Месна-Хемотека (Mesna-Chemoteka) (506174) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Месна - 400 мг

фармакодинаміка. З одного боку, механізм дії месни спрямований на зменшення вираженості уротоксичних ефектів гідроксиметаболітів оксазафосфоринів, а з іншого — на формування нетоксичних адитивних сполук з акролеїном. Ці реакції сприяють регіональній детоксикації в нирках та еферентних сечовивідних шляхах.
Фармакокінетика. У сироватці крові месна, яку застосовують у вигляді вільної тіолової сполуки, швидко перетворюється у метаболіт — дисульфід месни, значна частина якого після клубочкової фільтрації відновлюється до вільної тіолової сполуки. Препарат майже винятково виділяється нирками. Виділення препарату нирками починається одразу ж після його застосування. Протягом перших 4 год після застосування одноразової дози препарат в основному виводиться у вигляді вільної SH-сполуки, а потім майже винятково у вигляді дисульфіду. Препарат майже повністю виділяється нирками приблизно через 8 год.
Беручи до уваги необхідність захисту сечового міхура під час лікування оксазафосфоринами, сеча являє собою відповідне середовище, де близько 30% в/в дози препарату біологічно доступно у вигляді вільної SH-месни.

профілактика токсичної дії оксазафосфоринів (іфосфамід, циклофосфамід, трофосфамід) на сечовивідні шляхи, зокрема у пацієнтів групи високого ризику — після променевої терапії органів малого таза, з циститом після попереднього лікування оксазафосфоринами або розладами з боку сечовивідних шляхів в анамнезі.

якщо інше не передбачено, месну зазвичай слід вводити шляхом в/в ін’єкції дорослим у дозі, що становить 20% від відповідної дози оксазафосфоринів, під час «0» (час введення оксазафосфорину), через 4 год і через 8 год.
Приклад введення месни одночасно з ін’єкцією оксазафосфорину:

Терапевтичний досвід застосування препарату при лікуванні дітей свідчить про те, що в окремих випадках доцільно вводити месну частіше (наприклад до 6 разів) і з коротшими проміжками часу (наприклад кожні 3 год).
Якщо іфосфамід вводити шляхом тривалої інфузії, бажано додати месну в/в болюсно (20% дози іфосфаміду) в момент часу «0» (початок інфузії, час «0») з подальшим введенням препарату в дозах до 100% від відповідної дози іфосфаміду у випадку тривалої інфузії. Крім того, уропротекторний ефект слід підтримувати протягом ще 6–12 год після завершення інфузії іфосфаміду шляхом застосування препарату в дозах до 50% від відповідної дози іфосфаміду.
Приклад введення месни одночасно з 24-годинною інфузією іфосфаміду:

Тривалість застосування. Тривалість застосування месни залежить від тривалості лікування оксазафосфоринами.
Діти. У ході клінічних досліджень, що проводилися компанією Бакстер, безпека та ефективність застосування месни для лікування педіатричних пацієнтів не встановлені. Проте в медичній літературі згадується про застосування месни для лікування дітей.
Терапевтичний досвід застосування препарату при лікуванні дітей свідчить про те, що в окремих випадках доцільно вводити месну частіше (наприклад до 6 разів) і з коротшими проміжками часу (наприклад кожні 3 год).

відома гіперчутливість до месни, тіолвмісних сполук або будь-якої допоміжної речовини препарату.

через те, що месна призначена для застосування у хіміотерапії в комбінації з оксазафосфоринами чи оксазафосфорин-вмісними комбінаціями, часто буває важко відрізнити побічні реакції, що можуть бути наслідком терапії месни від таких, що спричинені цитотоксичними речовинами, які вводяться одночасно.
Побічні ефекти, про які найчастіше (>10%) повідомлялося при застосуванні месни, — це нудота, діарея, абдомінальний біль/коліки, грипоподібні реакції, лихоманка, припливи, запаморочення, сонливість, млявість, головний біль, висип, реакції у місці інфузії.
Найтяжчими небажаними реакціями, пов’язаними із застосуванням месни, є токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса — Джонсона, анафілактична реакція і медикаментозний висип, який супроводжується еозинофілією і системними симптомами (DRESS).
Частота розвитку побічних реакцій: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100—<1/10); нечасто (≥1/1000—<1/100); рідко (≥1/10 000—<1/1000); дуже рідко (<1/10 000); частота невідома (частота не може бути оцінена за наявними даними).
Інфекції та зараження: дуже рідко — фарингіт.
З боку крові і лімфатичної системи: часто — лімфаденопатія; частота невідома — панцитопенія, лейкопенія, лімфопенія, тромбоцитопенія, еозинофілія.
З боку імунної системи: часто — гіперчутливість, гіперергічні реакції; рідко — анафілаксія, анафілактичні реакції.
З боку метаболізму і харчування: часто — анорексія, відчуття зневоднення.
Психічні розлади: часто — безсоння, нічні кошмари; дуже рідко — депресія, збудливість.
З боку нервової системи: дуже часто — запаморочення, сонливість, головний біль, млявість; часто — запаморочення, парестезія, гіперестезія, синкопе, гіпестезія, порушення уважності; частота невідома — судоми.
З боку очей: часто — кон’юнктивіт, фотофобія, затуманення зору; частота невідома — періорбітальний набряк.
З боку серця: часто — серцебиття; дуже рідко — тахікардія; частота невідома — зміни на ЕКГ.
З боку судин: дуже часто — припливи; рідко — циркуляторні реакції, артеріальна гіпотензія або гіпертензія, висипання на обличчі.
З боку дихання, органів грудної клітки та середостіння: часто — кашель, закладеність носа, біль у плеврі, сухість у роті, бронхоспазм, диспное, дискомфорт у гортані, носова кровотеча; дуже рідко — тахіпное; частота невідома — респіраторний дистрес, гіпоксія, зниження насичення киснем, кровохаркання.
З боку ШКТ: дуже часто — нудота, діарея, коліки, абдомінальний біль; часто — подразнення слизових оболонок¹, здуття, блювання, констипація, пекучий біль (за грудниною, в епігастрії), кровоточивість ясен; частота невідома — стоматит, погрішення смакових відчуттів.
Гепатобіліарні розлади: часто — зростання рівня трансаміназ; частота невідома — гепатит, зростання рівня гамма-глутамілтрансферази та ЛФ крові.
З боку шкіри і підшкірних тканин: дуже часто — висип; часто — свербіж, гіпергідроз, екзантема, енантема; нечасто — кропив’янка; дуже рідко — почервоніння, синдром Лайєлла, синдром Стівенса — Джонсона, мультиформна еритема, медикаментозний висип*, виразкування та/або бульозний висип/пухирі**, ангіоневротичний набряк, стійкий медикаментозний дерматит, висип***, висип, що розвивається у результаті фотосенсибілізації шкіри, відчуття печіння.
Кістково-м’язові розлади і розлади сполучної тканини: часто — артралгія, біль у спині, міалгія, біль у кінцівках і суглобах; нечасто — місцевий набряк.
З боку нирок та сечовидільної системи: часто — дизурія; частота невідома — ГНН.
Загальні розлади і стан ділянки введення: дуже часто — місцеві інфузійні реакції — висип та свербіж, лихоманка, грипоподібні реакції²; часто — місцеві інфузійні реакції — біль, почервоніння, кропив’янка, набряк, озноб, знесилення, біль у грудях, виснаження; нечасто — місцевий набряк, лихоманка; подразнення вени на ділянці введення; рідко — астенія, слабкість; частота невідома — набряк обличчя, периферичний набряк, місцеві інфузійні реакції — тромбофлебіт, подразнення.
Лабораторні показники: дуже рідко — лабораторні ознаки дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові, пульс >100/хв, підйом ST; частота невідома — подовження протромбінового часу, подовження активованого часткового тромбопластинового часу, ознаки дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові.
Ушкодження, отруєння та процедурні ускладнення: дуже рідко — токсичні реакції.
¹Оральні, ректальні.
²Включаючи еритемний/еритематозний, екзематозний, папулярний та/або макулярний висип зі свербежем або без.
*З еозинофілією та системними симптомами.
**Слизові/шкірні, слизові, оральні, вульвовагінальні, аноректальні.
***Везикулярний, ексфоліативний, макуло-папульозний, кореподібний.
Час до виникнення небажаних явищ. У дослідженнях у деяких осіб розвиток небажаних явищ відмічали після першого застосування месни; в інших осіб небажані явища з’являлися після другого або третього застосування препарату. Загалом повний спектр симптомів, що виявлені у пацієнта, з’являвся протягом декількох годин.
Досвід при повторному застосуванні препарату. У деяких пацієнтів небажані реакції після їх первинної появи надалі не відмічалися, у той час як у інших пацієнтів під час повторного застосування препарату спостерігалося загострення небажаних явищ.
Реакції у місці інфузії. У деяких пацієнтів, у яких відмічали місцеві шкірні реакції у місці інфузії, подальше застосування месни призводило до розвитку небажаних явищ з боку шкіри в інших місцях, окрім місця інфузії.
Реакції з боку шкіри/слизових оболонок. Небажані реакції з боку шкіри та слизових оболонок, як повідомлялося, розвивалися після в/в і перорального застосування месни. Ці реакції включали висип, свербіж, гіперемію, подразнення слизової оболонки, плевральний біль та кон’юнктивіт. Приблизно у однієї чверті пацієнтів нарівні з будь-яким явищем з боку шкіри/слизової оболонки відмічали інші несприятливі симптоми, серед яких були задишка, лихоманка, головний біль, явища шлунково-кишкової симптоматики, сонливість, нездужання, міалгія та грипоподібні симптоми.
Шлунково-кишкові реакції. Шлунково-кишкові реакції, які виникали після в/в і перорального застосування месни, і які зареєстровані у здорових осіб, включали нудоту, блювання, діарею, біль у животі/коліки, біль в епігастрії/печію, запор і метеоризм.
Вплив препарату in vivo на кількість лімфоцитів. У дослідженнях фармакокінетики за участю здорових добровольців застосування разових доз месни зазвичай супроводжувалося швидким (протягом 24 год) і в деяких випадках значним зниженням кількості лімфоцитів, яке було в цілому зворотним у межах 1-го тижня застосування препарату. Даних, що були отримані у ході проведення досліджень із застосуванням повторних доз препарату протягом декількох днів, недостатньо, щоб охарактеризувати динаміку зміни кількості лімфоцитів у таких умовах.
Вплив препарату in vivo на сироваткові рівні фосфору. У дослідженнях фармакокінетики за участю здорових добровольців застосування месни впродовж одного або декількох днів було у деяких випадках пов’язане з помірним, транзиторним підвищенням концентрації фосфору в сироватці крові.
Ці явища слід враховувати при інтерпретації результатів лабораторних досліджень.

гіперчутливість. Реакції гіперчутливості до месни зареєстровані після застосування месни в якості уропротектора. До них належать шкірні реакції, що характеризуються такими симптомами, як локалізована або генералізована кропив’янка або інші форми екзантеми, свербіж, печіння, ангіоневротичний набряк та/або гіперемія.
Крім того, зареєстровані випадки тяжких бульозних реакцій і виразкових уражень шкіри і слизової оболонки. Деякі реакції були розглянуті як такі, що узгоджувалися з синдромом Стівенса — Джонсона, токсичним епідермальним некролізом або ексудативною мультиформною еритемою.
Інші реакції, як було показано, узгоджувалися з діагнозом стійкого медикаментозного дерматиту. Також повідомлялося про випадки появи висипу, що розвивався в результаті фотосенсибілізації шкіри.
У деяких випадках шкірні реакції супроводжувалися одним або кількома іншими симптомами, такими як:
• лихоманка;
• серцево-судинні симптоми (артеріальна гіпотензія, в деяких випадках зареєстрована як стійка затримка рідини, тахікардія, ЕКГ-ознаки, що свідчили про периміокардит, див. ПОБІЧНА ДІЯ);
• ознаки, які узгоджувалися з гострим порушенням функції нирок;
• легеневі симптоми (гіпоксія, дихальна недостатність, бронхоспазм, тахіпное, кашель, мокротиння з кров’ю; див. ПОБІЧНА ДІЯ);
• подовження протромбінового часу (ПЧ) і часткового тромбопластинового часу (ЧПЧ), лабораторні ознаки дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові (ДВЗ-синдрому);
• гематологічні порушення (лейкопенія, еозинофілія, лімфопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія; див. ПОБІЧНА ДІЯ);
• підвищення рівня печінкових ферментів;
• нудота, блювання;
• біль у кінцівках, артралгія, міалгія, нездужання;
• стоматит;
• кон’юнктивіт.
Деякі реакції проявлялися як анафілаксія.
Лихоманка супроводжувалася, наприклад, артеріальною гіпотензією, але при цьому жодних шкірних проявів не зареєстровано.
Аутоімунні захворювання пов’язуються з підвищеним ризиком розвитку алергічних та/або анафілактоїдних реакцій (див. ПОБІЧНА ДІЯ). З цієї причини захист сечовивідних шляхів за допомогою месни у таких пацієнтів рекомендується проводити після ретельної оцінки співвідношення ризику/користі та під медичним спостереженням.
У разі застосування месни в схемах лікування тяжких системних аутоімунних порушень і злоякісних новоутворень зареєстровані випадки тяжких, а також незначних реакцій.
У більшості випадків небажані реакції відмічали під час або після першого випадку лікування, або після декількох тижнів застосування месни. В інших випадках початкова небажана реакція спостерігалася тільки після декількох місяців застосування препарату.
У багатьох випадках симптоми з’являлися в день застосування препарату, з тенденцією до більш коротких проміжків часу після наступних експозицій.
У деяких пацієнтів виникнення та/або тяжкість реакцій, імовірно, змінюються залежно від дози препарату.
Після повторного застосування препарату повідомлялося про випадки рецидиву небажаних реакцій, у деяких випадках зі збільшенням тяжкості. Однак у деяких випадках небажані реакції не повторювалися після повторного застосування препарату.
Деякі пацієнти з наявністю небажаних реакцій в анамнезі продемонстрували позитивні результати тесту щодо реакції уповільненого типу з боку шкіри. Проте негативний результат щодо реакцій уповільненого типу не виключає наявності гіперчутливості до месни. Позитивні шкірні реакції негайного типу виявляли у пацієнтів незалежно від попередньої експозиції месни чи наявності реакцій гіперчутливості в анамнезі, а також могли бути пов’язані з концентрацією р-ну месни, що використовувався для оцінки.
Лікарі, які призначають препарат:
— мають бути поінформовані про можливість розвитку таких небажаних реакцій, а також про те, що ці небажані реакції можуть погіршуватися після повторного застосування препарату, а в деяких випадках можуть бути небезпечними для життя;
— повинні знати про те, що реакції гіперчутливості до застосування месни були інтерпретовані як такі, що нагадують клінічну картину сепсису, а у пацієнтів з аутоімунними порушеннями нагадують загострення основного захворювання.
Тіолові сполуки. Месна являє собою тіолову сполуку, тобто це сульфгідрильна (SH) група, що містить органічну сполуку. Тіолові сполуки демонструють деяку схожість у своєму профілі небажаних реакцій, у тому числі щодо потенціалу спричиняти тяжкі шкірні реакції. Приклади лікарських засобів, які є тіоловими сполуками, включають аміфостин, пеніциламін і каптоприл.
Досі незрозуміло, чи мають пацієнти, у яких відмічали небажані реакції на застосування такого препарату, підвищений ризик розвитку будь-яких реакцій або аналогічних реакцій до іншої тіолової сполуки. Однак при розгляді подальшого застосування іншої тіолової сполуки таким пацієнтам слід взяти до уваги можливість підвищеного ризику розвитку небажаних реакцій.
За допомогою месни не можна запобігти розвитку геморагічного циститу у всіх пацієнтів. Стан пацієнтів повинен контролюватися відповідним чином.
Під час застосування препарату необхідно підтримувати кількість виділеної сечі на достатньому рівні, як це вимагається при лікуванні оксазафосфорином.
Взаємодії при виконанні лабораторних досліджень. При застосуванні месни можуть мати місце хибнопозитивні реакції тестів на основі натрію нітропрусиду (у тому числі тести з використанням індикаторних смужок) на виявлення кетонових тіл у сечі. Кольорова реакція на кетони, що відмічається після застосування месни, має швидше червонувато-пурпурове, ніж пурпурове забарвлення, і є менш стійкою.
При застосуванні месни можуть мати місце хибнопозитивні реакції у скринінгових тестах на основі реагенту Тіллмана на виявлення аскорбінової кислоти в сечі.
У дослідженнях фармакокінетики за участю здорових добровольців значення сироваткових рівнів КФК були нижчими у зразках, взятих через 24 год після застосування месни, ніж у зразках, що були взяті перед застосуванням препарату. Хоча наявних даних недостатньо, щоб визначити причину цього явища, але можна вважати, що має місце суттєва інтерференція у разі використання тіол (наприклад N-ацетилцистеїн)-залежних ферментативних тестів на визначення рівнів КФК.
Для отримання інформації щодо відхилень у лабораторних тестах, які відмічали у ході проведення фармакокінетичних досліджень, див. також ПОБІЧНА ДІЯ.
Месна містить натрій, але менше 1 ммоль (23 мг) натрію на 10 мл.
Застосування у період вагітності або годування грудьми. Жодних адекватних даних про застосування месни у вагітних або жінок, які годують грудьми, немає. Перед призначенням месни лікарі повинні ретельно оцінити для кожної конкретної пацієнтки потенційні ризики та переваги лікування. Період вагітності або годування грудьми є протипоказанням до цитостатичного лікування, тому застосування месни у цей період небажане.
Оскільки месну слід застосовувати в якості уропротектора в рамках цитостатичної терапії із застосуванням оксазафосфоринів, можливість його застосування у період вагітності або годування грудьми регламентується критеріями для цього типу цитостатичної терапії.
У дослідженнях на тваринах не виявлено жодних доказів ембріотоксичного або тератогенного впливу месни.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Навіть якщо месну застосовувати згідно з рекомендаціями, відомо, що препарат може спричинити розвиток небажаних реакцій, таких як нудота, блювання або реакції з боку системи кровообігу, що можуть впливати на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Крім того, оскільки месну слід застосовувати з оксазафосфоринами, вплив останніх слід взяти до уваги.

відсутня.
Несумісність. In vitro препарат месна несумісний з карбоплатином, цисплатином і азотистим іпритом. Проте одночасне застосування препаратів можливе, якщо введення здійснюється в окремі місця ін’єкцій. Ці препарати у взаємодію в організмі не вступають.

повідомлення про ненавмисне передозування, а також дані спостережень, що отримані у ході проведення досліджень переносимості високих доз препарату здоровими добровольцями, показали, що у дорослих разові дози месни в діапазоні близько 4–7 г можуть спричинити розвиток таких симптомів, як нудота, блювання, біль у животі/коліки, діарея, головний біль, втома, біль у кінцівках і суглобах, висип, гіперемія, артеріальна гіпотензія, брадикардія, тахікардія, парестезія, лихоманка і бронхоспазм.
У пацієнтів, які отримували лікування оксазафосфоринами, також виявлена значно підвищена частота випадків нудоти, блювання і діареї на тлі в/в введення месни у дозі ≥80 мг/кг маси тіла на добу порівняно з пацієнтами, які отримували нижчі дози препарату або тільки гідратаційну терапію.
Специфічний антидот месни невідомий. У зв’язку з можливістю розвитку анафілактоїдних реакцій, описаних у ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ і ПОБІЧНА ДІЯ, слід забезпечити умови для надання екстреної медичної допомоги пацієнтам з аутоімунними порушеннями, якщо необхідно.
Передозування препарату може призвести до розвитку реакцій, описаних у ПОБІЧНА ДІЯ стосовно оцінки толерантності.