КЕТОПРОФЕН-ВМ (KETOPROFEN-WM) (397909) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Допоміжні речовини: аргінін; кислота лимонна, моногідрат; спирт бензиловий; натрію гідроксид або кислота хлористоводнева розведена; вода для ін’єкцій.

Кетопрофен - 100 мг/2 мл

фармакодинаміка. Кетопрофен є НПЗП, похідним арилкарбонової кислоти, що належить до пропіонової групи. Чинить периферичну та загальну анальгезивну, жарознижувальну та протизапальну дію. Також короткочасно пригнічує функцію тромбоцитів. Механізм дії базується на зниженні синтезу простагландинів.
Центральний анальгезивний ефект кетопрофену підтверджений результатами численних експериментальних досліджень.
Фармакокінетика
Абсорбція. Після в/м введення кетопрофену C_max в плазмі крові досягається приблизно через 20 хв.
Розподіл. Кетопрофен на 99% зв’язується з білками плазми крові. Проникає в синовіальну рідину. Кетопрофен також проникає через ГЕБ і плацентарний бар’єр. Об’єм розподілу становить близько 7 л.
Метаболізм кетопрофену відбувається двома основними шляхами: шляхом гідроксилювання, а також поєднання з глюкуроновою кислотою; останній є основним шляхом метаболізму в організмі людини.
Виведення кетопрофену, в основному із сечею, відбувається швидко. 50% введеної дози виводиться протягом 6 год після застосування, незалежно від шляху введення.
Екскреція кетопрофену в незміненому вигляді є незначною (менше 1%). Майже весь кетопрофен виводиться у вигляді метаболітів із сечею, причому 65–75% введеної дози виділяється у вигляді глюкуронідного метаболіту.
Пацієнти літнього віку. У таких пацієнтів абсорбція кетопрофену не змінюється, але Т_½ подовжується.
Пацієнти із порушеннями функції нирок. У таких пацієнтів зниження ниркового і плазмового кліренсу та подовження Т_½ корелюють зі ступенем тяжкості ниркової недостатності.

• нетривале симптоматичне лікування загострення ревматоїдного артриту, гострого болю в попереку, корінцевої невралгії.
• Купірування больового нападу, пов’язаного з неопластичними процесами.
• Купірування больового нападу при ниркових коліках.

побічні реакції можна мінімізувати за рахунок застосування найнижчої ефективної дози протягом якомога коротшого часу, необхідного для купірування симптомів (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Дозування
Дорослі
Ревматологія, біль неопластичного походження. Лікарський засіб слід застосовувати в дозі 100–200 мг/добу, розділеній на 2–3 ін’єкції. Тривалість лікування становить 2–3 доби (надалі, при необхідності, продовжують лікування засобами для перорального або ректального застосування).
Ниркова коліка. Лікарський засіб слід застосовувати в дозі 100–300 мг/добу, розділеній на 2–3 ін’єкції. Тривалість лікування становить не більше 48 год.
Перед застосуванням у добовій дозі 200 мг необхідно ретельно оцінити співвідношення користь/ризик. Застосування більш високих доз допустимо тільки для купірування ниркової коліки (коли діагноз ниркової коліки не викликає сумніву) з урахуванням максимально допустимої терапевтичної дози.
Пацієнти з нирковою недостатністю та пацієнти літнього віку. У разі застосування у таких пацієнтів рекомендується знизити і, при необхідності, скоригувати початкову дозу залежно від функції нирок з урахуванням індивідуальної переносимості кетопрофену.
Пацієнти з гіповолемією. Див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ.
Спосіб застосування. Лікарський засіб призначений тільки для в/м введення.
Ін’єкція повинна бути зроблена повільно і глибоко у верхній зовнішній квадрант сідниці в асептичних умовах. У разі повторного застосування необхідно почергове застосування в ліву і праву сідницю. Перед ін’єкцією необхідно в обов’язковому порядку провести аспіраційну пробу, щоб переконатися, що голка не потрапила в кровоносну судину.
Якщо під час ін’єкції наявний сильний біль, введення повинно бути негайно припинено. У пацієнтів з ендопротезом кульшового суглоба ін’єкції повинні проводитися на протилежному боці.
Діти. Лікарський засіб не застосовувати у дітей віком до 18 років.

• гіперчутливість до діючої речовини або інших допоміжних речовин лікарського засобу.
• Наявність в анамнезі алергічних станів, таких як бронхоспазм, астматичні напади, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, гострий риніт, після прийому ацетилсаліцилової кислоти чи інших НПЗП. У цих пацієнтів повідомлялося про тяжкі, рідко летальні анафілактичні реакції (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
• Активна виразкова хвороба або шлунково-кишкова виразка, кровотеча або перфорація в анамнезі.
• Шлунково-кишкова кровотеча, цереброваскулярна кровотеча або інша активна кровотеча.
• Тяжка серцева недостатність.
• Тяжка ниркова недостатність.
• Тяжка печінкова недостатність.
• Розлади гемостазу або одночасне застосування антикоагулянтів (протипоказання пов’язані зі шляхом застосування).
• Застосування з початку 6-го місяця вагітності (понад 24 тиж аменореї) (див. Застосування у період вагітності або годування грудьми).

клінічні дослідження та епідеміологічні дані свідчать, що застосування деяких НПЗП (особливо у високих дозах і протягом тривалого періоду) може бути пов’язано з деяким підвищенням ризику артеріальних тромботичних явищ (наприклад інфарктів міокарда та інсультів) (. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Найчастіше відмічаються побічні реакції з боку травного тракту. До найбільш серйозних можливих побічних реакцій належить виразкова хвороба, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді з летальним наслідком, особливо у пацієнтів літнього віку (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Під час застосування НПЗП повідомляли про нудоту, блювання, діарею, метеоризм, запор, диспепсію, виразковий стоматит, біль в епігастрії, мелену, гематемезис (криваве блювання), загострення ректоколіту або хвороби Крона (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). Рідше відмічали гастрит.
Повідомляли про набряки, АГ та серцеву недостатність, пов’язані з терапією НПЗП. Дуже рідко виявляли бульозні реакції (синдром Стівенса — Джонсона, синдром Лайєлла).
Нижченаведені побічні реакції систематизовано відповідно до класів систем органів за MedDRA та частотою: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (частоту неможливо оцінити на основі наявних даних).
З боку системи крові та лімфатичної системи: рідко — анемія внаслідок кровотечі; частота невідома — агранулоцитоз, тромбоцитопенія, недостатність кісткового мозку, гемолітична анемія, лейкопенія.
З боку імунної системи: частота невідома — набряк Квінке, анафілактичні реакції (включаючи анафілактичний шок).
З боку психіки: частота невідома — дезорієнтація, афективні розлади.
З боку нервової системи: нечасто — головний біль, запаморочення, сонливість; рідко — парестезії; частота невідома — асептичний менінгіт, судоми, запаморочення, порушення смаку.
З боку органа зору: рідко — нечіткість (помутніння) зору.
З боку органа слуху та рівноваги: рідко — шум у вухах.
З боку серця: нечасто — набряки; частота невідома — серцева недостатність.
З боку судинної системи: частота невідома — АГ, вазодилація, васкуліт (включаючи лейкоцитокластичний васкуліт).
З боку травного тракту: часто — диспепсія, нудота, дискомфорт у травному тракті, біль у шлунку, блювання; нечасто — діарея, запор, метеоризм, гастрит; рідко — стоматит, виразка шлунка, коліт; частота невідома — загострення коліту та хвороби Крона, шлунково-кишкова кровотеча та перфорація, панкреатит.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко — напад БА; частота невідома — бронхоспазм, особливо у пацієнтів з відомою гіперчутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗП, риніт.
З боку шкіри і підшкірних тканин: нечасто — висип, свербіж; частота невідома — кропив’янка, загострення хронічної кропив’янки, реакції фоточутливості, алопеція, бульозний дерматит (синдром Стівенса — Джонсона і синдром Лайєлла).
З боку гепатобіліарної системи: рідко — підвищення рівня трансаміназ, гепатит, підвищення рівня білірубіну в плазмі крові внаслідок захворювання печінки.
З боку нирок і сечовивідних шляхів: частота невідома — затримка рідини і солей в організмі, гіперкаліємія (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ та ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ), гостра функціональна ниркова недостатність у пацієнтів із факторами ризику (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Органічні ураження нирок, які можуть призвести до ГНН; відомі поодинокі випадки інтерстиціального нефриту, гострого тубулярного некрозу, нефротичного синдрому, папілярного некрозу, аномалії функції нирок.
Загальні розлади і порушення в місці введення: нечасто — втома; рідко — збільшення маси тіла; частота невідома — реакції в місці ін’єкції, включаючи медикаментозну емболію судин шкіри, відому як синдром Ніколау. Повідомлялося про нечисленні випадки болю та печіння в місці ін’єкції.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції, що виникли після реєстрації лікарського засобу, дуже важливі. Це дає змогу постійно спостерігати за співвідношенням користі/ризику при застосуванні лікарського засобу. Працівники системи охорони здоров’я повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему фармаконагляду.

загальні. Слід уникати застосування лікарського засобу в комбінації з іншими НПЗП, у тому числі із селективними інгібіторами ЦОГ-2.
Побічні реакції можна мінімізувати за рахунок застосування найнижчої ефективної дози протягом якомога коротшого часу, необхідного для купірування симптомів (див. ЗАСТОСУВАННЯ та Ефекти з боку травного тракту, Серцево-судинні та церебро-судинні ефекти нижче).
Пацієнти з БА. Пацієнти, які страждають на БА в поєднанні з хронічним ринітом, хронічним синуситом і/або поліпами носа, схильні до вищого ризику алергії на ацетилсаліцилову кислоту та/або НПЗП, ніж інші пацієнти. Застосування лікарського засобу може викликати напади БА або бронхоспазм, особливо у пацієнтів з алергією на ацетилсаліцилову кислоту або НПЗП (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Пацієнти літнього віку мають вищу частоту виникнення побічних реакцій до НПЗП (включаючи кетопрофен), зокрема шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій, що можуть бути летальними (див. ЗАСТОСУВАННЯ та нижче).
Ефекти з боку травного тракту. Шлунково-кишкові кровотечі, утворення виразки або її перфорація відмічали для всіх НПЗП на різних етапах лікування незалежно від наявності симптомів-провісників або наявності в анамнезі патології з боку травного тракту.
Згідно з епідеміологічними даними кетопрофен може бути пов’язаний з підвищеним ризиком тяжкої шлунково-кишкової токсичності порівняно з іншими НПЗП, особливо при прийомі високих доз (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ та ЗАСТОСУВАННЯ).
Ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі, утворення виразки або її перфорація зростає з підвищенням дози НПЗП у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ), а також у пацієнтів літнього віку та низькою масою тіла. У цьому випадку лікування слід розпочинати з найнижчої можливої дози. Для таких пацієнтів та пацієнтів, які застосовують ацетилсаліцилову кислоту в низьких дозах або інші засоби, що підвищують ризик виникнення побічних реакцій з боку травного тракту, слід розглянути можливість комбінованої терапії з препаратами-протекторами (наприклад мізопростолом або інгібіторами протонної помпи) (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Пацієнтам, особливо літнього віку, які мають в анамнезі побічні реакції з боку травного тракту, необхідно повідомити лікарю про всі незвичні симптоми, пов’язані з травною системою, особливо на початкових етапах лікування.
Лікарський засіб слід з обережністю застосовувати у пацієнтів, які одночасно приймають засоби, що можуть підвищити ризик виникнення виразки або кровотечі, а саме — пероральні кортикостероїдні засоби, антикоагулянтні засоби (наприклад варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антиагрегантні засоби, такі як ацетилсаліцилова кислота, а також нікорандил (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
При розвитку шлунково-кишкової кровотечі застосування лікарського засобу слід припинити.
Лікарський засіб слід з обережністю застосовувати у пацієнтів із захворюваннями травного тракту в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки існує ризик їх загострення (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Серцево-судинні та церебро-судинні ефекти. Пацієнтам з АГ та/або серцевою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості необхідні контроль і консультативна допомога, оскільки при лікуванні НПЗП відмічалися затримка рідини в тканинах і утворення набряків.
Клінічні дослідження та епідеміологічні дані дають змогу припустити, що на тлі застосування деяких НПЗП (особливо у високих дозах і протягом тривалого часу) може трохи підвищуватися ризик розвитку артеріальних тромбозів (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту). Даних для виключення такої небезпеки при застосуванні кетопрофену недостатньо.
Пацієнтам із неконтрольованою АГ, застійною серцевою недостатністю, ІХС, захворюванням периферичних артерій та/або інсультом (включаючи транзиторну ішемічну атаку) лікарський засіб слід застосовувати тільки після ретельного обстеження.
Настільки ж ретельне обстеження слід проводити перед початком тривалого застосування лікарського засобу у пацієнтів із факторами ризику розвитку серцево-судинного захворювання (такими як АГ, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління).
Відзначається підвищений ризик артеріальних тромбозів у пацієнтів, які застосовували НПЗП (окрім ацетилсаліцилової кислоти) для купірування післяопераційного болю після аортокоронарного шунтування.
Ефекти з боку шкіри. Були повідомлення про дуже рідкісні випадки розвитку серйозних шкірних реакцій (деякі з летальним наслідком) на тлі застосування НПЗП (включаючи кетопрофен), у тому числі ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса — Джонсона та синдром Лаєлла (токсичний епідермальний некроліз). Найвищий ризик їх виникнення відмічається у пацієнтів на початку лікування, у більшості пацієнтів вони виникали протягом 1-го місяця терапії. При появі шкірного висипу, ознак ураження слизових оболонок або інших симптомів гіперчутливості слід припинити застосування лікарського засобу.
Маскування симптомів основних інфекцій. Кеторолак може замаскувати симптоми інфекційного захворювання, що може призвести до затримки початку відповідного лікування і тим самим ускладнити перебіг захворювання. Це відмічали при бактеріальній позагоспітальній пневмонії та бактеріальних ускладненнях вітряної віспи. У разі застосування лікарського засобу при підвищенні температури тіла або для полегшення болю при інфекції, рекомендується проводити моніторинг інфекційного захворювання. В умовах лікування поза медичним закладом пацієнт повинен звернутися до лікаря, якщо симптоми зберігаються або посилюються.
Ефекти з боку нирок. НПЗП (включаючи кетопрофен) внаслідок пригнічення судинорозширювального впливу ниркових простагландинів можуть індукувати функціональну ниркову недостатність шляхом зниження клубочкової фільтрації. Цей побічний ефект є дозозалежним. На початку застосування або після підвищення дози лікарського засобу рекомендується ретельне спостереження діурезу та ниркової функції у пацієнтів із такими факторами ризику:
— літній вік;
— одночасне застосування з інгібіторами АПФ, антагоністами ангіотензину ІІ, сартанами, діуретиками (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ);
— гіповолемія (будь-якого генезу);
— серцева недостатність;
— ХНН;
— нефротичний синдром;
— вовчакова нефропатія;
— цироз печінки.
Ефекти з боку водно-сольового балансу. Під час застосування кетопрофену можлива затримка рідини і натрію в організмі, пов’язана з ймовірністю появи набряків, розвитком і посиленням АГ, розвитком серцевої недостатності. Пацієнтам з АГ або серцевою недостатністю рекомендується проведення клінічного моніторингу. Можливе зниження ефективності гіпотензивних препаратів (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Пацієнти з гіперкаліємією. При гіперкаліємії на тлі цукрового діабету або одночасного прийому калійзберігаючих засобів слід регулярно контролювати рівень калію в плазмі крові (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Вплив на фертильність. Застосування кетопрофену може знижувати жіночу фертильність, тому його не рекомендується застосовувати у жінок, які планують вагітність. Жінки, які мають проблеми із зачаттям або проходять обстеження на предмет безпліддя, слід розглянути можливість відміни лікарського засобу.
Пацієнти із реакціями фототоксичності або реакціями фототоксичності в анамнезі. Слід ретельно спостерігати за пацієнтами із реакціями фототоксичності або реакціями фототоксичності в анамнезі.
Пацієнти із порушеннями функції печінки. У пацієнтів із порушеннями функції печінки необхідно регулярно оцінювати рівень трансаміназ, особливо у разі тривалого застосування лікарського засобу. Рідкісні випадки жовтяниці та гепатиту описані у зв’язку із застосуванням кетопрофену.
Тривале застосування. При тривалому лікуванні необхідно контролювати число формених елементів крові, а також функцію печінки і нирок.
Ефекти з боку органа зору. Слід припинити застосування лікарського засобу при прояві порушень зору, таких як помутніння зору.
Лікарські взаємодії. Слід уникати застосування лікарського засобу в комбінації з іншими НПЗП, у тому числі з антикоагулянтами, літієм, ацетилсаліцилової кислоти в болезаспокійливих, жарознижувальних або протизапальних дозах, метотрексатом в дозах, що перевищують 20 мг на тиждень, гепаринами з низькою молекулярною масою та спорідненими сполуками, з нефракціонованим гепарином (у лікувальних дозах та/або у пацієнтів літнього віку), а також із пеметрекседом (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Застереження, пов’язані з допоміжними речовинами. Лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на дозу, тобто практично вільний від натрію.
Лікарський засіб містить 40 мг/дозу бензилового спирту. Бензиловий спирт може спричиняти алергічні реакції. Повідомлялося, що в/в застосування бензилового спирту було пов’язане з розвитком серйозних побічних реакцій та летального гаспінг-синдрому у новонароджених. Мінімальна кількість бензилового спирту, при вживанні якої можливий розвиток токсичності, невідома. Великі об’єми лікарського засобу слід застосовувати з обережністю та у разі крайньої необхідності, особливо вагітним, жінкам, які годують грудьми, або особам з ураженням печінки або нирок через ризик накопичення та токсичності (метаболічний ацидоз).
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність. Пригнічення синтезу простагландинів може негативно вплинути на вагітність та/або розвиток плода.
Ризики, пов’язані із застосуванням протягом І триместру вагітності. Відповідно до результатів епідеміологічних досліджень застосування препаратів, що пригнічують синтез простагландинів, на ранніх термінах вагітності підвищує ризик викидня, виникнення у плода вади серця та незрощення передньої черевної стінки. Так, абсолютний ризик розвитку аномалій серцево-судинної системи підвищувався з <1% до близько 1,5%. Вважається, що небезпека виникнення таких явищ зростає з підвищенням дози препарату та тривалості терапії. Застосування інгібіторів синтезу простагландинів у тварин викликало збільшення пре- та постімплантаційних втрат і підвищення ембріофетальної смертності.
Крім того, у тварин, яким застосовували інгібітори синтезу простагландинів у період органогенезу, підвищувалася частота виникнення вад розвитку плода, у тому числі аномалій серцево-судинної системи.
Починаючи з 20-го тижня вагітності застосування кетопрофену може спричинити олігогідрамніон внаслідок дисфункції нирок плода. Це може статися невдовзі після початку лікування і зазвичай є оборотним після припинення лікування.
Крім того, є повідомлення про звуження артеріальної протоки після лікування у ІІ триместр вагітності, більшість з яких пройшли після припинення лікування.
Ризики, пов’язані із застосуванням з 12-го гестаційного тижня до народження. Починаючи з 12-го гестаційного тижня і до пологів, усі НПЗП, пригнічуючи синтез простагландинів, можуть призвести до порушення функції нирок у плода:
– внутрішньоутробно, починаючи з 12-го гестаційного тижня (формування ембріонального діурезу), можливий розвиток маловоддя (найчастіше оборотного при відміні терапії), аж до розвитку анамніону, особливо при тривалому впливі);
– ГНН новонародженого (оборотна або необоротна), особливо у випадках тривалої дії і застосування кетопрофену на пізніх термінах вагітності (з ризиком тяжкої затяжної гіперкаліємії) (див. вище);
Ризики, пов’язані із застосуванням після 24-го тижня аменореї до народження. Після 24-го тижня гестації НПЗП можуть спричиняти серцево-легеневу токсичність плода (передчасне звуження/закриття артеріальної протоки та легенева гіпертензія) і призводити до серцевої недостатності плода або новонародженого або навіть до внутрішньоутробної смерті плода. Цей ризик зростає при прийомі кетопрофену на пізніх термінах вагітності (мала ймовірність оборотності). Даний небажаний ефект можливий навіть при прийомі одноразової дози.
Наприкінці вагітності НПЗП у матері та новонародженого можуть спричинити:
– збільшення тривалості кровотеч у матері та дитини, зниження здатності до агрегації тромбоцитів, навіть при застосуванні дуже низьких доз кетопрофену;
– пригнічення скорочувальної функції матки, що може призвести до затримки або збільшення тривалості пологів.
Лікарський засіб не слід застосовувати жінкам, які планують вагітність, та протягом перших 5 міс вагітності (перші 24 тиж гестації), окрім випадків абсолютної необхідності. У цьому разі слід дотримуватися мінімально можливої дози і тривалості лікування. Тривале застосування категорично не рекомендується.
Допологовий моніторинг олігогідрамніону та звуження артеріальної протоки слід розглянути після впливу кетопрофену протягом декількох днів, починаючи з 20-го гестаційного тижня. Застосування лікарського засобу слід припинити, якщо виявлено олігогідрамніон або звуження артеріальної протоки.
З початку 6-го місяця вагітності (після 24 тиж аменореї) застосування (навіть короткочасне) лікарського засобу протипоказане.
У разі ненавмисного (випадкового) прийому після 24 тиж аменореї рекомендується ретельний контроль серцевої діяльності і ниркової функції, а також моніторинг стану плода та/або новонародженого з урахуванням тривалості прийому. Тривалість спостереження залежить від Т_½.
Період годування грудьми. Оскільки НПЗП проникають у грудне молоко, лікарський засіб не слід застосовувати в період годування грудьми.
Фертильність. Застосування кетопрофену може знижувати жіночу фертильність, тому його не рекомендується застосовувати жінкам, які планують вагітність. Жінки, які мають проблеми із зачаттям або проходять обстеження на предмет безпліддя, слід розглянути можливість відміни лікарського засобу.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Під час застосування кетопрофену можливий розвиток сонливості, запаморочення, судом та порушення зору. У разі розвитку таких симптомів слід утриматися від керування транспортними засобами або іншими механізмами.

засоби, здатні викликати гіперкаліємію (солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину II, НПЗП, гепарини (низькомолекулярні або нефракціоновані), імунодепресанти (циклоспорин, такролімус, триметоприм)). При одночасному застосуванні кетопрофену з такими засобами підвищується ризик гіперкаліємії. Цей ризик особливо високий при прийомі калійзберігаючих сечогінних засобів, особливо при їх комбінації один з одним або із солями кальцію, в той час як комбінація інгібіторів АПФ і НПЗП, наприклад, менш небезпечна, при дотриманні рекомендованих запобіжних заходів.
При оцінці ризику і рівнів стресу, викликаних прийомом калійзберігаючих засобів, необхідно враховувати специфічні лікарські взаємодії, властиві кожному засобу.
Деякі засоби, наприклад, триметоприм, не є фактором ризику при взаємодії з іншими лікарськими засобами. Проте вони можуть діяти як супутні фактори при застосуванні з іншими засобами, зокрема зі згаданими вище.
Одночасне застосування кетопрофену з нижчевказаними засобами не рекомендується
Інші НПЗП (включаючи ацетилсаліцилову кислоту у високих дозах). При одночасному застосуванні з такими засобами, включаючи ацетилсаліцилову кислоту у протизапальних дозах (≥1 г/дозу та/або ≥3 г/добу), а також у знеболювальних або жарознижувальних дозах (≥500 мг/дозу та/або <3 г/добу), підвищується ризик розвитку виразок і шлунково-кишкових кровотеч (синергічна взаємодія).
Антикоагулянти (антивітамін K (наприклад варфарин), інгібітори агрегації тромбоцитів (наприклад дабігатран), прямі інгібітори тромбіну (такі як апіксабан, ривароксабан, едоксабан)). При одночасному застосуванні підвищується ризик кровотеч. Якщо одночасного застосування не можна уникнути, необхідний інтенсивний клінічний і навіть біологічний моніторинг.
Нефракціоновані гепарини, гепарини з низькою молекулярною масою і споріднені сполуки (у лікувальних дозах та/або у літніх пацієнтів). При одночасному застосуванні кетопрофену з такими засобами підвищується ризик кровотеч (подразнення слизової оболонки шлунка, викликане прийомом НПЗП). Якщо одночасного застосування не можна уникнути, необхідний інтенсивний клінічний моніторинг.
Літій. При одночасному застосуванні існує ризик підвищення рівня літію в плазмі крові, аж до токсичного через зниження виділення літію нирками. Якщо одночасного застосування не можна уникнути, даний показник необхідно контролювати на початку прийому, під час зміни дози та після припинення застосування НПЗП.
Метотрексат (при застосуванні в дозах, що перевищують 20 мг/тиж). При одночасному застосуванні підвищується гематологічна токсичність метотрексату у зв’язку зі зниженням його ниркового кліренсу на тлі терапії НПЗП. Між закінченням або початком лікування кетопрофеном і лікуванням метотрексатом має минути не менше 12 год.
Пеметрексед (легкого або середнього ступеня порушення функції нирок і кліренсом креатиніну 45–80 мл/хв): ризик токсичності пеметрекседу (НПЗП знижують нирковий кліренс пеметрекседу).
Одночасне застосування декскетопрофену з такими засобами слід здійснювати з обережністю
Інгібітори АПФ та антагоністи рецепторів ангіотензину II. При одночасному застосуванні цих засобів у пацієнтів групи ризику (літній вік, зневоднення, комбінована терапія із сечогінними засобами, порушення функції нирок внаслідок зниження швидкості клубочкової фільтрації (пригнічення функції судинорозширювальних простагландинів НПЗП) можлива ГНН. Ці реакції зазвичай зворотні. Крім цього, можливе зниження гіпотензивного ефекту. У разі одночасного застосування рекомендуються адекватна гідратація пацієнта і контроль функції нирок на початку лікування.
Сечогінні засоби. При одночасному застосуванні цих засобів у пацієнтів групи ризику (літній вік та/або зневоднення) можлива ГНН через зниження швидкості клубочкової фільтрації (пригнічення функції судинорозширювальних простагландинів НПЗП). Крім цього, відмічається зниження антигіпертензивного ефекту. У разі одночасного застосування рекомендуються адекватна гідратація пацієнта і контроль функції нирок на початку лікування.
Метотрексат у низьких дозах (≤20 мг/тиж). При одночасному застосуванні відмічається підвищення гематологічної токсичності метотрексату (зниження ниркового кліренсу метотрексату). У перші тижні одночасного застосування необхідно щотижня контролювати розгорнуту картину крові. При порушенні функції нирок, а також у пацієнтів літнього віку рекомендується ретельний контроль змін (навіть незначних) функції нирок.
Пеметрексед (пацієнти з нормальною функцією нирок). При одночасному застосуванні посилюється токсичність пеметрекседу (зниження ниркового кліренсу пеметрекседу). У разі одночасного застосування рекомендується контроль функції нирок.
Циклоспорин, такролімус. При одночасному застосуванні існує ризик розвитку адитивного ефекту нефротоксичності, особливо у пацієнтів літнього віку. У разі одночасного застосування рекомендується контроль функції нирок на початку терапії НПЗП.
Тенофовір. При одночасному застосуванні підвищується ризик ниркової токсичності тенофовіру, особливо при застосуванні високих доз НПЗП або при наявності факторів ризику ниркової недостатності. У разі одночасного застосування рекомендується контроль функції нирок.
Серцеві глікозиди. Не виявлено фармакокінетичної взаємодії кетопрофену та дигоксину. У разі одночасного застосування слід дотримуватися обережності, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, оскільки НПЗП можуть викликати порушення функції нирок і знизити нирковий кліренс серцевих глікозидів.
При одночасному застосуванні кетопрофену з такими засобами слід врахувати можливі взаємодії
Ацетилсаліцилова кислота в антиагрегантних дозах (50–375 мг/добу, одноразово або за декілька прийомів). При одночасному застосуванні підвищується ризик утворення виразок та шлунково-кишкових кровотеч.
Глюкокортикоїди (крім гідрокортизону при замісній терапії). При одночасному застосуванні підвищується ризик утворення виразок та шлунково-кишкових кровотеч (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Антитромбоцитарні антиагреганти. При одночасному застосуванні підвищується ризик шлунково-кишкових кровотеч (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. При одночасному застосуванні підвищується ризик кровотеч (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Нефракціоновані гепарини, гепарини з низькою молекулярною масою (профілактичні дози). При одночасному застосуванні підвищується ризик кровотеч.
Деферасирокс. При одночасному застосуванні підвищується ризик утворення виразок та шлунково-кишкових кровотеч.
Блокатори β-адренорецепторів (крім есмололу). При одночасному застосуванні знижується гіпотензивний ефект (пригнічення функції судинорозширювальних простагландинів та затримка води і натрію при застосуванні фенилбутазону).
Пентоксифілін. При одночасному застосуванні підвищується ризик кровотеч. У разі одночасного застосування цих засобів необхідний інтенсивний клінічний моніторинг та частий контроль часу кровотечі (часу згортання крові).
Інші калійзберігаючі антиагреганти. При одночасному застосуванні підвищується ризик гіперкаліємії, аж до летального наслідку.
Нікорандил. При одночасному застосуванні підвищується ризик серйозних ускладнень, таких як шлунково-кишкові виразки, що супроводжуються перфораціями та кровотечами (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Несумісність. Оскільки дослідження щодо сумісності відсутні, цей лікарський засіб не слід змішувати з іншими препаратами.

симптоми. Повідомлялося про випадки передозування при застосуванні кетопрофену в дозі до 2,5 г.
У дорослих пацієнтів головними симптомами передозування є головний біль, запаморочення, сонливість, летаргія, нудота, блювання, діарея, а також біль у животі або біль у надчеревній ділянці. У разі тяжкої інтоксикації відмічалися гіпотензія, пригнічення дихання і шлунково-кишкові кровотечі.
Лікування. У разі передозування слід негайно госпіталізувати пацієнта. Підтримувальні заходи та симптоматичне лікування необхідні для усунення зневоднення, моніторингу функції нирок і корекції можливого ацидозу. При порушенні функції нирок рекомендовано гемодіаліз для виведення препарату. Специфічний антидот невідомий.

при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці та недоступному для дітей місці.