціях тривалістю понад 1 год рекомендована доза становить від 1000 мг/200 мг до 2000 мг/200 мг при введенні в наркоз, дозу 1000 мг/200 мг можна ввести 3 рази протягом 24 год.
Якщо наявні клінічні ознаки інфекції під час операції, в післяопераційний період слід призначити курс лікування з в/в або пероральним введенням препарату.
Дозування для дітей з масою тіла <40 кг. Діти віком від 3 міс: 25 мг/5 мг/кг маси тіла кожні 8 год.
Діти віком до 3 міс або масою тіла <4 кг: 25 мг/5 мг/кг маси тіла кожні 12 год.
Пацієнти літнього віку. Корекція дози не потрібна.
Порушення функції нирок. Корекція дози базується на максимальних рекомендованих дозах амоксициліну.
При кліренсі креатиніну >30 мл/хв корекція дози не потрібна.
Дорослі та діти з масою тіла ≥40 кг:

Діти з масою тіла <40 кг:

Порушення функції печінки. Необхідна обережність при дозуванні, постійний моніторинг функції печінки з регулярними інтервалами.
Особливості введення препарату. Амоксиклав^® вводять шляхом в/в ін’єкцій (струминно) або шляхом періодичних інфузій (краплинно). Препарат не можна вводити в/м.
Дітям віком до 3 міс Амоксиклав^® призначають тільки у вигляді в/в інфузії.
Лікування можна розпочинати із в/в введення Амоксиклаву та продовжувати формами для перорального застосування.
Підготовка р-ну для в/в ін’єкцій 1000 мг/200 мг: розчинити вміст флакона у 20 мл води для ін’єкцій (кінцевий об’єм — 20,9 мл).
Відновлені р-ни мають жовтуватий (блідо-солом’яний) колір. Використовувати тільки прозорі р-ни. Р-н слід використати протягом 20 хв після відновлення, вводити препарат повільно протягом 3–4 хв безпосередньо у вену або через катетер краплинно.
Підготовка р-ну для в/в інфузії. Відновлений, як наведено вище, р-н 1000 мг/200 мг — до 100 мл інфузійної рідини (краще застосувати міні-контейнер або бюретку). Проводити інфузію слід протягом 30–40 хв.
Р-н для інфузій хімічно та фізично стабільний протягом 2–3 год при температурі 25 °С або 8 год при температурі 5 °С. З мікробіологічних позицій, приготовлений р-н краще вводити негайно.
Для в/в інфузій можна застосовувати різні розчинники. Задовільна концентрація антибіотика зберігається при 5 °С і при кімнатній температурі (25 °С) у рекомендованих об’ємах зазначених нижче інфузійних р-нів.
При розчиненні препарату та його знаходженні при кімнатній температурі інфузію необхідно здійснити протягом зазначеного нижче часу.

У разі зберігання при температурі 5 °С відновлений р-н 1000 мг/200 мг можна додавати до попередньо охолодженого р-ну для інфузій (вода для ін’єкцій або 0,9% р-н натрію хлориду), отриманий препарат можна зберігати при зазначеній температурі до 8 год.
Після досягнення р-ном кімнатної температури його слід використати негайно.
Стабільність р-нів препарату залежить від концентрації. Якщо готувати р-н вищої концентрації, період стабільності р-ну пропорційно збільшується.
Амоксиклав^® менш стабільний у р-нах глюкози, декстрану та бікарбонату, тому р-ни на зазначеній основі необхідно використати протягом 3–4 хв після розчинення.
Будь-який невикористаний р-н слід утилізувати згідно з діючими вимогами.
Діти. Застосовувати у дітей з перших днів життя.

підвищена чутливість до діючих речовин, пеніциліну та інших компонентів препарату.
Тяжка алергічна реакція негайного типу (наприклад анафілаксія) на інший бета-лактамний антибіотик (наприклад цефалоспорин, карбапенем або монобактам) в анамнезі.
Жовтяниця/порушення функції печінки в анамнезі, що спричинено амоксициліном/кислотою клавулановою (див. ПОБІЧНА ДІЯ).

найчастіше повідомляли про такі побічні реакції на препарат, як діарея, нудота та блювання.
Загальноприйнята класифікація побічних реакцій за частотою: дуже часто (>1/10), часто (>1/100 та <1/10), нечасто (>1/1000 та <1/100), рідко (>1/10 000 та <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (частоту неможливо оцінити за наявними даними).
Інфекції та інвазії: часто — кандидоз шкіри та слизових оболонок; частота невідома — надмірне збільшення росту нечутливих до препарату мікроорганізмів.
З боку кровотворної та лімфатичної системи: рідко — зворотна лейкопенія (включаючи нейтропенію) та тромбоцитопенія; частота невідома — зворотний агранулоцитоз і гемолітична анемія; збільшення часу кровотечі та протромбінового індексу (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
З боку імунної системи: частота невідома — ангіоневротичний набряк, анафілаксія, синдром, подібний до сироваткової хвороби, алергічний васкуліт.
З боку нервової системи: нечасто — запаморочення, головний біль; частота невідома — судоми (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ), асептичний менінгіт.
Судинні розлади: рідко — тромбофлебіт у місці введення препарату.
З боку ШКТ: часто — діарея; нечасто — нудота, блювання, порушення травлення; частота невідома — антибіотикоасоційований коліт, включаючи псевдомембранозний коліт і геморагічний коліт (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Гепатобіліарні розлади: нечасто — підвищення рівня АсАТ та/або АлАТ; частота невідома — гепатити та холестатична жовтяниця. Ці явища виникають при застосуванні інших пеніцилінів і цефалоспоринів (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто — шкірний висип, свербіж, кропив’янка; рідко — мультиформна еритема; частота невідома — синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, бульозний ексфоліативний дерматит, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, реакція на ліки з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром) (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
При виникненні реакцій підвищеної чутливості (дерматиту) лікування слід припинити (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
З боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко — інтерстиціальний нефрит, кристалурія (див. ПЕРЕДОЗУВАННЯ).

перед початком терапії Амоксиклавом необхідно ретельно визначити наявність в анамнезі реакції гіперчутливості до пеніцилінів, цефалоспоринів або інших бета-лактамних препаратів (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ та ПОБІЧНА ДІЯ).
Серйозні, а часом навіть летальні випадки гіперчутливості (включаючи анафілактичні реакції та тяжкі шкірні побічні реакції) виявляють у пацієнтів під час терапії пеніциліном. Ці реакції найімовірніші в осіб з аналогічними реакціями на пеніцилін в анамнезі. У разі виникнення алергічних реакцій слід припинити терапію препаратом і розпочати відповідну альтернативну терапію.
Якщо доведено, що інфекція зумовлена мікроорганізмами, чутливими до амоксициліну, необхідно зважити можливість переходу з комбінації амоксицилін/кислота клавуланова на амоксицилін відповідно до офіційних рекомендацій.
Ця лікарська форма Амоксиклаву непридатна для застосування за наявності високого ризику того, що вірогідні збудники захворювання мають резистентність до бета-лактамних препаратів, що не опосередкована бета-лактамазами, чутливими до інгібування кислотою клавулановою. Оскільки конкретних даних щодо T>MIК немає, а дані щодо пероральних лікарських форм граничні, ця лікарська форма (без додаткового амоксициліну) може бути непридатною для лікування резистентного до пеніциліну S. pneumoniae.
У хворих із порушеннями функції нирок або при застосуванні високих доз препарату можливе виникнення судом.
Амоксиклав^® необхідно відмінити при підозрі на інфекційний мононуклеоз, оскільки виникнення при цьому захворюванні кореподібного висипу може бути пов’язане з прийомом амоксициліну.
Одночасне застосування алопуринолу під час лікування амоксициліном може збільшувати вираженість алергічних реакцій з боку шкіри.
Довготривалий прийом препарату також іноді може спричинювати надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів.
Розвиток мультиформної еритеми, асоційованої з пустулами на початку лікування, може бути симптомом гострого генералізованого екзантематозного пустульозу (див. ПОБІЧНА ДІЯ). У такому разі необхідно припинити лікування, у подальшому протипоказане введення амоксициліну.
Амоксиклав^® слід з обережністю застосовувати у хворих із порушеннями функції печінки.
Гепатит виникає головним чином у чоловіків і хворих літнього віку, його розвиток може бути пов’язаний з тривалим лікуванням препаратом. Дуже рідко такі побічні реакції можуть відмічати у дітей. Ознаки та симптоми захворювання виникають під час або одразу після лікування, але в деяких випадках — через декілька тижнів після закінчення лікування. Ці явища зазвичай мають зворотний характер. Надзвичайно рідко виявляли летальні випадки, які завжди трапляються у пацієнтів з тяжким основним захворюванням або у пацієнтів, які одночасно отримують лікування препаратами, що чинять негативний вплив на печінку (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
При застосуванні майже всіх антибактеріальних препаратів повідомляли про виникнення антибіотикоасоційованого коліту, що може варіювати від легкого до ступеня, що загрожує життю (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Тому важливо мати це на увазі у разі виникнення у пацієнтів діареї під час або після застосування антибіотика. У разі виникнення антибіотикоасоційованого коліту лікування препаратом слід негайно припинити, звернутися за медичною допомогою та розпочати відповідне лікування.
Під час тривалої терапії рекомендується контролювати функції органів і систем організму, включаючи нирки, печінку та систему кровотворення.
Зрідка у пацієнтів, які приймають Амоксиклав^® та пероральні антикоагулянти, може спостерігатися понаднормове подовження протромбінового часу (підвищення рівня міжнародного нормалізованого відношення). При одночасному прийомі антикоагулянтів необхідний відповідний моніторинг. Може потребуватися корекція дози пероральних антикоагулянтів для підтримки необхідного рівня антикоагуляції (див. ПОБІЧНА ДІЯ та ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Хворим з нирковою недостатністю дозу слід коригувати згідно зі ступенем порушення функції нирок.
У хворих зі зменшенням кількості виділеної сечі дуже рідко може виникнути кристалурія, головним чином при парентеральному введенні препарату. Тому при застосуванні високих доз амоксициліну рекомендуються адекватний прийом рідини та контроль відповідного виведення сечі з метою зниження ймовірності виникнення кристалурії амоксициліну (див. ПЕРЕДОЗУВАННЯ).
При лікуванні амоксициліном для визначення рівня глюкози в сечі слід використовувати ферментативні реакції з глюкозооксидазою, оскільки інші методи можуть давати хибнопозитивні результати.
Є повідомлення про хибнопозитивні результати тестів на наявність Aspergillus у пацієнтів, які отримували амоксицилін/кислоту клавуланову (при застосуванні Bio-Rad Laboratories Platelis Aspergillus EIA тесту). Тому такі позитивні результати у пацієнтів, які отримують лікування амоксициліном/кислотою клавулановою, слід інтерпретувати з обережністю та підтверджувати іншими діагностичними методами.
Наявність кислоти клавуланової в препараті може спричинити неспецифічне зв’язування IgG і альбуміну на мембранах еритроцитів, що може, як наслідок, спричинити хибнопозитивну реакцію Кумбса.
Амоксиклав^® по 1000 мг/200 мг містить 63 мг (2,7 ммоль) натрію на флакон. Слід бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів, які дотримуються натрійконтрольованої дієти. Цей лікарський засіб містить 39 мг (1 ммоль) калію на флакон. Слід бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів зі зниженою функцією нирок або тих, хто дотримується калійконтрольованої дієти.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність. Репродуктивні дослідження на тваринах пероральних і парентеральних форм Амоксиклаву не виявили жодної тератогенної дії. У процесі одного дослідження за участю жінок з передчасним розривом оболонок плода повідомляли, що профілактичне застосування препарату може бути пов’язане з підвищенням ризику некротизуючого ентероколіту у новонароджених. Як і при застосуванні інших лікарських засобів, слід уникати застосування Амоксиклаву у період вагітності, особливо в І триместр, крім випадків, коли, на думку лікаря, таке застосування необхідне.
Період годування грудьми. Обидва активні компоненти препарату екскретуються у грудне молоко (немає інформації щодо впливу кислоти клавуланової на немовля, яке знаходиться на грудному вигодовуванні). Відповідно, у немовляти, яке знаходиться на грудному вигодовуванні, можлива поява діареї та грибкової інфекції слизових оболонок, тому годування грудьми слід припинити. Слід взяти до уваги можливість виникнення алергічних реакцій. Амоксиклав^® у період годування грудьми можна застосовувати лише тоді, коли, на думку лікаря, користь від застосування буде переважати ризик.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Дослідження щодо здатності препарату впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами не проводилися. Проте можливе виникнення небажаних ефектів (таких як алергічні реакції, запаморочення, судоми), які можуть вплинути на здатність керувати автомобілем або іншими механізмами (див. ПОБІЧНА ДІЯ).

антикоагулянти для перорального застосування та антибіотики пеніцилінового ряду широко застосовують у практиці при відсутності повідомлень про взаємодію. Однак описано випадки збільшення міжнародного нормалізованого відношення у пацієнтів, які приймали аценокумарол або варфарин та яким був призначений курс лікування амоксициліном. Якщо необхідний одночасний прийом таких препаратів, слід ретельно контролювати протромбіновий індекс або міжнародне нормалізоване відношення при додаванні або припиненні прийому амоксициліну. Крім того, може бути потрібна корекція дози антикоагулянтів для перорального застосування (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ та ПОБІЧНА ДІЯ).
Метотрексат. Пеніциліни можуть знижувати виведення метотрексату, що викликає потенційне підвищення токсичності.
Пробенецид. Одночасне застосування пробенециду не рекомендується. Пробенецид знижує ниркову канальцеву секрецію амоксициліну. Одночасне застосування пробенециду може призвести до підвищення рівня та тривалості знаходження амоксициліну (але не кислоти клавуланової) у крові.
Мофетилу мікофенолат. У хворих, які отримують лікування мофетилу мікофенолатом, після початку перорального застосування амоксициліну з кислотою клавулановою може знизитися предозова концентрація активного метаболіту мікофенолової кислоти приблизно на 50%. Ця зміна предозового рівня може не повністю відповідати зміні загальної експозиції мікофенолової кислоти. Таким чином, зміна дози мофетилу мікофенолату зазвичай не потрібна, якщо немає клінічного підтвердження дисфункції трансплантата. Однак пильне спостереження необхідне під час поєднаного застосування та впродовж деякого часу після антибіотикотерапії.

симптоми. Можуть виявляти симптоми розладів з боку ШКТ та порушення балансу рідини та електролітів. Виявлена кристалурія, пов’язана з прийомом амоксициліну, що в окремих випадках призводила до ниркової недостатності (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
У пацієнтів із порушеннями функції нирок та у пацієнтів, які приймають високі дози препарату, можливе виникнення судом.
Зафіксовано осідання амоксициліну у катетерах сечового міхура, переважно після внутрішньовенного введення у високих дозах. Слід регулярно перевіряти прохідність катетерів (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Лікування. Порушення з боку ШКТ можна лікувати симптоматично, звертаючи увагу на баланс рідини/електролітів.
Амоксицилін/кислота клавуланова можуть бути виведені з кровотоку за допомогою гемодіалізу.

при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.