Омлос Дуо (Omlos Duo)

Дутастерид - 0,5 мг

Тамсулозину гідрохлорид - 0,4 мг

фармакодинаміка. Дутастерид/тамсулозин є комбінацією двох лікарських засобів: дутастериду, подвійного інгібітора 5α-редуктази (5 АРІ), і тамсулозину гідрохлориду, антагоніста адренорецепторів α_1а і α_1d. Ці лікарські засоби мають взаємодоповнювальний механізм дії, завдяки якому відбувається швидке послаблення сечовиділення, знижується ризик гострої затримки сечі (ГЗС) та зменшується імовірність необхідності проведення хірургічної операції з приводу доброякісної гіперплазії передміхурової залози.
Не очікується, що фармакодинамічні ефекти фіксованої дозованої комбінації дутастериду та тамсулозину відрізнятимуться від тих, що отримані при одночасному застосуванні дутастериду та тамсулозину як окремих компонентів.
Дутастерид
Дутастерид пригнічує активність як 1-го, так і 2-го типу ізоферментів 5α-редуктази, які відповідають за перетворення тестостерону на дигідротестостерон (ДГТ). ДГТ є андрогеном, який відповідає насамперед за ріст передміхурової залози і розвиток доброякісної гіперплазії передміхурової залози. Тамсулозин пригнічує активність адренорецепторів α_1а і α_1d у стромальній гладкій мускулатурі передміхурової залози і шийці сечового міхура. Приблизно 75% рецепторів α₁ у передміхуровій залозі є рецепторами підтипу α_1а.
Тамсулозин
Тамсулозин підвищує максимальну швидкість току сечі за рахунок зниження тонусу гладких м’язів уретри і передміхурової залози, що усуває обструкцію. Препарат також знижує вираженість симптомів подразнення та обструкції, у розвитку яких істотну роль відіграє нетримання сечі та скорочення гладких м’язів нижніх відділів сечовивідних шляхів. Такий ефект досягається під час довготривалої терапії. Необхідність оперативного втручання або катетеризації значно знижується.
Антагоністи α₁-адренорецепторів можуть зменшувати АТ шляхом зниження загального периферичного опору. Під час дослідження впливу тамсулозину не спостерігалось клінічно значущого зниження АТ.
Фармакокінетика.
Між введенням комбінації дутастерид-тамсулозин і одночасним введенням доз дутастериду і тамсулозину в капсулах окремо була продемонстрована біоеквівалентність.
Дослідження біоеквівалентності одноразових доз було проведено як натще, так і після вживання їжі. Порівняно зі станом натще, у разі застосування після вживання їжі спостерігалося 30% зниження C_max тамсулозину у складі комбінації дутастерид-тамсулозин. Їжа не впливала на AUC тамсулозину.
Всмоктування
Дутастерид
Після перорального застосування одноразової дози 0,5 мг дутастериду час до досягнення його C_max становив 1–3 год. Абсолютна біодоступність становила приблизно 60%. Вживання їжі не впливало на біодоступність дутастериду.
Тамсулозин
Тамсулозин всмоктується з кишечнику і є майже повністю біодоступним. Як швидкість, так і ступінь всмоктування тамсулозину знижуються, якщо його приймають протягом 30 хв після їди. Рівномірність поглинання забезпечується прийомом дутастериду/тамсулозину в один і той же час доби після вживання однотипної їжі. Концентрація тамсулозину в плазмі крові є пропорційною дозі.
Після прийому одноразової дози тамсулозину після їди C_max досягається приблизно через 6 год. Рівноважна концентрація досягається на 5-й день багаторазового введення. Середня C_max у пацієнтів приблизно на дві третини вища за концентрацію, яка спостерігається після одноразового введення тамсулозину. Хоча це явище зафіксовано у пацієнтів літнього віку, того ж самого результату можна очікувати і у молодших пацієнтів.
Розподіл
Дутастерид
Дутастерид має великий об’єм розподілу (300–500 л) і високу зв’язуваність з білками плазми крові (>99,5%). Після щоденного введення доз концентрація дутастериду в плазмі крові досягає 65% рівноважної концентрації через 1 місяць і приблизно 90% — через 3 міс.
Рівноважна концентрація в плазмі крові (Css), яка становить приблизно 40 нг/мл, досягається через 6 міс введення дози 0,5 мг на добу. Середнє значення надходження дутастериду з плазми крові у сім’яну рідину становить 11,5%.
Тамсулозин
У чоловіків тамсулозин зв’язується з білками плазми крові приблизно на 99%. Об’єм розподілу є невеликим (приблизно 0,21/кг).
Метаболізм
Дутастерид
Дутастерид активно метаболізується in vivo. В умовах in vitro дутастерид метаболізується цитохромом P450 3A4 і 3A5, утворюючи три моногідроксильованих метаболіти і один дигідроксильований метаболіт.
Після перорального застосування дутастериду в дозі 0,5 мг/добу до досягнення рівноважної концентрації 1,0–15,4% (середнє значення — 5,4%) введеної дози дутастериду виділяється у кал у незміненому вигляді. Решта виділяється у кал у вигляді 4 основних метаболітів, що містять 39%, 21%, 7% і 7% кожної з речовин, пов’язаних із лікарським засобом, і 6 другорядних метаболітів (менше 5% кожен). У сечі людини виявлено лише незначні кількості незміненого дутастериду (менше ніж 0,1% дози).
Тамсулозин
Енантіомерна біоконверсія з тамсулозину гідрохлориду [R(-) ізомер] у S(+) ізомер у людини не відбувається. Тамсулозину гідрохлорид активно метаболізується ферментами цитохрому P450 у печінці, менше 10% дози виділяється у сечу в незміненому вигляді. Але фармакокінетичний профіль метаболітів у людини не встановлений. Результати досліджень in vitro вказують на те, що до метаболізму тамсулозину залучаються ферменти CYP 3A4 і CYP 2D6, а також незначною є участь інших ізоферментів CYP.
Пригнічення активності ферментів, які беруть участь у печінковому метаболізмі, може призвести до посиленої дії тамсулозину. Перед виведенням із сечею метаболіти тамсулозину гідрохлориду піддаються широкому зв’язуванню з глюкуронідом або сульфатом.
Виведення
Дутастерид
Виведення дутастериду залежить від дози, і цей процес слід описувати як такий, що відбувається двома паралельними шляхами: один є насичуваним при клінічно значущих концентраціях, а другий — ненасичуваним. При низьких концентраціях у плазмі крові (менше 3 нг/мл) дутастерид швидко виводиться як залежним від концентрації, так і незалежним від концентрації шляхом. При застосуванні одноразових доз 5 мг або менших доз було виявлено ознаки швидкого кліренсу і встановлено період напіввиведення, який триває від 3 до 9 днів.
При терапевтичних концентраціях після повторного введення дози 0,5 мг/добу домінує повільніший, лінійний шлях виведення, а період напіввиведення становить приблизно 3–5 тижнів.
Тамсулозин
Тамсулозин і його метаболіти виводяться переважно із сечею, в якій приблизно 9 % дози наявні у вигляді незміненої активної речовини.
Після внутрішньовенного або перорального застосування в лікарській формі з негайним вивільненням Т_½ тамсулозину, що міститься у плазмі крові, коливається в діапазоні від 5 до 7 год. Через фармакокінетику, регульовану швидкістю поглинання, у випадку з тамсулозином у капсулах з модифікованим вивільненням справжній Т_½ тамсулозину, прийнятого після їди, становить приблизно 10 годин, а в рівноважній концентрації у пацієнтів – приблизно 13 годин.
Пацієнти літнього віку
Дутастерид
Фармакокінетика дутастериду оцінювалася у 36 здорових чоловіків віком від 24 до 87 років після введення одноразової дози 5 мг. Значної залежності впливу дутастериду від віку пацієнта не спостерігалося, але період напіввиведення був коротшим у чоловіків віком до 50 років. Статистичних відмінностей у періоді напіввиведення не було при порівнянні групи досліджуваних віком 50–69 років із групою досліджуваних віком від 70 років.
Тамсулозин
Перехресне порівняльне дослідження загального впливу тамсулозину гідрохлориду (AUC) і Т_½ вказує на те, що фармакокінетична дія тамсулозину гідрохлориду може бути трохи тривалішою у пацієнтів літнього віку порівняно з молодими здоровими добровольцями чоловічої статі. Власний кліренс не залежить від зв’язування тамсулозину гідрохлориду з альфа-1-кислим глікопротеїном, але знижується з віком пацієнта, у результаті чого загальна дія на 40% сильніша (AUC) у пацієнтів віком 55–75 років порівняно з дією у пацієнтів віком 20–32 роки.
Ниркова недостатність
Дутастерид
Вплив ниркової недостатності на фармакокінетику дутастериду не вивчали. Але у сечі людини виявляється менше 0,1% дози дутастериду 0,5 мг у рівноважній концентрації, тому клінічно значущого підвищення концентрації дутастериду у плазмі крові в пацієнтів із нирковою недостатністю очікувати не слід (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Тамсулозин
Фармакокінетика тамсулозину гідрохлориду порівнювалася у 6 пацієнтів з нирковою недостатністю від слабкого до помірного (30 ≤ CLcr<70 мл/хв/1,73 м²) або від помірного до тяжкого (10≤ CLcr<30 мл/хв/l,73 м²) ступеня і у 6 досліджуваних з нормальним кліренсом (CLcr<90 мл/хв/1,73 м². У той час як у загальній концентрації тамсулозину гідрохлориду у плазмі крові спостерігалася зміна в результаті змінного зв’язування з альфа-1-кислим глікопротеїном, концентрація незв’язаного (активного) тамсулозину гідрохлориду, а також власний кліренс залишалися відносно стабільними. Тому пацієнтам з нирковою недостатністю не потрібна корекція дози тамсулозину гідрохлориду в капсулах. Пацієнти з термінальною стадією ниркової недостатності (CLcr <10 мл/хв/1,73 м²) не досліджувалися.
Печінкова недостатність
Дутастерид
Вплив печінкової недостатності на фармакокінетику дутастериду не вивчався (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ). Оскільки дутастерид виводиться переважно шляхом метаболізму, очікується, що рівні дутастериду в плазмі крові цих пацієнтів будуть підвищеними, а період напіввиведення – тривалішим (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ і ЗАСТОСУВАННЯ).
Тамсулозин
Фармакокінетику тамсулозину гідрохлориду порівнювали у 8 пацієнтів із помірними порушеннями функції печінки (класифікація за Чайлдом – П’ю: ступені A і B) і у 8 досліджуваних з нормальною функцією печінки. В той час як зміна в загальній концентрації тамсулозину гідрохлориду в плазмі крові спостерігалася в результаті змінного зв’язування з альфа-1-кислим глікопротеїном, концентрація незв’язаного (активного) тамсулозину гідрохлориду не зазнавала значних змін, відзначалася тільки помірна (32%) зміна власного кліренсу незв’язаного тамсулозину гідрохлориду. Тому пацієнти з помірними порушеннями функції печінки не потребують корекції дози тамсулозину гідрохлориду. Дія тамсулозину гідрохлориду не вивчалася у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки.
Безпека та клінічні дослідження
Серцева недостатність
У 4-річному клінічному дослідженні застосування дутастериду у поєднанні з тамсулозином для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози у 4844 чоловіків (дослідження CombAT) частота виникнення серцевої недостатності (збірне поняття) в групі комбінованої терапії була вищою (14/1610; 0,9%), ніж у будь-якій групі монотерапії дутастеридом (4/1623; 0,2%) або тамсулозином (10/1611; 0,6%).
В окремому 4-річному клінічному порівняльному дослідженні плацебо з хімічною профілактикою дутастеридом за участю 8231 чоловіка віком від 50 до 75 років з попередніми негативними даними біопсії на рак передміхурової залози і вихідним рівнем PSA між 2,5 нг/мл і 10,0 нг/мл у чоловіків віком від 50 до 60 років або 3 нг/мл і 10,0 нг/мл у чоловіків віком від 60 років (дослідження REDUCE) було встановлено, що частота виникнення серцевої недостатності у пацієнтів, які приймали дутастерид 0,5 мг 1 раз на добу (30/4105; 0,7%), була вищою порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо (16/4126; 0,4%). Ретроспективний аналіз цього дослідження показав вищу частоту серцевої недостатності у пацієнтів, які приймали дутастерид і блокатор α-адренорецепторів одночасно (12/1152; 1,0%), порівняно з пацієнтами, які приймали дутастерид без альфа-блокатора (18/2953; 0,6%), плацебо і блокатор α-адренорецепторів (1/1399, <0,1%) або плацебо без блокатора α-адренорецепторів (15/2727; 0,6%). Причинного взаємозв’язку між застосуванням дутастериду (самостійно або у комбінації з альфа-блокаторами) та виникненням серцевої недостатності встановлено не було (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Рак передміхурової залози і низькодиференційовані пухлини
У 4-річному дослідженні, в якому вивчали дію дутастериду порівняно з плацебо, у 8231 чоловіка віком від 50 до 75 років з попередніми негативними даними біопсії на рак передміхурової залози і вихідним рівнем PSA між 2,5 нг/мл і 10,0 нг/мл у чоловіків віком від 50 до 60 років або 3 нг/мл і 10,0 нг/мл у чоловіків віком від 60 років (дослідження REDUCE) 6706 пацієнтам було проведено голкову біопсію простати (обов’язкову за первинним протоколом), дані якої були використані для аналізу диференціювання за шкалою Глісона. В дослідженні було виявлено 1517 пацієнтів з діагнозом рак простати. Більшість пухлин простати (70%), виявлених за допомогою біопсії, в обох групах лікування мали високий рівень диференціювання (5–6 балів за шкалою Глісона).
У групі дутастериду зареєстровано вищу частоту (n = 29; 0,9%) низькодиференційованого раку простати (8–10 балів за шкалою Глісона) порівняно з групою плацебо (n = 19; 0,6%) (р = 0,15). У перші 2 роки дослідження кількість пацієнтів із раком передміхурової залози з показником 8–10 балів за шкалою Глісона була однаковою в групі дутастериду (n = 17; 0,5%) і в групі плацебо (n = 18; 0,5%). Протягом 3–4-го років дослідження більша кількість випадків раку передміхурової залози з показником 8–10 балів за шкалою Глісона була діагностована у групі дутастериду (n = 12; 0,5%) порівняно з групою плацебо (n = 1; <0,1%) (р = 0,0035). Немає даних про вплив на ризик розвитку раку простати у чоловіків, які приймали дутастерид понад 4 роки. Відсоток пацієнтів з діагнозом раку передміхурової залози з показником 8–10 балів за шкалою Глісона зберігався постійним у різні періоди дослідження (1–2-ий роки, 3–4-ий роки) в групі дутастериду (0,5% у кожний період часу), у той час як у групі плацебо відсоток пацієнтів із низькодиференційованим раком простати (8–10 балів за шкалою Глісона) був нижчим у 3–4-ий роки, ніж у 1–2-ий роки (< 0,1% і 0,5% відповідно) (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). Не було ніякої різниці в частоті випадків раку передміхурової залози з показником 7–10 балів за шкалою Глісона (р = 0,81).
У 4-річному клінічному дослідженні лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози (Combat), де первинним протоколом не було передбачено обов’язкову біопсію і всі діагнози раку простати були встановлені на біопсії за показаннями, частота випадків раку передміхурової залози з показником 8–10 балів за шкалою Глісона була 0,5% (n = 8) у групі дутастериду, 0,7% (n = 11) у групі тамсулозину та 0,3% (n = 5) у групі комбінованої терапії.
Зв’язок між застосуванням дутастериду та виникненням низькодиференційованого раку передміхурової залози залишається нез’ясованим.
Рак грудної залози у чоловіків
Два випадок-контрольовані епідеміологічні дослідження (одне проведено у США (n = 339 випадків раку грудної залози і n = 6780 у групі контролю), а інше – у Великій Британії (n = 398 випадків раку грудної залози і n = 3930 у групі контролю)) у базах даних охорони здоров’я не показали ніякого збільшення ризику розвитку раку грудної залози у чоловіків при застосуванні інгібіторів 5α-редуктази. Результати першого дослідження не виявили позитивного взаємозв’язку з раком грудної залози (відносний ризик для ≥1 року застосування до встановлення діагнозу раку грудної залози порівняно з <1 року застосування: 0,70: 95% ДІ 0,34; 1,45). У другому дослідженні оцінений відносний ризик раку грудної залози, пов’язаний із застосуванням інгібіторів 5α-редуктази порівняно з таким при відсутності застосування, становив 1,08: 95% ДІ 0,62; 1,87).
Причинний взаємозв’язок між випадками раку грудної залози у чоловіків та довготривалим застосуванням дутастериду не встановлено.

лікування помірних та тяжких симптомів доброякісної гіперплазії передміхурової залози.
Зменшення ризику виникнення гострої затримки сечі та необхідності хірургічного втручання у пацієнтів з помірними та тяжкими симптомами доброякісної гіперплазії передміхурової залози.

дорослі (включаючи хворих літнього віку)
Рекомендована доза дутастериду/тамсулозину — 1 капсула (0,5 мг/0,4 мг) на добу. Препарат приймають перорально через 30 хв після вживання їжі в один і той же час. Капсулу слід ковтати цілою, не відкривати та не розжовувати, оскільки при контакті із вмістом капсули можливе подразнення слизової оболонки рота та глотки.
Дутастерид/тамсулозин можна застосовувати для заміщення комбінованої терапії дутастеридом та тамсулозину гідрохлоридом з метою полегшення лікування.
Заміна препарату Омлос Дуо, дутастериду або тамсулозину гідрохлориду при монотерапії можлива, якщо це клінічно обґрунтовано.
Ниркова недостатність. Фармакокінетика дутастериду/тамсулозину у хворих з нирковою недостатністю не вивчалась. Змінювати дозу препарату для лікування таких хворих не потрібно (див. Фармакокінетика і ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Печінкова недостатність. Фармакокінетика дутастериду/тамсулозину у хворих з печінковою недостатністю не вивчалась, тому препарат слід застосовувати з обережністю при легкій та помірній печінковій недостатності (див. Фармакокінетика і ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). Хворим з тяжкою печінковою недостатністю препарат протипоказаний (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Діти. Застосування протипоказано.

дутастерид/тамсулозин не застосовують для лікування жінок і дітей (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Дутастерид/тамсулозин протипоказаний хворим з підвищеною чутливістю до дутастериду, інших інгібіторів 5a-редуктази, тамсулозину (включаючи тамсулозиніндукований ангіоневротичний набряк), інших компонентів препарату або до сої та арахісу.
Дутастерид/тамсулозин протипоказаний хворим, які мають в анамнезі ортостатичну артеріальну гіпотензію.
Дутастерид/тамсулозин протипоказаний хворим з тяжкою печінковою недостатністю.

клінічні дослідження застосування дутастериду/тамсулозину не проводилися, однак було продемонстровано біоеквівалентність дутастериду/тамсулозину при сумісному застосуванні дутастериду та тамсулозину. Інформацію про одночасне застосування одержано з дослідження CombAT (комбінація дутастериду та тамсулозину), в якому порівнювали комбінацію дутастериду в дозі 0,5 мг та тамсулозину 0,4 мг один раз на добу протягом 4 років або монотерапію цими препаратами.
Інформацію про побічні реакції кожного компонента окремо (дутастерид та тамсулозин) також наведено нижче. Не про всі побічні реакції, що відмічали при застосуванні кожного компонента окремо, повідомляли при застосуванні дутастериду/тамсулозину, тому інформацію про побічні реакції при застосуванні окремих компонентів дутастериду/тамсулозину також включено в дану інструкцію.
За даними 4-річного дослідження CombAT, відсоток побічних реакцій, визначених дослідниками протягом 1-го, 2-го, 3-го та 4-го років лікування, змінювався: становив відповідно 22%, 6%, 4% та 2% при комбінованій терапії дутастерид + тамсулозин; 15%, 6%, 3% та 2% при монотерапії дутастеридом; 13%, 5%, 2%, та 2% при монотерапії тамсулозином. Вищий відсоток побічних реакцій у групі, яка отримувала комбіновану терапію, протягом 1-го року лікування зумовлений вищими показниками репродуктивних порушень, а саме порушення еякуляції, які спостерігались у групі.
Побічні реакції, що виникали з частотою ≥1% протягом 1-го року застосування, за даними дослідницьких аналізів CombAT, REDUCE, а також клінічних досліджень монотерапії компонентами дутастериду/тамсулозину, наведені в таблиці.
Інформація щодо побічних реакцій тамсулозину базується на даних, що доступні на відповідних медичних ресурсах. Частота їх виникнення може зростати при одночасному застосуванні дутастериду та тамсулозину.
Частота виникнення побічних реакцій, виявлених у клінічних дослідженнях: часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000). Побічні реакції, класифіковані за класами систем органів, представлено у порядку зниження їх ступеня тяжкості.

^aДутастерид + тамсулозин: у дослідженні CombAT частота цих побічних реакцій знижується з кожним наступним роком з 1-го до 4-го.
^bЗ досліджень монотерапії доброякісної гіперплазії передміхурової залози дутастеридом.
^сЗ основної інформації з безпеки тамсулозину для країн ЕС.
^dДослідження REDUCE.
¹Збірне поняття «серцева недостатність» включає застійну серцеву недостатність, серцеву недостатність, недостатність лівого шлуночка, гостру серцеву недостатність, кардіогенний шок, гостру недостатність лівого шлуночка, недостатність правого шлуночка, гостру недостатність правого шлуночка, недостатність шлуночка, кардіопульмональну недостатність, застійну кардіопатію.
²Включаючи гіперестезію та збільшення грудних залоз.
³побічні реакції, пов’язані з порушенням сексуальної функції, асоціюються із застосуванням дутастериду (як монотерапії та у комбінації з тамсулозином). Ці побічні реакції можуть тривати після припинення лікування. Вплив дутастериду на їх тривалість невідома.
^{^}Включаючи зменшення об’єму сперми.
Дані постмаркетингових досліджень
У постмаркетинговому спостереженні побічні реакції фіксувалися зі спонтанних повідомлень, тому точна частота таких реакцій невідома.
Монотерапія дутастеридом
З боку імунної системи
Частота невідома: алергічні реакції, включаючи висипання, свербіж, кропив’янку, локалізований набряк та ангіоневротичний набряк.
З боку психіки
Частота невідома: депресія.
З боку шкіри та підшкірної клітковини
Рідко: алопеція (головним чином, втрата волосся на тілі), гіпертрихоз.
З боку репродуктивної системи та грудних залоз
Частота невідома: тестикулярний біль та набряк.
Монотерапія тамсулозином
За даними постмаркетингового спостереження під час операції з приводу катаракти та глаукоми у деяких пацієнтів, які раніше отримували блокатори α₁-адренорецепторів, включаючи тамсулозин, був відзначений інтраопераційний синдром атонічної райдужки (варіант синдрому вузької зіниці) (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Під час післяреєстраційного застосування були додаткові повідомлення про випадки фібриляції передсердь, аритмії, тахікардії, диспное, носових кровотеч, порушень зору, в т. ч. у вигляді зниження його гостроти, мультиформної еритеми, ексфоліативного дерматиту та сухості слизової оболонки ротової порожнини, асоційовані із застосуванням тамсулозину.
Інші дані
У процесі клінічного дослідження (дослідження REDUCE) у чоловіків, які лікувалися дутастеридом, відзначалась вища частота виникнення раку передміхурової залози (за шкалою Глісона — 8–10) порівняно з групою плацебо (див. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ і ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). Причинного зв’язку між застосуванням дутастериду та виникненням раку передміхурової залози високої градації за Глісоном встановлено не було.
За даними клінічних досліджень та постмаркетингових спостережень були повідомлення про випадки раку грудної залози у чоловіків (див. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ).

комбіновану терапію призначають після ретельного аналізу співвідношення користь/ризик, у зв’язку з потенційним збільшенням ризику побічних реакцій (включаючи серцеву недостатність), та вивчення варіантів альтернативного лікування, включаючи монотерапію.
Побічні реакції з боку серцево-судинної системи
За даними двох 4-річних клінічних досліджень, частота виникнення серцевої недостатності (комбінований термін для всіх повідомлень, головним чином серцевої недостатності та застійної серцевої недостатності) була вищою у осіб, які лікувалися комбінацією дутастериду з блокатором α-адренорецепторів, головним чином тамсулозином, порівняно з особами, які не лікувалися такою комбінацією. Частота серцевої недостатності була низькою (≤ 1 %) та варіабельною у межах цих досліджень. Диспропорції у частоті виникнення серцево-судинних побічних явищ немає в жодному з досліджень. Причинного взаємозв’язку між застосуванням дутастериду (окремо або у комбінації з блокаторами α-адренорецепторів) та виникненням серцевої недостатності встановлено не було (див. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ).
Проведено метааналіз 12 рандомізованих, плацебо- або порівняльних контрольованих клінічних досліджень (n = 18802), в якому оцінювали ризик розвитку побічних реакцій з боку серцево-судинної системи при застосуванні дутастериду (порівняно з контрольною групою). Не було встановлено стійкого статистично значущого збільшення ризику серцевої недостатності (RR 1,05; 95% ДІ 0,71; 1,57), гострого інфаркту міокарда (RR 1,00; 95% ДІ 0,77; 1,30) або інсульту (RR 1,20; 95% ДІ 0,88; 1,64).
Рак передміхурової залози та пухлини високого ступеня градації за Глісоном (низько-диференційовані)
У процесі 4-річного клінічного дослідження за участю >8000 чоловіків віком від 50 до 75 років з попередньою негативною біопсією на рак передміхурової залози та фоновим рівнем PSA між 2,5 нг/мл та 10,0 нг/мл (дослідження REDUCE) у 1517 чоловіків було діагностовано рак передміхурової залози. Відзначалась вища частота виникнення раку передміхурової залози з диференціюванням 8–10 балів за шкалою Глісона у групі дутастериду (n = 29; 0,9%) порівняно з групою плацебо (n = 19; 0,6%). Причинного взаємозв’язку між застосуванням дутастериду та виникненням низькодиференційованого раку передміхурової залози встановлено не було.
Клінічна значущість цифрового дисбалансу не встановлена.
Чоловіки, які застосовують дутастерид/тамсулозин, мають регулярно проходити обстеження щодо визначення ризику розвитку раку передміхурової залози, включаючи тест на простатспецифічний антиген.
У додатковому послідовному 2-річному спостереженні оригінальних пацієнтів при застосуванні дутастериду як хімічної профілактики (дослідження REDUCE) була встановлена низька частота нових випадків раку передміхурової залози (група дутастериду [n = 14; 1,2%]) та група плацебо [n = 7; 0,7%]) з відсутністю нових ідентифікованих випадків раку передміхурової залози з диференціюванням 8–10 балів за шкалою Глісона.
Довготривале послідовне (до 18 років) спостереження пацієнтів з клінічного дослідження із застосуванням іншого інгібітора 5α-редуктази (фінастериду) як хімічної профілактики не показало статистично значущої різниці між групами фінастериду та плацебо у показниках загального виживання (HR1,02; 95% ДІ 0,97–1,08) або виживання після діагностування раку передміхурової залози (HR1,01; 95% ДІ 0,85–1,20).
Вплив на простатспецифічний антиген (PSA)
Концентрація простатспецифічного антигену передміхурової залози (PSA) є важливим компонентом скринінгового процесу для виявлення раку передміхурової залози. Дутастерид/тамсулозин здатний знижувати рівень сироваткового простатспецифічного антигену у хворих приблизно на 50% через 6 міс лікування.
Пацієнти, які приймають дутастерид/тамсулозин, повинні мати новий вихідний рівень PSA, встановлений через 6 міс після лікування цим препаратом. Надалі цей рівень рекомендується перевіряти регулярно. Будь-яке підтверджене збільшення рівня PSA від найнижчого рівня під час застосування дутастериду/тамсулозину може бути свідченням наявності раку передміхурової залози або недотримання режиму лікування дутастеридом/тамсулозином і потребує ретельного вивчення, навіть якщо показники PSA знаходяться у межах норми у чоловіків, які не лікувались інгібіторами 5α-редуктази. При інтерпретації показників PSA у хворих, які лікуються дутастеридом/тамсулозином, слід зважати на попередні показники PSA для порівняння.
Застосування дутастериду/тамсулозину не впливає на використання рівня простатспецифічного антигену для діагностики раку передміхурової залози після встановлення його нового вихідного рівня.
Загальний рівень сироваткового простатспецифічного антигену повертається до вихідного рівня протягом 6 міс після припинення лікування.
Співвідношення ж вільного простатспецифічного антигену і загального його рівня залишається сталим навіть під час лікування дутастеридом/тамсулозином. Якщо для визначення раку передміхурової залози лікар вирішить використати відсотковий показник вільного простат-специфічного антигену у хворого, який лікується дутастеридом/тамсулозином, ніякого корегування показника вільного простатспецифічного антигену проводити не потрібно.
Перед початком курсу лікування дутастеридом/тамсулозином та періодично під час лікування пацієнтам із доброякісною гіперплазією передміхурової залози слід робити пальцеве ректальне обстеження, а також застосовувати інші методи виявлення раку передміхурової залози.
Ниркова недостатність
Лікування хворих з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <10 мл/хв) потрібно проводити з обережністю, оскільки фармакокінетика дутастериду у таких хворих не вивчалась.
Артеріальна гіпотензія
Подібно до інших блокаторів α-адренорецепторів, ортостатична гіпотензія може виникнути у пацієнтів, які лікувалися тамсулозином, і у рідкісних випадках може призвести до синкопе.
При перших ознаках ортостатичної гіпотензії (запаморочення, слабкість) пацієнтів, які розпочали лікування дутастеридом/тамсулозином, слід перевести у положення сидячи або лежачи, поки симптоми не минуть.
Слід дотримуватись обережності при сумісному застосуванні блокаторів α-адренорецепторів, включаючи тамсулозин, та інгібіторів 5-фосфодіестерази (наприклад, силденафіл, тадалафіл, варденафіл). Блокатори α-адренорецепторів та інгібітори 5-фосфодіестерази є вазодилататорами та можуть знижувати АТ. Сумісне застосування цих двох класів лікарських засобів може потенційно спричинити симптоматичну артеріальну гіпотензію (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Інтраопераційний синдром атонічної райдужки
Під час операції з приводу катаракти та глаукоми у деяких пацієнтів, які раніше отримували тамсулозин, був відзначений інтраопераційний синдром атонічної райдужки (ІСАР, варіант синдрому вузької зіниці). Інтраопераційний синдром атонічної райдужки може призвести до збільшення ризику очних ускладнень під час або після операції. Тому лікування дутастеридом/тамсулозином не рекомендується пацієнтам, яким заплановано операцію з приводу катаракти.
Під час передопераційного обстеження хірург-офтальмолог і його бригада мають з’ясувати питання щодо застосування пацієнтом раніше чи в даний час дутастерид/тамсулозин. Це дасть змогу передбачити можливу появу інтраопераційного синдрому атонічної райдужки під час операції.
Отримано поодинокі повідомлення про позитивний ефект відміни тамсулозину за 1–2 тижні до операції з приводу катаракти та глаукоми, однак переваги та строки припинення лікування до операції з приводу катаракти та глаукоми не встановлені.
Негерметичні капсули
Дутастерид абсорбується через шкіру, тому жінки та діти мають уникати контакту з негерметичними капсулами. Якщо рідина з капсули потрапила на шкіру, її слід негайно змити водою з милом.
Інгібітори СYP 3A4 та CYP 2D6
Сумісне застосування тамсулозину гідрохлориду зі сильними інгібіторами СYP 3A4 (наприклад, із кетоконазолом), меншою мірою – зі сильними інгібіторами CYP 2D6 (наприклад, із пароксетином) може збільшувати концентрацію тамсулозину (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ). Тому не рекомендується застосовувати тамсулозин пацієнтам, які лікуються сильними інгібіторами СYP 3A4, та рекомендовано з обережністю застосовувати тамсулозин пацієнтам, які лікуються помірними інгібіторами СYP 3A4 (наприклад, еритроміцином), сильними або помірними інгібіторами CYP 2D6, комбінацією обох СYP 3A4 та CYP 2D6 інгібіторів або пацієнтам зі слабким метаболізмом CYP 2D6.
Печінкова недостатність
Вплив печінкової недостатності на фармакокінетику дутастериду/тамсулозину не вивчався. Через активний метаболізм дутастериду та 3–5-ти тижневий період його напіввиведення лікування дутастеридом хворих з легкою або помірною печінковою недостатністю слід проводити з обережністю (див. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ, ПРОТИПОКАЗАННЯ і ЗАСТОСУВАННЯ).
Допоміжні речовини
Омлос Дуо містить лецитин із сої та пропіленгліколю.
Цей лікарський засіб містить лецитин із сої, який може містити соєву олію. У разі алергії на арахіс або сою не слід застосовувати цей лікарський засіб.
Цей препарат містить приблизно 103 мг пропіленгліколю в кожній капсулі.
Рак грудної залози у чоловіків
Повідомлялося про рідкісні випадки раку грудної залози у чоловіків під час клінічних досліджень та у постмаркетинговий період. При цьому епідеміологічні дослідження вказують на відсутність підвищення ризику розвитку раку грудної залози у чоловіків при застосуванні інгібіторів 5α-редуктази. Лікарі повинні попередити своїх пацієнтів про необхідність негайно повідомляти про будь-які зміни у тканині грудної залози, наприклад про виділення із соска або припухлість.
Застосування у період вагітності або годування груддю. Дутастерид/тамсулозин протипоказаний для лікування жінок. Дослідження з вивчення впливу дутастериду/тамсулозину на вагітність, лактацію та фертильність не проводили. Далі надається інформація про застосування кожного компонента окремо.
Фертильність. Дутастерид впливає на характеристики еякуляту (зменшення кількості сперматозоїдів, об’єму еякуляту та рухомості сперматозоїдів). Не виключений ризик зниження чоловічої фертильності.
Оцінка впливу тамсулозину гідрохлориду на кількість або функцію сперматозоїдів не проводилася.
Вагітність. Як і інші інгібітори 5α-редуктази, дутастерид перешкоджає перетворенню тестостерону у дигідротестостерон, що може гальмувати розвиток зовнішніх статевих органів у плода чоловічої статі. Незначну кількість дутастериду було виявлено в еякуляті при проведенні дослідження.
Невідомо, чи впливає дутастерид, що потрапив до організму жінки із сім’ям чоловіка, який лікується дутастеридом/тамсулозином, на плід чоловічої статі.
Як і у разі застосування інших інгібіторів 5α-редуктази, рекомендується користуватись презервативом під час статевого акту, якщо жінка вагітна, а чоловік лікується дутастеридом/тамсулозином, з метою запобігання потраплянню сім’я до організму жінки.
Немає доказів того, що введення тамсулозину гідрохлориду вагітним самкам щурів та кролів у дозах, що перевищують терапевтичні, негативно впливає на плід.
Годування груддю. Невідомо, чи проникають дутастерид та тамсулозин у грудне молоко жінки.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Дослідження з вивчення впливу дутастериду/тамсулозину на здатність керувати транспортними засобами або іншими механізмами не проводилися. Однак пацієнтів потрібно проінформувати про можливе виникнення симптомів, пов’язаних з ортостатичною артеріальною гіпотензією, зокрема про запаморочення, при застосуванні дутастериду/тамсулозину.

дослідження взаємодії дутастериду/тамсулозину з іншими лікарськими засобами не проводилися. Далі подано наявну інформацію про окремі компоненти препарату.
Дутастерид
Для ознайомлення з інформацією про зниження рівня простатспецифічного антигену (PSA) в плазмі крові під час лікування дутастеридом та з рекомендаціями щодо виявлення раку передміхурової залози див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ.
Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику дутастериду
Застосування разом з інгібіторами CYP3A4 та/або P-глікопротеїну
Дутастерид виводиться переважно шляхом метаболізму. Дослідження in vitro показують, що каталізаторами метаболізму є CYP 3A4 і CYP 3A5. Офіційні дослідження взаємодії з активними інгібіторами CYP 3A4 не проводилися. Проте в дослідженні популяційної фармакокінетики концентрації дутастериду в плазмі крові були в середньому в 1,6–1,8 раза вищими у невеликої кількості тих пацієнтів, які одночасно лікувалися верапамілом або дилтіаземом (помірні інгібітори CYP 3A4 та інгібітори P-глікопротеїну), ніж у інших пацієнтів.
При довгостроковому застосуванні комбінації дутастериду з лікарськими засобами, які є сильнодіючими інгібіторами ферменту CYP 3A4 (наприклад, ритонавір, індинавір, нефазодон, ітраконазол, кетоконазол, які вводили перорально), концентрація дутастериду в плазмі крові може підвищуватися. Подальше інгібування 5α-редуктази при підсиленій дії дутастериду є малоймовірним. Але можливе зменшення частоти введення доз дутастериду у разі розвитку побічних ефектів. У разі пригнічення активності ферменту довгий період напіввиведення може стати ще довшим, і супутня терапія може у такому випадку тривати понад 6 міс до того, як буде досягнуто нової рівноважної концентрації.
Застосування 12 г холестираміну через 1 год після застосування одноразової дози 5 мг дутастериду не впливало на фармакокінетику дутастериду.
Вплив дутастериду на фармакокінетику інших лікарських засобів
У невеликому дослідженні (N = 24) тривалістю в 2 тижні за участю здорових чоловіків дутастерид (0,5 мг на добу) не впливав на фармакокінетику тамсулозину або теразозину. У цьому дослідженні також не було виявлено ознак фармакодинамічної взаємодії.
Дутастерид не впливає на фармакокінетику варфарину або дигоксину. Це вказує на те, що дутастерид не інгібує/не індукує активність ферменту CYP 2C9 або Р-глікопротеїна-переносника. Дані досліджень взаємодії in vitro вказують на те, що дутастерид не інгібує ферменти CYP 1A2, CYP 2D6, CYP 2C9, CYP 2CI9 або CYP 3A4.
Тамсулозин
Одночасне застосування тамсулозину гідрохлориду з лікарськими засобами, які можуть знижувати АТ, у тому числі разом зі знеболювальними лікарськими засобами, інгібіторами 5-фосфодіестерази та іншими блокаторами α₁-адренорецепторів, може теоретично призводити до посиленої гіпотензивної дії. Дутастерид/тамсулозин не слід застосовувати в комбінації з іншими блокаторами α₁-адренорецепторів.
Одночасне застосування тамсулозину гідрохлориду та кетоконазолу (сильного інгібітора CYP 3A4) збільшує С_max та AUC тамсулозину гідрохлориду у 2,2 та 2,8 раза відповідно.
Сумісне застосування тамсулозину гідрохлориду та пароксетину (сильного інгібітора CYP 2D6) збільшує С_max та AUC тамсулозину гідрохлориду у 1,3 та 1,6 раза відповідно. Аналогічне збільшення очікується у пацієнтів зі слабким метаболізмом CYP 2D6 порівняно з такими з інтенсивним метаболізмом при сумісному застосуванні зі сильними інгібіторами CYP 3A4.
Ефект сумісного застосування обох інгібіторів CYP 3A4 та інгібіторів CYP2D6 з тамсулозином клінічно не досліджувався, однак потенційно може суттєво збільшуватися концентрація тамсулозину (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Одночасне застосування тамсулозину гідрохлориду (0,4 мг) і циметидину (400 мг кожні 6 год протягом 6 днів) призводило до зниження кліренсу (26%) і збільшення AUC (44%) тамсулозину гідрохлориду. Дутастерид/тамсулозин слід з обережністю застосовувати в комбінації з циметидином.
Вичерпне дослідження взаємодії тамсулозину гідрохлориду і варфарину не проводилося. Результати обмежених досліджень in vitro та in vivo є недостатніми. З обережністю слід проводити одночасне лікування варфарином і тамсулозину гідрохлоридом.
Ніякої взаємодії не спостерігалося, коли тамсулозину гідрохлорид вводили одночасно з атенололом або еналаприлом, або ніфедипіном, або теофіліном. Одночасне застосування фуросеміду призводить до зниження рівня тамсулозину в плазмі крові, але, оскільки ці рівні залишаються у межах нормального діапазону, корекція дози не потрібна.
В умовах in vitro ні діазепам, ні пропранолол, ні трихлорметіазид, ні хлормадинон, ні амітриптилін, ні диклофенак, ні глібенкламід, ні симвастатин не змінюють вільну фракцію тамсулозину у плазмі крові людини. Тамсулозин також не змінює вільні фракції діазепаму, пропранололу, трихлорметіазиду і хлормадинону.
Ніякої взаємодії на рівні печінкового метаболізму не спостерігалося під час досліджень in vitro з мікросомальними фракціями печінки (показовою є система пов’язаних із цитохромами Р450 ферментів, що метаболізують лікарські засоби) із застосуванням амітриптиліну, сальбутамолу і глібенкламіду. Проте диклофенак може підвищувати швидкість виведення тамсулозину.

даних про випадки передозування дутастеридом/тамсулозином немає. Далі надається інформація про застосування кожного компонента окремо.
Дутастерид
За даними клінічних досліджень, у добровольців разові дози дутастериду до 40 мг/добу (у 80 разів вищі за терапевтичні) протягом 7 днів не викликали занепокоєнь щодо безпеки їх застосування. Під час клінічних досліджень застосовували дози дутастериду по 5 мг/добу протягом 6 міс без появи додаткових побічних реакцій порівняно із застосуванням дутастериду в дозі 0,5 мг/добу.
Специфічного антидоту немає, тому у разі можливого передозування проводять симптоматичну та підтримувальну терапію.
Тамсулозин
Надходили повідомлення щодо гострого передозування тамсулозину гідрохлоридом у дозі 5 мг, в результаті якого спостерігалась гостра артеріальна гіпотензія (систолічний АТ 70 мм/Hg), блювання та діарея, які лікували інфузією рідини, після чого пацієнт відчув полегшення у той самий день. У разі гострої артеріальної гіпотензії, яка виникає після передозування тамсулозину гідрохлоридом, слід забезпечити підтримку діяльності серцево-судинної системи. Пацієнту в такому стані слід прийняти горизонтальне положення, щоб відновити АТ і нормалізувати ЧСС. Якщо це не допоможе, слід призначити плазмозамінники, а у разі необхідності – судинозвужувальні засоби. Потрібно стежити за функцією нирок і проводити загальнопідтримувальну терапію. Діаліз може виявитися неефективним, оскільки тамсулозину гідрохлорид майже повністю зв’язується з білками плазми крові.
При передозуванні, щоб запобігти абсорбції, у пацієнта необхідно викликати блювання. Якщо прийнято великі дози препарату, необхідно провести промивання шлунка, дати активоване вугілля та проносне, наприклад сульфат натрію.

Зберігати при температурі не вище 30 °С. Препарат необхідно використати протягом 90 діб після відкриття.