Суспрін^® розчин оральний (Susprin^® oral solution) (368290) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Ондансетрон - 4 мг/5 мл

фармакодинаміка.
Механізм дії. Ондансетрон — сильнодіючий високоселективний антагоніст рецепторів серотоніну (5НТ₃). Механізм дії ондансетрону при нудоті та блюванні до кінця не з’ясований. Променева терапія та хіміотерапія можуть бути причиною вивільнення серотоніну (5НТ) у тонкому кишечнику і збудження закінчень аферентних волокон блукаючого нерва шляхом активації 5НТ₃–рецепторів, що запускає периферичний механізм реалізації блювального рефлексу. Ондансетрон блокує ініціацію цього рефлексу. Активація аферентних закінчень блукаючого нерва може викликати викид 5НТ у area postrema і, відповідно, ініціацію центрального механізму блювального рефлексу. Таким чином, ондансетрон пригнічує нудоту і блювання, що виникають внаслідок хіміо- та радіотерапії, завдяки антагоністичному впливу на 5НТ₃–рецептори нейронів, розташованих у периферичній та центральній нервовій системі.
Механізм дії ондансертону при післяопераційних нудоті та блюванні остаточно не з’ясований.
Ондансетрон не впливає на концентрацію пролактину у плазмі крові.
Роль ондансетрону при блюванні, спричиненому опіатами, до кінця не з’ясована.
Фармакокінетика.
Після перорального прийому ондансетрон пасивно і повністю абсорбується в ШКТ і піддається пресистемному метаболізму. C_max в плазмі крові (приблизно 30 нг/мл) досягається приблизно через 1,5 год після прийому дози, що складає 8 мг. При застосуванні у дозах понад 8 мг вміст ондансетрону в крові збільшується непропорційно, оскільки в такому разі може зменшуватися його пресистемний метаболізм. Середня біодоступність у здорових добровольців чоловічої статі після перорального прийому однієї таблетки 8 мг становить приблизно 55–60%. Біодоступність дещо збільшується при одночасному прийомі препарату з їжею, але не змінюється при прийомі з антацидами. Розподіл ондансетрону однаковий при застосуванні внутрішньо, в/м та в/в у дорослих, подібний до періоду напіввиведення у кінцевій фазі 3 год і об’єму розподілу в стані рівноваги 140 л. Еквівалентна системна експозиція досягається після внутрішньом’язового та внутрішньовенного введення ондансетрону.
Ондансетрон має помірний ступінь зв’язування з білками плазми крові (70–76%). Ондансетрон виводиться із системного кровотоку в основному за допомогою метаболізму в печінці за участю численних ферментних систем. Менше 5% абсорбованої дози виводиться у незміненому вигляді із сечею. Відсутність ферменту СYР 2D6 (поліморфізм спартеїн-дебризохінового типу) не впливає на фармакокінетику ондансетрону. Фармакокінетичні параметри ондансетрону залишаються незміненими при його багатократному застосуванні.
Особливі групи пацієнтів
Стать. Фармакокінетика ондансетрону залежить від статі пацієнтів. У жінок відзначаються більша швидкість, ступінь абсорбції і менший системний кліренс, об’єм розподілу (показники скориговані за масою тіла), ніж у чоловіків.
Діти. Відмінності у фармакокінетичних параметрах частково пояснюються більш високим відсотковим вмістом рідини в організмі у новонароджених і грудних дітей і більш високим об’ємом розподілу у дітей віком від 1 до 4 місяців.
У дітей віком від 3 до 12 років абсолютні значення кліренсу та об’єму розподілу ондансетрону були знижені порівняно зі значеннями у дорослих. Обидва параметри підвищувалися лінійно залежно від маси тіла, у пацієнтів віком до 12 років ці значення наближались до показників у дорослих.
При корекції показників кліренсу та об’єму розподілу залежно від маси тіла ці параметри були наближені в різних вікових групах. Розрахунок дози з урахуванням маси тіла компенсує вікові зміни і системну експозицію ондансетрону у дітей.
За результатами проведеного дослідження, AUC після прийому внутрішньо і в/в введення дітям і підліткам була подібною до такої у дорослих, за винятком грудних дітей віком від 1 до 4 місяців. Об’єм розподілу залежав від віку і був нижчим у дорослих порівняно з показниками у дітей.
Пацієнти літнього віку. Передбачається більш виражений вплив на інтервал QTсF у пацієнтів віком від 75 років, ніж у пацієнтів молодшого віку.
Пацієнти із порушеннями функції нирок. У пацієнтів із помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 15–60 мл/хв) системний кліренс і об’єм розподілу знижуються після внутрішньовенного введення ондансетрону, що призводить до невеликого, клінічно незначущого збільшення періоду напіввиведення (5,4 год). Дослідження за участю пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю, які потребують регулярного гемодіалізу, не показали зміни фармакокінетики ондансетрону після його внутрішньовенного введення.
Пацієнти з порушеннями функції печінки. У пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки значно знижується системний кліренс ондансетрону зі збільшенням періоду напіввиведення до 15–32 год, біодоступність при прийомі внутрішньо досягає 100% внаслідок зниження пресистемного метаболізму.

дорослі.
Лікування нудоти та блювання, спричинених цитотоксичною хіміотерапією та променевою терапією.
Профілактика післяопераційних нудоти і блювання.
Для лікування післяопераційних нудоти і блювання рекомендовано застосовувати ондансетрон у вигляді розчину для ін’єкцій.
Діти.
Лікування нудоти та блювання, спричинених цитотоксичною хіміотерапією для дітей ≥6 місяців.
Відсутні дані досліджень щодо застосування перорального ондансетрону у дітей віком від 1 місяця для профілактики чи лікування післяопераційних нудоти і блювання, тому у цьому випадку рекомендовано застосовувати ондансетрон у вигляді розчину для ін’єкцій.

нудота та блювання, спричинені хіміотерапією та променевою терапією
Дорослі.
Еметогенний потенціал терапії раку варіює залежно від дози і комбінації режимів хіміотерапії та променевої терапії. Вибір режиму дозування залежить від тяжкості еметогенного впливу.
Еметогенна хіміотерапія та променева терапія
8 мг ондасетрону (10 мл) за 1–2 год до початку проведення хіміотерапії або променевої терапії з наступним прийомом 8 мг (10 мл) кожні 12 год протягом не більше 5 діб.
Високоеметогенна хіміотерапія
Слід застосовувати препарат у вигляді одноразової дози до 24 мг (30 мл) ондансетрону з 12 мг дексаметазону натрію фосфату перорально, за 1–2 год до хіміотерапії.
Після перших 24 год рекомендується пероральне застосування препарату протягом максимум до 5 днів після курсу лікування.
Рекомендована доза для перорального застосування становить 8 мг 2 рази на добу.
Діти
Розрахунок дози для дітей віком від 6 місяців та підлітків віком до 17 років
Дозу препарату можна розрахувати за площею поверхні тіла або за масою тіла дитини. Якщо дозу розраховують за масою тіла, загальна добова доза вища порівняно з дозуванням за площею поверхні тіла.
Розрахунок дози згідно з площею поверхні тіла дитини
Ондансетрон призначають безпосередньо перед хіміотерапією у вигляді одноразової в/в ін’єкції у дозі 5 мг/м². В/в доза не повинна перевищувати 8 мг. Пероральне застосування розпочинають через 12 год і продовжують до 5 діб (таблиця 1). Загальна добова доза ондансетрону (розділена на декілька прийомів) не повинна перевищувати 32 мг.
Таблиця 1

^аДоза при в/в введенні не повинна перевищувати 8 мг.
^бЗагальна добова доза не повинна перевищувати дозу для дорослих 32 мг.
Розрахунок дози згідно з масою тіла дитини
Загальна добова доза, розрахована за масою тіла, більша порівняно із загальною добовою дозою, розрахованою за площею поверхні тіла.
Ондансетрон призначають безпосередньо перед хіміотерапією у вигляді одноразової в/в ін’єкції у дозі 0,15 мг/кг маси тіла. Внутрішньовенна доза не повинна перевищувати 8 мг. У подальшому можливе введення двох в/в ін’єкцій з інтервалом 4 год. Пероральне застосування розпочинають через 12 год і продовжують до 5 діб (таблиця 2). Загальна добова доза ондансетрону (розділена на декілька прийомів) не повинна перевищувати 32 мг.
Таблиця 2

^аВнутрішньовенна доза не повинна перевищувати 8 мг.
^бЗагальна добова доза не повинна перевищувати дозу для дорослих 32 мг.
Пацієнти літнього віку.
Корекції дози ондансертону для пацієнтів літнього віку не потрібно.
Післяопераційні нудота і блювання
Дорослі.
16 мг ондасетрону (20 мл) за 1 год до проведення анестезії.
Для зупинки післяопераційної нудоти та блювання застосовують ондансетрон у формі розчину для ін’єкцій.
Післяопераційні нудота і блювання у дітей віком від 1 місяця та підлітків віком до 17 років
Не проводилось жодних досліджень щодо перорального застосування ондансетрону для профілактики або лікування післяопераційних нудоти та блювання; при цьому показанні рекомендується введення препарату шляхом повільної (не менше 30 сек) в/в ін’єкції.
Немає даних щодо застосування ондансетрону для лікування післяопераційних нудоти і блювання у дітей віком до 2 років.
Хворі літнього віку
Досвід застосування ондансетрону для профілактики і лікування післяопераційних нудоти і блювання у людей літнього віку обмежений, однак ондансетрон добре переноситься хворими віком від 65 років, які отримують хіміотерапію.
Пацієнти з нирковою недостатністю
Немає необхідності змінювати режим дозування або шлях введення препарату для пацієнтів із порушеннями функції нирок.
Пацієнти з печінковою недостатністю
У пацієнтів з помірними і тяжкими порушеннями функції печінки кліренс ондансетрону значно знижується, а Т_½ зі плазми крові зростає. Для таких хворих максимальна добова доза препарату не повинна перевищувати 8 мг.
Пацієнти з порушеннями метаболізму спартеїну/дебрисоквіну
Період напіввиведення ондансетрону у пацієнтів із порушеннями метаболізму спартеїну і дебрисоквіну не змінюється. У таких пацієнтів після повторного введення концентрація препарату така ж, як і у хворих з нормальним метаболізмом. Тому зміна дозування або частоти введення не потрібна.
Діти.
Розчин ондансетрону для орального застосування призначений для застосування дітям віком від 6 місяців для лікування нудоти та блювання, спричинених хіміотерапією.
Для профілактики чи лікування післяопераційних нудоти і блювання у дітей віком від 1 місяця рекомендовано застосовувати ондансетрон у вигляді розчину для ін’єкцій.

сумісне застосування ондансетрону разом з апоморфіну гідрохлоридом.
Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.

побічні реакції, інформацію про які наведено нижче, класифіковані за органами і системами та за частотою їх виникнення. За частотою виникнення побічні реакції розподілені на такі категорії: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та <1/10), нечасто (≥1/1000 та <1/100), рідко (≥1/10000 та <1/1000), дуже рідко (<1/10000). Дуже часті, часті та нечасті побічні реакції були загалом виявлені у клінічних дослідженнях. Рідкі та дуже рідкі побічні реакції в основному були виявлені у післяреєстраційний період.
Профіль побічних реакцій у дітей та підлітків був таким же, як і у дорослих.
З боку імунної системи: рідко — реакції підвищеної чутливості негайного типу, інколи тяжкі, аж до анафілаксії.
З боку нервової системи: дуже часто — головний біль; нечасто — судоми, рухові порушення (включаючи екстрапірамідні реакції, такі як окулогірний криз, дистонічні реакції і дискінезія)¹; рідко — запаморочення під час швидкого в/в введення препарату.
З боку органів зору: рідко — скороминущі зорові розлади (помутніння в очах), головним чином під час в/в введення; дуже рідко – минуща сліпота, головним чином під час в/в введення².
З боку серця: нечасто — аритмія, біль у грудях (із депресією сегмента ST або без неї), брадикардія; рідко — подовження інтервалу QT, включаючи тремтіння/мерехтіння шлуночків (torsade de pointes); частота невідома — ішемія міокарда (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
З боку судин: часто — відчуття жару або припливів; нечасто — артеріальна гіпотензія.
З боку дихальної системи та органів грудної порожнини: нечасто — гикавка.
З боку травного тракту: часто — запор; частота невідома — сухість у роті.
З боку гепатобіліарної системи: нечасто — безсимптомне підвищення показників функції печінки.³
З боку шкіри і підшкірної клітковини: дуже рідко — токсичні висипання на шкірі, включно з токсичним епідермальним некролізом.
¹У спостереженнях відсутні остаточні дані щодо стійких клінічних наслідків.
²У більшості випадків транзиторна сліпота минала за 20 хв. Більшість пацієнтів отримували хіміотерапевтичні засоби, які містять цисплатин. Були зареєстровані деякі випадки скороминущої сліпоти кортикального походження.
³Ці випадки спостерігалися головним чином у хворих, які отримували цисплатин.

повідомлялося про випадки реакцій підвищеної чутливості у пацієнтів, які мали в анамнезі підвищену чутливість до інших селективних антагоністів 5НТ₃-рецепторів. Розлади дихання потрібно лікувати симптоматично, лікарям слід звертати на них особливу увагу, оскільки вони можуть бути передвісниками реакцій підвищеної чутливості.
Ондансетрон у дозозалежній формі подовжує інтервал QT (див. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ). Повідомлялося про випадки Torsade de Pointes у пацієнтів, які застосовували ондансетрон. Слід уникати застосування ондансетрону пацієнтам із вродженим синдромом подовження QT. Ондансетрон потрібно з обережністю застосовувати при лікуванні пацієнтів, які мають або у яких може розвинутися подовження інтервалу QT, включаючи пацієнтів із порушеннями електролітного балансу, застійною серцевою недостатністю, брадиаритмією або пацієнтів, які лікуються іншими препаратами, що можуть спричинити подовження інтервалу QT або порушення електролітного балансу.
Повідомлялося про випадки ішемії міокарда у пацієнтів, які застосовували ондансетрон. У деяких пацієнтів, особливо у разі внутрішньовенного введення, симптоми з’явилися відразу після введення ондансетрону. Пацієнтів слід попередити про ознаки і симптоми ішемії міокарда.
Перед початком застосування слід скорегувати гіпокаліємію та гіпомагніємію.
Є дані про виникнення серотонінового синдрому (включаючи зміну психічного статусу, нестабільність функціонування вегетативної нервової системи і нервово-м’язові порушення) у пацієнтів, які одночасно застосовували ондансетрон та інші серотонінергічні лікарські засоби, у тому числі СІЗЗС та ІЗЗСН (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ). Якщо одночасне лікування ондансетроном та іншими серотонінергічними препаратами є клінічно обґрунтованим, рекомендується відповідне спостереження за пацієнтом.
Оскільки ондансетрон послаблює перистальтику кишечнику, потрібен ретельний нагляд за пацієнтами з ознаками непрохідності кишечнику після застосування препарату.
У пацієнтів, яким проводиться хірургічне втручання в аденотонзилярній ділянці, застосування ондансетрону для профілактики нудоти та блювання може маскувати виникнення кровотечі. Тому такі хворі потребують ретельного нагляду після застосування ондансетрону.
Необхідно проводити постійний моніторинг порушення функції печінки у дітей, які приймають ондансетрон разом із гепатотоксичними хіміотерапевтичними засобами.
Препарат містить сорбіт. Енергетична цінність 1 г сорбіту — 2,6 ккал. Сорбіт може чинити м’яку послаблюючу дію. У разі встановлення непереносимості деяких цукрів слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.
Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.
Застосування у період вагітності і годування груддю.
Жінки дітородного віку, які застосовують ондансетрон, повинні розглянути питання про використання контрацепції.
Вагітність. На підставі проведених епідеміологічних досліджень ондансетрон, як підозрюється, спричиняє вади щелепно-лицьової ділянки при застосуванні протягом першого триместру вагітності. В одному з когортних досліджень, що включало 1,8 мільйона вагітностей, застосування ондансетрону у першому триместрі було пов’язано з підвищеним ризиком розщеплення у ротовій порожнині (3 додаткові випадки на 10000 жінок, які отримували ондансетрон; скоригований відносний ризик, 1,24 (95% СІ 1,03-1,48)). Доступні епідеміологічні дослідження серцевих вад показують суперечливі результати. Дослідження на тваринах не вказують на прямі чи опосередковані шкідливі ефекти щодо репродуктивної токсичності. Ондансетрон не слід застосовувати протягом першого триместру вагітності.
Період годування груддю. В експериментальних дослідженнях було показано, що ондансетрон проникає у грудне молоко тварин. У разі необхідності застосування препарату жінкам слід припинити годування груддю.
Фертильність. Дані щодо впливу ондансетрону на фертильність людини відсутні.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Психомоторні тести показали, що ондансетрон не впливає на здатність керувати механізмами і не чинить седативної дії. Виходячи з фармакології ондансетрону, згубного впливу на таку діяльність не передбачено.

немає свідчень того, що ондансетрон прискорює чи гальмує метаболізм інших препаратів при одночасному застосуванні. Було показано, що ондансетрон не взаємодіє з алкоголем, темазепамом, фуросемідом, алфентанілом, трамадолом, морфіном, лідокаїном, тіопенталом або пропофолом.
Ондансетрон метаболізується різними ферментами цитохрому Р450 печінки: CYP 3A4, CYP 2D6 та CYP 1A2. Завдяки різноманітності ферментів метаболізму ондансетрону гальмування або зменшення активності одного з них (наприклад, генетичний дефіцит CYP 2D6) у звичайних умовах компенсується іншими ферментами і не буде мати впливу на загальний кліренс ондасетрону або такий вплив буде незначним.
З обережністю слід застосовувати ондансетрон разом із лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT та/або спричиняють порушення електролітного балансу (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Застосування ондансетрону з іншими лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, може спричинити додаткове подовження цього інтервалу.
Сумісне застосування ондансетрону з кардіотоксичними лікарськими засобами (наприклад, із антрациклінами (доксорубіцин, даунорубіцин) або трастузумабом), антибіотиками (еритроміцин), протигрибковими препаратами (кетоконазол), антиаритмічними засобами (аміодарон) і блокаторами β-адренорецепторів (атенолол чи тимолол) може збільшувати ризик виникнення аритмій (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Серотонінергетики (наприклад, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (ІЗЗСН). Є дані про виникнення серотонінового синдрому (включаючи зміну психічного статусу, нестабільність функціонування вегетативної нервової системи і нервово-м’язові порушення) у пацієнтів, які одночасно застосовували ондансетрон та інші серотонінергічні лікарські засоби, у тому числі СІЗЗС та ІЗЗСН (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Апоморфін. Застосування ондансетрону разом з апоморфіну гідрохлоридом протипоказане, оскільки спостерігалися випадки артеріальної гіпотензії та втрати свідомості під час сумісного застосування.
Фенітоїн, карбамазепін і рифампіцин. У пацієнтів, які отримують лікування потенційними індукторами CYP 3A4 (наприклад, фенітоїном, карбамазепіном і рифампіцином), кліренс ондансетрону (при пероральному прийомі) збільшується, а концентрація у крові зменшується.
Трамадол. Ондансетрон може зменшувати аналгетичний ефект трамадолу.

симптоми. Даних про передозування ондансетроном недостатньо. У більшості випадків передозування симптоми були схожі на побічні реакції, що виникали у пацієнтів при застосуванні рекомендованих доз (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Порушення зору, запор тяжкого ступеня, артеріальна гіпотензія та вазовагальні прояви з транзиторною атріовентрикулярною блокадою ІІ ступеня були зафіксовані при передозуванні. У дітей віком від 12 місяців до 2 років повідомлялося про серотоніновий синдром, що виникав при передозуванні.
Ондансетрон дозозалежно подовжує інтервал QT, тому у випадку передозування рекомендується моніторинг ЕКГ.
Лікування. Специфічного антидоту для ондансетрону немає, тому у разі передозування необхідно застосовувати симптоматичну та підтримуючу терапію.
Застосування іпекакуани не рекомендується, оскільки клінічна відповідь на її введення може гальмуватися внаслідок антиеметичної дії ондансетрону.

при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати.
Після першого відкриття флакона препарат зберігати не більше 28 днів.