небажані побічні реакції залежать від доз цисплатину і можуть мати кумулятивний характер.
З боку нирок і сечовидільної системи. Незначні зворотні порушення функції нирок можуть спостерігатися після одноразового застосування цисплатину у середніх дозах (20–50 мг/м² поверхні тіла). При введенні цисплатину у високих дозах (50–120 мг/м² поверхні тіла) або щоденному застосуванні цисплатину може розвинутися ниркова недостатність з некрозом канальців, що проявляється уремією або анурією. Ниркова недостатність може бути незворотною.
Нефротоксичність має кумулятивний характер. Вона може виявлятися як через 2–3 дні, так і через 2 тиж після введення першої дози цисплатину. Концентрація креатиніну і сечовини у сироватці крові може підвищуватися. Через 2 тиж після введення першої дози також може підвищуватися рівень остаточного азоту сечовини крові, сечової кислоти, може знижуватися кліренс креатиніну. Гідратація до і після введення цисплатину і форсований діурез знижують ризик нефротоксичних уражень. Після одноразового введення цисплатину у дозі 50 мг/м² поверхні тіла без проведення достатньої гідратації симптоми нефротоксичності спостерігалися у 28–36% пацієнтів.
Можлива гіперурикемія (безсимптомна або із симптомами подагри). Розвивається при застосуванні більш ніж 50 мг/м² препарату через 3–5 днів після дози. Гіперурикемія у поєднанні з нефротоксичними ураженнями відзначалася у 25–30% пацієнтів.
З боку системи крові. Цисплатин спричиняє дозозалежну і переважно зворотну лейкопенію, тромбоцитопенію та анемію. Мієлосупресія має кумулятивний характер. У пацієнтів з нейтропенією можуть виникнути лихоманка та інфекції. Хворі літнього віку більш сприятливі до мієлосупресії. Відзначені поодинокі випадки розвитку Кумбс-позитивної гемолітичної анемії (зворотної після закінчення терапії). Повідомлялося про гемоліз, який, можливо, був спричинений цисплатином. Після введення цисплатину у високих дозах можливе тяжке пригнічення функції кісткового мозку (включаючи агранулоцитоз та/або апластичну анемію). Приблизно через 14 діб після введення цисплатину кількість лейкоцитів у більшості пацієнтів значно знижується (у 5% пацієнтів — до 1,5·10⁹/л і нижче). Мінімальна кількість тромбоцитів спостерігається приблизно через 21 добу (у 10% пацієнтів вона зменшується до 50·10⁹/л і нижче). Показники нормалізуються приблизно через 39 діб.
З боку дихальної системи. Пневмонія, дихальна недостатність.
З боку травного тракту. Часто відзначаються анорексія, нудота, блювання, біль у ділянці шлунка та діарея (зазвичай через 1–4 год після введення цисплатину). Зазначені симптоми у більшості пацієнтів минають протягом 24 год. Менш виражені нудота та анорексія можуть тривати до 7 діб після введення препарату. У поодиноких випадках розвивається запалення слизових оболонок ротової порожнини.
З боку органа слуху. Порушення слуху відзначаються у близько 30% пацієнтів, яким цисплатин вводять у дозі 50 мг/м² поверхні тіла. Ототоксичність цисплатину є кумулятивною. Втрата слуху може бути одно- або двобічною та збільшуватися при підвищенні повторної дози препарату. До початку лікування та при наступних призначеннях потрібно проводити аудіометрію. Ототоксичність підвищується у пацієнтів, які одержують препарати з потенційно нефротоксичним ефектом. Зазвичай відмічають шум у вухах та/або порушення слуху у діапазоні високих частот (4000–8000 Гц). Порушення слуху у звичайному слуховому діапазоні (250–2000 Гц) відзначають у 10–15% пацієнтів. Також можливі глухота і порушення роботи вестибулярного апарату у комбінації із системними запамороченнями (вертиго). Опромінювання зони черепа до терапії цисплатином або одночасно з нею підвищує ризик втрати слуху. Однак лише у поодиноких випадках пацієнти втрачають здатність нормально спілкуватися після лікування цисплатином. У дітей ускладнення можуть бути серйознішими.
З боку органа зору. Після комбінованої хіміотерапії цисплатином та іншими препаратами виявляли розпливчатість зору, порушення сприйняття кольору. Відзначені поодинокі випадки втрати зору, розвитку набряку диска зорового нерва з порушеннями зору, проте вони є зворотними і після закінчення лікування зір відновлюється. Зафіксований лише один випадок розвитку однобічного ретробульбарного невриту з втратою гостроти зору після поліхіміотерапії з подальшим лікуванням цисплатином.
З боку нервової системи. Лікування цисплатином може спричинити периферичну сенсорну нейропатію (зазвичай двобічну), у поодиноких випадках — втрату смакової або тактильної функції чи ретробульбарний неврит з втратою зору і порушеннями церебральних функцій (сплутаністю свідомості, невиразним мовленням, в окремих випадках — кірковою сліпотою, втратою пам’яті, паралічем). Відзначені випадки розвитку симптому Лермітта, автономної нейропатії і мієлопатії спинного мозку. Повідомлялося про тяжкі ураження головного мозку (зокрема про один випадок гострих цереброваскулярних ускладнень, церебральний артеріїт, оклюзію сонної артерії, енцефалопатію). Якщо у пацієнта відзначений один зі згаданих вище церебральних симптомів, лікування цисплатином необхідно негайно припинити. Нейротоксична дія цисплатину може бути зворотною, однак у 30–50% пацієнтів порушені функції не відновлюються навіть після закінчення лікування цисплатином. Прояви нейротоксичної дії цисплатину можуть відзначатися як після тривалої терапії, так і після введення першої дози. Хворі літнього віку більш схильні до розвитку периферичної нейропатії.
Електроліти сироватки крові. У поодиноких випадках розвиваються гіпомагніємія, гіпокальціємія, гіпонатріємія, гіпофосфатемія та гіпокаліємія з м’язовими спазмами та/або змінами ЕКГ внаслідок ушкодження нирок цисплатином (при цьому реабсорбція зазначених катіонів у ниркових канальцях зменшується).
Алергічні реакції. У поодиноких випадках розвиваються анафілактичні реакції (з такими проявами, як висип, кропив’янка, еритема, свербіж), ангіоневротичний набряк. Були окремі повідомлення про АГ, тахікардію, задишку, бронхоспазм, набряк обличчя і лихоманку. У таких випадках може бути необхідним лікування антигістамінними препаратами, епінефрином (адреналіном) і стероїдами.
З боку гепатобіліарної системи. У поодиноких випадках розвиваються порушення функції печінки з підвищенням рівнів сироваткових трансаміназ, однак ці зміни є зворотними. Дуже рідко відзначається зниження рівня альбуміну та підвищення рівня білірубіну, можливо, пов’язане з лікуванням цисплатином.
З боку серцево-судинної системи. У поодиноких випадках розвиваються інфаркт міокарда, порушення серцевого ритму, зокрема брадикардія, тахікардія та інші аритмії. Іноді відзначаються зміни ЕКГ. Повідомлялося про зупинку серця при лікуванні цисплатином у комбінації з іншими цитостатиками, однак це відмічається надзвичайно рідко.
З боку імунної системи. Можлива імуносупресія.
Інші побічні ефекти. Можливі локальні набряки і біль, еритема, виразки на шкірі та флебіт у місцях ін’єкцій після в/в введення препарату. Також можуть спостерігатися гикавка, нездужання, слабкість, дегідратація.
Можливі металеві відкладення на яснах.
Можливі алопеція, порушення сперматоґенезу та овуляції, а також болюча гінекомастія.
Є інформація про зв’язок між застосуванням цисплатину і розвитком вторинного нелімфатичного лейкозу.
Є інформація про існування зв’язку між комбінованою хіміотерапією цисплатином та іншими препаратами і розвитком васкулярних розладів (церебральної та коронарної ішемії, порушення периферичної циркуляції крові на зразок синдрому Рейно).
Теоретично препарат є канцерогенним (виходячи з механізму дії цисплатину), проте практичних доказів цього немає.
При лікуванні цисплатином у поодиноких випадках також були зафіксовані гіперхолестеринемія, неадекватна секреція антидіуретичного гормону, підвищення концентрації амілази в сироватці крові, тромботична мікроангіопатія у поєднанні з гемолітично-уремічним синдромом.
Іноді реєструється підвищення концентрації заліза у крові.

Цисплатин-Хемотека (Cisplatin-Chemoteka)