Аксотилін розчин оральний (Axotilin oral solution) (559936) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Допоміжні речовини: гліцерин, сахарин натрію, сорбіт (Е420), натрію цитрат, кислота лимонна моногідрат, метилпарагідроксибензоат (Е218), пропілпарагідроксибензоат (Е216), калію сорбат, вода очищена.

Цитиколін - 100 мг/мл

фармакодинаміка. Цитиколін стимулює біосинтез структурних фосфоліпідів мембран нейронів. Цитиколін поліпшує функціонування таких мембранних механізмів, як іонні помпи та рецептори, без регуляції яких неможливе нормальне проведення нервових імпульсів. Завдяки стабілізуючій дії на мембрану нейронів цитиколін виявляє протинабрякові властивості, які сприяють реабсорбції набряку головного мозку.
Цитиколін інгібує активацію деяких фосфоліпаз (А₁, А₂, С та D), зменшуючи утворення вільних радикалів, запобігає руйнуванню мембранних систем і зберігає антиоксидантні захисні системи, такі як глутатіон.
Цитиколін зберігає нейронний запас енергії, інгібує апоптоз, що поліпшує холінергічну передачу.
Цитиколін також чинить профілактичну нейропротекторну дію при фокальній ішемії головного мозку.
Цитиколін достовірно підвищує показники функціонального одужання у пацієнтів із гострим порушенням мозкового кровообігу, що збігається з уповільненням росту ішемічного ураження головного мозку за даними нейровізуалізації. У пацієнтів із черепно-мозковою травмою цитиколін пришвидшує відновлення і зменшує тривалість та інтенсивність посттравматичного синдрому.
Цитиколін поліпшує рівень уваги та свідомості, сприяє зменшенню вираженості амнезії, когнітивних та інших неврологічних розладів, пов’язаних з ішемією головного мозку.
Фармакокінетика. Цитиколін добре абсорбується після перорального, в/м та в/в введення. Рівень холіну у плазмі крові значно підвищується після введення вищезазначеними шляхами. Абсорбція після перорального введення практично повна і біодоступність практично така сама, як і при в/в застосуванні.
Залежно від шляху введення препарат метаболізується у кишечнику і печінці до холіну та цитидину. Після введення цитиколін широко розподіляється у структурах головного мозку із швидким включенням фракції холіну в структурні фосфоліпіди та фракції цитидину у цитидинові нуклеотиди і нуклеїнові кислоти. Досягнувши головного мозку, цитиколін вбудовується у клітинні, цитоплазматичні та мітохондріальні мембрани, беручи участь у побудові фракції фосфоліпідів.
Тільки невелика кількість дози виводиться з сечею і калом (менше 3%). Близько 12% дози виводиться з СО₂, що видихається. У виведенні препарату із сечею виділяють дві фази: перша фаза ‒ близько 36 год, у якій швидкість виведення швидко зменшується, і друга фаза, у якій швидкість виведення зменшується набагато повільніше. Така сама фазність відмічається при виведенні з СО₂: швидкість виведення СО₂, що видихається, швидко зменшується приблизно через 15 год, потім вона знижується набагато повільніше.

– інсульт, гостра фаза порушень мозкового кровообігу та лікування ускладнень і наслідків порушень мозкового кровообігу.
– Черепно-мозкова травма та її неврологічні наслідки.
– Когнітивні порушення та порушення поведінки внаслідок хронічних судинних і дегенеративних церебральних розладів.

внутрішньо. Дорослим пацієнтам рекомендована доза становить від 500 мг (5 мл) до 2000 мг (20 мл) на добу, яку слід розподіляти на 2–3 прийоми. Приймати незалежно від прийому їжі.
Препарат, попередньо розведений у невеликій кількості води, приймати за допомогою дозувального пристрою. Після кожного прийому рекомендується промивати дозувальний пристрій водою.
Тривалість курсу лікування залежить від тяжкості ураження головного мозку та встановлюється лікарем індивідуально.
Для пацієнтів літнього віку корекції дози не потрібно.
Діти. Досвід застосування препарату у дітей обмежений.

підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. Підвищений тонус парасимпатичної нервової системи.

нервова система: сильний головний біль, вертиго, галюцинації.
Серцево-судинна система: АГ, артеріальна гіпотензія, тахікардія.
Дихальна система: задишка.
ШКТ: нудота, блювання, діарея.
Шкіра та підшкірна клітковина: алергічні реакції, в тому числі гіперемія, висип, екзантема, пурпура, кропив’янка, свербіж, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок.
Загальні реакції: озноб.

препарат містить сорбіт (Е 420), тому пацієнтам зі спадковим порушенням толерантності до фруктози не слід застосовувати Аксотилін, розчин оральний.
Метилпарагідроксибензоат (Е 218) і пропілпарагідроксибензоат (Е 216), які містяться у складі препарату, можуть спричиняти алергічні реакції (зазвичай сповільненого типу).
Цей лікарський засіб містить 0,306 ммоль натрію у 5 мл препарату. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які дотримуються натрій-контрольованої дієти.
Застосування у період вагітності або годування грудьми. Немає достатніх даних щодо застосування цитиколіну у вагітних. Дані щодо екскреції цитиколіну у грудне молоко та його дія на плід відсутні. Тому у період вагітності або годування грудьми препарат слід призначати лише тоді, коли очікувана користь для матері переважає потенційний ризик для плода або дитини.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. В окремих випадках деякі побічні реакції з боку ЦНС можуть впливати на здатність керувати транспортними засобами або працювати зі складними механізмами.

не слід застосовувати препарат одночасно з препаратами, що містять меклофеноксат. Посилює ефект леводопи.

випадки передозування не описані.

в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати й не охолоджувати. У процесі зберігання можлива легка опалесценція, яка зникає при витримуванні препарату в умовах кімнатної температури (≈20 °С).
Термін придатності після першого відкриття — 10 діб.
Зберігати у недоступному для дітей місці.