Фторурацил (флюороурацил)-Хемотека розчин для інфузій 500 мг №1

Флуороурацил - 500 мг

фармакодинаміка. Флуороурацил є аналогом урацилу, компонента рибонуклеїнової кислоти. Вважається, що препарат функціонує як антиметаболіт. Після внутрішньоклітинного перетворення в активний дезоксинуклеотид він перешкоджає синтезу ДНК, блокуючи перетворення дезоксіуридилової кислоти в тимідилову кислоту за допомогою клітинного ферменту тимідилатсинтетази. Флуороурацил також може перешкоджати синтезу РНК.
Фармакокінетика
Абсорбція. Флуороурацил після перорального застосування абсорбується з дуже високою мінливістю в ШКТ шляхом метаболізму першого проходження, спричиненого різними рівнями дигідропіримідиндегідрогенази — першого ферменту катаболічного перетворення флуороурацилу.
Розподіл. Після в/в введення флуороурацил розподіляється по всіх рідинах організму і виводиться з крові протягом 3 год. Він переважно поглинається активно проліферуючими тканинами і пухлинами після перетворення його в нуклеотид. Флуороурацил легко проходить через ГЕБ і тканини головного мозку.
Біотрансформація. Дигідропіримідиндегідрогеназа — це початковий фермент катаболізму флуороурацилу, який зумовлює катаболізм більше 85% введеної дози до дигідрофлуорорурацилу. Потім дигідрофлуороурацил перетворюється у флуоро-β-уреїдопропіонат, і далі — у флуоро-β-аланін. Дефіцит ферментів у цьому процесі може призвести до тяжкої і навіть загрозливої для життя токсичності флуороурацилу. У разі печінкової недостатності метаболізм флуороурацилу уповільнюється, що може потребувати корекції дози.
Внутрішньоклітинно за допомогою ряду ферментів флуороурацил перетворюється на активні метаболіти флуородезоксіуридину монофосфат, флуородезоксиуридин трифосфат і фторуридин трифосфат.
Елімінація. Після в/в введення Т_½ флуороурацилу з плазми крові становить близько 10–20 хв і залежить від введеної дози. Після одноразового в/в введення флуороурацилу близько 15% дози виводиться в незміненому вигляді з сечею протягом 6 год; більше 90% дози виводиться із організму протягом першої години. Залишок метаболізується, головним чином, у печінці за допомогою звичайних механізмів організму для урацилу.

лікування метастатичного колоректального раку;
ад’ювантна терапія раку товстої і прямої кишки;
лікування розповсюдженого раку шлунка;
лікування розповсюдженого раку підшлункової залози;
лікування розповсюдженого раку стравоходу;
лікування розповсюдженого або метастатичного раку молочної залози;
ад’ювантна терапія операбельного первинного інвазивного раку молочної залози;
лікування неоперабельного місцево-розповсюдженого плоскоклітинного раку голови та шиї в раніше нелікованих пацієнтів;
лікування локального рецидиву або метастазів при плоскоклітинному раку голови та шиї.

флуороурацил слід застосовувати лише під наглядом кваліфікованого лікаря з великим досвідом роботи у сфері протипухлинної хіміотерапії.
Під час лікування стан пацієнта необхідно пильно і часто контролювати. Перед лікуванням слід зважити ризик і користь для кожного окремого пацієнта.
Дорослі. Підбір відповідної дози і схема терапії залежать від стану пацієнта, типу раку, який необхідно лікувати, а також залежно від того, застосовується флуороурацил як монотерапія чи в комбінації.
Кількість застосовуваних циклів має визначати лікар залежно від місцевих лікувальних протоколів та настанов, беручи до уваги ефективність лікування і переносимість препарату.
Починати лікування необхідно в умовах стаціонару.
Зниження дози рекомендується хворим у таких випадках:
— кахексія;
— тяжка хірургічна операція у попередні 30 днів;
— погіршення функції кісткового мозку;
— наявність порушень функції печінки або нирок.
У дорослих пацієнтів та хворих літнього віку, які отримують флуороурацил, перед введенням кожної дози необхідно контролювати гематологічну (кількість тромбоцитів, лейкоцитів і гранулоцитів), шлунково-кишкову (стоматит, діарея, шлунково-кишкова кровотеча), а також неврологічну токсичність і у разі потреби знизити дозу флуороурацилу або припинити лікування.
Необхідність корекції дози або відміни лікарського засобу залежить від появи побічних реакцій. При гематологічній токсичності, наприклад зниженні лейкоцитів (≤3500/мм³) та/або тромбоцитів (≤100 000/мм³) можливе припинення лікування. Питання про поновлення лікування повинен приймати лікар залежно від клінічної ситуації.
Колоректальний рак. Флуороурацил застосовують для лікування раку товстої кишки і раку прямої кишки у ряді схем лікування. Флуороурацил застосовують головним чином разом з фоліновою кислотою. Часто в схемах лікування об’єднують флуороурацил і фолінову кислоту з іншими хіміотерапевтичними препаратами, такими як іринотекан, оксаліплатин або з обома разом.
Зазвичай флуороурацил застосовують у діапазоні доз 200–2600 мг/м² поверхні тіла. Доза також варіює залежно від способу введення — в/в болюсна або безперервна в/в інфузія.
Режим дозування залежить і від схеми хіміотерапії. Дозу флуороурацилу можна призначати один раз на тиждень, один раз на 2 тиж або один раз на місяць. Кількість циклів залежить від застосовуваної схеми лікування, а також від клінічного рішення, яке ґрунтується на ефективності лікування і переносимості.
Рак шлунка та гастроезофагеального з’єднання. Пацієнтам з потенційно виліковним раком шлунка рекомендується інтраопераційна хіміотерапія із застосуванням такої схеми: епірубіцин, цисплатин, флуороурацил. Рекомендована доза флуороурацилу за цією схемою становить 200 мг/м² поверхні тіла на добу у вигляді безперервної в/в інфузії протягом 3 тиж. Рекомендується 6 циклів, але це залежить від ефективності лікування і переносимості лікарського засобу пацієнтом.
У пацієнтів з невиліковним місцево-розповсюдженим або метастатичним раком флуороурацил зазвичай застосовують у комбінації з цисплатином та епірубіцином або доцетакселом чи без епірубіцину або доцетакселу.
Рак стравоходу. Флуороурацил зазвичай застосовують у комбінації з цисплатином або цисплатином і епірубіцином, або з епірубіцином і оксаліплатином. Доза препарату варіює в діапазоні 200–1000 мг/м² поверхні тіла на добу і вводиться у вигляді безперервної інфузії; курс лікування становить декілька днів і циклічно повторюється залежно від схеми лікування.
Для лікування раку нижньої частини стравоходу рекомендується інтраопераційна хіміотерапія за такою схемою: епірубіцин, цисплатин, флуороурацил. Рекомендована доза флуороурацилу за цією схемою становить 200 мг/м² поверхні тіла на добу у вигляді безперервної в/в інфузії протягом 3 тиж, що повторюється циклічно.
Рак підшлункової залози. Флуороурацил застосовують головним чином у комбінації з фоліновою кислотою або гемцитабіном. Доза варіює в діапазоні 200–500 мг/м² поверхні тіла на добу і вводиться залежно від схеми лікування у вигляді в/в болюсної ін’єкції або в/в інфузії, що циклічно повторюється.
Рак молочної залози. Флуороурацил часто застосовують у хіміотерапії в комбінації з циклофосфамідом і метотрексатом, або з епірубіцином та циклофосфамідом; або з метотрексатом та лейковорином. Рекомендована доза становить 500–600 мг/м² поверхні тіла і вводиться у вигляді в/в болюсу, за необхідності повторюється кожні 3–4 тиж.
Тривалість ад’ювантної терапії первинного інвазивного раку молочної залози становить 6 циклів.
Рак голови та шиї. Флуороурацил застосовують головним чином у комбінації з цисплатином або карбоплатином. Доза варіює в діапазоні 600–1200 мг/м² поверхні тіла на добу і вводиться у вигляді безперервної в/в інфузії протягом декількох днів. Циклічно повторюється залежно від схеми лікування.
Ниркова або печінкова недостатність. Препарат з обережністю застосовують у хворих з нирковою або печінковою недостатністю, при необхідності дозу препарату знижують.
Пацієнти літнього віку. Корекція дози не потрібна.
Діти. Флуороурацил не рекомендується застосовувати у дітей у зв’язку з недостатністю даних з безпеки та ефективності.
Спосіб застосування. Флуороурацил зазвичай застосовують в/в у вигляді болюсної ін’єкції, кількагодинної інфузії або безперервної інфузії протягом від декількох днів до декількох тижнів. Дуже важливо суворо дотримуватися тривалості ін’єкції/інфузії, обраної схеми лікування.
Пацієнти літнього віку. Корекція дози не потрібна.
Діти. Немає рекомендацій щодо лікування дітей, тому не слід застосовувати препарат у педіатричній практиці.

значні відхилення від норми кількості формених елементів у крові.
Кровотечі.
Стоматити, виразки слизової оболонки рота і ШКТ.
Тяжка діарея.
Тяжкі порушення функції нирок.
Рівень білірубіну в плазмі крові >85 мкмоль/л.
У період лікування флуороурацилом необхідно уникати вакцинації живими організмами.
Підвищена чутливість до флуороурацилу або інших компонентів препарату.
Тяжкі інфекційні захворювання (оперізувальний герпес, вітряна віспа).
Пригнічення кісткового мозку після променевої терапії або після лікування іншими протипухлинними засобами.
Тяжко виснажені хворі.
Тяжкі порушення функції печінки.
Не застосовується для лікування доброякісних пухлин.
Не застосовується одночасно з бривудином, соривудином або з їх аналогами (бривудин, соривудин та аналоги — потужні інгібітори ферменту дигідропіримідину дегідрогенази, що руйнує флуороурацил).
Не слід призначати пацієнтам з відсутністю/зниженням активності дигідропіримідину дегідрогенази.
Препарат абсолютно протипоказаний у період вагітності або годування грудьми.

найчастішими побічними ефектами є шлунково-кишкові розлади: діарея, нудота і мікозит. Дуже часто спостерігається лейкопенія. Нижче описані небажані ефекти.
Оцінка частоти: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (не може бути оцінена за наявними даними).
Інфекції та інвазії: дуже часто — інфекції; нечасто — сепсис; дуже рідко — псевдомембранозний коліт.
Кров і лімфатична система: дуже часто — лейкопенія, мієлосупресія, нейтропенія, тромбоцитопенія, анемія, панцитопенія; рідко — агранулоцитоз.
Імунна система: дуже часто — імуносупресія; дуже рідко — анафілактичні реакції, анафілактичний шок.
Ендокринні розлади: рідко — збільшення загальної кількості тироксину (Т₄), збільшення загальної кількості трийодтироніну (Т₃).
Метаболізм та розлади харчування: нечасто — гіперурикемія, дегідратація.
Психічні розлади: рідко — сплутаність свідомості.
Порушення з боку нервової системи: нечасто — ністагм, головний біль, запаморочення, симптоми хвороби Паркінсона, пірамідні симптоми, ейфорія, сонливість; рідко — кортикальні розлади, екстрапірамідні розлади, неврит зорового нерва, периферична нейропатія; дуже рідко — симптоми лейкоенцефалопатії, в тому числі атаксія, гострі мозочкові порушення, дизартрія, сплутаність свідомості, дезорієнтація, міастенія, афазія, судоми або кома у пацієнтів, які отримують високі дози флуороурацилу, та у пацієнтів з дефіцитом ферменту дигідропіримідиндегідрогенази.
Поодинокі випадки інфаркту головного мозку при комбінованій хіміотерапії з мітоміцином С або цисплатином.
Орган зору: часто — кон’юнктивіт; нечасто — посилена сльозотеча, дакріостеноз, зниження гостроти зору, порушення руху очного яблука, фотофобія, диплопія, блефарит, кератит, ектропіон.
Серцеві розлади: дуже часто — зміни на ЕКГ; часто — біль у грудях, подібний до болю при стенокардії; нечасто — аритмія, інфаркт міокарда, міокардит, серцева недостатність; рідко — інфаркт міокарда, дилатаційна кардіоміопатія, гостра серцева слабість; дуже рідко — зупинка серця, раптова серцева смерть.
Кардіотоксичні побічні реакції в основному з’являються під час або протягом декількох годин після першого циклу лікування. Існує підвищений ризик кардіотоксичності у пацієнтів з ІХС або кардіоміопатією в анамнезі.
Судинні розлади: нечасто — артеріальна гіпотензія; рідко — мозкова ішемія, шлуночкова ішемія, периферична ішемія, ішемія міокарда, кишкова ішемія, синдром Рейно, васкуліт, тромбофлебіт/vein tracking, тромбоемболія.
Органи дихання: нечасто — носова кровотеча, диспное, бронхоспазм.
Шлунково-кишкові розлади: дуже часто — шлунково-кишкові побічні ефекти дуже поширені і можуть бути небезпечними для життя: запалення слизової оболонки, стоматит, езофагіт, фарингіт, гастроентерит, ентерит, коліт, проктит, водяниста діарея, нудота, блювання, анорексія; нечасто — виразка шлунка, шлунково-кишкова кровотеча.
Порушення з боку печінки: нечасто — печінковоклітинні порушення; дуже рідко — некроз печінки (випадки з летальним кінцем), склероз жовчних шляхів, холецистит.
Шкіра та підшкірні тканини: дуже часто — алопеція. Синдром долонно-підошовної еритродизестезії відмічали при тривалій і безперервній інфузії високими дозами препарату. Синдром розпочинався з дизестезії долонь і підошов, що переходила в біль і болючість. Паралельно розвивався набряк і еритема рук і ніг; нечасто — дерматит, екзантема, кропив’янка, зміни стану шкіри (сухість шкіри, тріщини, еритема, сверблячий макулопапульозний висип, гіперпігментація, гіпопігментація), смугаста гіперпігментація або депігментація поблизу вен, зміна нігтьових пластинок (знебарвлення, гіперпігментація, дистрофія, ламкість нігтів або запалення, оніхолізис), фоточутливість, місцева запальна реакція; рідко — шкірний червоний вовчак.
З боку кістково-м’язової системи: нечасто — некроз носових кісток.
З боку нирок і сечовивідної системи: нечасто — ниркова недостатність.
З боку репродуктивної системи: нечасто — порушення сперматогенезу і овуляції.
Інші: розширення вен.
Лабораторні показники: дуже рідко — відзначалися поодинокі випадки збільшення протромбінового часу при комбінованому застосуванні флуороурацилу і варфарину.
Загальні порушення та реакції у місці введення препарату: дуже часто — повільне загоювання ран, лихоманка, загальна слабкість, втомлюваність, астенія.
Звіти про небажані лікарські реакції. Звіти про небажані лікарські реакції після реєстрації лікарського засобу дуже важливі. Вони дають змогу продовжувати моніторинг балансу користь/ризик лікарського засобу. У разі виникнення будь-яких лікарських реакцій слід повідомити працівників охорони здоров’я.

флуороурацил містить таку кількість натрію залежно від різних упаковок:
5 мл р-ну містить 0,895 ммоль (або 20,24 мг) натрію;
10 мл р-ну містить 1,79 ммоль (або 41,24 мг) натрію;
20 мл р-ну містить 3,58 ммоль (або 82,30 мг) натрію;
100 мл р-ну містить 17,91 ммоль (або 411,69 мг) натрію.
Слід дотримуватися обережності при застосуванні у пацієнтів, які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію.
Лікування флуороурацилом здійснюється під наглядом кваліфікованого лікаря-онколога, який має досвід застосування антиметаболітів, в умовах стаціонару.
При адекватному лікуванні флуороурацилом зазвичай розвивається лейкопенія. Мінімальну кількість лейкоцитів зазвичай відзначають у період між 7-м і 14-м днем першого курсу лікування, але іноді мінімум може відмічатися і через 20 днів. Кількість лейкоцитів зазвичай нормалізується до 30-го дня.
Рекомендується щоденно контролювати кількість тромбоцитів і лейкоцитів і припиняти лікування у разі зменшення кількості тромбоцитів до рівня <100 000/мм³, а лейкоцитів — <3500/мм³. При зменшенні кількості лейкоцитів 2000/мм³, особливо за наявності гранулоцитопенії, рекомендується госпіталізувати пацієнта в лікарняний ізолятор і вжити заходів для запобігання розвитку системних інфекцій.
Лікування також необхідно припиняти при появі перших ознак стоматиту або виразок слизової оболонки ротової порожнини, тяжкої діареї, виразок травного тракту, кровотечі зі ШКТ, а також при кровотечі і крововиливах будь-якої локалізації.
Різниця між терапевтичними і токсичними дозами невелика. Малоймовірно, що можна досягти терапевтичного ефекту без деякої токсичної дії, тому необхідно ретельно відбирати пацієнтів для терапії і підбирати дози. У разі тяжкої токсичності лікування слід припинити.
Флуороурацил слід з обережністю призначати хворим з порушеннями функції нирок або печінки, а також з жовтяницею. Повідомлялося про випадки стенокардії, зміни на ЕКГ, рідко — інфаркту міокарда після застосування флуороурацилу. Слід також дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів, у яких під час попередніх курсів терапії виникав біль у грудях, а також пацієнтів із захворюваннями серця в анамнезі.
Фермент дегідропіримідиндегідрогеназа відіграє важливу роль у розпаді флуороурацилу. Були повідомлення про збільшення вираженості токсичних ефектів у хворих із дефіцитом ферменту дегідропіримідиндегідрогенази. Тому перед початком лікування флуороурацилом бажано визначати активність цього ферменту.
Нуклеозидні аналоги, такі як бривудин і соривудин, можуть спричинити гостре підвищення концентрації флуороурацилу або інших флуоропіримідинів у плазмі крові, що супроводжується токсичними ефектами. З цієї причини інтервал між застосуванням флуороурацилу і бривудину або соривудину, а також їх аналогів має становити 4 тиж.
У разі застосування бривудину у пацієнтів, які лікуються флуороурацилом, необхідно вжити ефективних заходів, щоб знизити токсичність флуороурацилу. Рекомендується негайна госпіталізація. Усі заходи слід спрямувати на запобігання системним інфекціям та дегідратації.
Пацієнтам не рекомендується тривале перебування на сонці через ризик фотосенсибілізації.
Препарат слід застосовувати з обережністю у хворих, які отримали високі дози променевої терапії на ділянку таза.
За станом пацієнтів, які приймають фенітоїн одночасно з флуороурацилом, слід встановити регулярне спостереження, оскільки існує можливість підвищення концентрації фенітоїну у плазмі крові.
Комбінація флуороурацилу і фолінової кислоти. Профіль токсичності флуороурацилу може бути підвищений або змінений при одночасному застосуванні фолінової кислоти. Найбільш поширеними проявами є лейкопенія, мукозит, стоматит та/або діарея, які можуть бути дозолімітуючими. При комбінованому застосуванні флуороурацилу і фолінової кислоти у разі розвитку токсичності дозу флуороурацилу слід знижувати більше, ніж при застосуванні флуороурацилу окремо. Токсичний ефект, виявлений у пацієнтів, які отримували цю комбінацію, якісно подібний до токсичного ефекту, що спостерігався у пацієнтів, які отримували тільки флуороурацил.
Шлунково-кишкова токсичність відмічається частіше і може бути більш тяжкою або навіть загрожувати життю (особливо стоматит і діарея). У тяжких випадках флуороурацил і фолінову кислоту слід відмінити і розпочати підтримувальну в/в терапію. Пацієнти повинні бути проінструктовані про необхідність негайно повідомляти лікарю, якщо виникають стоматит (виразки від легкого до помірного ступеня) та/або діарея (водянисті випорожнення).
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність. Адекватні і добре контрольовані дослідження у вагітних не проводилися; однак повідомлялося про вади розвитку плода і викидні у жінок, які в період вагітності застосовували флуороурацил. Жінкам репродуктивного віку слід рекомендувати уникати вагітності і застосовувати ефективні методи контрацепції під час лікування флуороурацилом і протягом 6 міс після закінчення лікування. Якщо препарат застосовується в період вагітності або якщо пацієнтка завагітніла під час прийому препарату, вона повинна бути поінформована про потенційну небезпеку для плода і необхідність генетичної консультації.
Годування грудьми. Невідомо, чи проникає флуороурацил в грудне молоко, тому, якщо жінки застосовують флуороурацил, годування грудьми має бути припинено.
Фертильність. Чоловікам, які отримують флуороурацил, рекомендується використовувати надійні засоби контрацепції під час терапії і протягом 6 міс після її припинення. Питання щодо кріоконсервації сперми слід вирішити до початку лікування через ймовірність розвитку незворотного безпліддя внаслідок терапії флуороурацилом.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Дослідження щодо впливу на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами не проводилися. Флуороурацил може спричиняти побічні ефекти, такі як нудота і блювання. Він може також чинити несприятливий вплив на нервову систему та зір, що може перешкоджати керуванню транспортними засобами або роботі з тяжким обладнанням.

відзначено біохімічний вплив різних препаратів на протипухлинну ефективність або токсичність флуороурацилу. Відомі препарати, такі як метотрексат, метронідазол, фолінова кислота, інтерферон альфа, а також алопуринол, можуть впливати на ефективність флуороурацилу.
Для досягнення максимальної ефективності при комбінованому застосуванні флуороурацилу з метотрексатом останній слід застосувати за 24 год до введення флуороурацилу, а не навпаки.
Флуороурацил може зумовлювати підвищення кардіотоксичності препаратів антрациклінового ряду. Амінофеназон, фенілбутазон і сульфаніламіди не слід приймати перед або під час лікування флуороурацилом. Алопуринол знижує токсичність та ефективність флуороурацилу. Хлордіазепоксид, дисульфірам, гризеофульвін, ізоніазид можуть підвищувати активність флуороурацилу. Після тривалого лікування флуороурацилом у поєднанні з мітоміцином відмічається гемолітичний уремічний синдром.
Фолінова кислота. Ефективність і токсичність флуороурацилу можуть підвищуватися у разі застосування його з фоліновою кислотою. Побічні ефекти можуть бути більш вираженими і можлива сильна діарея. Небезпечна для життя діарея відмічається при застосуванні флуороурацилу в дозі 600 мг/м² (болюсне введення один раз на тиждень) разом з фоліновою кислотою.
Цитотоксичні лікарські засоби. Флуороурацил посилює дію інших цитостатиків та променевої терапії. У комбінації з іншими мієлосупресивними препаратами корекції дози не потрібно.
Кардіотоксичність антрациклінів може підвищуватися.
Променева терапія. При одночасній або попередній променевій терапії необхідне зниження дози флуороурацилу.
Нуклеозидні аналоги. Фермент дигідропіримідиндегідрогеназа відіграє важливу роль у розпаді флуороурацилу. Аналоги нуклеозидів, такі як бривудин і соривудин, можуть призвести до різкого підвищення у плазмі крові концентрації флуороурацилу або інших фторпіримідинів і тим самим підвищити токсичність. З цієї причини необхідно дотримуватися щонайменше 4-тижневого інтервалу між прийомом флуороурацилу та бривудину, соривудину та їх аналогів. У разі необхідності призначається дослідження активності ферменту дигідропіримідиндегідрогенази до початку проведення терапії із застосуванням 5-фторпіримідинів.
Клозапін. Слід уникати застосування флуороурацилу в комбінації з клозапіном через підвищення ризику агранулоцитозу.
Варфарин. Виражене збільшення протромбінового часу і міжнародного нормалізаційного відношення зареєстровані у декількох пацієнтів, стабілізованих терапією варфарином, після початку прийому флуороурацилу.
Циметидин, метронідазол, інтерферон. Циметидин, метронідазол або інтерферон можуть підвищувати концентрацію флуороурацилу в плазмі крові і посилювати токсичні ефекти.
Фенітоїн. При одночасному застосуванні фенітоїну та флуороурацилу повідомлялося про підвищення у плазмі крові рівня фенітоїну, що призводило до появи симптомів інтоксикації фенітоїном.
Левамізол. У пацієнтів, які отримують флуороурацил у комбінації з левамізолом, зазвичай відмічається гепатотоксичність (підвищення рівня ЛФ, трансаміназ або білірубіну).
Тамоксифен. У пацієнтів з раком молочної залози комбінована терапія циклофосфамідом, метотрексатом, флуороурацилом і тамоксифеном підвищує ризик тромбоемболічних ускладнень.
Живі вакцини. Слід уникати вакцинації живою вакциною пацієнтам, які отримують флуороурацил, через можливість розвитку тяжких або інфекцій, що загрожують життю. Слід уникати контакту з людьми, які нещодавно отримали вакцину проти вірусу поліомієліту.
Вінорельбін у поєднанні з флуороурацилом може спричинити запалення слизових оболонок.
Несумісність. Несумісний з фоліновою кислотою, кальцію фолінатом, карбоплатином, цисплатином, цитарабіном, діазепамом, доксорубіцином, дроперидолом, філграстимом, галію нітратом, метотрексатом, метоклопрамідом, морфієм, ондансетроном, продуктами для парентерального харчування, вінорельбіном, іншими антрациклінами.
Приготовані р-ни є лужними, тому не рекомендується змішувати їх з кислими препаратами.
За відсутності досліджень сумісності цей лікарський засіб не слід змішувати з іншими лікарськими засобами.
Особливі застережні заходи при утилізації. рН р-ну флуороурацилу становить 8,9. Препарат має максимальну стабільність при рН 8,6–9,4. Флуороурацил є подразником, тому слід уникати контакту зі шкірою і слизовими оболонками.

симптоми. Симптоми і ознаки передозування флуороурацилу якісно подібні до побічних реакцій, але зазвичай більш виражені. Зокрема, можуть виникнути такі побічні реакції: нудота, блювання, діарея, шлунково-кишкові виразки і кровотечі, пригнічення функції кісткового мозку (у тому числі тромбоцитопенія, лейкопенія та агранулоцитоз).
Лікування. Лікування полягає у припиненні застосування препарату і вжитті підтримувальних заходів. Специфічний антидот невідомий. Пацієнтам необхідно проводити аналізи крові принаймні протягом 4 тиж після передозування. У разі появи патологічних змін слід застосовувати відповідну терапію.