Стрепсілс^® інтенсив без цукру зі смаком апельсина (Strepsils^® intensive orange sugar free) (556170) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Допоміжні речовини: макрогол 300 (поліетиленгліколь 300), калію гідроксид, апельсиновий ароматизатор PHL-010300, левоментол, ацесульфам К, мальтит рідкий*, ізомальтит (Е953).
*Готовий льодяник містить лише вміст твердих речовин цього інгредієнта, оскільки майже вся волога видаляється під час виробництва.

Флурбіпрофен - 8,75 мг

фармакодинаміка. Флурбіпрофен — це НПЗП, який чинить знеболювальну, жарознижувальну та протизапальну дію. Ці ефекти пояснюються здатністю активного інгредієнта пригнічувати синтез простагландинів. Відповідно до даних досліджень з аналізом цільної крові флурбіпрофен є змішаним інгібітором ЦОГ-1 і ЦОГ-2 з деякою селективністю відносно ЦОГ-1.
Дані доклінічних досліджень дають змогу припустити, що R(-)-енантіомер флурбіпрофену та інші НПЗП можуть впливати на ЦНС; передбачуваний механізм дії полягає в інгібуванні індукованої ЦОГ-2 на рівні спинного мозку.
Знеболювальний ефект та зменшення вираженості запалення горла відмічали через 30–40 хв після застосування льодяника. Дія триває протягом 2–3 год.
Плацебо-контрольоване дослідження за участю 505 пацієнтів показало, що одноразове застосування 3 розпилень спрею Спрепсілс Інтенсив значно зменшило вираженість болю в горлі, утруднення ковтання та набряк у горлі порівняно з плацебо. Спрей та льодяники можна порівняти з точки зору ефективності та безпеки.
Фармакокінетика. Всмоктування. Після застосування лікарського засобу флурбіпрофен швидко всмоктується.
Розподіл. C_max флурбіпрофену у плазмі крові відмічається через 30–40 хв. Після застосування льодяника C_max досягається швидше, ніж після проковтування еквівалентної дози флурбіпрофену. Проте рівні концентрації в плазмі крові в обох випадках є подібними. Флурбіпрофен швидко розподіляється в організмі і зв’язується з білками плазми крові. Флурбіпрофен лише в мінімальній кількості проникає у грудне молоко (менше 0,05 мкг/мл).
Метаболізм. Флурбіпрофен метаболізується шляхом гідроксилювання.
Виведення. Виділяється нирками. Т_½ становить 3–6 год.
Доклінічні дані. На додаток до інформації, яка представлена нижче в ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ, Застосування у період вагітності або годування грудьми та ПОБІЧНА ДІЯ, немає відповідних доклінічних даних. У проведених дослідженнях флурбіпрофен не чинив генотоксичної та канцерогенної дії, а при випробуваннях місцевих форм препарату не викликав подразнення, сенсибілізації та фототоксичності. Немає доказів того, що флурбіпрофен погіршує фертильність. Репродуктивні токсичні ефекти відповідають описаним (вторинний щодо пригнічення синтезу простагландинів) для НПЗП.

для короткотривалого симптоматичного лікування болю в горлі.

застосовується найнижча ефективна доза впродовж найменш тривалого періоду, необхідного для полегшення симптомів.
Льодяники не рекомендується застосовувати більше 3 діб без консультації лікаря.
Дорослим та дітям віком від 12 років: приймати за необхідності по 1 льодянику кожні 3–6 год: повільно розсмоктувати в роті. Максимальна добова доза становить 5 льодяників.
Не рекомендується застосовувати препарат більше 3 днів без консультації лікаря.
Пацієнти літнього віку: через обмеженість клінічного досвіду на даний час не можна дати загальних рекомендацій щодо дози (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
При розсмоктуванні слід переміщувати льодяник, як і всі таблетки для розсмоктування, у всій ротовій порожнині для запобігання подразненню слизової оболонки в місці розсмоктування, поки він не розчиниться.
Лікування слід припинити при розвитку подразнення слизової оболонки порожнини рота.
Діти. Не застосовувати у дітей віком до 12 років.

• підвищена чутливість до флурбіпрофену, ацетилсаліцилової кислоти, інших НПЗП або будь-якої з допоміжних речовин препарату.
• Алергічні захворювання в минулому (наприклад бронхоспазм. риніт, кропив’янка) після прийому ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП.
• Останній триместр вагітності.
• Діти віком до 12 років.
• Виразкова хвороба шлунка або кишечнику, шлунково-кишкові кровотечі, коліт з тяжким перебігом, кровотечі або порушення кровотворення, пов’язані з попередньою терапією НПЗП.
• Тяжка серцева недостатність, тяжка ниркова недостатність або тяжка печінкова недостатність.

наступні побічні реакції відмічали при короткотривалому застосуванні флурбіпрофену в безрецептурних дозах. При тривалому лікуванні хронічних захворювань можуть виникнути додаткові побічні реакції.
Нижчезазначені побічні реакції, що виявлені при застосуванні флурбіпрофену, розподілені за класифікацією систем органів та частотою. При оцінці побічних ефектів за основу беруть наступну частоту: дуже часто (>1/10); часто (від >1/100 до <1/10); нечасто (від >1/1000 до <1/100); рідко (від >1/10 000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10 000); частота невідома (неможливо оцінити частоту за наявними даними).
Наступні побічні реакції були пов’язані з лікуванням льодяниками або спреєм з флурбіпрофеном.
З боку нервової системи: часто — головний біль, запаморочення; нечасто — сонливість.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто — подразнення в горлі; нечасто — загострення БА та бронхоспазм, фарингеальна гіпестезія.
З боку ШКТ: дуже часто (13,6%) — дискомфорт порожнини рота (відчуття тепла, печіння або поколювання в роті); часто — нудота, діарея, виразки в ротовій порожнині, сухість у роті, біль у ротоглотці; нечасто — диспепсія, блювання, метеоризм, здуття живота, біль у животі, запор, глосодинія, дисгевзія, дизестезія порожнини рота.
З боку шкіри і підшкірної клітковини: нечасто — екзантема, різний шкірний висип, свербіж.
Загальні порушення стану і місцеві реакції: нечасто — лихоманка, біль.
Порушення психіки: нечасто — безсоння.
Побічні реакції, про які повідомлялося в постмаркетингових дослідженнях (клінічні випробування, спонтанні повідомлення), пов’язані з льодяниками флурбіпрофен 8,75 мг.
В Європі в постмаркетинговий період проведено 4 дослідження, в яких брали участь понад 5500 пацієнтів. Дуже часто повідомлялося про реакції, пов’язані зі смаком. Іншими поширеними реакціями були головний біль, біль у животі, діарея, нудота та виразки слизової оболонки порожнини рота.
Серйозні спонтанні побічні реакції відмічали в поодиноких випадках і включали повідомлення про шлунково-кишкові кровотечі у пацієнта, який також приймав інший НПЗП, два повідомлення про набряк Квінке у хворого з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та один випадок бронхоспазму.
Побічні ефекти, про які повідомляють при застосуванні флурбіпрофену у формі таблеток (тобто лікування вищими дозами та/або з більшою тривалістю, ніж зазначено для льодяників):
— реакції з боку шкіри (включаючи дуже рідко синдром Стівенса — Джонсона та синдром Лайєлла);
— рідко реакції гіперчутливості, які можуть включати:
• неспецифічні алергічні реакції, лихоманку, анафілактичний шок;
• реактивність дихальних шляхів, таку як БА, загострення наявної БА, бронхоспазм або задишка;
• різні шкірні реакції, такі як свербіж, кропив’янка, пурпура, ангіоневротичний набряк і, рідше, ексфоліативний та бульозний дерматози (включаючи епідермальний некроліз та мультиформну еритему);
— шлунково-кишкові кровотечі і рідко виразки та перфорації;
— рідко виразковий стоматит;
— дуже рідко розлади печінки (включаючи гепатит, холестатичну жовтяницю);
— рідко порушення функції нирок (включаючи інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром та ниркову недостатність);
— рідко гематологічні реакції (включаючи анемію, подовження часу кровотечі та дуже рідко тромбоцитопенію, нейтропенію, агранулоцитоз, апластичну анемію та гемолітичну анемію);
— хвороби серця: невідомо — серцева недостатність, набряки;
— судинні захворювання: невідомо — АГ.

необхідно з обережністю приймати цей лікарський засіб або застосовувати після консультації з лікарем у наступних ситуаціях:
• у пацієнтів з БА або БА в анамнезі флурбіпрофен може викликати бронхоспазм.
• За наявності скарг з боку ШКТ, виразок або запальних захворювань кишечнику в анамнезі та при порушенні функції печінки. На будь-якому етапі лікування можуть виникати шлунково-кишкові кровотечі, виразки або перфорації, особливо в пацієнтів літнього віку, незалежно від наявності попереджувальних симптомів або розладів в анамнезі. У разі виникнення цих рідкісних ускладнень, лікування препаратом слід відмінити.
• За наявності підвищеного АТ.
• При нирковій недостатності. Існують повідомлення про нефротоксичність у різних формах, включаючи інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром і ниркову недостатність. Застосування НПЗП може призвести до дозозалежного зниження продукування простагландинів і провокувати ниркову недостатність. Найвищий ризик цієї реакції існує у пацієнтів з порушеннями функції нирок, серця та печінки, пацієнтів, що приймають діуретики, і пацієнтів літнього віку. Однак цей ефект зазвичай нижчий при короткостроковому обмеженому застосуванні препаратів, таких як льодяники з флурбіпрофеном, ніж при звичайному застосуванні НПЗП.
• При серцевій недостатності.
• При печінковій недостатності.
• Гематологічні порушення: як і інші НПЗП, флурбіпрофен може знизити агрегацію тромбоцитів і збільшити час кровотечі.
• Слід дотримуватися обережності пацієнтам літнього віку. Зокрема, рекомендується застосувати найнижчу ефективну дозу в ослаблених пацієнтів літнього віку або пацієнтів з низькою масою тіла, оскільки побічні реакції на НПЗП слід частіше очікувати у пацієнтів літнього віку, особливо шлунково-кишкові кровотечі або перфорації, які можуть бути летальними.
Ризик шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації зростає із підвищенням доз НПЗП у пацієнтів з виразковою хворобою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ), а також у пацієнтів літнього віку. Цей ризик, ймовірно, нижчий при короткочасному застосуванні льодяників з флурбіпрофеном, ніж при звичайному застосуванні НПЗП. Пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі, особливо літнього віку, слід звертатися до лікаря при появі будь-яких незвичайних симптомів з боку ШКТ (особливо при шлунково-кишковій кровотечі).
• При системному червоному вовчаку і змішаному захворюванні сполучної тканини: пацієнти із системним червоним вовчаком і змішаним захворюванням сполучних тканин відмічають підвищений ризик асептичного менінгіту (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Цей ризик, ймовірно, нижчий при короткочасному застосуванні льодяників з флурбіпрофеном, ніж при звичайному застосуванні НПЗП.
Оскільки відмічали поодинокі випадки загострення інфекційних запалень (наприклад розвиток некротичного фасциту), що виявлені в часовому зв’язку із застосуванням системних НПЗП, пацієнту рекомендується негайно звернутися до лікаря при виникненні ознак інфекції або погіршення стану під час терапії льодяниками з флурбіпрофеном. Слід розглянути необхідність терапії антибіотиками.
Якщо вираженість симптомів збільшується або виникають нові симптоми, лікування слід переглянути.
Льодяники розсмоктувати в роті до повного розчинення.
У пацієнтів з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози, мальабсорбцією глюкози/галактози або недостатністю сахарози-ізомальтази не слід застосовувати цей препарат.
• Серцево-судинні та цереброваскулярні ефекти: пацієнти, у яких виявлено підвищений АТ та/або серцеву недостатність в анамнезі, потребують відповідного моніторингу та навчання пацієнта, оскільки при терапії НПЗП повідомлялося про затримку рідини та набряки.
• Вплив на нервову систему: головний біль, спричинений знеболювальними засобами; у разі тривалого застосування анальгетиків або у разі недотримання рекомендацій може виникнути головний біль, який не слід лікувати підвищеними дозами лікарського засобу.
• З боку шкіри та підшкірної клітковини: дуже рідко на тлі прийому НПЗП можуть виникати тяжкі форми шкірних реакцій, що можуть бути летальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (див. ПОБІЧНА ДІЯ). При перших ознаках шкірного висипу, патологічних змін слизових оболонок або при будь-яких інших ознаках гіперчутливості льодяники з флурбіпрофеном слід відмінити.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність. Наступні дані стосуються лише системно діючого флурбіпрофену. Дані про флурбіпрофен місцевої дії відсутні.
І і ІІ триместр: експерименти на тваринах не виявили жодних доказів тератогенного ефекту. Однак контрольованих клінічних досліджень у вагітних не проводили. Тому не рекомендується використовувати препарат протягом І та ІІ триместру вагітності.
ІІІ триместр: пригнічення синтезу простагландинів може призвести до передчасного закриття артеріальної протоки протягом останнього триместру вагітності та вплинути на пологи (пригнічення скорочень матки). Отже, флурбіпрофен протипоказаний протягом ІІІ триместру вагітності.
Годування грудьми. Флурбіпрофен проникає в грудне молоко в дуже низькій концентрації. Не рекомендується застосовувати флурбіпрофен у жінок, які годують грудьми.
Фертильність. Існують певні свідчення, що препарати, які пригнічують синтез простагландинів/ЦОГ, можуть призводити до погіршення жіночої фертильності внаслідок впливу на овуляцію. Цей вплив є зворотним при відміні препарату.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Дані щодо впливу на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами відсутні.

слід уникати одночасного застосування флурбіпрофену з:
ацетилсаліциловою кислотою, якщо її не було призначено лікарем у низьких дозах (не вище 100 мг/добу для захисту серцево-судинної системи) виникнення побічних реакцій (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ);
іншими НПЗП (включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2): слід уникати одночасного застосування двох або більше НПЗП, оскільки це підвищує ризик побічних ефектів (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Слід з обережністю застосовувати флурбіпрофен у комбінації з такими препаратами:
пероральні антикоагулянти, дипіридамол, гепарин: аналогічно іншим НПЗП, не можна виключити підвищений ризик кровотечі та збільшення часу кровотечі;
діуретики, антигіпертензивні засоби: можуть знижувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних засобів. Можуть посилювати нефротоксичність, спричинену пригніченням ЦОГ, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок; пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини;
пероральні антидіабетичні засоби (сульфонілсечовина): ефект може бути посилений флурбіпрофеном, як і іншими НПЗП, і підвищується ризик гіпоглікемії. Необхідно регулярно перевіряти рівень глюкози в крові та, за необхідності, коригувати дозу антидіабетичних препаратів;
інгібітори агрегації тромбоцитів та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: підвищений ризик шлунково-кишкової кровотечі (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ);
алкоголь: підвищує ризик побічних реакцій, особливо кровотечі у шлунково-кишковому тракті;
серцеві глікозиди (наприклад дигоксин): НПЗП можуть загострювати серцеву недостатність, зменшувати швидкість клубочкової фільтрації та підвищувати рівень глікозидів у плазмі крові;
циклоспорин: підвищений ризик нефротоксичності;
кортикостероїди: підвищують ризик появи побічних реакцій, особливо ШКТ (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ);
літій: можливе підвищення рівня літію в сироватці крові:
метотрексат: застосування НПЗП може призвести до підвищення концентрації метотрексату в плазмі крові та збільшення вираженості його токсичної дії:
міфепристон: не слід приймати НПЗП протягом 8–12 днів після застосування міфепристону, оскільки НПЗП можуть зменшити вираженість дії міфепристону;
хінолонові антибіотики: дані, отримані в дослідженнях на тваринах, свідчать, що НПЗП підвищують ризик судом, пов’язаних із застосуванням хінолонових антибіотиків. Пацієнти, які приймають НПЗП та хінолони, мають підвищений ризик розвитку судом;
такролімус: можливе підвищення ризику нефротоксичності при одночасному застосуванні НПЗП з такролімусом;
зидовудин: підвищення ризику гематологічної токсичності при одночасному застосуванні НПЗП з зидовудином.

не існує специфічного антидота до флурбіпрофену.
Симптоми. У більшості пацієнтів застосування клінічно значущої кількості НПЗП викликало лише нудоту, блювання, біль в епігастральній ділянці або рідше — діарею. Також можуть виникати шум у вухах, головний біль та шлунково-кишкова кровотеча. При більш тяжкому отруєнні можливі токсичні ураження ЦНС у вигляді сонливості, інколи — збудження, порушення зору, дезорієнтація або кома. Рідко можуть виникати судоми. При тяжкому отруєнні НПЗП можуть виникати метаболічний ацидоз та збільшення протромбінового часу, ймовірно, через взаємодію з факторами згортання крові, що циркулюють у кров’яному руслі. Можливі ГНН та пошкодження печінки. У хворих на БА можливе загострення перебігу БА.
Лікування. Лікування повинно бути симптоматичним і підтримувальним. Важливо забезпечити прохідність дихальних шляхів. Повинен проводитися моніторинг серцевої функції та основних показників життєдіяльності до нормалізації стану пацієнта. Рекомендується пероральне застосування активованого вугілля впродовж 1 год після застосування потенційно токсичної дози препарату. При частих або тривалих спазмах м’язів лікування слід проводити в/в введення діазепаму або лоразепаму. У разі БА слід застосовувати бронходилататори.

при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.