Пк-Мерц розчин для інфузій 0,4 мг/мл флакон 500 мл, №2 Лікарський препарат

діюча речовина: амантадину сульфат;

1 флакон містить амантадину сульфату 200 мг;

допоміжні речовини: вода для ін'єкцій, натрію хлорид.

Розчин для інфузій.

Протипаркінсонічні препарати.

• Інтенсивна терапія та початкове лікування акінетичного кризу при різких загостреннях симптомів паркінсонізму.
• Підвищення здатності зосереджувати увагу (вігільності) в посткоматозних станах різної етіології в лікарняних умовах.

• Підвищена чутливість до амантадину або до будь-яких інших компонентів препарату;
• декомпенсована серцева недостатність (стадія NYHA IV);
• кардіоміопатія та міокардит;
• атріовентрикулярна блокада II або III ступеня;
• брадикардія (менше 55 ударів/хв);
• пролонгований інтервал QT (Bazett QTc >420 мс) або з помітними U-хвилями, або з уродженим QT-синдромом у сімейному анамнезі;
• тяжка шлуночкова аритмія, включаючи хаотичну поліморфну шлуночкову тахікардію;
• одночасне лікування будипіном або іншими препаратами, що подовжують інтервал QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);
• знижений рівень калію або магнію в крові;
• тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну < 10 мл/хв);
• дитячий вік;
• період годування груддю.

Лікування пацієнтів із синдромом Паркінсона

При різкому загостренні симптомів паркінсонізму при акінетичному кризі внутрішньовенна доза 200 мг амантадину сульфату вводиться 1–3 рази на добу. Швидкість введення не повинна перевищувати 55 крапель за хвилину, яка дорівнює часу інфузії приблизно 3 години.

Вігільність.

Для покращання вігільності в посткоматозному стані різноманітної етіології, терапія з добовою дозою 200 мг амантадину сульфату, яка вводиться у вигляді повільної інфузії (> 3 годин), може проводитися в початковому періоді 3–5 днів. Залежно від клінічної картини лікування може бути продовжено, якщо це можливо, в пероральній формі — до 4 тижнів у дозі

200 мг амантадину сульфату на добу.

Дози для пацієнтів з нирковою недостатністю.

Дози для пацієнтів з нирковою недостатністю повинні бути адаптовані відповідно до швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ), як показано в таблиці.

Таблиця

* досягається введенням по черзі 1 раз 100 мг і 1 раз 200 мг амантадину сульфату.

ШКФ можна приблизно обчислити за допомогою такого рівняння:

Cl_cr = (140 — вік) х маса тіла,

72 х креатинін

де:

Cl_cr = кліренс креатиніну в мл/хв і

Креатинін = креатинін сироватки в мг/100 мл.

Кліренс креатиніну, що обчислюється відповідно до даного виразу, стосується виключно чоловіків (відповідне значення для жінок становить 85% від цього значення) і може бути прирівняний до кліренсу інуліну для визначення ШКФ (120 мл/хв для дорослих).

Амантадин діалізується слабко(близько 5%).

Тривалість лікування залежить від природи і тяжкості перебігу захворювання і визначається лікарем. Пацієнти не повинні самостійно переривати лікування.

Слід уникати різкого припинення лікування препаратом, оскільки в такому випадку у пацієнтів із хворобою Паркінсона може спостерігатися посилення екстрапірамідних симптомів, які іноді включають акінетичний криз, і ефект припинення прийому іноді може виражатися у вигляді делірію.

Психічні розлади.

Часто: порушення сну й психічна ажитація.

У пацієнтів (особливо літніх), схильних до психічних розладів, можуть розпочатися параноїдні екзогенні психози, які супроводжуються зоровими галюцинаціями. Побічні дії такого типу можуть спостерігатися частіше, коли препарат приймають у комбінації з іншими протипаркінсонічними препаратами (наприклад, леводопа, бромокриптин або мемантин).

З боку нервової системи.

Часто: рухові порушення.

Нечасто: запаморочення, ортостатичні порушення.

Рідко: затуманений зір.

Дуже рідко: епілептичні напади, як правило, після лікування дозами, що перевищують рекомендовані, симптоми міоклонії та периферичної нейропатії.

Порушення зору.

Дуже рідко: тимчасова втрата зору.

Серцеві порушення.

Дуже рідко: серцева аритмія (шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків, хаотична поліморфна шлуночкова тахікардія й подовження інтервалу QT). Причиною виникнення більшості цих випадків було передозування, одночасне застосування певних лікарських засобів або інші фактори ризику (див. розділи “Протипоказання” й “Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій”).

Судинні порушення.

Часто: «мармурова шкіра», що супроводжується набряками нижньої частини гомілки й гомілковостопного суглоба.

Порушення з боку травної системи.

Нечасто: нудота, сухість у роті.

З боку шкіри й підшкірних тканин.

Дуже рідко: підвищена фоточутливість.

Інфузійна терапія ПК-Мерц може спричинити анафілактичні реакції.

З боку сечостатевої системи.

Часто: затримка сечі в пацієнтів із гіпертрофією простати.

Симптоми. Гостра інтоксикація характеризується нудотою, блюванням, надмірним збудженням, тремором, атаксією, затуманенням зору, летаргією, депресією, дизартрією і конвульсіями; серцева аритмія.

Гострий токсичний психоз у формі сплутаності свідомості із зоровими галюцинаціями, що іноді включає кому й міоклонію, спостерігався після одночасного прийому амантадину та інших протипаркінсонічних препаратів.

Лікування. Спеціальне медикаментозне лікування або антидот невідомі. У разі інтоксикації препаратом ПК-Мерц необхідно викликати блювання й/або промити шлунок.

Необхідно вжити терапевтичних заходів, які включають введення рідини й підкислювання сечі для швидшого виведення речовини, можливу седацію, заходи проти конвульсій та аритмій.

Для лікування нейротоксичних симптомів можна спробувати внутрішньовенне введення фізостигміну в дозі 1–2 мг кожні 2 години у дорослих та 2 х 0,5 мг з інтервалом 5–10 хвилин до максимальної дози 2 мг у дітей.

Рекомендується особливо пильно спостерігати за пацієнтами, схильними до можливого подовження інтервалу QT і факторів, які сприяють виникненню хаотичної поліморфної шлуночкової тахікардії, наприклад, електролітного дисбалансу (зокрема гіпокаліємії й гіпомагніємії) або брадикардії.

Через низьку здатність амантадину до діалізу (майже 5%) гемодіаліз не рекомендується.

Слід дотримуватися особливої обережності при застосуванні препарату у пацієнтів з:

• гіпертрофією простати;
• вузькокутовою глаукомою;
• нирковою недостатністю (різної тяжкості; існує ризик накопичення амантадину через порушення ниркової фільтрації (див. також розділ “Спосіб застосування та дози”);
• ажитацією або сплутаністю свідомості;
• синдромом делірію або екзогенним психозом в анамнезі;
• при одночасному лікуванні мемантином (див. розділ “Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій”).

Перед початком, а також через 1 і 3 тижні лікування слід зробити ЕКГ (50 мм/с) та частотну корекцію часу QT (QTc) за Bazett, що визначається вручну. Таку ЕКГ необхідно робити перед будь-яким наступним збільшенням дози та через 2 тижні після нього. Надалі ЕКГ необхідно проводити як мінімум один раз на рік. Лікування не можна розпочинати або слід припинити, якщо вихідне значення QTс становить більше 420 мс, при збільшенні QT більше ніж на 60 мс під час лікування препаратом або якщо значення QTc становить більше 480 мс, а також у пацієнтів з видимими ЕКГ — U-хвилями.

Пацієнти з ризиком електролітного дисбалансу внаслідок, наприклад, лікування діуретиками, із частим блюванням та/або діареєю, пацієнти, які приймають інсулін у кризових ситуаціях, або пацієнти з нирковими або анорексичними порушеннями повинні проходити обстеження та контроль лабораторних параметрів і відповідне поповнення електролітів, особливо калію й магнію.

У разі виникнення таких симптомів, як прискорене серцебиття, запаморочення або непритомність, лікування препаратом ПК-Мерц необхідно негайно припинити й спостерігати за пацієнтом протягом 24 годин щодо подовження інтервалу QT. Якщо подовження інтервалу QT відсутнє, можна відновити лікування препаратом, враховуючи протипоказання й взаємодії.

У пацієнтів з електрокардіостимуляторами точне визначення часу QT неможливе, тому рішення про застосування препарату ПК-Мерц слід приймати індивідуально після консультації з кардіологом.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Враховуючи можливі побічні дії препарату з боку центральної нервової системи, рекомендовано утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами під час лікування препаратом.

Перед початком прийому інших лікарських засобів сумісно з препаратом ПК-Мерц необхідно уважно прочитати інструкцію для медичного застосування на предмет можливої взаємодії цих лікарських засобів з амантадином, що може призвести до подовження інтервалу QT.

Можливе застосування препарату з іншими протипаркінсонічними засобами. Щоб уникнути побічних дій (таких як психотичні реакції), слід зменшити дозу інших препаратів або їх комбінацій.

Спеціальні дослідження із взаємодії після одночасного прийому препарату ПК-Мерц та інших протипаркінсонічних засобів не проводилися (наприклад, леводопа, бромокриптин, мемантин, тригексилфенідил) (звернути увагу на розділ «Побічні реакції»).

Одночасний прийом препарату ПК-Мерц і будь-яких інших груп лікарських засобів або активних компонентів, перерахованих нижче, може призвести до таких видів взаємодії.

Антихолінергічні засоби. Посилення побічних дій (сплутаність свідомості і галюцинації) антихолінергічних засобів (наприклад, тригексилфенідил, бензатропін, скополамін, біпериден, орфенадрин тощо).

Симпатоміметики з прямою дією на ЦНС. Посилення основної дії амантадину.

Алкоголь. Зниження переносимості алкоголю.

Леводопа (протипаркінсонічний препарат). Взаємне посилення терапевтичної дії. Отже, леводопу можна призначати одночасно з препаратом ПК-Мерц.

Інші протипаркінсонічні засоби. Мемантин може посилювати дію й побічні дії препарату ПК-Мерц (важливо звернути увагу на розділ «Особливості застосування»).

Інші лікарські засоби. Одночасне застосування сечогінних засобів, таких як триамтерен/гідрохлоротіазид, може призвести до зниження виведення амантадину з плазми, що призводить до утворення токсичної концентрації останнього в плазмі. Отже, слід уникати одночасного застосування цієї комбінації.

Протипоказаний одночасний прийом амантадину з іншими лікарськими засобами, які спричиняють подовження інтервалу QT. До них належать:

• певні антиаритмічні засоби класу I A (наприклад, хінідин, дизопірамід, прокаїнамід) і класу III (наприклад, аміодарон, соталол);
• певні нейролептики (наприклад, тіоридазин, хлорпромазин, галоперидол, пімозид);
• певні трициклічні й тетрациклічні антидепресанти (наприклад, амітриптилін);
• певні антигістамінні препарати (наприклад, астемізол, терфенадин);
• певні макролідні антибіотики (наприклад, еритроміцин, кларитроміцин);
• певні інгібітори гірази (наприклад, спарфлоксацин);
• азолові протигрибкові й інші препарати, такі як будипін, галофантрин, котримоксазол, пентамідин, цизаприд і бепридил.

Алкоголь посилює побічні дії препарату.

Фармакодинаміка.

Амантадин має різні фармакологічні властивості. Він має непряму властивість агоніста стріарного допамінового рецептора. Дослідження на тваринах показали, що амантадин збільшує позаклітинну концентрацію допаміну як шляхом збільшення вивільнення допаміну, так і шляхом блокади зворотного захоплення в пресинаптичних нервових клітинах. У терапевтичних концентраціях амантадин інгібує вивільнення ацетилхоліну, опосередкованого NMDA-рецепторами, і в такий спосіб може чинити антихолінергічну дію. Амантадин має ефект синергетичної дії з L-допа.

Фармакокінетика.

Амантадин швидко та повністю всмоктується зі шлунково-кишкового тракту після перорального прийому. Максимальна концентрація в плазмі (С_max) досягається через 2–8 годин після прийому разової дози препарату. При прийомі препарату в дозі 200 мг/добу стан рівноважної концентрації досягається через 4–7 днів при концентрації в плазмі 400–900 нг/мл. Після прийому 100 мг амантадину сульфату С_max становить 0,15 мкг/мл. Плазмовий кліренс визначений як ідентичний нирковому кліренсу і становить 17,7 ±

10 л/годину у здорових дорослих добровольців. Уявний об'єм розподілу (4,2 ± 1,9 л/кг) залежить від віку, у дорослих людей він становить 6 л/кг.

Період напіввиведення становить 10 — 30 годин (у середньому 15 годин) і значною мірою залежить від віку пацієнта. У літніх чоловіків (62–72 роки) період напіввиведення становить 30 годин. У пацієнтів з нирковою недостатністю кінцевий період напіввиведення з плазми може бути значно подовжений (до 68 ± 10 годин).

При інфузії в дозі 200 мг амантадину сульфату С_max через 3 години становить 0,54 мкг/мл. Після лікування дозою 200 мг/добу, середня концентрація в плазмі 0,76 мкг/мл досягається в кінці інфузії на 6-й день. Середній загальний кліренс був підрахований при 3,6 л/год; період напіввиведення з плазми становить від 7 до 23 годин із середнім значенням приблизно 10 годин.

Амантадин зв'язується з білками плазми приблизно на 67% (in vitro); майже 33% виявляється у плазмі в незв'язаній формі. Він проникає через гематоенцефалічний бар'єр за допомогою транспортних систем, що насичуються.

Виводиться із сечею майже в незміненому стані (90% разової дози), незначна кількість виводиться з фекаліями.

Здатність до діалізу в амантадину низька — майже 5% за один діаліз.

В організмі людини амантадин не метаболізується.

5 років.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

По 500 мл розчину у флаконі; по 2 флакони у картонній коробці.

За рецептом.