Вата нестерильна (Unsterile cottonwool) (368974) - інструкція із застосування Медичні вироби

ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ:

фармакодинаміка. При пероральному застосуванні фамцикловір швидко перетворюється в пенцикловір, який активний щодо вірусів Herpes simplex 1-го і 2-го типу та Varicella zoster, а також вірусу Епштейна — Барр і цитомегаловірусу.
Пенцикловір потрапляє в інфіковані вірусом клітини, де під дією вірусної тимідинкінази швидко перетворюється на монофосфат, який, в свою чергу, за участю клітинних ферментів переходить у трифосфат. Пенцикловіру трифосфат знаходиться в інфікованих вірусами клітинах понад 12 год, пригнічуючи в них синтез вірусної ДНК (дезоксирибонуклеїнової кислоти) і реплікацію вірусів. T_½ пенцикловіру трифосфату в клітинах, уражених вірусами Varicella zoster, Herpes simplex 1-го і 2-го типу, становить 9, 10 і 20 год відповідно. Концентрація пенцикловіру трифосфату в неінфікованих клітинах не перевищує мінімальну зумовлену, тому в терапевтичних концентраціях пенцикловір не впливає на неінфіковані клітини. Імовірність його токсичної дії надто низька, і для неінфікованих клітин малоймовірні ушкодження терапевтичними концентраціями пенцикловіру.
Пенцикловір активний відносно недавно виявлених стійких до ацикловіру штамів вірусу Herpes simplex зі зміненою ДНК-полімеразою.
Частота виникнення резистентності до фамцикловіру (пенцикловіру) не перевищує 0,3% у пацієнтів з нормальним імунітетом, а у пацієнтів з порушеним імунітетом — 0,19%. Резистентність виявлялася тільки на початку лікування і не розвивалася в процесі лікування або після закінчення терапії.
У пацієнтів з оперізувальним герпесом істотно зменшуються вираженість і тривалість постгерпетичної невралгії.
У пацієнтів з порушеним імунітетом внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) фамцикловір у дозі 500 мг 2 р/добу зменшує число днів виділення вірусу Herpes simplex (як із клінічними проявами, так і без них).
Фармакокінетика. При пероральному застосуванні фамцикловір швидко та ефективно абсорбується та перетворюється на активну антивірусну сполуку пенцикловір.
Біодоступність пенцикловіру — 77%. Підвищення концентрації пенцикловіру у плазмі крові відбувається паралельно з підвищенням одноразової дози фамцикловіру в діапазоні 125–1000 мг. C_max пенцикловіру після прийому внутрішньо 125; 250 або 500 мг фамцикловіру досягається в середньому через 45 хв і становить 0,8; 1,6 і 3,3 мкг/мл відповідно. В інших дослідженнях C_max пенцикловіру після прийому внутрішньо 250; 500 або 1000 мг фамцикловіру становила 1,5; 3,2 і 5,8 мкг/мл відповідно.
Системна біодоступність (AUC) пенцикловіру не залежить від часу прийому їжі. AUC пенцикловіру при одноразовому прийомі фамцикловіру і при поділі добової дози фамцикловіру на 2 або 3 прийоми подібні між собою, що свідчить про відсутність кумуляції пенцикловіру при повторних застосуваннях фамцикловіру.
Зв’язування з білками плазми крові пенцикловіру та його 6-дезокси-попередника становить менше 20%.
Фамцикловір виводиться в основному у формі пенцикловіру та його 6-дезокси-попередника, які екскретуються з сечею в незміненому вигляді. Фамцикловір в сечі не виявляється. T_½ пенцикловіру з плазми крові в кінцевій фазі після одноразового і багаторазового прийому дози фамцикловіру становить близько 2 год.
Фармакокінетика в особливих випадках. У пацієнтів з інфекцією, спричиненою вірусом Varicella zoster, не виявляється значних змін фармакокінетичних параметрів пенцикловіру. T_½ пенцикловіру в кінцевій фазі після одноразового і багаторазового прийому дози фамцикловіру становить 2,8 і 2,7 год відповідно.
Пацієнти з нирковою недостатністю. У пацієнтів з нирковою недостатністю після одноразового і багаторазового прийому дози фамцикловіру відзначається лінійна залежність між зниженням плазмового кліренсу, нирковим кліренсом, швидкістю виведення пенцикловіру з плазми крові і ступенем тяжкості ниркової недостатності. Фармакокінетичні особливості застосування фамцикловіру у пацієнтів з тяжкими (декомпенсованими) порушеннями функції нирок не вивчалися.
Пацієнти з печінковою недостатністю. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня AUC не змінюється. Фармакокінетика пенцикловіру у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки не вивчалась. Не можна виключити можливість порушення процесу перетворення фамцикловіру на активний метаболіт пенцикловір у даної групи пацієнтів, що може супроводжуватися зниженням концентрації пенцикловіру у плазмі крові і, як наслідок, зниженням ефективності фамцикловіру.
Пацієнти літнього віку (понад 65 років). У пацієнтів віком 65–70 років відмічали збільшення середньої AUC пенцикловіру приблизно на 40% і зниження ниркового кліренсу пенцикловіру приблизно на 20% порівняно з пацієнтами віком до 65 років, що частково може бути зумовлено віковими змінами функції нирок у пацієнтів віком понад 65 років.
Стать пацієнта не впливає на фармакокінетичні параметри фамцикловіру (незначні відмінності кліренсу пенцикловіру у чоловіків і жінок).
При застосуванні фамцикловіру (одноразовий або багаторазовий прийом дози 500 мг 1, 2 або 3 р/добу) у здорових добровольців негроїдної раси і пацієнтів негроїдної раси з порушенням функції нирок або печінки не виявлено відмінностей фармакокінетичних показників порівняно із застосуванням фамцикловіру в аналогічних групах пацієнтів європеоїдної раси.

ПОКАЗАННЯ:

вірус вітряної віспи (VZV), інфекції — оперізувальний герпес:
‒ лікування герпесу та офтальмологічного лишаю для імунокомпетентних дорослих;
‒ лікування герпесу в дорослих з ослабленим імунітетом.
Вірус звичайного герпесу (HSV), інфекції — генітальний герпес:
‒ лікування перших проявів та рецидивів генітального герпесу в імунокомпетентних пацієнтів;
‒ лікування рецидивів генітального герпесу в дорослих з ослабленим імунітетом;
‒ супресія рецидивного генітального герпесу в імунокомпетентних пацієнтів та у пацієнтів з ослабленим імунітетом.

ЗАСТОСУВАННЯ:

оскільки системна біодоступність пенцикловіру не змінювалася, коли фамцикловір приймався разом з їжею, фамцикловір можна застосовувати незалежно від прийому їжі.
Оперізувальний лишай в імунокомпетентних пацієнтів. По 500 мг 3 р/добу протягом 7 днів. Лікування дає кращі результати, якщо воно розпочато одразу після появи висипу.
Оперізувальний лишай у пацієнтів з ослабленим імунітетом. По 500 мг 3 р/добу протягом 10 днів. Починати лікування рекомендується відразу після появи висипу.
Генітальний герпес у імунокомпетентних пацієнтів

Перший прояв генітального герпесу. По 250 мг 3 р/добу протягом 5 днів. Починати лікування рекомендується відразу після прояву генітального герпесу.
Рецидив генітального герпесу. По 125 мг 2 р/добу протягом 5 днів. Починати лікування рекомендується в продромальний період (відчуття пощипування, свербіж, печіння, біль) чи відразу після прояву генітального герпесу.
Рецидив генітального герпесу у пацієнтів з ослабленим імунітетом. По 500 мг 2 р/добу протягом 7 днів. Починати лікування рекомендується в продромальний період (відчуття пощипування, свербіж, печіння, біль) чи відразу після появи висипу.
Супресія рецидивного генітального герпесу в імунокомпетентних пацієнтів. По 250 мг 2 р/добу. Тривалість лікування залежить від тяжкості перебігу захворювання, але лікування повинно бути припинено після 12 міс безперервної терапії, щоб переоцінити тяжкість рецидивів та їх частоту. Мінімальний період переоцінки повинен охоплювати два рецидиви. Доза 500 мг 2 р/добу виявилась ефективною для хворих з ослабленим імунітетом.
Супресія рецидивного генітального герпесу у пацієнтів з ослабленим імунітетом. По 500 мг 2 р/добу.
Дозування для хворих з порушеною функцією нирок. Оскільки зниження кліренсу пенцикловіру пов’язане з порушенням функції нирок, відповідно до зміни кліренсу креатиніну, особливу увагу необхідно звернути на дозування для хворих з порушеною функцією нирок.
Рекомендується така схема дозування:
Оперізувальний лишай в імунокомпетентних дорослих пацієнтів та пацієнтів з ослабленим імунітетом

*7 днів — для пацієнтів з нормальним імунітетом, 10 днів — для пацієнтів з порушеною імунною функцією.

Перший прояв генітального герпесу у імунокомпетентних дорослих пацієнтів

Рецидив генітального герпесу в імунокомпетентних дорослих пацієнтів

Рецидив генітального герпесу у дорослих пацієнтів з ослабленим імунітетом

Супресія рецидивного генітального герпесу в імунокомпетентних дорослих пацієнтів

Супресія рецидивного генітального герпесу у дорослих пацієнтів з ослабленим імунітетом

Пацієнти з порушеною функцією нирок, які перебувають на гемодіалізі. 4-годинний гемодіаліз призводить до зниження концентрації пенцикловіру в плазмі крові приблизно на 75% — дозу фамцикловіру слід застосовувати безпосередньо після діалізу. Режим дозування для хворих, які перебувають на діалізі, включений до таблиць.
Пацієнти з порушеною функцією печінки. Для хворих із печінковими порушеннями зміна дози не потрібна. Дані щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю відсутні.
Пацієнти літнього віку (≥65 років). Корекція дози не потрібна, якщо немає порушень функції нирок.
Максимально переносима добова доза та тривалість лікування. Нормальна чутливість відмічена у пацієнтів з оперізувальним лишаєм, які приймали 750 мг 3 р/добу протягом 7 днів. Аналогічна чутливість виявлена у пацієнтів з генітальним герпесом, які застосовували до 750 мг 3 р/добу протягом 5 днів та до 500 мг 3 р/добу протягом 10 днів. Нормальна переносимість відзначена у ході досліджень, в яких пацієнти з генітальним герпесом приймали дозу 250 мг 3 р/добу.
Аналогічна реакція відмічена у пацієнтів з оперізувальним лишаєм з ослабленим імунітетом, які приймали до 500 мг 3 р/добу протягом 10 днів та у пацієнтів із простим герпесом з порушенням імунної функції, які приймали до 500 мг 2 р/добу протягом 7 днів та 500 мг 2 р/добу протягом 8 тиж.
Діти. Ефективність та безпека застосування фамцикловіру у дітей не вивчалися. Тому у пацієнтів цієї вікової категорії препарат не застосовують.

ПРОТИПОКАЗАННЯ:

відома гіперчутливість до фамцикловіру чи інших компонентів препарату, а також гіперчутливість до пенцикловіру.

ПОБІЧНА ДІЯ:

з боку системи крові: тромбоцитопенія.
З боку психіки: сплутаність свідомості (переважно у пацієнтів літнього віку), галюцинації.
З боку ЦНС: головний біль, запаморочення, сонливість (переважно у пацієнтів літнього віку).
З боку ШКТ: нудота, блювання.
З боку гепатобіліарної системи: змінені показники функціонального стану печінки, холестатична жовтяниця.
З боку шкіри та підшкірних тканин: висип, свербіж, ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, повік, періорбітальний набряк, набряк гортані, кропив’янка, тяжкі алергічні реакції (наприклад поліморфна еритема, синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз), лейкоцитокластичний васкуліт.
З боку кістково-м’язової системи: міалгія, артралгія.
З боку сечовидільної системи: гіперкальціємія, зміна кліренсу креатиніну, гемолітико-уремічний синдром (при застосуванні високих доз фамцикловіру у пацієнтів зі зниженим імунітетом).
Інші: підвищене потовиділення, лихоманка.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ:

препарат з обережністю застосовують у пацієнтів з нирковою недостатністю та тяжкими (декомпенсованими) порушеннями функції печінки (відсутній досвід застосування).
Пацієнти з нирковою недостатністю. Особливу увагу необхідно звернути на хворих із порушеною функцією нирок, яким необхідна корекція дози (див. ЗАСТОСУВАННЯ та ПЕРЕДОЗУВАННЯ).
Пацієнти з печінковою недостатністю. У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю дія фамцикловіру не вивчалася. Перетворення фамцикловіру на його активний метаболіт пенцикловір у таких пацієнтів може бути порушене, що може призвести до зниження концентрації пенцикловіру у плазмі крові, і, як наслідок, можливе зниження ефективності дії фамцикловіру.
Застосування при лікуванні оперізувального герпесу. Необхідно ретельно стежити за клінічною відповіддю, особливо у пацієнтів з ослабленим імунітетом. Необхідно розглянути можливість застосування в/в противірусної терапії у випадку, коли відповідь на пероральну терапію вважається недостатньою.
Пацієнтам з ускладненим оперізувальним герпесом, наприклад з ураженням внутрішніх органів, дисемінованим оперізувальним герпесом, моторною нейропатією, енцефалітом та цереброваскулярними ускладненнями слід застосовувати в/в противірусну терапію.
Також пацієнтам із ослабленим імунітетом з очною формою оперізувального лишаю або пацієнтам із високим ризиком поширення хвороби та ураженням внутрішніх органів необхідно застосовувати в/в противірусну терапію.
Передача генітального герпесу. Генітальний герпес — хвороба, яка передається статевим шляхом. Ризик передачі підвищується у гострій фазі захворювання. Пацієнтам необхідно рекомендувати уникати статевих актів за наявності симптомів, навіть якщо антивірусна терапія вже розпочата. У процесі супресивної терапії антивірусними засобами частота виділення вірусу суттєво знижується. Однак ризик передачі залишається, тому хворі повинні застосовувати відповідні засоби контрацепції.
Застосування у період вагітності або годування грудьми

Вагітність. Експериментальні дослідження не виявили ембріотоксичної і тератогенної дії фамцикловіру і пенцикловіру.
У ході досліджень внутрішнього застосування фамцикловіру відзначалося виділення пенцикловіру з грудним молоком. Невідомо, чи виділяється пенцикловір із грудним молоком. Безпека застосування фамцикловіру у вагітних і жінок, які годують грудьми, не встановлена. Призначення препарату у період вагітності або годування грудьми можливе тільки у разі, якщо користь від терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода або дитини.
Період годування грудьми. Невідомо, чи виділяється фамцикловір у грудне молоко. Дослідження на тваринах показали, що пенцикловір виділяється у грудне молоко. Якщо стан жінки потребує призначення фамцикловіру, слід розглянути питання щодо припинення годування грудьми.
Фертильність. Вплив фамцикловіру на чоловічу фертильність після довгострокового перорального прийому препарату у дозі 250 мг 2 р/добу не виявлений.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Дані про порушення здатності пацієнтів керувати транспортними засобами або іншими механізмами під впливом препарату Віраксу відсутні. Однак пацієнти, у яких відмічають запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості чи інші розлади з боку ЦНС під час застосування препарату Віракса, повинні утримуватися від керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами.

ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ:

вплив інших лікарських засобів на фамцикловір. Пробенецид та інші лікарські засоби, що впливають на фізіологію нирок, можуть змінювати рівень пенцикловіру (активний метаболіт фамцикловіру) в плазмі крові.
Не відзначено жодних клінічно значущих змін у фармакокінетиці пенцикловіру після застосування одноразової дози 500 мг фамцикловіру після попереднього лікування багаторазовими дозами алопуринолу, циметидину, теофіліну, зидовудину чи прометазину або після прийому невдовзі після застосування антацидів (гідроксиду магнію та гідроксиду алюмінію), або при одночасному застосуванні з емтрицитабіном. Не виявлено клінічно значущого впливу на фармакокінетику пенцикловіру після багаторазового (3 р/добу) застосування фамцикловіру (500 мг) з багаторазовими дозами дигоксину.
Трансформування неактивного метаболіту 6-дезоксипенцикловіру до пенцикловіру каталізується альдегідоксидазою. Потенційно може мати місце взаємодія з іншими лікарськими засобами, що метаболізуються та/або пригнічуються цим ферментом. Клінічні дослідження взаємодії фамцикловіру з циметидином та прометазином, інгібіторами альдегідоксидази, in vitro не показали значущого впливу на утворення пенцикловіру. Однак ралоксифен, потужніший інгібітор альдегідоксидази, може впливати на утворення пенцикловіру.
Вплив фамцикловіру на інші лікарські засоби. Фармакокінетика дигоксину не змінювалася при одночасному застосуванні одноразової чи багаторазових (3 р/добу) доз фамцикловіру (500 мг). Не виявлено клінічно значущого впливу на фармакокінетику зидовудину, його метаболітів (зидовудинглюкуроніду) або емтрицитабіну після застосування одноразової пероральної дози 500 мг фамцикловіру одночасно із зидовудином чи емтрицитабіном.
Хоча фамцикловір є лише слабким інгібітором альдегідоксидази in vitro, взаємодія з лікарськими засобами, що метаболізуються альдегідоксидазою, потенційно може мати місце. У ході досліджень не виявлено можливості індукції цитохрому Р450 та пригнічення CYP 3A4.

ПЕРЕДОЗУВАННЯ:

дані про передозування фамцикловіру обмежені. Повідомлення про випадкові гострі передозування (10,5 г) обмежені. Тривале застосування (10 г на добу протягом 2 років) фамцикловіру не спричиняло ускладнень. У разі передозування необхідно застосовувати підтримувальну терапію. Описано поодинокі випадки гострої ниркової недостатності у пацієнтів із захворюваннями нирок в анамнезі, для яких доза препарату Віракса не була відповідно знижена. Концентрація препарату знижується приблизно на 75% протягом 4-годинного гемодіалізу.

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ:

в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С.